ФІЛОСОФСЬКИЙ СЕНС ТА СПЕЦИФІКА КОНФЛІКТУ НОВЕЛИ «INTERMEZZO».

Твір написано 1908 року в часи реакції, коли в середовищі інтелігенції особливо посилилися розклад та занепадництво і з'явилося чимало буржуазно-дворянських письменників-декадентів, які закликали розробляти вічні теми, прикриваючись антинародними гаслами «мистецтво для мистецтва», «краса заради краси». Проповідь так званого «чистого мистецтва» була нічим іншим, як засобом замаскованої боротьби проти визвольного руху трудящих.«Intermezzo» – пристрасна й гостра відповідь тим, хто прагнув звести літературу до ролі панської забавки, позбавити її великої суспільно-виховної сили.Заголовок новели походить від назви невеликого музичного твору довільної будови, що виконується оркестром між окремими частинами опери. Коцюбинський переосмислив цей термін і вклав у нього інший зміст. Інтермеццо у Коцюбинського — це перерва, перепочинок, це час, коли герой набирається сил для нової праці й боротьби.Тема. «Intermezzo» — це твір про участь інтелігента-демократа, митця за покликанням, у визвольній боротьбі народу, що тривала і в часи жорстокої реакції царату.Сюжет. Задум «Intermezzo» виник у Коцюбинського під час його короткого відпочинку в селі Кононівці на Полтавщині.
Ліричний герой твору, навіть відпочиваючи, не може забути про людей, відгородитися від них: «Я зачиняю двері, наче боюся, що світло лампи витече все крізь шпари. От я і сам. Навкруги ні душі. Тихо й безлюдне, а однак я щось там чую, поза своєю стіною».
Кількома ледь вловимими натяками письменник показує, що й тут суспільно-громадське питання не покидає героя.Ось ліричний герой бачить село, яке «обняли й здушили зелені руки, що простяглися під самі хати». Це село «заплуталось в ниві, як в павутинні мушка». Метафорою (село «обняли й здушили зелені руки») та порівнянням (село «заплуталось в ниві, як в павутинні мушка») підкреслено соціальну несправедливість, внаслідок якої пани володіли розлогими ланами, а селяни мали тільки мізерні клаптики поля.Кульмінацією твору є картина зустрічі ліричного героя з селянином, розповідь якого боляче вражав серце митця, викликає в його у яві моторошні картини: «П'ятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка», «люди хотіли голіруч землю узяти, а тепер мають: хтось їсть сиру, хто копає її в Сибіру». За участь у революції селянин рік сидів у в'язниці, а тепер раз на тиждень становий б'є його в обличчя. Розповідь селянина про людські страждання наповнює гнівом і обуренням душу героя, який не може бути байдужим до мук народу. Він прощається з нивами і повертається до активної боротьби. Багатий внутрішній світ ліричного героя розкривається у його роздумах і почуттях.Ліричний герой переймається долею скривдженого народу, який кидає до його серця, «як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач».Картини природи. Природа в новелі бере безпосередню участь у розвиткові сюжету, супроводжує ліричного героя, гармонує з його переживаннями й думками.Вражає висока художня майстерність Коцюбинського у змалюванні картин природи, які передаються через тонке спостереження й думки ліричного героя. Симфонія поля передається метафорами оркестр, хор, арфа, струна, які викликають музичні уявлення, поетизують красу рідної землі. У світі природи ліричний герой особливо любить сонце, яке сіє у його душу золотий засів — любов до життя, людини, свободи. Сонце — традиційний образ волі, нового життя. Саме такий зміст мають роздуми ліричного героя (шоста частина) про морок і сонце. Морок — символ гніту й насильства. Сонце — бажаний гість ліричного героя. Він збирає його «з квіток, з сміху дитини, з очей коханої», творить його подобу в своєму серці і нарікає ідеалом, який йому світить. Новела «Intermezzo» дала Коцюбинському нове ім'я — Сонцепоклонник.Образ селянина. Селянин, з яким зустрівся ліричний герой на лоні чудової природи,— це втілення народного горя. «Крізь нього» митець побачив усі жахи села в епоху найбільшого розгулу реакції — безземелля, хронічне голодування, хвороби, «дівчат у хмарі пилу, що вертають з чужої роботи», «брудних, негарних.., блідих жінок у чорних подертих запасках, що схилились, як тіні, над коноплями», провокації, страждання людей по тюрмах і в сибірському засланні. В «зеленому морі» хлібів селянин має тільки «краплину», маленький клаптик землі, з якого не може прогодувати свою родину. Він — типовий представник сільської бідноти, яка під час революції хотіла «голіруч землю узяти».
Ідея. Твір М. Коцюбинського «Intermezzo» заперечує теорію про незалежність митця від суспільства, він образно стверджує, що жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можна. В новелі яскраво виражено ідейно-естетичні погляди М. Коцюбинського, всіх передових митців періоду визвольного руху в царській Росії.