Проблема нейтральності грошей у монетарній теорії виникла в процесі дослідження їх впливу на реальну економіку.

Якщо вказаний лаг справді існує, то в реальному секторі еко­номіки має виникати стимулювальний ефект внаслідок того, що збільшення пропозиції грошей спричиняє насамперед адекватне зростання доходів, а рівень цін певний час відстає від цього про­цесу.

Зазначений часовий лаг спричинюється самою технологією формування пропозиції грошей та специфікою її трансформації у платоспроможний попит. Зростання пропозиції грошей зазвичай розпочинається зі збільшення грошової бази. Якщо збільшення грошової бази припадає на резервну скла­дову, то формування пропозиції грошей закінчиться лише по за­вершенні грошового мультиплікатора.

На величи­ну і тривалість грошового мультиплікатора впливає багато інших чинників. Завдяки їх сукупній дії до­даткова купівельна сила, спричинена збільшенням пропозиції грошей, буде поступово «рознесена» по всьому «економічному полю», розподілена між значною кількістю економічних агентів і підвищить їх ділову активність. Але для цього потрібний певний час.

Наведені логічні міркування дають достатні підстави для та­кого висновку: за наявності часового лага між збільшенням пропозиції грошей і адекватними йому ціновими зрушеннями гроші перестають бути нейтральними. Оскільки такий часовий лаг має недовгий термін дії, то цей висновок обмежується корот­ким проміжком часу.

Висновок про не нейтральність грошей на коротких ча­сових інтервалах набув широкого визнання.

Разом з тим слід відзначити, що і після цього визнання збереглися відмінності в позиціях прибічників неокласичного та неокейнсіанського підходів до трактування ролі грошей, які впливають на їх рекомендації щодо практичних аспектів грошово-кредитної політики.

Якщо неокейнсіанці вва­жають більш доцільною політику періодичного збільшення чи зменшення пропозиції грошей залежно від стану справ у реаль­ній економіці, то неокласики (монетаристи) пропонують політику стабілі­зації грошової маси з поступовим нарощуванням її пропорційно зростанню реального ВВП.

Дискусія щодо нейтральності грошей на довгостро­ковому часовому інтервалі зовсім інша.

Сучасні формулювання цих доказів можна звести до такого:

— зміна маси грошей в обороті спричинює відповідну зміну загального рівня цін на всіх ринках (товарних, робочої сили, фі­нансових);

—у довгострокових періодах досягається висока поінформо­ваність усіх економічних агентів стосовно грошово-кредитної політики, що забезпечує достатню гнучкість реальних економіч­них показників (відносних цін, зайнятості, реальної заробітної плати та ін.);

— в умовах високої поінформованості економічних агентів та гнучкості реальних економічних показників часовий лаг у довгостроковому періоді наближається до нуля, й економічні агенти втрачають матеріальний стимул для посилення ділової активності, вона повертається на попередній рівень, а водночас знижуються до попереднього рівня і обсяги виробництва (після деякого підвищення на коротких часових інтервалах).

Дискусії щодо нейтральності грошей у довгостроковому пері­оді велись в основному навколо двох питань:

—у чому полягає межа, що відділяє короткостроковий період
від довгострокового;

—якій регулятивній політиці віддавати перевагу — спрямо­ваній на забезпечення короткострокової рівноваги чи довгостроковій.

Межа між короткостроковим та довгостроковим періодами перебуває не просто в точці дотику двох певних періодів — короткого і довгого, а в точці завершення інформаційної хвилі, завдяки якій відомості про зміну (збільшення чи зменшення) пропозиції грошей та попиту стають надбанням усіх чи біль­шості економічних агентів. Унаслідок цього їх цінові та інфля­ційні очікування, інші економічні змінні (співвідношення цін на засоби виробництва і вироблені продукти тощо) досягають рівня, адекватного новому рівню грошової маси та платоспро­можного попиту, набувають повної еластичності (відповіднос­ті) щодо зміни попиту. До цього моменту часовий лаг набли­жається до нуля, зміна пропозиції грошей вичерпує свій вплив на ділову активність учасників суспільного виробництва. На­стає новий період — довгостроковий, на якому гроші стають нейтральними, а ділова активність повертається до поперед­нього рівня.

Оскільки інфор­маційна хвиля зростає під впливом удосконалення економічних відносин, банківської справи, зрос­тання інформованості суспільства тощо, короткі часові періоди неминуче скорочуватимуться, і, як наслідок, активність грошей буде зменшуватися. Цей суто логічний висновок посилює надії монетаристів довести, що концепція нейтральності грошей спра­ведлива і для коротких часових інтервалів.