Предмет та метод земельного права.

Предметом земельного права є суспільні відносини, обумовлені специфічними властивостями землі як їх об'єкта у тій частині, у якій вони регулюються нормами земельного права. Земля стає об'єктом земельних відносин тому, що вико­ристовується людьми, які привласнюють продукти землі і використовують її корисні властивості. При цьому земля про­довжує залишатися об'єктом природи. Особливості земельних відносин полягають в тому, що їх виникнення і розвиток безпо­середньо пов'язані з об'єктивними закономірностями розвитку людського суспільства і суспільного виробництва. Метод земельного права становить собою відповідні харак­теру земельних відносин способи та прийоми впливу па поведінку їх учасників, які відповідають характеру і природі землі як природного надбання, життєво необхідного усім громадянам. У юридичній літературі розрізняють імперативний, притаман­ний публічному праву, і диспозитивний методи регулювання суспільних земельних відносин. Перший передбачає здійснення впливу на учасників земельних відносин за допомогою видання обов'язкових до виконання розпоряджень і встановлення різних заборон, а другий, що властивий приватному праву, лише визначає межі поведінки цих осіб, завдяки чому вони мають можливість самостійно регулювати свої відносини у встанов­лених межах.Рекомендаційний метод полягає у наданні суб'єкту земельних відносин можливості альтернативної поведінки залежно від поставленої мети. Так, у ст. 140 ЗК серед підстав припинення прав на земельну ділянку закріплюється право добровільної підмови власника землі чи землекористувача від права на зе­мельну ділянку. Санкціонуючий метод дістає вияв у тому, що рішення про реалізацію земельних повноважень суб'єкт земельних право­відносин приймає самостійно, але воно набуває юридичної сили лише після його затвердження відповідним компетентним орга­ном.Делегуючий метод полягає у наданні прав і свобод суб'єктам земельних правовідносин з того чи іншого кола правомочностей. Наприклад, відповідно до ст. 90 ЗК власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі, тобто без втручання будь-якого суб'єкта