Основні кліматоутворюючі чинники Південної Америки

КЛІМАТ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ

_________________________________________________________

 

 

Основні питання:

1. Основні кліматоутворюючі чинники Південної Америки.

2. Сезонні зміни клімату Південної Америки.

3. Кліматичне районування Південної Америки.

 

Рекомендована література.

Обов’язкова:

1. Власова Т.В. Физическая география материков (с прилегающими частями материков): Ч. 1. Евразия, Северная Америка. – М.: Просвещение, 1986.

2. Лукашева Е.Н. Южная Америка. – М.: Учпедгиз, 1958.

3. Физическая география материков и океанов: Учеб. для геогр. спец. ун-тов / Под общей ред. А.М.Рябчикова. – М.: Высш. шк., 1988.

4. Физическая география материков и океанов. В 2 ч. Учеб. пособие (И.П.Галай, В.А.Жучкевич, Г.Я. Рылюк - Минск, изд-во Университетское,1988.

Додаткова:

1. Щербань М.І. Клімати земної кулі: Посібник для вчителів. – К.: Рад. шк., 1986.

 

Основні кліматоутворюючі чинники Південної Америки

Основними кліматоутворюючими чинниками материка є кількість сонячної радіації, атмосферна циркуляція і підстилаючи поверхня.

Кількість сонячної радіації. Географічне положення материка в низьких широтах і його конфігурація (масивність північної частини і звуженість південної) є вирішальними факторами формування її радіаційних умов. Більша, північна частина Південної Америки знаходиться в екваторіальних, субекваторіальних, тропічних і субтропічних широтах. В помірні широти попадає лише вузька південна частина материка. Це обумовлює отримання материком значної кількості сумарної сонячної радіації – 140-160 ккал/см². Лише південніше 40⁰ пд. ш., в Патагонії, кількість сумарної сонячної радіації знижується до 120-80 ккал/см². Тому і взимку, і влітку вся північна частина материка лежить всередині ізотерми + 25⁰С, а південна частина Патагонського плато має середні температури + 2...+ 4⁰С взимку і + 10⁰С влітку.

Атмосферна циркуляція. Над материком формується 4 типи атмосферної циркуляції: 1 – екваторіальний з потужною конвекцією повітряних мас і щоденними післяполудневими зливами; 2 – субекваторіальний (пасатно-мусонний) з сезонною зміною екваторіальних і тропічних повітряних мас, сухою зимою і вологим літом; 3 – тропічний (пасатний) із східним переносом повітряних мас внаслідок панування пасатів і сухою погодою на протязі всього року; 4 – помірний з постійним західним переносом повітряних мас і значною кількістю опадів.

Постійні баричні центри над материком не формуються. Над океанами субтропічні максимуми виражені досить чітко. Східна частина материка знаходиться під сильним впливом Північно-Атлантичного і Південно-Атлантичного максимумів, західна – Південно-Тихоокеанського максимуму. Оскільки дія Атлантичних максимумів співпадає з направленням пасатів в тропічних і субекваторіальних широтах, на більшій частині материка панує східний перенос повітряних мас. Південно-Тихоокеанський антициклон формує повітряні потоки південних румбів і сухі антициклональні умови погоди.

Влітку для Південної півкулі над південною частиною материка, в центральній частині Ла-Платської низовини встановлюється тимчасовий, літній Південно-Американський мінімум, який притягує вологі повітряні маси з Атлантичного океану і тим сприяє випаданню опадів у внутрішніх, віддалених від океанів частинах материка.

Підстилаюча поверхня. Основними складовими частинами підстилаючої поверхні є рельєф і океанічні течії. Течії оказують суттєвий вплив на особливості клімату Південної Америки. Холодна Перуанська течія, яка омиває західне узбережжя материка, знижує температуру повітря на 4⁰ у порівнянні із середньоширотною і сприяє утворенню пустельного клімату на західному узбережжі материка. Холодна Фолклендська течія, яка омиває південно-східне узбережжя материка, підсилює посушливість Патагонського плато.

Теплі Гвіанська і Бразильська течії утепляють на 3⁰ пасатні повітряні маси, які орошають східну частину Гвіанського і Бразильського плоскогір`їв.

Рельєф суттєвого впливу на характер перерозподілу повітряних мас у Південній Америці не має, оскільки основний напрям їх переносу на більшій частині материка – східний, а високий бар’єр Анд простягнувся вздовж західної окраїни материка. Проте його значення проявляється на Патагонському плато, яке знаходиться в помірних широтах, і, відповідно, в “дощовій тіні” по відношенню до пануючого в помірних широтах західного переносу повітряних мас. Вплив рельєфу проявляється також у внутрішніх частинах Бразильського плоскогір’я і на високогірних плато Центральних Анд, до яких повітряні маси з Атлантичного океану доходять в значній мірі трансформованими, тобто висушеними.

Вплив висоти над рівнем моря проявляє себе в Андах, де на дуже високих хребтах формується типовий високогірний клімат з низькими температурами протягом всього року.