Жниварські пісні

Жниварські пісні українців, як і всіх слов΄янських народів, відображують урочисту, відповідальну пору в житті хлібороба – збирання врожаю.

Жниварські пісні поділяються на:

§ зажинкові, що виконуються на початку роботи;

§ жнивні, виконувані під час збирання врожаю;

§ обжинкові (дожинкові), що супроводжували свято закінчення жнив.

Жали і співали жнивних пісень переважно жінки. Пісні звеличували, опоетизовували хліборобську працю, величали господаря, уславлювали женців. Зжатий останній сніп, «останець» (або «дід») перев΄язували червоною смужкою і урочисто, з піснями несли в село. На полі залишали жмуток невижатого збіжжя, прикрашеного стрічками і квітами, що називали Волосовою, або Спасовою, «бородою», а подекуди – «козою», «перепілкою». Колосся зв΄язували докупи і заламували донизу на схід сонця, витрушували в зорану серпом землю зерно, клали між стеблин хлібину, дрібок солі, ставили воду, щоб у господі не переводився хліб, приказували: «Роди, Боже, на всякого долю: бідного і багатого!».

Закінчивши жнива, женці мали відпочивати на стерні, щоб не боліла спина і легко було жати наступного року. При цьому співали: «Ой ниво наша, ниво, Верни нам нашу силу! Ми на траві жили, Силоньку положили».

Характерні особливості жниварських пісень:

§ важлива роль описів природи;

§ використання прийому художнього паралелізму (картини, образи природи служать і своєрідним поетичним зачином, і засобом психологічної характеристики людини);

§ зменшено-пестлива лексика;

§ яскраві гіперболи, порівняння;

§ загальний ласкавий емоційний тон (нагадують колядки і щедрівки);

§ величання поєднується з магічним заклинанням врожаю через побажання того, без чого неможливе життя землероба: здоров΄я, добробуту, гаразду в сім΄ї, гарного збіжжя (нагадують весільні).

Жниварські пісні:

«Маяло житечко, маяло»

«Там у полі криниченька»

Лірично-побутові пісні

Усі лірично-побутові пісні за змістом поділяються на дві великі групи:

§ родинно-побутові;

§ суспільно-побутові.

Родинно-побутові пісні відображають особисте життя людини (кохання, життя в сім΄ї, родинні стосунки, драми, конфлікти). У суспільно-побутових (соціально-побутових) – відображене суспільне життя, вони відтворюють життя не окремої особи, а певної соціальної групи населення (козаків, рекрутів, бурлаків).

Окрему групу народних пісень становлять коломийки.