National Security Policy

National security policy (NSP) is a framework for describing how a country provides security for the state and its citizens, and is often presented as an integrated document. NSP will refer to such an integrated document. This document can also be called a plan, strategy, concept or doctrine. NSP has a present and future role, outlining the core interests of the nation and setting guidelines for addressing current and prospective threats and opportunities. Normally, NSPs are hierarchically superior to other subordinate security policies such as military doctrine, homeland security strategy, etc., which address national security as it concerns specific agencies or issues. It is also distinguished from these other policies by the range of subjects that it addresses, attempting to outline both internal and external threats. Finally, it seeks to integrate and coordinate the contributions of national security actors in response to the interests and threats deemed most important. Some states, such as the UK, France and China, do not have a single, unified NSP document, but rely on defense policies or white papers that focus solely on national defense. Other states do not make public their policy documents, or do not have comprehensive written policies on security or defense. There are five main reasons for states to have an integrated and detailed NSP:

· to ensure that the government addresses all threats in a comprehensive manner;

· to increase the effectiveness of the security sector by optimizing contributions from all security actors;

· to guide the implementation of policy;

· to build domestic consensus;

· to enhance regional and international confidence and cooperation.

First, to be a comprehensive framework, NSPs require a thorough analysis of all threats to national security. Internal and external threats have long been addressed separately, but increasingly security policy includes a comprehensive evaluation of both the domestic and international environments. In creating such policies, the input of all security-relevant government actors should be solicited, and ideally from international and nongovernmental actors as well.

Second, NSPs can help to harmonize the contributions of the growing number of security actors, including those at the national level, local government, the business community (for example, in the protection of vital infrastructure), various civil society organizations, as well as regional and international institutions. A centralized process of policy formulation that encompasses input from a variety of sources can help forge a common understanding of security.

Third, NSPs give policy guidance to the various actors involved in national security. NSPs provide benchmarks for aligning operational decisions with the short- and long-term goals of national policy. A centralized process allows for the optimal use of resources, helping to avoid discrepancy, redundancy and deficiency in drafting and implementation.

Fourth, NSPs ensure broad ownership of security policy by deepening discussion and cooperation across professional, departmental and party lines. This dialogue can help to form a consensus on core national values and interests and the threat spectrum challenging these values and interests.

Fifth, NSPs are confidence-building instruments at the regional and international levels. A coherent and transparent policy communicates the security concerns of a state to the international community, thus facilitating international understanding and cooperation.

The legal basis of NSP. Sometimes, an NSP is mandated by specific legislation. For instance, the United States requires the President to submit a national security strategy every year to the Congress, though in practice this does not always occur annually. In Latvia, the Parliament must approve an NSP written by the Cabinet and approved by the National Security Council every year. In other cases, the executive undertakes to produce a national security strategy in its own way. In the Russian Federation, for instance, the National Security Council produces security strategies that are approved by the executive. In Austria, the Parliament established a National Security Council in 2001 that is mandated to guide national security policy, but not necessarily to produce an integrated NSP document (though this has been done).

How is an NSP structured?Although NSPs vary from state to state, they tend to be a single document addressing at least three basic themes: the state’s role in the international system, perceived domestic and international challenges and opportunities, and the responsibilities of implementing actors in addressing these challenges and opportunities.

The first theme seeks to define the state’s vision of the international system, and the role that the state plays in that system. This requires taking into consideration the state’s interests and values, governance structures and decision making processes. It usually culminates in a long-term vision of where the state and society should stand in the future.

The second theme is an assessment of current and future threats and opportunities. In theory, these should include both internal and external threats, though in practice many NSPs focus on external threats and opportunities. Also addressed are political stances and preferences as they concern international security partners, which could also lead to the emergence of opportunities for cooperation.

The third theme describes each implementing actor’s area of responsibility. This includes the type of security activity (such as homeland defence, intelligence, etc.) and the areas in which these actors have a mandate. Because in some countries the term “national security” has a historical association with the over involvement of security forces in domestic affairs, this can be controversial. Actor contributions are often described in detail, but usually very specific information such as force structure is left out or included in subordinate documents.

NSP formulation. NSP formulation follows a standard policy cycle spanning initiation, drafting, reconciliation and approval. The review is nearly always initiatedby the executive. In some cases, the legislature or standing groups on security issues may recommend a review of NSP. The process may vary from being annual or regular or, as in the case of Switzerland, only occasional. The drafting body is also normally specified by the executive, and can be a standing committee or existing body, or can be ad hoc. In many cases, this is a special security council that advises the president (United States, Austria, Russian Federation), but in other cases, it can be the cabinet (Latvia and Canada) or an ad hoc committee. This committee usually consults widely with governmental security actors such as ministries of defense, intelligence agencies, representatives of the armed forces, legislative committees and increasingly with ministries not traditionally associated with the security sector, such as those of agriculture, transport, health, immigration and financial management bodies. The committee may also consult with non-governmental actors, such as political parties, media, civil society and academia. Sometimes these groups merely offer feedback, but the committee often works to synthesize their various visions into a coherent approach to state security. The breadth of participation in the formulation of NSP is key to ensuring broad ownership of the policy, which can help enhance its implementation. In Switzerland, a two-phased approach was applied in producing its most recent NSP: first, a broad and inclusive socio-political consultation leading to a non-binding report to government with suggestions for the NSP; second, drafting by a governmental body that took this document into account when producing its own report.

Reconciliationis achieved by seeking inputs from various actors involved in the security sector during the drafting process and by circulating initial drafts of the legislation during the process, either internally, publically or by a combination of both.

Approvalby the legislature or executive may be required. If the executive has initiated the review process, it is unlikely that it will be required to obtain legislative approval, but it may also choose to submit the NSP to the country’s legislative body to secure its endorsement. Some parliaments may only take note of an NSP, as in Switzerland, while others may have the right to make substantive changes to the text.

Implementation of NSP.NSPs rarely offer solutions to specific security problems, since these documents are not detailed or rigid enough to provide for every contingency. Therefore, following approval, individual security actors are responsible for implementing the NSP, which will probably involve detailed capability assessments and policy reviews in each agency. These may recommend the following structural changes:

· Adaptation of existing policy instruments. This can have implications for personnel levels, the geographic distribution of resources, procurement policies and a variety of other instruments. Any subordinate policies, such as national defense or military strategies, should be modified to correspond to the NSP;

· Creation of new policy instruments. These can include oversight committees, interdepartmentalworking groups or other mechanisms. On the national level, NSP implementation can be assisted by establishment of standing groupsto monitor the way in which national security policy is executed, though some may view this as an impediment to efficient security decision making. These groups evaluate NSP in the light of current capabilities and threat assessments. Some countries attribute this task to an institutionalized body such as the National Security Council; others foresee regular meetings by an ad hoc interdepartmental review group. Preferably, the monitoring bodies’ composition and proceedings follow the same principles of inclusiveness, transparency, debateandconsensus as the NSP review committees. Some monitoring bodies may propose an NSP review to the executive when they deem necessary.

Principles for an effective and democratic NSP.The committee or body charged with drafting the NSP should observe the following principles:

· Inclusiveness and responsiveness.Inclusive policy formulation is the best way to address fully the security concerns of state-level stakeholders and to reconcile these concerns with available means and capabilities. Non-governmental inputs must also be sought and addressed by NSP;

· Debate and consensus.Debate and the search for consensus are essential to produce a broadly supported and effectively implemented NSP;

· Broad consideration of threats.A wide range of threats should normally be considered, including those mentioned in the UN Report of the High Level Panel on Threats, Risks, and Opportunities: economic and social threats (including pandemics and natural and accidental disasters), interstate conflict, internal conflict, terrorism, weapons of mass destruction and transnational crime;

· Frank assessment of means.The NSP should evaluate the duties of different governmental bodies with respect to the threats identified, as well as current policies towards issues such as alliances, use of military force, WMD proliferation and the role of democracy and economic development in the nation’s vision of security;

· Transparency.A transparent process of formulation helps to prevent particular interests, such as individual ministries or security organs, from dominating the final product;

· Constant monitoring and threat assessment.The compatibility between an existing NSP and the evolving national and international environment should be constantly monitored by a standing group. Monitoring bodies should follow the same principles as the review committees;

· International considerations.Since states do not exist in isolation, no state can formulate a purely “national” security policy. The state’s membership in multi-national organizations or groups related to security or economics will have an influence on the formulation of the NSP;

· Respect for international law.NSP should take into consideration the provisions of those international legal instruments to which the state adheres, as well as generally binding customary law.

1. What is the national security policy?

2. What is a reason of NSP formulation?

3. Who is charged with NSP formulation?

4. Whose inputs do the governmental bodies have to seek in NSP formulation?

5. What is provided for by NSP to ensure the national security?

6. How is foreseen to implement the NSP?

7. What groups or committees can be established for NSP implementation on the national level?

8. What does improve a transparent process observing in NSP formulation?

9. In your opinion, what international organizations do have an influence on the NSP formulation?

10. In your opinion, is it necessary to formulate the NSP of Ukraine?

NSP; UK; NSS; NSC; WMD

N

O

Translate into Ukrainian

National security policy; current and prospective threats; military doctrine; range of subjects; defense policy; comprehensive manner; domestic and international environments; security-relevant government actors; regional and international institutions; centralized process of policy formulation; long-term goals; redundancy; drafting; transparent policy; national security strategy; executive single document; governance structures; emergence of opportunities; homeland defense; formulation; reconciliation; legislature; review; cabinet; intelligence agencies; financial management bodies; civil society; academia; broad and inclusive; non-binding report; circulating initial draft; rigid; geographic distribution of resources; oversight committee; on the national level; standing group; impediment to; threat assessment; governmental body; use of military force; monitoring body; transparency; consensus; stakeholders; pandemics; transnational crime; internal conflict; role of democracy; provision; security organs; national environment; multi-national organization; to be a framework; to be presented as an integrated document; to be called a concept or doctrine; to set guidelines for addressing; to address national security; to outline both internal and external threats; to rely on defense policy; to make public one’s policy documents; to guide the implementation of policy; to enhance regional and international confidence and cooperation; to harmonize the contributions of the growing number of security actors; to provide benchmarks for aligning operational decisions; to be confidence-building instrument; to be mandated by specific legislation; to undertake; to perceive domestic and international challenges; to have a mandate; to follow a standard policy cycle; to offer feedback; to take into account; to submit to the legislative body; to take note; to provide for every contingency; to correspond;

to foresee regular meetings; to be charged with; to reconcile; to be sought; to be mentioned; to have an influence on; to adhere to

N

O

Translate into English

Комплексний документ; підпорядковані стратегії безпеки; внутрішня політика безпеки; внутрішні та зовнішні загрози; урядовий інформаційний документ з (певного) питання; поступово; вичерпана оцінка; бізнесове співтовариство; організації цивільного суспільства; короткострокові цілі; суперечність; послідовна політика; законодавча база; Рада національної безпеки; бачення державою; система міжнародних відносин; політична позиція; сфера відповідальності; виконавці; формування базової концепції; схвалення; постійні комітети з питань безпеки; орган, що займається укладанням проекту документа; спеціальний комітет; урядові структури безпеки; недержавні організації; засоби масової інформації; широка участь;

суспільно-політичні консультації; пропозиція; візування; інструменти реалізації політики; національна оборона; міжвідомчий; організація; приймання рішення з питань безпеки; з погляду; інституційний орган; спеціальна міжвідомча група з нагляду; поширення зброї масового ураження;

замученість; дискусійність; реагування; пошук спільної думки; стихійні та техногенні катастрофи; міждержавний конфлікт; чесна оцінка; економічний розвиток; міжнародні юридичні документи; сумісність; членство держави; загальні обов’язкові закони міжнародного права; забезпечувати безпеку країни та її громадян; посилатися на; визначати головні інтереси нації; стояти вище інших; прагнути; об’єднувати й координувати участь різних суб’єктів системи національної безпеки; спрямовувати переважно на національну оборону; збільшувати ефективність роботи сектору безпеки; досягати консенсусу у внутрішніх справах; вимагати вклад державних структур; досягти загального розуміння питання безпеки; забезпечувати повне врахування інтересів політики безпеки; сприяти взаєморозумінню та співробітництву на міжнародному рівні; подавати на розгляд комусь; мати тенденцію до; брати до уваги; бути суперечливим; точно визначатися; синтезувати різні погляди в єдиний чіткий підхід до питань безпеки; урахування поглядів; схвалювати; пропонувати вирішення конкретних проблем безпеки; мати на увазі; відносити щось на рахунок; вважати; дотримуватись принципів; враховуватися; уникати окремих інтересів; брати до уваги щось

ó

N

O

Translate quickly

Політика національної безпеки; integrated document; сьогоднішні та майбутні загрози; subordinate security policies; військова доктрина; homeland security strategy; спектр галузей; internal and external threats; оборона політика; white paper; комплексний підхід; increasingly; внутрішня та зовнішня обстановка; comprehensive evaluation; державні структури, які працюють у сфері безпеки; business community; регіональні та міжнародні інститути; civil society organizations; централізований процес формулювання політики; short-term goals; довгострокові цілі; discrepancy; розбіжність; deficiency; укладання; coherent policy; прозора політика; legal basis; стратегія національної безпе-ки; National Security Council; виконавча влада; state’s vision; уніфікований документ; international system; управлінські структури; political stance; поява можливостей; area of responsibility; оборона країни; actors; розробка (документа, плану); spanning initiation; узгодження (документа); approval; законодавча влада; standing groups on security issues; розгляд (документа, рішення); drafting body; Кабінет міністрів; ad hoc committee; спецслужби; governmental security actors; фінансові органи; non-governmental actors; громадськість; media; наукові й освітні установи; breadth of participation; багатосторонній; socio-political consultation; незалежна доповідь; suggestion; поширення початкового варіанту проекту; endorsement; непохитний; policy instruments; географічне розподілення ресурсів; national defense; комітет з контролю; interdepartmental; на національному рівні; establishment; постійна (робоча) група; security decision making; перешкода; in the light of; аналіз загрози; institutionalized body; урядовий орган; ad hoc interdepartmental review group; використання військової сили; WMD proliferation відкритість; debate; консенсус; responsiveness; зацікавлені кола; search for consensus; пандемія; natural and accidental disasters; міжнародна злочинність; interstate conflict; внутрішній конфлікт; frank assessment; роль демократії; economic development; положення (документа); international legal instruments; органи безпеки; compatibility; внутрішня обстановка; state’s membership; міжнародна організація; generally binding customary laws

battle

Основні напрями державної політики з питань національної безпеки[2]

З урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, захисті суверенітету і територіальної цілісності країни, безпеки її прикордонного простору, піднесенні економіки країни, забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина, викоріненні злочинності, вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності і правопорядку та збереженні соціально-політичної стабільності суспільства, зміцненні позицій України у світі, підтриманні на належному рівні її оборонного потенціалу і обороноздатності, радикальному поліпшенні екологічної ситуації.

Основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є:

· у зовнішньополітичній сфері – проведення активної міжнародної політики України з метою:

- створення сприятливих зовнішньополітичних умов для прогресивного економічного і соціального розвитку України;

- запобігання втручанню у внутрішні справи України і відвернення посягань на її державний суверенітет і територіальну цілісність з боку інших держав;

- забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у Європейському Союзі при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією, іншими країнами Співдружності Незалежних Держав, а також з іншими державами світу, сприяння усуненню конфліктів, насамперед у регіонах, що межують з Україною;

- участь у міжнародній миротворчій діяльності під егідою ООН, ОБСЄ, інших міжнародних організацій у сфері безпеки;

- участь у заходах щодо боротьби з міжнародними організованими злочинними угрупованнями та міжнародним тероризмом, протидія поширенню ядерної та іншої зброї масового ураження і засобів її доставки; адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

· у сфері державної безпеки:

- реформування правоохоронної системи з метою підвищення ефективності її діяльності на основі оптимізації структури, підвищення рівня координації діяльності правоохоронних органів, покращення їх фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового і кадрового забезпечення;

- зосередження ресурсів і посилення координації діяльності правоохоронних, розвідувальних і контррозвідувальних органів України для боротьби з організованою злочинністю та наркобізнесом;

- участь України в міжнародному співробітництві у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, тероризмом, наркобізнесом, нелегальною міграцією;

- відпрацювання ефективно діючої системи контролю за поставками продукції і технологій оборонного призначення і подвійного використання;

· у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:

- прискорення реформування Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності давати адекватну відповідь реальним та потенційним загрозам Україні;

- перехід до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі;

- здійснення державних програм модернізації наявних, розроблення та впровадження новітніх зразків бойової техніки та озброєнь;

- посилення контролю за станом озброєнь і захищеністю військових об’єктів; активізація робіт з утилізації зброї;

- забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;

- дотримання угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;

- прискорення процесу делімітації та демаркації кордонів України;

- боротьба з організованими злочинними угрупованнями, в тому числі міжнародними, які намагаються діяти через державний кордон України, в пунктах пропуску та виключній (морській) економічній зоні України; поглиблення транскордонного співробітництва з суміжними державами.

Translate in writing

[1] DCAF Backgrounder Security Sector Governance and Reform. 2005

[2] http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=964-15