Весільні пісні

Українське весілля неможливо уявити без пісень. Весілля – це яскраве обрядове дійство з чітко окресленим сценарієм, дійовими особами.

У весільному обряді були пісні різного характеру: піднесені, радісні, урочисті, веселі, сумні, тривожні тощо. Вони супроводжували і коментували розвиток подій, вшановували, повчали, смішили, застерігали, розчулювали, провіщали.

На заручинах: “Ой летять галочки у три рядочки”.

Плетіння вінка. Дівоча краса: “Пішла наша Маруся у садочок”, “Насіяла чорнобривців”.

Весільне гільце. Коровай:“Благослови мати”, “Ой раю ж мій, раю”.

Жіноча доля: “Де дівчина ходила”.

Прощання з рідними: “Де б я не ходила, де б я не була”, “Та прощай, прощай, Маресенько”.

ЛЕГЕНДИ І ПЕРЕКАЗИ

Легенда – це твір, в основі якого лежить вигадка і фантастика. На відміну від казкової фантастики у легендарну вигадку та фантастику вірили, як у таку, що могла бути насправді. Героїв легенд вважали реальними, взятими з життя, а не вигаданими.

Перекази відрізняються від легенд тим, що ті події, про які в них розповідається, більш ймовірні, ніж описані у легендах.

Легенди і перекази, що виникли в найдавнішу, доісторичну добу, становлять початок подальшого розвитку художньої літератури.

Легенди і перекази: “Люди колишні і майбутні”, “Роса, “Легенда про золоті ворота”, “Як жінка дванадцять татар убила”, “Про запорожців”, “Іван Сірко”.

ДУМИ

Дума– це епічний поетичний твір з розгорнутим сюжетом, який виконується речитативом у супроводі кобзи, бандури чи ліри.

Головна тема всього думового епосу – це тема героїзму, заклик народу до єднання, до боротьби проти чужинців, уславлення козаків-лицарів, їх незламного духу, мужності, їх глибокого патріотизму.

“Не в затишку біля домашнього вогнища, а на сплюндрованих вогнем і мечем поселеннях, не під дзвін золотої бджоли, а під гадючий посвист петлі татарського ординця і зловісний блиск турецького ятагана народжувався наш героїчний епос. Народжувався він там, де жив, страждав і боровся український народ: на велелюдних, розколиханих тяжкими звістками майданах і в орлиних гніздах Запорозької Січі, в турецькій неволі і в кривавих січах проти чужоземних людоловів і поневолювачів. Тому ми і крізь віки вчуваємо в українській думі кипучу пристрасть наших предків, разючий свист козацьких щабель, брязкіт невільницьких кайданів і ясу перемог”, - писав відомий український письменник Михайло Стельмах.

Думи: “Маруся Богуславка”, “Самійло Кішка”, “Хмельницький і Барабаш”.