Властивості друкарських фарб та лаків

Властивості друкарських фарб та лаків можна об'єдна­ти у три основні групи: оптичні, друкарсько-технічні та структурно-механічні (реологічні) — рис. 4.14.

При проходженні променів денного світла через шар фарби (лаку) відбувається їх відбивання, заломлення, роз­сіювання чи вибіркове поглинання, як це видно на рис. 4.15, де: / — промінь білого світла, падаючий; 2 — розсіяно-відбитий промінь білого світла; 3 — розсіяно-відбитий кольоровий промінь; 4 — дзеркально відбитий промінь білого світла; 5 — кольоровий промінь; 6 — пігмент; 7 — в'яжучі речовини; 8 — кольоровий промінь, відбитий підкладкою. У результаті виникає відчуття того чи іншого кольору, прозорості чи непрозорості, глянсува­тості чи матовості відбитка.

Оптичні властивості фарб (лаків)

До оптичних властивостей фарб (лаків) відносять їх колірні характеристики, глянець, прозорість або непро­зорість, інтенсивність.

Колір — основний показник якості друкарських фарб, що визначає, в першу чергу, можливість використання фарби для одержання того чи іншого зображення. Колірні характеристики фарби мають особливе значення для багатофарбового друку, де колористична точність відтво­рення кольорового оригіналу, багато в чому, залежить від колірних характеристик фарб.


198


Розділ


 


Рис. 4.14.

Властивості

друкарських фарб

та лаків


Властивості офсетних фарб та лаків


 


Оптичні

Колір


Друкарсько-технічні (споживчі)


Структурно-механічні (реологічні)


 


Кольоровий тон


Стійкість до стирання


В'язкість


 


Яскравість


Світлостійкість


Тиксо­тропність


 


Насиченість


Стійкість до дії реагентів


Пластичність


 


Глянець


Еластичність


 


Прозорість


Липкість


 


Інтенсивність


Ступінь перетирання


 


.її

Ш

Ц\

 

її

І!


Рис. 4.15.

Оптичні явища у шарі

фарби (лаку):

а — покривному,

б — прозорому


 

/ 23 4 5 і /
  Wcr6 >0о... 7
а 1 4 \/ 8 /
Ж Ж ото
б  

" І І


МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ_____________________________ 199

Будь-який колір характеризується трьома параметра­ми — кольоровим тоном, яскравістю (світлостійкістю) і насиченістю (чистотою), які обумовлюються фізико-хімічною природою пігментів, що входять до складу фар­би, а також властивостями в'яжучого фарби, товщиною фарбового шару, видом друкованої поверхні і її характе­ристиками тощо.

Кольоровий тон — основна колірна характеристика фарби, за допомогою якої ми розрізняємо її колір. Визна­чається вона сумарним відбиттям різних довжин хвиль світлового потоку і залежить від довжини хвиль, що пере­важають у відбитому світлі. Кольори однакового тону мо­жуть розрізнятися за яскравістю, в той самий час однакову яскравість можуть мати кольори різних колірних тонів.

Кольоровий тон розраховується за формулою:

K=rR + gG + bB, (4.3)

де r, g, b — коефіцієнти, що вказують на відносні частки при змішуванні основного червоного (/?), зеленого (G) і синього (В) кольорів.

Яскравість чи коефіцієнт відбиття характеризує за­гальну кількість енергії видимого денного світла, відбито­го відбитком. Виражається коефіцієнтом відбиття, який дорівнює відношенню всіх відбитих променів до кількості усіх падаючих на нього променів:

p=Ai<L. (4.4)

Чим більшу частину падаючого світла відбиває фар­бовий шар, тим він світліший. При відбиванні ахрома­тичного світла яскравість висока з коефіцієнтом відбит­тя, близьким до 100 %, що відповідає високій білості. Малий коефіцієнт відбиття (5—6 %) відповідає чорній поверхні.

Насиченість — це ступінь відмінності даного кольору від білого і характеризується долею відбитого хроматич­ного кольору у всьому відбитому світлі. Розраховується за формулою:

JL (4.5)

**еід

де Я — кількість відбитих хроматичних променів; Ьвщ — кількість усіх відбитих променів.

Чим більше колір наближається до ахроматичного, тим менше він є насиченим. Насиченість фарби на відбитку



Розділ 4

зменшується, якщо, наприклад, несвітлостійка фарба виго­рає на сонці.

Для об'єктивного вимірювання кольору в поліграфії існує два принципово різних методи — спектрофотомет­ричний і метод фотоелектричної колориметрії (ГОСТ 6593). Глянець фарби (лаку) на відбитку — це здатність фарби (лаку) дзеркально відбивати світло, що потрапляє на її поверх­ню (рис. 4.16). Він залежить, переважно, від ступеня гладкості поверхні, товщини шару фарби (лаку). Чим гладкіша поверх­ня відбитка, тим більш глянцевим і насиченим він буде.


       
 
   



Puc. 4.16.

Відбивання світла

від поверхні шару

фарби (лаку):

а — від глянцевого;

б — від матового


Я


-------- ** Білі промені

-------- ^ Зафарбовані промені


 


i;M


Глянець фарб (лаків) визначають у відповідності з ОСТ 29.23, використовуючи прилади типу глянцметрів ГГФ-1, ГГФ-3, блискоміра ФБ-2.

Прозорістю називають здатність шару фарби (лаку) пропускати світлові промені, які відбиваються від поверхні, на яку нанесено фарбу (лак) (рис. 4.17). Покривна здатність — поняття протилежне прозорості.


 


Рис, 4.17.

Проходження світла

через шар прозорої

фарби (лаку)


Світло, яке впало на шар покривної фарби, частково відіб'ється від поверхні, а частково пройде всередину, але


МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ_____________________________ 201

не досягнувши нижньої межі шару, вийде. Тому колір підкладки не впливає на колір фарби.

Прозорість залежить від різниці коефіцієнтів залом-лення^пігменту і в'яжучого. Якщо, коефіцієнт заломлення на границі пігмент — в'яжуче відрізняється від одиниці, то фарба буде покривною. При відсутності промене-заломлення (коефіцієнт заломлення близький до одиниці) фарба буде прозорою. Оцінка прозорості проводиться за ГОСТ 7086.

Інтенсивність — це здатність фарби надавати зобра­женню необхідних оптичних характеристик при найменшій витраті фарби. Оцінюють інтенсивність за ГОСТ 6593, шляхом вимірювання оптичної густини відбитка залежно від кількості фарби на ньому.

Інтенсивність залежить, у першу чергу, від властивос­тей пігменту, режимів його отримання, ступеня очищення вихідних продуктів, дисперсності та концентрації пігмен­ту. Підвищення у фарбі концентрації пігменту часто обме­жується його високою маслоємністю.

Структурно-механічні (реологічні) властивості фарб (лаків)

Структурно-механічні (реологічні) властивості фарб (лаків) характеризують: в'язкістю, липкістю, структурно-механічними (деформаційними) властивостями, еластичніс­тю шару фарби (лаку) на відбитку, ступінню перетирання фарби.

В'язкість фарби (лаку) — це внутрішнє тертя, що ви­никає між шарами фарби (лаку) при їх переміщенні в результаті дії механічного напруження. В'язкість мож­на розглядати як відношення напруження (сили) зсуву, яке зазнає рідка система до градієнта швидкості зсуву.

При тривалому зберіганні в'язкість фарби (лаку) стає максимальною, система стає твердоподібною. А при прикладанні певного напруження, шари зсуваються один відносно одного, структура руйнується і в'язкість змен­шується. Настає момент повного руйнування структури, коли в'язкість стає мінімальною і постійною і не зале­жить від напруження зсуву. Таким чином, в'язкість друкар­ської фарби (лаку) не є сталою величиною і змінюється від максимального значення до мінімального в певному інтервалі напружень зсуву. Цей інтервал називають гра­ницею текучості друкарської фарби (лаку).

Важливою реологічною характеристикою фарби є також аномалія в'язкості, що характеризує ступінь


202 Розділ 4

структурування і міцність структури фарби. Вона має велике значення для характеристики технологічних вла­стивостей офсетних фарб. Аномалія в'язкості фарби оці­нюється відношенням величини максимальної в'язкості (без руйнування структури фарби) до величини мінімаль­ної в'язкості (при граничному руйнуванні структури фарби).

За величиною градієнта швидкості чи напруження зсуву, при яких досягнута мінімальна в'язкість фарби, можна оцінювати міцність структури фарби порівняно з етало­ном чи іншою фарбою.

Реологічні властивості фарб (лаків) досліджують за допомогою віскозиметрів. Для цього найзручніше викори­стовувати віскозиметри ротаційного типу.

Для оперативного визначення в'язкості офсетних фарб використовують метод розтікання фарби між двома скель­цями під дією тягаря (ОСТ 29.97). В'язкість текучих газет­них фарб визначається за часом проходження металевої кульки певного діаметра крізь шар фарби.

Тиксотропія — це властивість фарб (лаків) самочин­но густішати з часом у стані спокою в умовах постійної температури (структуроутворення) та розріджуватися при перемішуванні (руйнування структури). Проявляється ця властивість у зміні границі текучості. Величина тиксо-

{ тропії різних фарб є неоднакова і залежать від кількості

[ структурних зв'язків у одиниці об'єму, міцності одинич-

I ного зв'язку, об'ємної концентрації пігменту, ступеня струк-

\ туроутворення, форми частинок пігменту, а також від виду

і в'яжучої речовини.

І Підвищена тиксотропність фарби негативно впливає

| на протікання друкарського процесу. При використанні

j тиксотропних фарб на відбитках можуть з'явитися чор-

ниші. Це пояснюється тим, що фарба витискується за межі друкарських елементів і в стані спокою густішає. Збираючись на пробільних елементах форми фарба, у ви­гляді згустків, прилипає до відбитків і утворює на них чорниші.

Тиксотропія може мати і позитивний вплив на якість друку. Наприклад, при друкуванні фарбами, що швидко гуснуть, на крейдованому чи добре проклеєному папері отримують штрихи з чіткими краями, що не виходять за межі друкарських елементів, і підвищують якість відбитків, особливо растрових.

Пластичність — це здатність зберігати набуту, вна­слідок дії навантаження, форму після припинення цієї дії.


МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ



Пластичність збільшується при насиченні фарби водою в процесі друкування на офсетних друкарських маши­нах. Висока пластичність фарб (лаків) погіршує їх друкар­ські властивості. Фарба (лак) втрачає рухливість, погано накочується на друкарську форму, налипає на офсетному циліндрі, відзначається підвищеною тиксотропністю.

Еластичність — здатність фарбової (лакової) плівки під дією навантаження змінювати свою форму й повністю відновлювати її після припинення дії навантаження. Ела­стичність сухої плівки фарби (лаку) суттєво впливає на якість друкарського відбитка: більш еластична плівка мен­ше розпливається та обсипається.

Липкість фарб (лаків) визначається як показник, який характеризує, з одного боку, здатність фарб прилипати (адгезія) до тієї поверхні до якої вона дотикається, і, з ін­шого — опір фарбового шару до розділення між двома поверхнями. Липкість — важлива характеристика фарби, що визначає її поведінку в процесі друку (розкочуванні, передаванні на задруковувану поверхню). Для нормально­го проходження процесу друкування адгезія фарби повин­на бути більшою, ніж опір фарбового шару до розділення.

Опір фарбового шару до розділення прямо залежить від в'язкості. Якщо опір до розділення шару фарби більший від міцності поверхневого шару паперу, то в процесі друкування спостерігається висмикування, яке підсилюється швидкістю друкування. Підвищена липкість фарби може призвести до скручування хвостового краю відбитка при виведенні його на приймальний пристрій.

З липкістю пов'язане і пилоутворення фарб, тобто утворення фарбового туману з дрібних частинок фарби (рис. 4.18). Однією з причин виникнення фарбового пилоутворення, довгих і тонких фарбових тяжів, що розри­ваються в декількох місцях, є підвищена липкість друкар­ських фарб.



Рис. 4.18.

Утворення фарбового пилу в розкочувальній групі фарбового апарата


204___________ ;______________________________________________ Розділ 4

Фарби, що мають понижену липкість, не обертаються у фарбовому апараті друкарської машини і ведуть себе на поверхні валиків як мастило.

, Показник липкості фарби (лаку) визначається за до-

помогою спеціальних пристроїв, що моделюють розкочу-

і вання фарби на друкарській машині липкомірів. Оцінка

j липкості друкарської фарби здійснюється за ОСТ 29.123.

І Ступінь перетирання фарби надзвичайно важливий

! показник для характеристики будь-якої фарби, оскільки

| він впливає на її оптичні (перш за все на інтенсивність) та

І реологічні властивості, стабільність друкарської фарби.

! Ступінь перетирання (дисперсність) фарби характеризуєть-

| ся розмірами частинок пігменту (0,5—0,1 мкм і менше).

] Вони не перевищують товщину фарбового шару на відбит-

] ку. Чим вища ступінь дисперсності (менший розмір час-

I тинок), тим стабільніша фарба.

\ Пігменти за своєю природою полідисперсні, тобто

.і містять частинки різного розміру. Кількісною (усередне-

j ною) характеристикою дисперсності є ступінь перетирання,

і що визначається на приладі «Клин» за ГОСТ 6589.

і Друкарсько-технічні (споживчі) властивості

\ Друкарсько-технічні (споживчі) властивості характе-

| ризується міцністю плівки фарби (лаку) до стирання, світло-

| стійкістю, водостійкістю, стійкістю до хімічних реагентів,

■ термоміцністю та ін. (рис. 4.14).

\ Стійкість до стирання — важливий показник фарби

І (лаку), що характеризує міцність шару фарби (лаку) до

і витирання і змазування. Особливе значення він має для

газетних фарб і фарб, якими друкують на крейдованих сортах паперу. Газетні,фарби через специфічні вимоги до їх реологічних властивостей (низька в'язкість, мала липкість) мають схильність до змазування. При друку­ванні на гладких крейдованих сортах паперу фарба майже не вбирається папером, що викликає інколи змазування фарби при контакті відбитка з будь-яким іншим мате­ріалом.

Міцність до стирання визначають за методом, що базується на механічному стиранні задрукованого дослід­жуваною фарбою відбитка незадрукованим аркушем паперу під певним навантаженням і оцінці оптичної гус­тини сліду від стирання, одержаного на незадрукованому аркуші паперу (ОСТ 29.123).

Світлостійкість — здатність фарби не змінювати своїх кольорових властивостей під дією світла. Світлостійкість


МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ_____________________________ 205

фарби залежить від світлостійкості пігментів, що визна­чається їх хімічною структурою та концентрації пігменту в фарбі. Чим більша концентрація пігменту в фарбі, тим вище її світлостійкість. Друкарські фарби, як пра­вило, готують із світлостійких пігментів, особливо для виготовлення продукції, яка буде використовуватись при тривалій дії світла (картографічної, плакатів, афіш, ре­продукцій тощо).

Метод оцінки світлостійкості заснований на експону­ванні на світлі (джерело світла — ксенонова лампа) в однакових постійних умовах взірця і візуальній оцінці зміни відтінка фарби на ньому (МС ISO 2835).

Фарба (лак), залежно від призначення друкованої про­дукції, повинна мати різну стійкість до розчинників і реагентів, у яких можуть розчинитися пігмент чи в'я­жуче. Так, фарба має бути спиртостійкою, якщо спирт входить до складу зволожувального розчину чи відбиток лакують спиртовими лаками. Для упакування хімічних товарів фарба (лак) має бути стійкою до дії лугів і кис­лот. Такі ж вимоги висуваються до фарб (лаків), призна­чених для друкування продукції, яка буде наклеюватися лужними клеями: плакати, наочні засоби, марки, етикет­ки тощо. Фарби для друкування плакатів, афіш мають бути водостійкими.

Стійкість фарб до дії будь-якого реагенту оцінюється за ГОСТ 26160 на основі тривалого контакту під ванта­жем просоченого досліджуваним реагентом фільтруваль­ного паперу з фарбовим відбитком.

Критерії вибору та властивості лаків

Лак вибирають відповідно до призначення і характе­ру друкарської продукції, властивостей і якості паперу, способу і режиму лакування. При цьому необхідно врахову­вати наступні вимоги: лаки мають бути хімічно нейтраль­ними до паперу і фарби і не змінювати кольору відбитка. При висиханні лакова плівка не повинна викликати скручу­вання відбитка і змінювати свої властивості під впливом навколишнього середовища. Крім того, лаки не повинні містити токсичних і вибухонебезпечних компонентів чи речовин з різким і неприємним запахом.

Згідно з технічними вимогами відбитки після лакування не повинні змінювати свого кольору, лише в окремих ви­падках допускаються незначні відхилення. Ці вимоги не стосуються тих випадків, коли використовуються металізо­вані лаки. Блиск лакованої продукції повинен відповідати


і 206_________________________________________________________ Розділ 4

і вимогам і характеру друкувальної продукції. Лакована

] поверхня має бути рівною, без смуг і просвітів. Після лаку-

вання поверхня не повинна деформуватися і скручуватися.
Шар лаку має міцно з'єднуватися з папером і відбитком
І і не відшаровуватись при згині аркуша.

1 ,

Блиск поверхні відлакованих відбитків контролюєть­
ся блискоміром чи візуальним порівнянням із затверд­
женим еталоном. Рівномірність лакового покриття,
відсутність смуг, просвітів, бульбашок перевіряється візу­
ально. При перегині аркуша лицьовою стороною назовні,
контролюється адгезійна міцність з'єднання. Вона вва­
жається достатньою, якщо при одноразовому перегині не
і спостерігається відшарування лакового покриття від по-

j верхні. Відлаковані аркуші не повинні скручуватися

І і жолобитися. Це перевіряється після витримування ар-

) кушів у стосі.

Ззовні лаковий шар має бути прозорим і безколірним, якщо лакують прозорими безколірними лаками. Кольоро­ва гама зображення на аркушах після лакування повинна залишатися без змін. Контроль проводиться візуально чи колориметричним способом шляхом порівняння кольо­рової гами зображення на аркушах друкубальної продукції до і після лакування.

Робоча в'язкість розчину лаку, що використовується на машині, має забезпечувати рівномірне його нанесення на відбиток.

При виході відлакованих аркушів із сушильної камери друкарської машини шар лаку має бути сухим. Злипання відбитків після сушіння перевіряють витримуванням відбитків у стапелі під вантажем.

Дуже важливо витримувати гарантійний термін та умови зберігання лаку. Лак може використовуватись у виробництві лише після перевірки на відповідність до технічних вимог.

Вибір розчинників проводиться із врахуванням їх суміс­ності з плівкоутворювачем. При виборі пластифікатора та ін­ших добавок необхідно виходити з того, які експлуатаційні властивості повинно мати покриття (декоративні, водостійкі, термостійкі й ін.).

4.2.3. Асортимент друкарських фарб

Для виготовлення видавничої продукції застосовують різні види фарб залежно від складу, особливостей дру­карської продукції та виду паперу, конструкції і швидкості друкарських машин (рис. 4.19).


МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ



 


Офсетні фарби для аркушевих та рулонних друкарських машин


Рис. 4.19. Асортимент друкарських фарб


 


Прозорі


Непрозорі

(по­кривні)


Із спеціаль­ними влас­тивостями


Для

невбирних поверхонь


 


Тріадні


Пантонні


Люміне­сцентні


Фолієві


 


Карто­графічні


Чорні (газетні)


— Гібридні


 


Металі­зовані


Ароматизовані

Інтерференційні


УФ-затвердіння

Термохромні

Фарби для офсетного друку мають характерні особ­ливості, що пояснюються специфікою офсетного друку. Вони відзначаються: підвищеною стійкістю до дії води (фарба не повинна розчинятися зволожувальним розчи­ном на друкарській формі); підвищеною інтенсивністю (фарба передається з друкарської форми на гумотканинне полотно, а потім на папір, тому товщина шару фарби на папері порівняно невелика); в'язкістю (не повинні розп­ливатися на плоскій поверхні друкарської форми); при контакті з водою не мають утворювати емульсії, які по­гіршують друкарські властивості.

Аркушеві офсетні друкарські машини працюють зі швидкістю до 15 тис. об/год. без сушильних пристроїв, їх використовують для друкування багатоколірної ілюст-раційної продукції. Це визначає і певні вимоги до за­стосування фарб. Швидкість їх закріплення на відбитках може бути значно меншою, ніж у фарб, призначених для рулонних офсетних машин. Зате інтенсивність відбитків, чіткість відтворення кольору значно вища.

Глянцеві офсетні фарби призначені для друкування на дво- і чотирифарбових машинах високохудожньої продукції


I 208____________________________________________________ Розділ 4

і

1 на капілярному крейдованому папері з підвищеною гладкіс-

тю. Особливість цих фарб полягає в тому, що їх закріплення на поверхні паперу відбувається практично внаслідок хімічних процесів, у результаті чого утворюється блиску­ча, гладка фарбова плівка. Глянцеві офсетні фарби вико­ристовують для друкування реклами, репродукцій, про­спектів тощо.

Тріадні фарби

Тріадні фарби (фарби для три- і чотирифарбового друку) призначені переважно для друкування ілюстрацій на гладкому папері. Різноманітність кольорів і відтінків кольорових оригіналів вдається чітко відтворити (при відповідних кольороподільних коректурах у процесі ви­готовлення друкарських форм) шляхом сполучення трьох спеціально підібраних фарб: жовтої, пурпурової та голу- бої з добавлянням четвертої чорної (або сірої) фарби.

Тріадні фарби повинні відповідати таким технічним вимогам: мати чисті спектральні кольори; бути прозори- ми (одна з фарб, наприклад, жовта, якщо її наносять пер-

у шою на папір, може бути непрозорою, покривною); бути

| : глянцевими; мати високу світлостійкість; бути збалан-

ІП сованими за насиченістю таким чином, щоб, при

U накладанні шарів приблизно однакової товщини, можна

1. було б отримати чорний або нейтральний сірий тон; відпо-

|* відати способу друкування, для якого вона призначена.

| Тріадні фарби за оптичними властивостями бувають

|> двох видів: відповідають європейському стандарту СЕІ,

\ відповідають стандарту DIN. При порівнянні фарб обох

! тріад видно, що жовті фарби мало відрізняються за кольоро-

вим тоном, пурпурова, стандарту DIN, має менше жовтизни,

1 а голуба — холодніша (рис. 4. 20, де суцільний контур —

\ європейська тріада СЕІ; пунктирний контур — тріада сис-

теми DIN).

Тріадні фарби стандарту DIN не дають змоги відтвори­ти глибокі пурпурові та темнозелені тони й тіні, зате

І створюють яскраві кольори. Тому ці фарби використо-

|; і вують для листівок, проспектів, реклами. Тріадні фарби

стандарту СЕІ не дають яскравих, зелених кольорів, але створюють глибокі пурпурові тони, м'якої зелені, золота, що необхідно для відтворення оригіналів класичного жи-

I створюють глибокі пурпурові тони, м'якої зелені, золота,

І?

|; : вопису. У деяких випадках для отримання визначеного

;: 1 кольорового ефекту пурпурову фарбу європейської тріа-

j| ди заміняють на більш холодну пурпурову фарбу. Це

|!|- дозволяє краще відтворити сині та голубі кольори.


МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ



 


       
 
   
 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t >„ 520 .  
0.8 0.7 0,6 0,5 0,4 0.3 0.2 0,1                              
                           
I         \'                
I           <v                
t             \              
                             
t       |—   "З"     s          
I         r.   \        
I                   \      
  / /   в       \        
\   / /   о             \  
C   /                     І71
  \   /*                      
  \   \ ч   ;>                
                             
    \                        
                             
0,1 0.2 0.3 0.4 0,5 0.6 0.7 >  

Рис. 4.20.

Кольорове охоплення тріадних фарб


Картографічні фарби

Картографічні фарби використовують для друкування аркушевими офсетними машинами на картографічному папері. Враховуючи особливості використання географічних, топографічних і морських карт до них висувають особ­ливі вимоги. Фарби повинні відображувати певні кольори і відтінки відповідно до умовних еталонів, що відповідають позначенню морів, лісів, гір тощо. Промисловість виготовляє багато різновидів картографічних фарб, причому близько половини з них містить по два різних пігменти для надання кольору та відтінку, що відповідає умовному позначенню того чи іншого елемента карти.

Пантонні фарби

Широкий розвиток комп'ютерних технологій у додру­карських процесах поставив проблему невідповідності кольорів, що ми бачимо на моніторі настільно-видавничої системи, та їх відтворення на папері в процесі друкування. Спеціальні системи наскрізного контролю, калібрування дисплеїв вирішують цю проблему тільки в деяких, порівня­но нескладних випадках. Частіше за усе єдиний надійний засіб досягти точного відтворення кольорів зображення — вибрати зразок потрібного кольору та користуватися ним у роботі, як еталоном.

Розвиток комп'ютерних технологій посилює необхідність у єдиній мові описання кольору: найбільш досконалими, на сьогоднішній день, є системи змішування кольорів (фарб), що розробляються та безперервно вдосконалюються протя­гом декількох десятків років. їх використовують при

14 Мельников


210____________________________________________________ Розділ 4

змішуванні певних основних кольорів кожної системи. Кольорове охоплення системи визначається тими конкрет­ними кольорами, що отримують при їх змішуванні. Основ-

! не призначення систем змішування фарб — нормалізація

та контроль кольорової продукції, відтворення потрібного кольору за зразками з використанням рецептур, що додаються до кожного зразка кольору. В цих системах кольори з ідентифікаційними номерами згруповані за кольо­ровим тоном, насиченістю та яскравістю. Каталоги систем містять відповідні рецептури, змішуючи фарби за якими можна отримати необхідний колір. Найбільш відомі сис­теми змішування поліграфічних фарб — це «Каст-Ейхін-гер», «Хартман», «Пантон» та «Райдуга».

Кольорове коло системи змішування поліграфічних
фарб «Каст-Ейхінгер» складається з 9 базових кольорів.
Інші 67 зразків кольору системи отримані з обов'язко­
вим додаванням білого чи чорного, або білого та чорного
одночасно. Отримані зразки кольору мають довільну
зменшену насиченість та яскравість, що не дозволяє згру-
| \ пувати зразки у додаткові кольорові кола з приблизно

однаковою насиченістю.

У системі змішування поліграфічних фарб «Хартман»

і відібрано 16 основних кольорів. Попарним змішуванням

І: отримано ще 28 зразків кольору. Таким чином, кольоро-

\. ве коло системи «Хартман» містить 44 зразки базових

< кольорів. Базові кольори системи нерівномірно запов-

нюють кольоровий простір за кольоровим тоном. Для кожного базового кольору дано тоновий ряд з 4 зразків. Ці зразки отримані змішуванням базового кольору

і з білим чи з чорним кольором. Тонові ряди згруповані

'і за яскравістю. Малонасичені кольори системи «Хартман»

представлені 4-ма тоновими послідовностями коричне-

■ вих кольорів. Таким чином, система «Хартман» містить

І 196 зразків кольору, до яких відносять і 4 сірі зразки

І різної яскравості.

; Система змішування фарб «Пантон» заснована на ви-

користанні 8 основних кольорів. Змішуванням не більше

І двох основних кольорів отримано основне кольорове коло

і; високонасичених кольорів, що містить 44 базових кольо-

]! ри. Кожний базовий колір розгорнуто у тоновий ряд

І з семи полів. Як і в тонових рядах системи «Хартман»,

і зразки розташовані від світлого тону до темного та отри-

1 мані додаванням до базового кольору білого (3 зразки)

або чорного (3 зразки). Для збільшення практичної зна­чущості система змішування фарб «Пантон» містить


МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ_____________________________ 211

22 тонових ряди зразків кольору (2 зразки з чорною та 4 зразки з білою фарбою). їх насиченість займає проміжне положення між високонасиченими та ахроматичними ко­льорами системи. Система містить ще чотири тонових ряди, так званих «колосірих» кольорів. Базові кольори цих рядів отримані при змішуванні чорної фарби з малою кількістю кольорової фарби (рубінової, червоної, зеленої). Інші шість зразків кольору цих рядів отримані при додаванні білої фарби. Каталог системи раніше складався з 504 кольорів, зараз він містить понад 1000 кольорів. Система змішуван­ня «Пантон» є набором відібраних зразків кольору, що найбільш часто зустрічаються в практичній роботі.

Система змішування фарб «Райдуга» складається з трьох базових кольорів, що відповідають первинним фар­бам тріадного поліграфічного синтезу (голуба, пурпурова, жовта). До них додано три кольори, що відповідають бінар­ним кольорам (кольорам, що отримані при накладанні в процесі друкування двох фарб), тріадного синтезу (зеле­ний, червоний, синій). Для розширення кольорового охоплен­ня системи до числа основних кольорів введено додаткові кольори: оранжевий та червоно-пурпуровий, що займає про­міжне положення між пурпуровим кольором та синім.

Гранична насиченість базових кольорів основного кольорового кола отримана за рахунок попарного змішу­вання сусідніх, за кольоровим колом, основних кольорів, спектральні характеристики відбивання яких мають близькі за зонами спектра області максимального відби­вання. Основне кольорове коло системи «Райдуга» охоп­лює 36 високонасичених зразків кольору, що рівномірно розподілені за кольоровим тоном у рівноконтрастному кольоровому просторі. Зменшення насиченості кольору досягається додаванням сірої фарби.

Зміна яскравості в межах тонових рядів створюється за рахунок додавання білої або чорної фарби до базових кольорів системи змішування. Кількість розбілених та зачорнених зразків для кожного тонового ряду визнача­ється світлотою відповідного базового кольору. Кольори колосірих рядів відрізняються від чорного кольору ней­тральної шкали тим, що до чорного кольору додана неве­лика кількість однієї з п'яти основних фарб: фіолетової, голубої, зеленої, оранжевої, червоної. Таким чином, система змішування містить ще 35 зразків кольору колосірих тоно­вих рядів.

Усі зразки кольорів у кожній з систем відтворені полі­графічним способом на двох видах паперу: крейдованому

14*


212__________________________________________________________ Розділ 4

та некревдованому. Кожний зразок кольору супроводжується рецептурою змішування, що дозволяє відтворити колір зраз­ка на відбитку за допомогою відповідної фарби.

Газетні фарби

Офсетні газетні фарби забезпечують друкування тон­кими шарами фарби, що відповідно, зменшує її витрати. Фарби для друкування книжково-журнальної продукції по­рівняно малов'язкі. Основна вимога до їх застосування — швидке закріплення, що виключає можливість розшарування фарби. Це забезпечується шляхом викори­стання в ролі в'яжучої речовини твердих фенол-формальдегідних смол.

Металізовані фарби

Ще не так давно металізованих фарб як таких не

і було — металізовані пігменти та в'яжучі постачалися за-

. мовнику окремо. Фарби виготовлялися безпосередньо на

виробництві, що вимагало відповідного обладнання, а та­кож наявності навичок та досвіду в працівників друкарні, що суттєво ускладнювало технологічний .процес.

Зараз металізовані однокомпонентні фарби випуска­ють готовими до вжитку (не вимагають змішування

:і перед початком роботи). Основою для виготовлення ме-

I талізованих фарб є латунь, бронза чи алюміній. У залеж-

1 ності від використовуваного металічного пігменту вони

можуть бути «золотими» чи «срібними».

При друкуванні металізованими фарбами небажано ко-
|:| • ристуватися засобами пришвидшення висихання фарб —

kjlii вони призводять до окислення пігменту та знижують гля-

[ ■.; нець відбитка. Відбитки віддруковані металізованими фар-

бами можна висушувати за допомогою ІЧ-сушіння.

Практичний досвід доводить, що тиражостійкість дру­карських форм при роботі з металізованими фарбами зни­жується. Витрати металізованих фарб при друкуванні дещо вищі ніж при друкуванні тріадними фарбами та приблиз­но складають 3,5 г/м2.

Люмінесцентні фарби

Люмінесцентні фарби (іноді їх називають флуоресцент­ними) забезпечують появу ефекту свічення. До їх складу вводять частки люмінофорів — речовин, що здатні світити­ся (люмінесцирувати) під дією світла. Вони поглинають УФ-промені невидимої частини спектра чи видиме світло


МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ_____________________________ 213

та одночасно випромінюють світло у визначеній частині видимої частини спектра, завдяки чому досягається свічення фарбового шару. Колір люмінесценції може бути підібра­ний для будь-якої частини видимої зони спектра.

Гібридні фарби

Спрощено можна представити як суміш тріадних оф­сетних фарб та УФ-складової, що може складати до чверті масової долі фарби. Закріплення таких фарб відбувається комбінованим способом, тобто вони закріпляються як окис­ною полімеризацією, так й під дією УФ-випромінення. До переваг гібридних фарб можна віднести те що вони швид­ко закріпляються на задруковуваній поверхні, мають висо­кий глянець, не потребують застосування в процесі дру­кування противідмарювального порошку. Крім того ці фарби менш агресивні та токсичні. Але гібридними фар­бами не можна задруковувати пластикові матеріали. Поки що не існують гібридні металізовані фарби та фарби для двостороннього друку.

Фолієві фарби

Фолієві фарби призначенні для друкування на невбир-них матеріалах (плівки, самоклейкі матеріали, пластик, металізований папір, ламінати тощо) з наступним лаку­ванням. Фолієві фарби висихають шляхом окисної полі­меризації. Вони мають у своєму складі підвищену кількість каталізаторів окисної полімеризації.

Ароматизовані фарби

Ароматизовані фарби містять у своєму складі мікрокап-сули з ароматизаторами. Для того щоб відчути запах, необхід­но пошкодити оболонку капсул (трохи потерти задруковану поверхню). Основною умовою використання ароматизованих фарб є друкування насичених кольорових плашок, для того щоб на задрукованій поверхні опинилося якомога більше кап­сул з ароматизатором. Інтенсивність запаху буде залежати тільки від кількості фарби на відбитку, що дуже обмежує можливості надання аромату віддрукованому зображенню.

Розроблені та знаходять широке застосування фарби без запаху для друкування пакування для продуктів харчу­вання та сигарет. Технологічний процес друкування таки­ми фарбами не відрізняється від друкування звичайними фарбами, однак особливо добре вони підходять для дру­кування на крейдованому папері та картоні.


і
:) 214_______________________________ (___________________________________ Розділ 4

Інтерференційні фарби

Інтерференційні фарби (іноді їх називають перламутро­вими лаками) застосовуються для надання спеціальних де­коративних ефектів та для захисту цінних паперів і іншої друкованої продукції. Зображення, отримані за допомогою цих фарб, не відтворюються при ксерокопіюванні, а при фаль­шуванні відбитків фарбам неможливо підібрати аналоги. До складу інтерференційних фарб входять спеціальні пігмен­ти, що здатні змінювати колір у залежності від кута відби-

і. вання світла. Відбитки віддруковані кольоровими інтерфе-

\\ ■ ренційними фарбами набувають конкретного кольорового

|і| відтінку в залежності від кута спостереження.

УФ-фарби

Фарби, що закріплюються під дією УФ-випромінення,
називаються УФ-фарбами. Під дією УФ-випромінення
] у фарбовому шарі відбувається реакція полімеризації. Та-

! кими фарбами можна друкувати як на вбирних так і на

л невбирних поверхнях.

Термохромні фарби

На пакуванні для продуктів, що піддаються дії різних температур, тепер іноді друкують термохромними фарба­ми, що при підвищенні чи пониженні температури зміню­ють свій колір. При друкуванні термохромними фарбами на невбирних матеріалах, їх поверхню спочатку необхідно заґрунтувати фолієвими білилами і тільки після цього на­носити термохромну фарбу. Після друкування термохром-

;f j ними фарбами відбиток можна лакувати. Хоча термохромні

І! фарби не містять ядовитих компонентів, задруковувати

'[ 1 ними можна тільки зовнішній бік упакування.