Мельников

194 Розділ 4

повинна бути 8±2 %, але не більше 12 %, при перезволо-женні відбувається деформація картону.

Палітурний картон, за винятком пресшпану та кольо­рового, не повинен бути проклеєним. До поверхні прокле­єного картону погано приклеюються палітурні матеріали. Палітурний картон виготовляють чотирьох марок — А, Б, В і Г.

Картон марки А містить 100 % волокон бурої дерев- ної маси або суміші білої деревної та макулатурної маси, має товщину 1,25—3,0 мм. Призначений для механічного та ручного виготовлення палітурок.

Картон марки Б тонший, має товщину 0,5—1,0 мм, складається з трьох міцно спресованих шарів. Середній шар містить не більше 35 % бурої деревної маси, близько 25 % напівцелюлози і 15 % макулатури. Верхній та нижній шари складаються із 100 % сульфатної целюлози. Тому цей картон має високу механічну міцність на розрив і згин. Його використовують для виготовлення палітурок малоформатних видань і футлярів книг.

Картон марки В складається з трьох шарів. На нього не наклеюють палітурний матеріал, тому він має підвище­ну міцність і стійкість до навколишнього середовища. Середній шар містить, окрім деревної та макулатурної мас, сульфітну та сульфатну целюлози, а зовнішні шари склада­ються з 100 % сульфатної та сульфітної целюлози і прокле- єні каніфольним клеєм, містить наповнювач, що підвищує гладкість і сприяє зафарбуванню речовини. Стандартом передбачена товщина (0,7 мм) і міцність на згин у попе-

Щ \ речному напрямку (не менше 25 подвійних згинів). Цей

j картон призначений для суцільнокартонних палітурок

і (типу 6) без поверхневого проклеювання.

Картон марки Г двошаровий, виготовляють склеюван-

I ням двох полотен картону, його товщина 1,25—1,75 мм.

Картон марок А, Б, Г призначений для виготовлення палітурок

> з приклеєним зовні покривним матеріалом. Тому до їхнього

складу не входять поверхневе проклеювання та наповнювач.

Картон пресшпан — дуже міцний, гнучкий, проклеє­ний, лощений, тонкий картон, товщиною 0,35—1,20 мм.

і Пресшпан відзначається великою щільністю (950 кг/м³),

І високою міцністю на розрив і на згин (не менше 500

подвійних згинів), протидією до розшарування, а також ви­сокою гладкістю поверхні. Тому на ньому добре друкува- ти текст та ілюстрації. Використовують його марки А з 100 % небіленої целюлози та марки Б — з макулатури та целюлози.

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ

4.2. Друкарські фарби та лаки

4.2.1. Загальні відомості

Друкарська фарба — це складна колоїдна система, твер­дою фазою якої є високодисперсні пігментні частинки, які рівномірно розподілені і стабілізовані у середовищі рідкої в'яжучої речовини. Кожна частинка пігменту ото­чена суцільною захисною (сольватною) оболонкою, яка складається з орієнтованих молекул поверхнево-активних речовин (рис. 4.12).

Рис. 4.12.

Стабілізація пігменту у в'яжучому:

1 — пігмент;

2 — сольватні оболонки

3 молекул

поверхнево-активних речовин навколо пігменту;

3 — асиметричні
молекули або флокули-
пачки молекул смол;

4 — дисперсне
середовище

Пігменти забезпечують, головним чином, оптичні характеристики фарб, крім того впливають на їх фізико-хімічні властивості.

В'яжучі речовини надають фарбі друкарських влас­тивостей, здатність розкочуватись у тонкий рівномірний шар, наноситись на друкарську форму, переходити на папір або інший матеріал і закріплюватися на ньому.

Крім пігменту і в'яжучої речовини до складу фарби можуть входити наповнювачі, які дозволяють більш повніше виявити колір пігменту, покращити друкарські властивості і знизити вартість фарби; підфарбовувальні речовини, які підвищують насиченість кольору і покращу­ють відтінок фарби на відбитку. Крім того, у фарбу мо­жуть вводитись різні допоміжні речовини, які призначені для коректування окремих показників фарби, наприклад, спеціальні пасти, що регулюють липкість фарби, усувають появу чорнишів; сикативи чи антиоксиданти, які, відповідно, прискорюють чи сповільнюють процес плівкоутворення (рис. 4.13).

13*

Розділ 4

 

Рис. 4.13.

Складові

друкарської фарби

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пігменти		Смоли		Мінераль­ні масла		Модифіко­вані олії
		Виробництво в'яжучих речовин
	Змішування

Домішки

 

Подрібнення

Перевірка якості

До друкарських фарб висуваються певні технічні вимо­ги. Вони визначаються: художньо-естетичними вимогами до віддрукованого зображення; призначенням друкованої продукції; технічними умовами, в яких знаходиться фарба в процесі друкування, обробки й експлуатації.

Фарбовий відбиток повинен точно відтворювати оригі­нал, максимально повно передавати всю гаму кольорів і відтінків, бути яскравим і насиченим, зберігаючи при цьо­му художні якості оригіналу. В процесі експлуатації відби­ток повинен зберігати властивості, не змінюючись під дією сонячного світла, вологи і механічних дій. Крім того, фарби повинні мати цілий комплекс друкарсько-технічних влас­тивостей, які б не викликали ускладнень під час друкарського процесу. Ці вимоги мають відповідати тим умовам, в яких знаходиться фарба, тобто типу і конструкції друкарського обладнання, швидкості друкування та якості паперу.

Під час виготовлення друкованої продукції (книжково-журнальної, етикетної, пакувальної, рекламної) виконується лакування відбитків. Ця технологічна операція виконує функцію додаткового елемента оздоблення; крім цього лак захищає задруковану продукцію від стирання, додає папе­ровому виробу міцності і довговічності. У процесі лаку­вання на поверхню відбитка наносять покриття на основі високомолекулярних з'єднань. Лакові покриття можуть наноситись на поверхню як «сирого» відбитка, так і на сухий відбиток.

Призначення лакування: надає глянець цілому відбитку або окремим фрагментам і тим поліпшує його

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ_____________________________ 197

естетичний вигляд; підвищує стійкість до стирання за-друкованого відбитка; підвищує контрастність зображення і тексту на відбитку; підвищує стійкість відбитка до дії вологи та сирості, до хімічно агресивних продуктів і середовищ, що особливо важливо для пакування окре­мих товарів; змінює оптичні властивості поверхні ма­теріалу, що задруковується, підвищуючи її матовість чи глянець; підвищує стійкість лакованого відбитка до дії води (вологи); пришвидшує висихання фарби та покри­ває фарбу захисним шаром; дає змогу створити ряд спеціальних ефектів, наприклад, за допомогою лаків з металевими пігментами з бронзи або алюмінію; дає можливість нанесення ґрунтувальних та спеціальних лаків (наприклад, із запахом); при потребі заміщувати інші відносно дорогі способи оздоблення поверхні відбитків, наприклад, ламінування.