Сезонні зміни клімату Південної Америки

Січень. У січні всі пояси атмосферного тиску, тобто баричні пояси, зміщуються на південь. Внаслідок зміщення поясів над північною окраїною материка встановлюється високий тиск, характерний для тропічного поясу, і панує континентальне тропічне повітря. Воно приносить на північну частину материка зимову посуху, тобто там встановлюється сухий зимовий сезон. Опади орогенного характеру (що означає поняття “орогенні опади”?) випадають лише на північних, навітряних по відношенню до північно-східних пасатів, схилах Карибських Анд і Гвіанського нагір’я. Середня температура повітря складає + 250С.

В області зниженого тиску в екваторіальних широтах, тобто над Амазонською низовиною, а також в південних субекваторіальних широтах, куди в цю пору року внаслідок зміщення баричних поясів приходить вологе екваторіальне повітря – так званий “екваторіальний мусон”. Тому над північною, північно-західною і західною частинами Бразильського плоскогір’я, йдуть щоденні післяполудневі конвекційні дощі. Температура повітря дорівнює + 250С.

В тропічних і субтропічних широтах Південної півкулі південно-атлантичні тропічні морські повітряні маси, які приносять південно-східні пасати, орошають південно-східні, навітряні схили Бразильського плоскогір’я, а також внутрішні, низовинні частини материка, куди вони втягуються через розтруб Ла-Платської низовини за сприянням Південно-Американського мінімуму. Середня температура у північній і центральній частині низовини складає + 280С. На рівнинах Гран-Чако ще спекотніше: там знаходиться “полюс жари” Південної Америки з абсолютним максимумом в січні + 470С. На рівнинах Пампи переважає середня температура + 200С.

Більша частина західного узбережжя від 300 пд. ш. і майже до екватору знаходиться під впливом холодних повітряних мас, які приносяться південними вітрами від Південно-Тихоокеанського максимуму. Тому опади там не випадають. Північна частина західного узбережжя знаходиться під впливом екваторіальних повітряних мас і орошається рясними дощами. Крайня південна частина західного узбережжя також отримує рясні опади внаслідок західного переносу вологих повітряних мас з Тихого океану. Але Патагонське плато, яке лежить з підвітряного боку Патагонських Анд, опиняється в “сухій тіні гір” і опадів там випадає дуже мало. Середня температура повітря в січні над Патагонським плато складає +100С.

Липень. В липні, внаслідок зміщення баричних поясів на північ, на північну частину материка поширюється вологе екваторіальне повітря – так званий “екваторіальний мусон”. В цей час в північній частині материка встановлюється літній вологий сезон. Північні, навітряні схили Карібських Анд і Гвіанського нагір’я, як і в січні, орошають орографічними дощами теплі вологі морські маси повітря, які приходять з північно-східними пасатами з Атлантичного океану. Середня температура повітря дорівнює + 250С.

В екваторіальних широтах над західною частиною Амазонської низовини панує екваторіальне повітря і інтенсивна конвекція обумовлює щоденні післяполудневі зливи. В східну частину низовини проникають трансформовані, сухі пасатні повітряні маси з Бразильського плоскогір’я. Тому опади в цьому регіоні в цю пору року випадають рідко. Середня температура повітря над Амазонською низовиною дорівнює + 250С.

В субекваторіальних і тропічних широтах Південної півкулі панує південно-східний пасат. Він приносить з Атлантичного океану теплі і вологі повітряні маси, але вони зрошують орогенними дощами лише навітряні, східні схили Бразильського плоскогір’я. Просуваючись над плоскогір’ям, вони трансформуються і приходять у внутрішні області материка сухими, о обумовлює там зимовий сухий сезон. Середня температура повітря над Бразильським плоскогір’ям в липні складає + 25...+ 150С.

В субтропічних широтах материка, на Ла-Платській низовині, також встановлюється сухий зимовий сезон і дощі майже не випадають. Помірні повітряні маси, які приходять в зимову пору року з Тихого океану, трансформуються на західних, навітряних схилах Анд. А атлантичні повітряні маси, які приходять від Південно-Атлантичного максимуму, зрошують лише південно-східні, навітряні схили Бразильського плоскогір’я. Середня температура повітря на Ла-Платській низовині складає + 15...+ 100С.

В помірних широтах, в південній частині материка, західний переніс морського тихоокеанського повітря обумовлює величезну кількість орогенних опадів на південно-західному узбережжі материка, що випадають на перпендикулярних вітрам західних схилах Патагонських Анд. Патагонське плато, яке знаходиться в “дощовій тіні”, майже позбавлене опадів і є центром формування сухого і відносно холодного, помірно-континентального повітря. Іноді це повітря прямує на північ по Ла-Платській низовині. Ці “хвилі холоду” доходять навіть до Амазонської низовини, а випадання снігу може траплятися до широти Ріо-де-Жанейро. Середня температура повітря дорівнює + 2...+ 40С. Мінімальна температура повітря може знижуватись до – 350С.

Найбільш низькі температури повітря встановлюються в високогірних районах Анд. На високогірних плато, особливо в Центральних Андах, не тільки взимку, але і влітку трапляються морози, не говорячи вже про хребти, що лежать вище снігової лінії.

Західне узбережжя від 300 пд. ш. до екватору знаходиться під впливом південних вітрів, що дмуть паралельно берегу над водами холодної Перуанської течії від Південно-Тихоокеанського максимуму. Несприятливі умови для конденсації вологи приводять до значної сухості тихоокеанського узбережжя в цих широтах. Тільки за екватором повітряні маси прогріваються і рясно зрошують північну частину тихоокеанського узбережжя.

В річному розподілі опадів спостерігається наступна картина. Найбільш вологими районами є північно-західне узбережжя материка (понад 5 тис. мм на рік), західна частина Амазонської низовини, Гвіанська низовина, південно-західне узбережжя материка (від 2 до 5 тис. мм на рік). Посушливістю відрізняються північний схід Бразильського плоскогір`я, рівнини Гран-Чако і Пампа (250-500 мм). Дуже посушливі Центральні Анди і Патагонія (150-250 мм). І особливо сухо на Тихоокеанському узбережжі між 5 і 280 пд. ш. (30-55 мм та менше), де місцями дощі не випадають по декілька років поспіль.