Класифікація принципів цивільного процесуального права.
Принципи ЦП права – це закріплені в його нормах ідеї і погляду народу на завдання і мету правосуддя в цивільних справах, організаційну його побудову і процесуальну діяльність та процесуально-правове становище учасників процесу. Принципи можуть класифікуватися за дією в системі права: 1) загальні; 2) міжгалузеві; 3) галузеві (принцип законності – міжгалузевий; принципи диспозитивності – принцип цивільного права).
За нормою нормативного закріплення : 1) конституційні; 2) регламентовані законодавством про судочинство.
За роллю врегулювання процесуально-правового становища суб‘єктів правовідносин: 1) принципи, що зумовлюють діяльність суду і органів судового виконання; 2) принципи, що визначають процесуально-правове становище суб‘єктів.
За предметом регулювання: 1) принципи організації правосуддя; 2) функціональні принципи.
13.
Конституційні принципи цивільного процесуального права: здійснення правосуддя виключно судами; виборність і призначуваність суддів; національна мова судочинства; гласність; незалежність суддів і підкорення їх тільки закону і т.д.
Конституційні принципи ЦП права:
1.
Здійснення правосуддя виключно судами. Участь народу у здійсненні правосуддя через народних засідателів та присяжних (ст.124 КУ). На підставі статті 124 Конституції України судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції;
2.
На підставі статті 125 КУ – система судів загальної юрисдикції повинна будуватися за принципами територіальності та спеціалізації. Перший з них означає, що до системи цих судів входять районні (міські), міжрайонні (окружні), обласні та прирівняні до них суди та Верховний Суд України. Другий передбачає спеціалізацію суддів зазначених судів, запровадження відповідних організаційних структур – галузевих судів для розгляду окремих категорій справ, зокрема кримінальних, цивільних, сімейних.
3.
Стаття 127 Конституції України встановлює, що правосуддя здійснюють професійні судді та (у визначених законом випадках) народні засідателі й присяжні. Конституція України та Закон України “Про статус суддів” висувають конкретні вимоги до кандидатів на зайняття судової посади;
4.
вибірність і призначуваність суддів (ст.128 КУ);
5.
Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є: законність правосуддя у цивільних справах відповідно здійснюється відповідно до закону, що є одним з завдань цивільного судочинства (ст.1 ЦПК), законною повинна бути діяльність осіб, які звертаються до суду; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом - рівність людей у правах та гідності), обмеження можуть бути як виняток встановлені національним режимом по відношенню до іноземних громадян; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін і свобода в наданні ними своїх доказів суду й у доведенні перед судом їх переконливості, є засобом досягнення об‘єктивної істини справі; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами кожний громадян віком від 16 років має право бути присутнім в залі суду, виняток – закрите слухання – 3 випадки: 1 – інтереси державної таємниці, 2 – відомості про інтимні сторони життя, 3 – таємниця усиновлення; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом; обов’язковість рішень суду.
6.
Конституція України (ст. 126) закріплює непорушний принцип правосуддя – незалежність і недоторканність суддів під час здійснення правосуддя. Він гарантується також Законом України “Про статус суддів”, окремими статтями інших законів. Це означає 1 - незалежність їх від спливу думки органів державної влади і управління, службових осіб, рухів, засобів масової інформації, окремих громадян, 2 – суди повинні бути незалежними від вищестоящих судів, 3 – судді незалежні від інших суддів і голови суду. Будь-яке втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя та вплив на нього в будь-який спосіб забороняється й тягне за собою відповідальність згідно із законодавством;
7.
Державна мова судочинства (ч.1 ст.10 КУ, ст.7 ЦПК) – українська, ЗУ “Про мову” ст.18 (мовою, прийнятною для населення), ст.123 – акти прокурорського нагляду - державною, юридична допомога – мовою, прийнятною для сторін, ст.6 – особи, що проводять дізнання, слідство, прокурори, судді тощо мають володіти українською, російською, а при необхідності іншою мовами в обсязі, необхідному для виконання службових обов‘язків
14.
Принципи, закріплені законодавством про судочинство: диспозитивність, об’єктивна істина, процесуальна рівноправність сторін, раціональна процесуальна форма, неможливість процесуального сумісництва і т.д.
Диспозитивність (від лат. dispono — розпоряджаюся) полягає в наданій заінтересованим особам, які беруть участь у справі, можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів, державних і громадських інтересів. Право громадян на звернення до суду за захистом і на судовий захист закріплене в статтях Конституції України, отже, принцип диспозитивності спирається на конституційну основу. Він характеризується такими положеннями: 1) хто хоче здійснити свої право, повинен сам потурбуватися про це; 2) особа, якій належить право, може від нього відмовитись; 3) нікого не можна примушувати пред'явити позов проти своєї волі, немає судці без позивача; 4) суд не повинен виходити за межі вимоги сторін, за винятками, встановленими законом; 5) правом розпоряджатися об'єктом процесу. Об'єктивна істина. Змістом цього принципу є відповідність висновків суду, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зобов'язаний створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи згідно ЦПК. Встановлення об'єктивної істини в справі забезпечується дією інших принципів цивільного судочинства, санкціями кримінального права за дачу завідомо неправдивих показань і висновків (КК), активним процесуально-правовим становищем суду в процесі доказування (ЦПК). Процесуальна рівноправність сторін. Відтворений в ЦПК, цей принцип встановлює для сторін рівні можливості для здійснення ними своїх процесуальних прав і виконання обов'язків, а не в тотожності прав позивача і відповідача. Зміст даного принципу обумовлюється характером спірних матеріальних правовідносин, підвідомчих суду, і є відображенням загальноправового, закріпленого Конституцією, принципу рівності усіх громадян перед законом і судом (ст. 154). Визначивши процесуальну рівноправність сторін, цивільне процесуальне законодавство надає їм однакові процесуальні засоби для захисту і рівну можливість для їх застосування та сприяння судові. Відповідно до цього принципу для сторін встановлена в ЦПК рівність у використанні ними процесуальних засобів у процесуальній діяльності в цивільному судочинстві. Раціональна процесуальна форма. Вона полягає у створенні найбільш сприятливого порядку (раціонального цивільного судочинства) для процесуальної діяльності суду, для доступу в цивільний процес по справі заінтересованих осіб і їх процесуальної діяльності. Встановлений порядок (формальності) забезпечує нормальний розвиток процесу і надає суб'єктам процесуальної діяльності можливість виправити допущене порушення встановленого порядку. Він характеризується змагальністю і диспозитивністю, рівноправністю сторін і публічністю, гласністю і закритістю, усністю і письмовістю, безпосередністю і опосередкованістю. Неможливість процесуального сумісництва. Відповідно до цього принципу суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин не може в одній і тій же справі перебувати більше як в одному процесуальному становищі (позивач не може в цій же справі бути третьою особою, відповідач — свідком тощо). При дорученні співучасником ведення справи одному із співучасників згідно ЦПК останній не змінює своєї процесуальної правосуб'єктності, а залишається стороною і діє в процесі на захист своїх прав і прав співучасника. При пред'явленні зустрічного позову відповідач не виступає одночасно і позивачем згідно ЦПК. Безпосередність судового розгляду. Принцип безпосередності судового розгляду визначає формування і дослідження процесуального матеріалу, формування внутрішнього переконання суддів, порядок дослідження та сприйняття матеріалів цивільної справи судом. Цей принцип складається з двох вимог: вимоги до матеріалів справи та до складу суду. Перша зводиться до того, що для встановлення достовірності обставин справи суд повинен прагнути одержати фактичні дані з першоджерела відомостей. вимога даного принципу - вимога до складу суду - полягає у тому, що у разі колегіального розгляду справи склад суду від початку і до закінчення справи повинен бути незмінним. При одноособовому розгляді справи вона має бути розглянута від початку до кінця одним судьею.
Принцип законности (ст. 129 Конституции Украины, ст. 11 ГПК Украины) заключается в обязанности суда и всех других участников процесса неукоснительно руководствоваться в своей деятельности Конституцией, законами Украины, международными договорами Украины, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины. Неисполнение требований законности влечет неблагоприятные последствия как для суда (например, отмену решения апелляционным или кассационным судом), так и для иных участников процесса (например, согласно ст. 95 ГПК Украины за невыполнение обязанности уведомлять суд об изменении своего адреса, во время производства по делу суд вправе на стороны и других лиц, участвующих в деле, наложить штраф).
Принцип гуманизма проявляется в том, что деятельность суда при разрешении гражданских дел должна быть направлена на укрепление социальной справедливости, и учитывать интересы конкретного человека. Так, например, гражданское процессуальное право устанавливает, что истцы по ряду категорий дел (о взыскании алиментов, восстановлении на работе, возмещении вреда, причиненного увечьем) освобождаются от уплаты судебных расходов или в ряде случаев оно устанавливает льготную подсудность по указанным категориям гражданских дел.
Принцип демократизма. В ст. 1 Конституции Украины провозглашено, что Украина есть суверенное и независимое, демократическое, социальное, правовое государство. Права и свободы человека и их гарантии определяют содержание и направленность деятельности государства. Утверждение и обеспечение прав и свобод человека является главной обязанностью государства (ст. 3 Конституции). Соответственно главным социальным предназначением правосудия по гражданским делам является судебная защита прав, свобод и охраняемых законов интересов
И если наша страна стремится жить по действующему основному закону и претендует на роль демократического правового государства, эта основная конечная цель гражданского судопроизводства должна оставаться неизменной независимо от перемен в обществе.