РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ
331. Предметом дослідження методики викладання географії є:
а) розробка методів аналізу картографічних творів; б) закономірності усестороннього розвитку особистості;
в) система шкільної географічної науки; г) закономірності навчання і виховання студентів.
332. Українською мовою географія перекладається як:
а) заселена суша; б) землеопис; в) відання господарством; г) природа.
333. Вкажіть твердження, яке правильно характеризує географію як науку:
а) теорія управління господарством, суспільними господарськими системами різних розмірів;
б) комплекс наук про склад, будову земної кори та розміщених у ній корисних копалин;
в) область природознавства, наука, яка вивчає найбільш загальні і фундаментальні закономірності, що визначають структуру і еволюцію матеріального світу;
г) вивчає особливості та закономірності поширення природних об’єктів і явищ, населення, видів господарської діяльності на території Землі в цілому, окремих материків чи держав.
334. Загальну географію учні загальноосвітніх навчальних закладів України вивчають у курсі:
а) 6 класу; б) 7 класу; в) 8 класу; г) 9 класу.
335. Географію материків і океанів учні загальноосвітніх навчальних закладів України вивчають у курсі:
а) 6 класу; б) 7 класу; в) 8 класу; г) 9 класу.
336. Фізичну географію України учні загальноосвітніх навчальних закладів України вивчають у курсі:
а) 6 класу; б) 7 класу; в) 8 класу; г) 9 класу.
337. Економічну і соціальну географію учні вивчають у курсах:
а) 5-6 класів; б) 6-7 класів; в) 7-8 класів; г) 9-10 класів.
338. Методика викладання географії найтісніше пов’язана з:
а) дидактикою; б) психологією; в) історією педагогіки; г) фізіологією.
339. До методів дослідження з методики навчання географії експериментально-емпіричного рівня не відносять:
а) вивчення педагогічної спадщини; б) анкетування;
в) спостереження за роботою колег-педагогів; г) математично-статистичний.
340. Наукове дослідження процесу навчання з метою перевірки правильності наукової гіпотези дослідника називається:
а) системним моделюванням; б) педагогічним експериментом;
в) картографічним методом; г) узагальненнямм педагогічного досвіду.
341. Фундатором основ методики викладання географії в Україні вважають:
а) Я.А. Коменського; б) В.О. Кістяківського; в) К.Д.Ушинського; г) П.А.Тутковського.
342. Автором навчального посібника для учнів середньої школи з економічної географії України (1919 р.) був:
а) В.О. Кістяківський; б) К.Д.Ушинський; в) К.Г.Воблий; г) П.А.Тутковський.
343. Провідні ідеї, які пронизують собою весь навчально-вихований процес, називають:
а) методами навчання; б) принципами навчання; в) формами навчання; г) засобами навчання.
344. Спосіб впорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладачів і учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання, називають:
а) принципом навчання; б) методом навчання; в) формою навчання; г) засобом навчання.
345. Певна частина методу навчання, яка є його структурним елементом, це :
а) прийом навчання; б) спосіб навчання; в) засіб навчання; г) принцип навчання.
346. Різні види джерел знань, які використовуються в начальному процесі, з метою забезпечення його ефективності називають:
а) предметом навчання; б) формою навчання; в) засобом навчання; г) принципом навчання.
347. Робота з географічними картами у процесі вивчення нового матеріалу на уроці є:
а) засобом навчання; б) принципом навчання; в) методом навчання г) формою навчання.
348. Основною вимогою принципу науковості навчання є:
а) поступовість і послідовність викладу; б) цікавий виклад навчального матеріалу;
в) застосування диференційованого підходу; г) відповідність викладу сучасним досягненням географічної науки.
349. До основних вимог реалізації принципу науковості відноситься:
а) однозначність і чіткість визначень географічних понять; б) цікавий виклад навчального матеріалу;
в) застосування диференційованого підходу; г) опора на знання особливостей географії свого краю.
350. До основних вимог принципу науковості відноситься:
а) поступовість і послідовність викладу;
б) цікавий виклад навчального матеріалу;
в) диференційований підхід;
г) всебічний аналіз географічних об’єктів і явищ з наявними причинно-наслідковими зв’язками.
351. Ознайомлення у навчально-виховному процесі з науковими теоріями та гіпотезами передбачає реалізація принципу:
а) науковості навчання; б) індивідуального підходу до учнів у навчанні;
в) наочності навчання; г)міцності засвоєння знань і вмінь.
352. Засвоєння учнями географічної інформації у логічному взаємозв’язку і наступності передбачає реалізація принципу:
а) науковості навчання; б) систематичності і системності в навчанні;
в) наочності навчання; г) міцності засвоєння знань і вмінь.
353. Врахування особливостей кожного учня з метою максимального розвитку особистості передбачає реалізація принципу:
а) науковості навчання; б) індивідуального підходу до учнів у навчанні;
в) наочності навчання; г) міцності засвоєння знань і вмінь.
354. Відбір змісту, методів і форм навчання залежно від особливостей різних за підготовкою груп учнів передбачає принцип:
а) науковості навчання; б) диференційованого підходу до учнів;
в) наочності навчання; г) міцності засвоєння знань і вмінь.
355. Практику формування у школах класів з прискореним, нормальним та уповільненим темпами навчання передбачає принцип:
а) науковості навчання; б) диференційованого підходу до учнів;
в) наочності навчання; г) міцності засвоєння знань і вмінь.
356. Принцип навчання, який ґрунтується на демонстрації конкретних предметів, явищ, процесів, моделей або їх образних відтворень, називають:
а) краєзнавчим принципом навчання; б) принципом наочності;
в) принципом доступності; г) принципом зв’язку навчання з життям.
357. Роботу над технікою запам’ятовування географічної інформації, систематичний контроль за результатами навчання передбачає реалізація принципу:
а) науковості навчання; б) систематичності і системності у навчанні;
в) наочності навчання; г) міцності засвоєння знань і вмінь.
358. Формування економічної та екологічної освіти, естетичних поглядів передбачає реалізація принципу:
а) науковості навчання; б) зв’язку навчання з життям;
в) наочності навчання; г) виховного характеру навчання.
359. Всебічне вивчення своєї місцевості передбачає:
а) краєзнавчий принцип навчання; б) принцип наочності;
в) принцип доступності навчання; г) принцип систематичності і системності у навчанні.
360. Найбільше можливостей для застосування краєзнавчого принципу навчання має шкільний курс географії:
а) 6 класу; б) 7 класу; в) 8 класу; г) 10 класу.
361. До основних вимог реалізації принципу зв’язку навчання з життям відноситься:
а) поступовість і послідовність викладу; б) цікавий виклад навчального матеріалу;
в) систематичність і системність у навчанні; г) поєднання вивчення основ наук та видів господарської діяльності.
362. До основних вимог реалізації принципу доступності на уроках відноситься:
а) поступовість і послідовність викладу; б) цікавий виклад навчального матеріалу;
в) врахування міжпредметних зв’язків; г) врахування вікових особливостей учнів.
363. До основних вимог реалізації принципу індивідуального підходу до учнів у навчанні відноситься:
а) поступовість і послідовність викладу; б) цікавий виклад навчального матеріалу;
в) диференційований підхід; г) врахування вікових особливостей учнів.
364. До основних вимог реалізації принципу наочності навчання відноситься:
а) поступовість і послідовність викладу;
б) систематичність і системність у навчанні;
в) поєднання засвоєння наукових понять з конкретними фактами і об’єктами;
г) врахування вікових особливостей учнів.
365. До основних вимог реалізації принципу емоційності навчання відноситься:
а) поступовість і послідовність викладу;
б) єдність мислення і почуттів;
в) поєднання засвоєння наукових понять з конкретними фактами і об’єктами;
г) диференційований підхід.
366. Міру посильної трудності засвоєння навчального матеріалу передбачає:
а) краєзнавчий принцип навчання; б) принцип наочності;
в) принцип доступності навчання; г) принцип систематичності і системності у навчанні.
367. Класифікація методів навчання на словесні, наочні та практичні здійснена за:
а) джерелами здобування знань; б) співвідношенням рівнів пізнавальної діяльності школярів;
в) метою освіти і виховання; г) розумовими операціями.
368. Класифікація методів навчання на пояснювально-ілюстративний та репродуктивний здійснена за:
а) джерелами здобування знань; б) співвідношенням рівнів пізнавальної діяльності школярів;
в) метою освіти і виховання; г) розумовими операціями.
369. Класифікація методів навчання на дедуктивний та індуктивний здійснена за:
а) категоріями теорії пізнання; б) співвідношенням рівнів пізнавальної діяльності школярів;
в) метою освіти і виховання; г) розумовими операціями.
370. Класифікація методів навчання на чуттєвий та абстрактний здійснена за:
а) категоріями теорії пізнання; б) співвідношенням рівнів пізнавальної діяльності школярів;
в) метою освіти і виховання; г) розумовими операціями.
371. Екскурсії, фенологічні спостереження як методи навчання виділяють за:
а) формами організації процесу навчання; б) категоріями теорії пізнання;
в) співвідношенням рівнів пізнавальної діяльності школярів; г) метою освіти і виховання.
372. Методи фронтальної, групової та індивідуальної роботи виділяють за:
а) формами організації процесу навчання; б) категоріями теорії пізнання;
в) співвідношенням рівнів пізнавальної діяльності школярів; г) метою освіти і виховання.
373. Методи розвитку навичок, виховання почуттів виділяють за:
а) формами організації процесу навчання; б) категоріями теорії пізнання;
в) співвідношенням рівнів пізнавальної діяльності школярів; г) метою освіти і виховання.
374. Частково-пошуковий і дослідницький методи виділяють за:
а) формами організації процесу навчання; б) категоріями теорії пізнання;
в) співвідношенням рівнів пізнавальної діяльності школярів; г) метою освіти і виховання.
375. До групи словесних методів не належить:
а) диспут; б) спостереження; в) рольова гра; г) бесіда.
376. До групи наочних методів не належить:
а) демонстрування; б) ілюстрування; в) спостереження; г) робота з атласом.
377. До різновидів усного викладу не відноситься:
а) розповідь-опис; б) диспут; в) практична робота; г) інструктаж.
378. Для викладу складного за змістом і значного за обсягом навчального матеріалу застосовується:
а) інструктаж; б) лекція; в) практична робота; г) дискусія.
379. Перед проведенням нестандартних форм навчання проводиться:
а) інструктаж; б) лекція; в) науково-популярна розповідь; г) дискусія.
380. Перед проведенням практичних та самостійних робіт проводиться:
а) інструктаж; б) лекція; в) науково-популярна розповідь; г) дискусія.
381. З’ясування власного ставлення школярів до тих чи інших фактів чи подій передбачає:
а) інструктаж; б) лекція; в) науково-популярна розповідь; г) дискусія.
382. До групи практичних методів не належить:
а) рольова гра; б) розв’язування вправ; в) практичні роботи; г) самостійні роботи.
383. До групи наочних методів навчання не належить:
а) демонстрування; б) ілюстрування; в) спостереження; г) науково-популярна розповідь.
384. Поєднання на уроці слова вчителя, підручника, тематичних карт є методом:
а) пояснювально-ілюстративним; б) репродуктивним; в) дослідницьким; г) проблемного викладання.
385. Метод навчання, який ґрунтується на відтворенні раніше здобутих знань, повторенні способів діяльності за завданням педагога, називають:
а) пояснювально-ілюстративним; б) репродуктивним; в) дослідницьким; г) проблемного навчання.
386. Метод навчання, при якому вчитель сам ставить і розв’язує проблему, розкриваючи при цьому шлях її вирішення, називають:
а) пояснювально-ілюстративним; б) репродуктивним; в) дослідницьким; г) проблемного навчання.
387. Метод навчання, який передбачає участь школярів у науковому пізнанні, називають:
а) пояснювально-ілюстративним; б) репродуктивним; в) дослідницьким; г) проблемного навчання.
388. Метод навчання, який полягає в розчленуванні цілого на окремі складові частини, називають:
а) аналітичним; б) синтетичним; в) індуктивним; г) дедуктивним.
389. Метод навчання, який полягає в поєднанні виділених в результаті аналізу елементів окремих процесів і явищ в одне ціле, називають:
а) аналітичним; б) синтетичним; в) індуктивним; г)дедуктивним.
390. Метод навчання, який полягає в здійсненні переходу від часткового знання до загального, називають:
а) аналітичним; б) синтетичним; в) індуктивним; г) дедуктивним.
391. Метод навчання, який полягає в переході від загального знання до часткового, називають:
а) аналітичним; б) синтетичним; в) індуктивним; г) дедуктивним.
392. Географічні атласи та карти відносяться до:
а) картографічних посібників; б) вербальних посібників; в) схематичних посібників; г) графічних посібників.
393. Підручники, довідники, робочі зошити відносяться до:
а) картографічних посібників; б) вербальних посібників;
в) схематичних посібників; г) статистичних посібників.
394. Графіки та діаграми відносяться до:
а) картографічних посібників; б) вербальних посібників;
в) схематичних посібників; г) графічних статистичних посібників.
395. До засобів навчання не відносяться:
а) натуральні об’єкти; б) вимірювальні прилади; в) кіно- та відеофільми; г) контрольні роботи.
396. Розрізи окремих частин земної кори, що передають не тільки особливості земної поверхні, а й внутрішню її будову, називаються:
а) блок-діаграмами; б) профілями; в) рельєфними картами; г) картосхемами.
397. Масштаб, який виражається дробом або дією ділення, де ділене одиниця, а дільник число, яке показує, у скільки разів зменшена та чи інша відстань на місцевості, називається:
а) іменованим; б) числовим в) лінійним; г) поперечним.
398. Масштаб в 1 см 200 км означає, що зображення на карті зменшене у:
а) 200 разів; б) 20000 разів; в) 200000 разів; г) 20000000 разів.
399. Дії пов’язані з відбором того, що необхідно відобразити на карті, спрощенням детальних обрисів об’єктів називають:
а) картографуванням; б) генералізацією; в) проектуванням; г) систематизацією.
400. Картографічний твір масштабу 1 : 2500000 слід віднести до:
а) великомасштабних; б) дрібномасштабних; в) середньомасштабних; г) топографічних планів.
401. Фізичну карту України у шкільному атласі потрібно віднести за призначенням до:
а) демонстраційних; б) довідкових; в) навчальних; г) оглядових.
402. Загальногеографічні дрібномасштабні карти називають:
а) топографічними; б) оглядовими; в) оглядово-топографічними; г) демонстраційними.
403. Загальногеографічні карти масштабу «в 1 см — 1 км» називають:
а) оглядовими; б) фізичними; в) топографічними; г) оглядово-топографічними.
404. Карта адміністративно-територіального устрою України у шкільному атласі за змістом відноситься до:
а) тематичних; б) топографічних; в) оглядових; г) оглядово-топографічних.
405. Порівняння відрізків меридіанів між двома сусідніми паралелями у центральній і окраїнній частинах карти використовують для виявлення наявності спотворення:
а) кутів напрямків; б) площ; в) довжин ліній за напрямом меридіанів; г) довжин ліній за напрямом паралелей.
406. На відміну від глобуса кожна карта передає точно тільки:
а) форму Землі, меридіанів і паралелей; б) площі об’єктів у масштабі;
б) географічні координати точок земної поверхні; г) відстані між точками у масштабі
407. Картографічну проекцію, при якій Земля проектується на площину дотичну до полюса, називають:
а) циліндричною; б) азимутальною нормальною; в) конічною; г) поперечною.
408. Картографічну азимутальну проекцію, при якій площина дотична до екватора, називають:
а) нормальною; б) поперечною; в) косою; г) прямою.
409. За видом допоміжної поверхні картографічні проекція може відноситися до групи:
а) циліндричних; б) довільних; в) рівнокутних; г) рівнопроміжних.
410. На картах, створених у рівновеликих проекціях, не спотворюються:
а) форми; б) довжини ліній; в) площі; г) кути напрямків.
411. Підгрупа рівнопроміжних виділяється серед проекцій за характером спотворень:
а) рівнокутних; б) довільних; в) рівновеликих; г) поліконічних.
412. Умовні знаки в залежності від просторової протяжності об’єктів, які ними відображаються, передусім відносять до:
а) двох видів; б) трьох видів; в) чотирьох видів; г) п’яти видів.
413. Географічні об’єкти досить великої площі, розміри якої виражаються в масштабі карти, зображають умовними знаками:
а) контурними; б) позамасштабними; в) лінійними; г) геодезичними.