Розвиток революційно-демократичних ідей ХІХ - початку ХХ ст. Кирило-Мефодіївське товариство і громадівці.

В середині ХІХ ст. (наприкінці 1845 - на початку 1846 рр.) виникло Кирило-Мнфодїївське Товариство з ініціативи чиновника канцелярії Київського генерал-губернатора М. Гулака, ад'юнкта Київського університету М. Костомарова та студента університету В. Білозерського. Пізніше до них приєдналися Т. Шевченко, П. Куліш, О. Маркевич, Г. Андрузький та ін. Через 15 місяців братство було розгромлене поліцією після зради одного з нових членів, а члени братства були засуджені до різних термінів ув'язнення.

Микола Костомаров (1817-1885) - автор головного програмного документа Кирило-Мефодіївського братства під назвою "Закон Божий" (Книги буття українського народу)".

Провідною ідеєю цього твору є ідея українського месіанізму, за якою Україна мала виконувати волю Божу - рятувати слов'янство.

Історична місія українського народу - рятувати слов'янство. Почавши боротьбу за власне звільнення й не прагнучи до панування над іншими, він сприятиме звільненню всіх народів від будь-яких форм гноблення і становленню форм співжиття, що базуватимуться на християнських принципах.

У поглядах на державу М. Костомаров виходив з того, що всяка влада походить від Бога й не може бути абсолютною. Слов'янські поняття про суспільний устрій визнавали

´ єдиним джерелом загальної народної правди волю народу (віче).

´ князь - це правитель, третейський суддя, встановлювач порядку, захисник від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Пантелеймон Куліш (1819-1897) опрацював своєрідну так звану хутірну філософію. Хутір в інтерпретації Пантелеймона Куліша - це своєрідний символ української національної свідомості, духовний космос народу, система його традицій, колиска і скарбниця духовних цінностей. Хутір ототожнюється з поняттям культура. Хутір - антипод цивілізації, що ототожнюється з поняттям місто. Пантелеймон Куліш відстоює відому ще з часів Жан-Жака Руссо ідею про те, що цивілізація (городська культура) негативно впливає на народні звичаї, мораль і культурні традиції, руйнує національні культурні традиції, успадкований спосіб життєтворення, загальнолюдську мораль, рідну мову. Пантелеймон Куліш наполягає на пріоритеті національної культури і у ставленні до інокультур, закликає до наведення порядку в своїй українській хаті, вважає за необхідне залучити молоде покоління до свого українського культурно-етнічного світу, що створювався і відстоювався віками. Український народ більшу частину своїх зусиль має докласти до вирішення питань відбудови державності, культурної спадщини, духовного слов'янського світу. Соціокультурні запозичення - важлива умова історичного прогресу народу. Тут позиція Пантелеймона Куліша співпадає з позицією Тараса Шевченка ("чужому научайтесь, і свого не цурайтесь").

2. « Ресурсы и источники политической власти »

Под источниками власти понимается то, что дает власти исходное начало, ее силу и действенность. В общем плане источником власти является народ, его потребности, интересы, воля. В российской Конституции подчеркнуто, что единственным источником власти в Российской Федерации является ее многонациональный народ.

Дж.Френч и Б. Рейвен выделяют следующие источники и основания власти:

– власть вознаграждения или принуждения со стороны субъекта власти;

– признание объектом власти законного права субъекта предписывать ему определенное социальное поведение;

– идентификация объекта власти с ее субъектом;

– основанием власти является знание, которым обладает субъект.

Выделяют также конкретные источники политической власти, такие, как законодательство о власти, воля властвующих, общественные потребности в самоорганизации людей и другие.

Ресурсы политической власти - это потенциальные возможности, средства власти, которые она использует в процессе осуществления своих полномочий, функций. Ресурсы власти многообразны и разнообразны. В зависимости от этапа общественно - политического развития конкретной страны и политического режима ресурсы власти существенно различаются между собой. Они изменчивы, подвижны. На ранних этапах общественного развития источником и ресурсом власти выступала сила. На стадии капиталистического развития превалировало богатство и деньги. В постиндустриальных странах знания и информация становятся основным ресурсом развития производства, власти и общества в целом. Информационная революция рассматривается в качестве предпосылки антропологической революции.

Ресурсами политической власти могут выступать также различные конкретные организационные, традиционные, образовательные и иные факторы. Среди них: занимаемая должность, престижное образование, личностные связи, биографические данные, имидж, общественно - политический и иной опыт и многие другие потенциальные и реальные возможности и способности человека, организации, политического института

.Ресурси влади - це потенційні засоби здійснення влади, які можуть бути використані, але ще не використовуються або ж використовуються недостатньо. Сукупність усіх можливих і фактично використовуваних ресурсів владарювання є потенціалом влади.