Тема 1. Основні етапи формування бібліотечної професіології

Завдання для самостійної роботи:

1. Охарактеризувати дослідження бібліотечної праці в 20-ті роки ХХ ст. в Україні як перший етап становлення бібліопрофесіології.

2. Розкрити зміст бібліотечної професії і діяльності в першому українському підручнику з бібліотекознавства С.Сірополка «Короткий курс бібліотекознавства» (Львів, 1924 р.).

3. Проаналізувати другий етап розвитку бібліотечної професіології.- Дослідження 70-х – поч.80-х років ХХ ст. в Радянському Союзі та в Українській РСР, їх основні результати, висновки.

4. Виявити внесок вітчизняних вчених у розвиток теоретичної бази бібліотечної професіології у 90 –ті роки ХХ ст.

В першій половині ХІХ століття склалося досить чітке уявлення про бібліотечну професію: енциклопедична, переважно гуманітарна освіта, знання іноземних мов і книг, бібліографії.

В кінці ХІХ століття вимоги до бібліотекаря були конкретизовані-освіченість, знання книг і бібліографії, начитаність, володіння іноземними мовами. Фахівець мав володіти навичками спілкування з читачами, вивчати їх інтереси, спрямовувати читання, володіти бібліотечною технологією, методами організації бібліотеки і управління нею. Із особистих якостей виділялась любов до книжки, уважне, доброзичливе ставлення до читачів, відповідальність, покликання до цієї роботи.

Розробка проблем професії продовж професійна консолідація бібліотекарів і бібліографів: організуються товариство бібліотекознавства, проходить перший всеросійський з’їзд по бібліотечній справі, в роботі якого беруть участь близько 20 представників з України , починає виходити журнал «Бібліотекарь»

В Києві в 1918 р. було утворено Всеукраїнське бібліотечне товариство, яке мало на меті допомогати розвиткові бібліотечної справи та поліпшенню становища бібліотекарів з боку їх фахової підготовки, добробуту, та умов праці.

В 20-ті роки, після встановлення радянської влади, бібліотечна професія стала, в ряду інших політосвітніх спеціальностей, предметом дослідження бібліотекарів, методистів, психологів, фізіологів, медиків які використовували спеціальні психотехнічні методики. Можно визначити два напрямки: один ставив питання про вирішення завдань профвідбору, профконсультації, процвтоми, профосвіти, раціоналізації робочого місця, реконструкції і проектування професій; другий - створення психологічних кваліфікацій професії, вироблення принципів п психологічної систематизації.

Таким чином, 20-ті роки є 1 етапом створення витоків і передумов формування бібліотечної професіології як науки, хоч вона і не була виділена, як комплексна, а розвивалась в руслі проблематики НОП і, частково бібліотечної психології.

Розвиток досліджень бібліотечної праці в 20-ті роки обумовлювався з одного боку, потребами бібліотечної практики, пов’язаної з більшовизацією всіх соціальних інститутів, з іншого – розвитком психологічної науки, зокрема, психології праці, який дав змогу вивчати професії, проводити їх співставлення.

Дослідження того часу мали локальний характер і мали чітко виражене ідеологічне спрямування, проте саме в цей період були закладені основи наукового вивчення нашої професії.

Перші експериментальні дослідження були організовані за ініціативою профспілки освіти і ставили за мету вивчення умов бібліотечної праці та розробку рекомендацій по поліпшенню її організації. Вивчали бібліотекарів, які працювали на пересувних пунктах в районних бібліотеках ( Москва, 1924 р.). Психологи працювали поряд з бібліотекарями, фіксували і обробляли отримані дані в щоденних протоколах. Особливу увагу звертали на труднощі, прояви втоми, помилки. Були зроблені висновки: для обслуговування читачів необхідно знати літературу конкретно і детально, а не в цілому і поверхово, але у працівників не вистачало часу для професійного ознайомлення і перегляду книг і періодики. Відзначено постійну підвищену емоційну напругу в процесі спілкування з читачами в зв’язку з недостатнім вибором професійно необхідна шкідливість були визначені об’єктивні компоненти праці: різноманітний віковий та освітній склад читачів, постійна зміна запитуваних та виданих книжок.

Ще одним експериментальним дослідженням бібліотекознавців і психологів стало вивчення роботи бібліотекаря на видачі літератури в стаціонарній бібліотеці Хамовничеського у Москві. Було виділено дві групи обов’язків – одні, за прийнятою в той час термінологією, отримали назву змістовних або пропагандистських, інші були віднесені до допоміжних (технологічних). Таким чином відбувалась ідеологізація бібліотечної роботи і діяльності бібліотеки в цілому. Психолог працював поруч з бібліотекарями, обстеження включало хронометраж і облік статистичних даних. Дослідження показало, що частина роботи, яка визначає професійні цілі не є автоматичною і стереотипною, потребує в кожному окремому випадку творчого підходу. Тому бібліотечна професія була віднесена до професій вищого типу. Був зроблений висновок, що бібліотекар, який розуміє мету роботу і володіє практичними навичками. повинен вести роботу із задоволенням і бажанням, вважливою є особиста узгодженість із завданнями бібліотеки. За результатами дослідженнями була розроблена орієнтовна професіограма, яка включала характеристику умов праці районного бібліотекаря, перелік необхідних знань, умінь, навичок. Описані вимоги до особистості спеціаліста.

Відомості про особливості бібліотечної праці надавали також результати експериментальних досліджень ознак і причин втоми, проведені в 7-ми бібліотеках Тбілісі. Проводились тестування процесів руху: розшук книжки за поличним шифром. З’ясувалось, що щоденний шлях бібліотекаря в процесі розшуку книжки становив від 1.5 тис. до 5 тис. кроків.

Наприкінці 20-х років в б-ах Москви проводились експерименти по виявленню причин, що впливали на продуктивність праці, пов’язаних із виробничою втомою. Проводились проби памяті, уваги, швидкості рухової реакції за допомогою тестів до початку робочого дня і після його закінчення. Експеримент включав виміри зміни пульсу, опис самопочуття.

Було означалися також виявлено надзвичайну високу щільність робочого дня бібліотекарів – 96% на обробці літератури – до 98%. Відмічено «скажений темп роботи на видачі. Кількість різноманітність змісту завдань та швидка зміна операцій надають роботі нервового характеру, викликають значну втому». Зроблені висновки про те, що суто розумова праця набуває характеру фізичної діяльності.

Висновки експериментальних досліджень свідчили, що за симптомами втомлюваності, професія наближається до найбільш інтелектуально навантажених. Отримані дані дали змогу порівняти роботу бібліотекаря на видачі з роботою лікаря під час амбулаторного прийому. Відзначалися також специфічні несприятливі умови праці – дихання книжковим пилом, наявність постійної додаткової роботи, постійна розумова діяльність – врахування особливостей кожного читача, підбір різноманітної літератури, постійна емоційна напруга, викликана різноманітністю читацького контингенту.

За результатами експериментальних досліджень бібліотекаря порівняли з робітниками шкідливого виробництва і в 1929 р. надали ще 2 тижні додаткової відпустки.

Поряд з експериментальними розвідками відбувались спроби теоретичного осмислення психологічних аспектів бібліотечної професії. Так А. Гайворонський у роботі «Психотехніка і бібсправа» (Мінськ, 1928 р.), намагався провести структуризацію біб. професії. До її складу він включив такі «підвиди бібсправи»: ізбач, технічний співробітник, бібліотекар- адміністратор, бібліотекар на видачі, бібліотекар пересувного фонду, бібліотекар книгосховища. Відзначалося, що психічні особливості і якості яких потребує професія бібліотекаря, далеко не однозначні в залежності від виду праці.

В кінці 20- х років успішно початі дослідження перериваються, тому що в умовах тоталітарного режиму потрібні не наукові досягнення, а адміністративно-командні методи.

Що стосується розвитку поглядів на бібліотечну діяльність в Україн, то вони знову таки ж зумовлювались політичними і релігійними, соціально-економічними факторами. Україна існувала до входження в склад Російської імперії в рамках Польської держави і тоді в бібліотеках, що створювалась при братствах (Львівське,Київське, Луцьке, Вінницьке) робота спрямовувалась на оволодіння рідною мовою і освоєння православної релігійної літератури. Найбільшим науково-просвітницьким центром була Києво-Могилянська академія і її бібліотека, потім – бібліотеки Харківського і Київського університетів.

Публічні бібліотеки в Україні масово зявились у другій половині ХІХ століття за виключенням Одеси. Основні тенденції ставлення до професії бібліотекаря були аналогічні тим, що спостерігалися в Росії, але рівень спеціальності був значно нижчим через міграційні процеси, через відсутність елітного дворянства, інтелігенції.

При гетьмані Скоропадському була створена Всенародна бібліотека України.

Суспільство розділилось. Частина інтелігенції виїхала за межі України. Центром стала Прага, Празька школа бібліотекарів. Так, один з видатних українських бібліотекарів Степан Сірополко написав перший підручник з бібліотекознавства українською мовою. У 1924 році товариство «Просвіта» у Львові коштом фонду «Учітеся, брати мої» видає великим на той час тиражем в 300 примірниківа «Короткий курс бібліотекознавства. Історія, теорія та практика бібліотечної справи». В основу книги Сірополка було покладено стислий огляд лекцій, які автор читав в 1917-1918 роках у Київському Фребелівському педагогічному інституті на інструкторських курсах, де здійснювалась професійна підготовка бібліотекарів.

Значна увага у підручнику була приділена питанням технології і органі комплектування бібліотек, бібліотечної статистики, висвітлювались особливості бібліотечної професії.

Сірополко вважав, що головним завданням бібліотеки «є провід у читанні книжок відвідувачами бібліотеки». Він вважав, що бібліотека не може бути зведена до значення крамниці, бо вона є культурно просвітньою установою. Бібліотекар повинен знати основи психології, «духовного обличчя кожного читача», щоб задовольнити його читацькі потреби. Сірополко пише про те, що ідейний бібліотекар мусить бути загально освіченою людиною, мати знання в обсязі курсу середньої школи та бути свідомим бібліотечній справі. Він мусить мати добре здоров’я, лагідний характер та розсудність в поводженні з людьми, а також визначатись справністю в роботі.

Сірополко наголошував на необхідності взаємодії бібліотеки з іншими освітніми закладами- музеями, театрами, товариством Просвіта через складання списків, підбір літератури, організацію виставок.

Активно обговорювалися питання про вимоги до бібліотечного працівника на сторінках празького журналу «Книголюб», який видавався Українським товариством прихильників книги під редакцією С. Сірополка. Була розгорнута ціла дискусія , в якій взяли участь П. Зленко, Я. ярема, Дм. Чижевський.

Так П. Зленко , випускник бібліотечної школи вказує на те, що бібліотекар не може бути людиною випадковою, бо його діяльність вимагає певних психологічних якостей. В уявленні автора – це людина з темпераментом холерика, що має волю, рішучість, інтелект, добру пам'ять. У нього мають бути розвинений інтелект.

Зленко формує протипоказання до оволодіння бібліотечною професією: «Не буде бібліотекарем той, хто замкнений в собі, уникає суспільства … людина нерішуча, безвольна. Зовсім не має в бібліотеці місця людині зі слабеньким інтелектом». За висновками автора « навіть не кожний вчений може бути біблоітекарем».

Більш толерантно ставиться до вимог до бібліотекаря і критикує П. Зленка , Д. Чижевський- видатний український філософ, літературознавець, бібліограф, який висловлює слушну думку про можливість «заміщення окремих психологічних функцій в діяльності духовній, де особа бере участь як цілісність». Автор пропонує готувати бібліотекаря поетапно, після отримання фахової освіти пробна праця або аспірантура, практична праця на декількох ділянках в бібліотеці аж до виконання керуючих функцій, вибираючи тих, хто виявив здібності та хист.

Детальний опис та аналіз психологічних якостей бібліотекаря ми знаходимо в роботі Я. Яремчук «Психологічна характеристика професії бібліоткеаря». Найважливішими психологічними якостями автор вважає «здатність поводитись з людьми» і пропонує добирати відповідні особи, щоб гармонювали б з завданнями праці.

Тобто, практично всі автори вказують на необхідність для бібліотекаря таких якостей як комунікабельність, емоційність, високий рівень інтелекту, попередня ґрунтовна фахова підготовка.

Ці дискусії відбувалися в колі емігрантів, в Празі в кінці 20-х років.

В Україні в 1917 році бібліотекарів готували на короткотермінових курсах Міністерства освіти, в Київському Фреблевському інституті, де щорічно викладався курс бібліотекознавства.

В 1923 році при УНІК засновано курси книгознавства, де викладалися також бібліотечні дисципліни (бібліотекознавство і бібліографія ), розгорталася аспірантура.

Передумови наукового дослідження бібліотечної професії, розробка форм, методів змісту підготовки бібліотечних фахівців створюється лише на початку 60- х років. Предметом комплексних спеціальних досліджень бібліотечна професія стає в середині 70-х років. Починається другий етап що пов'язаний з відродженням в колишньому Радянському Союзі наукового статусу соціології і психології праці, із зміцнення теоретичних основ бібліотекознавства як суспільної науки. Основними аспектами дослідження стають соціально-психологічні особливості діяльності бібліотечних фахівців, склад та динаміка кадрових ресурсів бібліотек, питання удосконалення системи підготовки і підвищення кваліфікації бібліотекарів.

Хронологічно цей етап охоплює 70-х- кінець 80- років. Це період активної розробки методології, активного накопичення результатів досліджень, формування спеціальної термінології. В 70- ті роки продовжується, після 50-тирічної перерви, вивчення психофізичних характеристик, необхідних для успішного оволодіння професією. Головним результатом було створення професіограм , в яких на основі певної схеми (соціально-економічна, виробнича, кваліфікаційна і психофізична характеристики) проводився аналіз і опис професій з урахуванням їх особливостей. Сюди входила підготовка кадрів, функціональна спеціалізація, підвищення кваліфікації, зміст і форми трудової діяльності, санітарно-гігієнічні умови праці,професійні вимоги до бібліотекаря (знання, вміння, навички), професійно вагомі особистісні якості.

В 70-ті роки була усвідомлена важливість активного вивчення бібліотечної професії і покладено йому реальний початок.

Починаючи з 80-х років, увагу науковців привертають питання бібліотечної етики, професійної майстерності бібліотечних спеціалістів в умовах інформаційного середовища . І хоча ціннісні орієнтації суспільства змінювались у ході історичного розвитку, погляди на бібліотечну професію були і залишаються незмінними.

У 80- ті роки бібліотечні професіологія як теоретико- прикладна дисципліна реалізується в розробці теорії професіографування, створення універсальної (загальної) професіограми бібліотекаря-бібліографа і спеціальних (за функціями у технологічному процесі) професіограм.

Серед найбільш серйозних теоретичних результатів початку 80- років, які мають значення для професіології необхідно назвати концепцію Ю. Столярова , який проаналізував еволюцію поглядів на роль бібліотекаря, починаючи з ХVII століття, і намітив направлення її подальшого вивчення. Він робить висновок про те що є не правильним кваліфікувати бібліотекаря лише як посередника між книгою и читачем, бо найсправді він забезпечує взаомозвязок між всіма елементами системи «бібліотека».

Фірсов В.Ф. визначив бібліотеку як інститут, що сприяє соціалізації особистості, це дозволило йому надало можливість виявити сутність і призначення бібліотечної професі: «Социальная роль библиотечной профессии, фиксирующая её место в общественном разделении труда, состоит в содействии социализации личности методами руководства чтением на основе научной организации общественного книгопользования».

Особливе значення мае наукова розробка Воронової Т.В., яка одна з перших акцентвала увагу на необхідності вивчення бібліотечної професії.

Принципи і методи професіографії були узагальнені колективом Ленінградського і-ту культуру. Розробки Держ.б-ки ім.Леніна були спрямовані на підвищення ефективності праці через підвищення кваліфікації працівників і просування по службовим сходам у відповідності з рівнем фахової підготовки і особистісним якостям. В результаті дослідження «Раціональне розміщення і використання бібліотечних ресурсів» (1984 р.), була визначена негативна тенденція, яка характерна і для нинішнього стану кадрового забезпечення в Україні: значна кількість фахівців з вищою спеціальною освітою зайнята адміністративною і методичною діяльністю, а кількість спеціалістів, зайнятих на обслуговування коливається в межах від 35% у великих б-ках, до 47% в ЦБС.

В Україні значне комплексне дослідження було проведено в ЦНБ АН УРСР (нині – НБУ ім. Вернадського) спільно з ДІБ, РНМБ, ДРНТБ на початку 80-х років. Результати описані в монографії А.С. Чачко «Бибилиотечный специалист: особенности труда и профессионализаци» (1986 р.)

Одним з основних висновків всіх досліджень було твердження, що бібліотечна професія потребує розвитку достатньо широкого спектру здібностей і не може бути описана однією або двома професіограмами (бібліотекар-бібліограф), а необхідні професіограми для кожного виду бібліотечної діяльності.

Найбільш значним, всесоюзного характеру було дослідження проведено у 1987-1990 рр. ЛДІК «Бібліотечна професія: стан і перспективи».

Розроблялось такі основні напрямки:

- Кадрові ресурси біб. справи ( бібліотечні, бібліографічні, професорсько-викладацький склад)

- Професійна мобільність і міграція кадрів

- Професійна свідомість

- Соціальний статус і престиж професії

- Економічний аспект бібліотечної праці

Було висуното 24 гіпотези, серед них- гіпотеза стратифікації (пласт, послідовність горизонтальних пластів) кадрів. Відповідно до гіпотези, працівників бібліотеки розділили на 5 рівнів в залежності від рівня професіоналізму та індивідуальних властивостей характеру.

Авангард (альфа) –лідери. новатори, яким біб справа зобов’язана оригінальними ідеями творчим пошуком.

Гвардія (гамма) – майстри своєї справи, професіонали, які користуються визнанням і авторитетом . Проте, не схільні змінювати традиційне, віддають превагу його раціоналіз ації та удосконаленню.

Середняки ( сігма) – спеціалісти, які обмежуються виконанням своїх обов’язків, наслідуючи прийняті зразки. В трудовій та суспільній діяльності вони пасивні.

Баласт (бета)- по диплому досвіду роботи відносяться до професійних бібліотекарів, але не забезпечують віддачі з об’єктивних або суб’єктивних причин.

Пілігрими – випадково прилучені, приєднані до біб. професії люди, не пов’язують свої життєві плани з довгостроковим перебуванням в бібліотеці.

Але враховуючи стан суспільного розвитку, чітко визначений політичний характер діяльності всіх соціальних інститутів, бібліотечну діяльність розподілили на два великих комплекси обов’язків : «бібліотекар як політосвітній працівник», який реалізує пропагандистські, культурно-освітні, виховані завдання в процесі безпосереднього спілкування з читачами і бібліотекар як технічний виконавець, який виконує роботу, що забезпечує успішне вирішення головних- ідеологічних завдань бібліотеки.

Ці погляди на бібліотечну діяльність і на професію проіснували майже до кінця 80-х років у радянському бібліотекознавстві.

В 80-90-ті роки актуальними стають статус і престиж бібліотечної професії, диференціація бібліотечної праці, кадрові ресурси БСУ, професійна міграція і мобільність кадрів, професійно-кваліфікаційна структура кадрів бібліотек.

Після набуття державної незалежності, створення власних соціальних інститутів процес вищої освіти децентралізується. Створюються умови для множинності підходів, концепцій, з’являються розробки авторських курсів: вводяться нові спецкурси, серед них – з бібліотечної професіології.

Перша докторська дисертація про бібліотекаря як була захищена у 1991 Адою Семенівною Чачко, яка є фундатором бібліотечної професіології. З 1994 року вона започатковує розробку та викладання авторського курсу «Бібліотечна професіологія», який ґрунтувався на її кандидатській та докторській дисертації. Вона розглядала бібліотечну професіологію як одну з бібліотекознавчих дисциплін, сформованих у взаємодії з психологією, соціологією праці, соціальною психологією, а також професійною педагогікою та етикою. Вона є автором кількох підручників з бібліотечної професіології: Библиотечный специалист: особенности труда и професионализации (1986) , Бібліотечна професіологія : навчальний посібник (1996), та багатьох наукових праць пов’язаних з розробкою теоретико-методологічних засад бібліотечної професіології.

(Чачко А. С. Бібліотекарі нового покоління - які вони? : [бесіда з док. пед. наук, зав. кафедри бібліотекознавства Київського держ. ун-ту культури й мистецтв, проф. А.Чачко] / А. С. Чачко // Бібліотечна планета. – 1998. – № 2. – С.15-17. )

 

На початку 90-х років зростає значення бібліотеки у формуванні громадянського суспільства, гуманізації відносин і демократизації життя. Принцип рівного і вільного доступу населення до надбань культури та інформації узагальнюється в Конституції України, яка гарантує відповідні права і свободи. В українському бібліотекознавстві утверджується значення міжособистісної взаємодії бібліотекаря і читача як рівних партнерів у процесі обслуговування.

Починаючи з 1991 року, у рамках бібліотечної профеісіології досліджується така проблематика: бібліотечна професіологія як наука і навчальна дисципліна (1992-1996, А.Чачко); еволюція структури і функцій наукової бібліотеки у процесі освоєння нових інформаційних технологій (1995, М.Слободяник); документальні джерела наукової інформації (1995, С.Кулешов); нова парадигма розвитку бібліотечної освіти (1996, В.Ільганаєва); виникнення та розвиток національних бібліотечних асоціацій (1997, В.Пашкова); суб'єкт-суб'єктна взаємодія між бібліотекарем і читачем у процесі бібліотечно-інформаційного обслуговування (1997, О.Грозовська); функціонування та організація системи підвищення кваліфікації бібліотечних кадрів (1999, І.Шевченко); Центр безперервної інформаційно-бібліотечної освіти як модель і база підготовки кадрів в Україні (1999, В.Скнар); „користувацький" підхід до пошуку інформації в автоматизованих бібліографічних базах даних (1999, Л.Філіпова); позитивні і негативні наслідки комп"ютерно-інформаційної революції (1999-2001, М.Сенченко); бібліотекознавство у людському вимірі (2000, А.Чачко), методолгічні проблеми бібліотечної професіології (А.В. Соколов). Першим за часом серед відомих нам розробок був методичний посібник «Библиотечная професиология : проблемы и перспективы» А.І Каптерева в московському державному інституті культур. А.І. Каптеревим було захищено докторську дисертацію на тему «Методологічні і теоретичні засади професіоналізації бібліотечних фахівців

Українські бібліотекознавці та бібліографознавці Т.Долбенко, В.Загуменна, В.Ільганаєва, Н.Кушнаренко, В.Пашкова, М.Сенченко, В.Скнар, М.Слободяник, Л.Філіпова, А.Чачко, спираючись на власний і світовий досвід, виходять у своїх поглядах з того, що докорінні зміни в інформаційних технологіях і зростання ваги демократичних засад в обслуговуванні читачів, впливають на підвищення вимог не лише у сфері інформаційної культури. Відтак, йдеться про перебудову всієї системи фахової освіти.

 

Бібліотечна професіологія виділяє три основні комплекси проблем, що відповідають трьом сферам функціонування бібліотечного спеціаліста: сферу підготовки кадрів, сферу їх використання, тобто професійну трудову діяльність, і сферу перепідготовки та підвищення кваліфікації
Потужним чинником змін стає інформатизація, яка впливає на функції та структуру бібліотечно-інформаційної діяльності, професійну свідомість бібліотекарів, вимагає уточнення змісту і напрямів розвитку бібліотечної професії, а отже – і відповідних досліджень. Ознайомлення з дисертаціями, монографіями, іншими науковими працями засвідчує загальну публікаторську активність у висвітленні цієї проблематики. Теоретичне узагальнення існуючих напрацювань необхідне насамперед для наукового обгрунтування підходів до фахової освіти і професійного виховання бібліотекарів на сучасному етапі розвитку бібліотечної професії і у змінюваному майбутньому.

З середини 1999 року у зарубіжних та вітчизняних фахових виданнях з'являється все більше публікацій, які засвідчують, що бібліотекарі активно включилися в процес інформатизації, опановують нові технології, умови та правила діяльності, залучають до обслуговування користувачів нових категорій, зокрема – анонімних та дистанційних. Нині бібліотекарі працюють одночасно в традиційному та новітньому інформаційному просторі, заснованому на електронних технологіях.

З розвитком інформатизації уточнюються погляди на роль бібліотекарів у освоєнні електронних технологій та допомозі користувачам. Оцінюючи попередні напрацювання з сучасних позицій, намагаючись осягнути їх не упереджено, слід відзначити, що науковий зміст досліджень цієї тематики на кожному етапі розвитку бібліотечної професії був насичений новою психологічною, соціологічною, соціально-психологічною інформацією. Інтегровані у бібліотекознавство поняття „професійні цінності", „професійна свідомість", „професіоналізм" обумовили глибший погляд бібліотекарів на власну діяльність, сприяли „ідеальному" конструюванню реальної праці. Такий погляд з початку 90-х років ХХ століття дедалі поширювався.

Нині бібліотечна професія в українському бібліотекознавстві розглядається як одна з масових професій розумової праці у соціокультурній, науково-інформаційній, освітній сфері. Вона включає діяльність, спрямовану на обслуговування людей з метою сприяння їх розвитку, задоволенню потреб, інтересів, запитів, навчанню, вихованню.

У традиційній бібліотеці серед процесів діяльності бібліотекарів найбільш складними та відповідальними визначалися змістовний відбір видань з метою комплектування фондів; проблемно-тематичне інформування читачів; тематичний інформаційний пошук; систематизація публікацій. В аспекті форм організації праці та соціальних зв'язків багатофункціональну бібліотечну професію важко визначити однозначно. Але, оскільки діяльність усіх груп спеціалістів актуалізується у процесах обслуговування і спілкування з читачами, професія загалом віднесена до класу „людина-людина". Саме у процесі взаємодії між бібліотекарем і читачем, в їх діловому діалозі досягається загальна професійна мета та призначення – сприяти культурному, освітньому, духовному розвитку людини за допомогою існуючих методів та технологій.

У сучасних умовах і на тому етапі, який переживає бібліотечна справа в Україні, однією з актуальних проблем є кадрові ресурси бібліотек. У зв'язку з цим відбуваються серйозні зміни в підготовці фахівців бібліотечної справи, пов'язані з особливими вимогами, які ставляться до їхньої професійної майстерності, що вимагає теоретичного аналізу інтенсифікації бібліотечної освіти, багатоаспектності та специфічності бібліотечної професії. У цьому контексті підвищується актуальність розробки питань формування кадрів ібліотек України в історичному аспекті, що дає можливість детальніше проаналізувати сучасні тенденції бібліотечної професії і прогнозувати перспективи її розвитку.
Наукова література значною мірою висвітлює соціальну роль, призначення, функції бібліотечної професії, проблеми вдосконалення підготовки бібліотечних кадрів.

Сучасна бібліотечна професіологія детально вивчає фахівця бібліотечної справи, акцентує увагу на різних категоріях бібліотекарів, створює професіографічні характеристики та узагальнені соціально-психологічні портрети працівників різної ланки.

Тамара Вилегжаніна у свої наукових працях досліджує питання пов’язані з місцем і значенням бібліотечної професії у сучасній Україні, розглядає основні засади уравління бібліотечною діяльністю на сучаному етапі.

ІІ праці:

1. Вилегжаніна Т. Бібліотечна професія в сучасній Україні /
Т. Вилегжаніна // Бібліотечна планета. – 2012. – № 3. – С. 5-6.

2. Вилегжаніна Т. Інновації – визначальний фактор розвитку бібліотек України/ Т. Вилегжаніна// Бібліотечна планета.-2009.-№ 3.-С.6-9

3. Вилегжаніна Т. Менеджмент бібліотеки в сучасних умовах: розподілене керівництво і відповідальність / Тамара Вилегжаніна // Бібліотечна планета. –2009. – № – С.5-7.

 

Білик досліджує основні питання пов’язані з професіоналізацією кадрів: підвищення кваліфікації,самоосвіта бібліотечних кадрів та інші засоби професіоналізації (див конспект лекцій професіоналізація )

 

Білик О. Бібліотеки та питання професіоналізації кадрів / О. Білик // Бібліотечна планета. – 2011. – № 2. – С. 26-29.

 

Грабар Н.А розглядає основні трансформаційні ( трансформація-перетворення) процеси у професійній свідомості бібліотечних фахівців

 

Грабар Н. А. Трансформація професійної свідомості бібліотечних фахівців / Н. А. Грабар // Бібліотекар ХХІ століття: нові стандарти професії : матеріали Міжнар. наук.-практ. віртуал. конф., лютий-червень 2008 р. / Харк. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка ; уклад. А. Л. Шалиганова. – Х., 2009. –
С. 9-15.