ГОЛОВНІ РИСИ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ в 1914—1939 рр.

ВСТУП

 

Визначальними тенденціями світового розвитку в 1914-1939 рр. були: прискорення економічного, технічного та ін­телектуального прогресу, виникнення тоталітаризму та протистояння його демократії, посилення національно-виз­вольного і соціального рухів.

Економічний розвиток того періоду визначався станов­ленням системи державного регулювання економіки в різ­них варіантах, швидким упровадженням у виробництво новітніх досягнень науки і техніки, появою нових галузей виробництва, систем транспорту і зв'язку, синтетичних матеріалів тощо. Бурхливий технічний прогрес став мож­ливим завдяки використанню геніальних наукових відкрит­тів, зроблених ученими різних країн у галузях природни­чо-математичних наук.

У 20-30-ті рр. змінилась якість життя людей у цивілізо­ваних країнах. Автомобіль став не розкішшю, а засобом пересування. До побуту людей увійшли такі речі, як електропраска, пральні машини, пилосмоки, радіоприйма­чі. Першу систему телебачення було продемонстровано в 20-ті рр. Джоном Лоджі Бердтом у Великій Британії, а вже наприкінці 30-х рр. у Німеччині, Великій Британії, а потім і в США розпочалися регулярні телепередачі.

Водночас провадилися модернізація систем озброєння, укріплення військових сил, було винайдено засоби масово­го знищення людей. Особливо це стосувалося тоталітар­них держав.

Тоталітаризм (від фр. totalitаіге — всеохопний) є анти­подом демократії й гуманізму, громадянського суспільст­ва і правової держави. Він виник у міжвоєнний період; найбільш характерним його втіленням були фашистська Італія, гітлерівська Німеччина і Радянський Союз. Стано­влення громадянського суспільства відбувалось у демо­кратичних державах Західної Європи, США та Канаді. Між тоталітарними та демократичними державами виникло гостре протистояння, що завершилося світовою війною.

Другим важливим явищем у політичній сфері була на­ціонально-визвольна боротьба народів колоніальних і за­лежних країн Азії та Африки, які прагнули досягти сувере­нітету і стати повноправними членами світового загалу.

Ще однією важливою ознакою епохи були суспільно-по­літичні течії та рухи, зокрема робітничий, соціалістичний, комуністичний, антивоєнний рухи, а також лібералізм, кон­серватизм, фашизм, нацизм. Особливістю було й те, що такі течії, як фашизм, нацизм, комунізм, дістали реальне втілення у практиці державного будівництва Італії, Німеччини, Радян­ського Союзу, а лібералізм і консерватизм становили підва­лини державного устрою демократичних країн Заходу.

У культурній сфері відбувалася боротьба течій реаліс­тичного та модерністського напрямів мистецтва, які відо­бражали різне бачення життя поколінням художників, ко­трі на своїх плечах винесли тягар Першої світової війни. У той період жили і творили видатні митці, чиї роботи по­повнили скарбницю світової культури. Найбільш визначні наукові відкриття й літературні твори було удостоєно найпрестижнішої у світі Нобелівської премії.

Водночас у 20-30-ті рр. формувалося таке явище, як масова культура. Специфіка її полягала в тому, що фільм, книга, пісня ставали культурною продукцією, яка вироб­лялася й тиражувалася в масовому порядку. Ця продукція повинна була відповідати потребам аудиторії в проведенні дозвілля, розвагах, "легкому" читанні у вагонах підземки або поїздів. З'явилися нові жанри літератури, такі як де­тектив, музичних творів — джаз, мюзикл і т. ін. Масова культура балансувала між високими критеріями мистецтва і рівнем його масового сприйняття. Отже, період всесвіт­ньої історії 1914-1939 рр. — один із найскладніших, тра­гічних, суперечливих в історії людства. Його вивчення та усвідомлення допоможе нам глибше зрозуміти сучасні проблеми.