Терміни, які зустрічаються в процесі творення книг
Абзац — частина тексту. Найменша рубрикаційно-композицій-на одиниця твору, позначена пробілом на початку першого рядка — абзацним відступом.
Абзацний відступ— пробіли на початку першого рядка абзацу; за правилами складання — однаковий для тексту в межах одного видання.
Авантитул— перша сторінка книжкового блока при наявності у виданні контртитула чи фронтисписа. Тут можуть бути помі-щені видавнича марка, марка серії, останнім часом — назва видання або прізвище автора, епіграф, посвята, гасло. Може бути названий фортитулом чи вихідним листком.
Автор— творець художнього або науково-популярного твору чи наукового дослідження.
Авторська правка— правка, відмінна від попереднього оригіналу, внесена автором чи упорядником твору у верстку.
Авторський аркуш— одиниця виміру літературного твору, яка дорівнює 40 000 знаків, включаючи пропуск між словами, або 700 рядкам віршованого тексту чи 3000 см2 ілюстративного матеріалу.
Авторський покажчик— допоміжний алфавітний покажчик, який являє собою перелік авторів творів, згадуваних у тексті видання.
Акцентування— виділення в тексті наголошених голосних літер знаками-акцентами.
Акциденція— малі складені друкарські форми: бланки, рахунки, анкети, атестати, адреси, запрошення, афіші, газетні та журнальні оголошення, квитки і т. п.
Акцидентні шрифти— шрифти, які використовуються в акцидентному наборі (поліграфічні, декоративні, мальовані).
Алфавітний покажчик— будь-який покажчик, організований за алфавітним принципом.
Альбом— книжкове видання, основу якого складає відтворення карт, малюнків, креслень, фотографій з коротким роз'яснюючим текстом.
Альбомний спуск— розташування сторінок друкарської форми, при якому спинка видання розміщується при короткій стороні сторінки.
Анотація— коротка узагальнююча характеристика книги, яка розкриває її зміст, художню цінність та читацьке призначення.
Апарат книги— доповнюючі тексти у виданні для створення читачеві сприятливих умов для користування книгою.
Апрош — відстань між літерами чи словами на відбитку.
Безгранковий метод— порядок видання, при якому друкарня отримує від видавництва оригінал, підготовлений до складання і верстання одночасно, при цьому виготовляє повну верстку.
Білий рядок— відступ, утворений пропуском, який дорівнює висоті рядка шрифту заданого кегля.
Біловий аркуш— паперовий аркуш, віддрукований з одного боку.
Бібліографічне посилання— посилання на джерело, з якого запозичено наведені дані чи текст.
Боковик— перша чи крайня ліва текстова графа таблиці чи виводу. Інколи боковиком називають дрібні ілюстрації, винесені на поля книги.
Бордюрні лінійки— лінійки, створені за методом рапорту при повторенні складених чи готових спакованих елементів; вони застосовуються для обрамлення тексту чи ілюстрації.
Брошура — невеликого обсягу друковане видання, яке містить не менше 6 і не більше 48 сторінок в м'якій паперовій обкладинці чи без неї.
Брошурувальні процеси— процеси отримання зшитків, комплектування блока і його скріплення, покриття обкладинкою і обрізування.
Буклет— видання, віддруковане на одному аркуші паперу, сфальцьоване в декілька паралельних згинів без шиття і без розрізання.
Варіанти оформлення видання— рекомендовані розміри сторінок складання і розкладка полів для певних груп видань.
Вгін— ліквідування короткого кінцевого рядка абзацу, яке досягається шляхом зменшення пропусків (апрошів), заміни чи вилучення слів у попередніх рядках набраного тексту.
Верстання— монтаж сторінок книги, журналу чи газети за визначеним розміром з тексту, ілюстрацій та інших елементів, потрібних для видання.
Верстка— коректурний відбиток зверстаного складання. Верхня лінія шрифту— умовна лінія, яка твориться верхнім краєм основної частини очка літер.
Вклейка— окремий ілюстративний відбиток, вклеєний між сторінками книги і за змістом поєднаний з даним текстом.
Внакидку— вид шиття для брошур через згин спинки, коли дротяні скоби загинаються всередині зшитка.
Внутрішнє поле— не зайнята текстом внутрішня бокова частина сторінки до корінця, тобто згину сфальцьованого листа.
Воборку— верстання ілюстрацій, ширина яких менша, ніж сторінка складання, з заповненням набором місць, які залишаються при монтажі ілюстрації.
Вокабула— заголовок статті словникового видання.
Видрук— видання самостійного характеру з своєю нумера-цією випусків, надруковане на сторінках іншого періодичного видання.
Впідверстку— розміщення частини складання тексту, ілюстрацій, таблиць безпосередньо за попереднім набором.
Врозріз— вид верстання, при якому ілюстрація, таблиця зверху та знизу, але не з боків, закриті текстом.
Врознім— вид шиття, яке провадиться через згин спинки дротяними скобами, кінці яких загинаються зовні зшитка.
Вставка— додавання нового тексту, зробленого автором чи редактором у коректурі.
Вступна стаття— частина довідково-допоміжного апарату книги, розміщена перед основним текстом і за змістом й призна-ченням близька до передмови.
Вивід— зведення чи цифрові дані, розташовані колонками без прографки лінійками, як правило, шрифтами меншого кегля.
Вигонка рядка— утворення додаткового рядка в абзаці шляхом збільшення апрошів між словами в останніх рядках, вставляння нових слів, заміни довшими чи додаванням нових.
Виділення— оформлені особливими складено-графічними засобами літери, слова або речення.
Виключка рядків— доведення рядків до повного формату шляхом рівномірного збільшення чи зменшення апрошів.
Висота вічка— розмір вічка літери від верхніх до нижніх засічок.
Висячий рядок— кінцевий рядок абзацу, розміщений першим вверху сторінки; або початковий рядок абзацу, розміщений останнім, тобто нижнім, рядком на сторінці.
Вихідні дані— розміщені на титульному аркуші чи обкладинці книги дані.
Вичитка— вичитування оригіналу рукопису перед здаванням його до складання і верстання з метою виявлення орфографічних і пунктуаційних помилок: встановлення однотипності написання слів, скорочень, одиниць вимірів, виявлення пропущених слів, суттєвих і стилістичних помилок і т. п.
Виноска— поміщена після тексту книги чи статті затекстова примітка чи затекстове бібліографічне посилання, пов'язане з текстом цифровим порядковим номером чи зірочкою по верхній лінії шрифту.
Втяжка— складання на зменшений формат для виділення тієї чи іншої частини тексту.
Гарнітура— повний комплект шрифтів різних накреслень та кеглів, але єдиних за характером рисунка.
Глуха верстка— спосіб верстання з оборкою ілюстрації текстом з усіх чотирьох боків.
Глухий покажчик— покажчик термінів, імен, географічних назв і т. п. без визначення і пояснення.
Головка— верхня частина таблиці чи виводу, яка містить в собі заголовки окремих граф чи колонок.
Гранка— стовпчик рядків складання довільної довжини. Також і відбиток складання, з якого після коректури виклеюють макет.
Додатковий текст— текстовий матеріал, який поміщений у книзі, але не входить в її основний текст.
Дублікат— копія чистого рукопису (заголовків, таблиць, формул, зносок і т. п.), які при певному виді складання мають бути набрані іншим шрифтом чи іншими засобами.
Ємність друкованого аркуша— насиченість друкованого аркуша друкованими знаками; вона залежить від площі друкованого аркуша, кегля і характеру шрифту, щільності складання.
Ємність шрифту— кількість знаків, які поміщаються в рядку визначеного формату.
Заголовок— назва частини, глави чи розділу книги.
Заголовок в окремий рядок— заголовок окремим рядком, розміщений по центральній осі формату складання.
Заплечики— частини друкарської літери зверху, знизу і з боків вічка літери чи знаку, які не віддруковуються на папері.
Заставка— прикраса, набрана з готових складених елементів орнаментів чи лінійок, або рисунок, розміщений зверху початкової сторінки видання.
Знак охорони авторського права— символ, передбачений Всесвітньою (Женевською) конвенцією про авторське право. Складається з поміщеної в кружок латинської літери «С» з вказівкою імені власника авторського права і року першої публікації.
Золотий перетин— співвідношення між висотою і шириною складеної сторінки чи сторінки книги (враховуючи поля), при якому менша частина відноситься до більшої, як більша до їх суми.
Ілюстрація—графічне чи тонове зображення, яке доповнює чи роз'яснює текст і розташоване в книзі в самому тексті, на вклейках чи на обкладинках.
Інтерлінія— міжрядкова лінія. Інколи на ній набирають цифри у віршованих текстах і суцільних таблицях.
Інтерліньяж— відстань між рядками, міжрядковий відступ.
Капітель— друкарські літери, які мають накреслення прописних, а розміри — рядкових літер.
Кегельна— відстань між словами, яка дорівнює кеглеві даного шрифту. Інша назва — кругла.
Кегль, кегель— розмір шрифту в друкарських пунктах, який визначається відстанню між верхньою та нижніми стінками літери.
Кернінг— невелике графічне зображення, яке виділяє і оформляє кінець будь-якої частини рукописної чи друкованої книги.
Кліше— форма високого друку, призначена для поліграфіч-ного відтворення ілюстрацій.
Колонка— частина сторінки складання, відокремлена по вертикалі пропуском чи лінійкою.
Колонлінійка— лінійка, яка монтується зверху сторінки і розділяє колонтитул від тексту.
Колонтитул— однорядковий напис, який поміщається зверху сторінки складання за рахунок її висоти.
Колонцифра— порядковий номер сторінки.
Контртитул— сторінка, яка утворює з титулом один розворот: на лівій сторінці — контртитул, на правій — титул.
Коректура— виправлення помилок, помічених на готовому відбитку складання.
Корінець— місце згину та скріплення сторінок чи зшитків книги.
Коридор— міжслівні пропуски в кількох рядках підряд, які збігаються за вертикаллю. Належить до порушень технічних умов верстання.
Кришка— зовнішня оболонка книги, її оправа.
Латинський шрифт— шрифт, побудований на латинській основі.
Лініатура растру— кількість прозорих чи непрозорих ліній (крапок) на 1 погонний сантиметр растру.
Ліньяж— кількість рядків в друкованій сторінці складання.
Маргіналії— текстова чи зображальна інформація на полях книжкової сторінки.
Складання— сукупність літер для відтворення тексту.
Накреслення шрифту— графічні особливості друкарського шрифту в межах одного малюнка.
Насиченість шрифту— відношення товщини штриха і ширини внутрішньобуквеного просвіту.
Обкладинка— найпростіше зовнішнє покриття друкованого
видання.
Обліково-видавничий аркуш— одиниця виміру, встановлена у видавництвах для визначення собівартості одиниці друкованої продукції, номіналу та інших економічних показників.
Обліково-видавничий аркуш-відбиток— одиниця виміру обліково-видавничого листажу видавничої продукції для всього тиражу.
Оборка— частина сторінки складання, виконана на зменшений формат в зв'язку з заверсткою в сторінку ілюстрації чи таблиці.
Оптична середина— горизонтальна лінія, проведена через зображення об'єкта дещо вище за геометричну середину так, що візуально здається проведеною посередині.
Оригінал видання— текстовий або графічний матеріал, призначений для відтворення його в поліграфії.
Оригінал-макет— відредагований і підписаний до друку оригінал рукопису, віддрукований на машинці таким чином, щоб сторінки його точно відтворювали сторінку складання у зверстаному вигляді, так само як і інші елементи видання.
Офіційне видання— твір, який публікується від імені установи чи організації.
Пагінація— послідовна нумерація сторінок видання за допомогою колонцифр.
Паралельна титульна сторінка— друга титульна сторінка з текстом на іншій мові.
Паралельний текст— текст, який поданий в одному і тому ж виданні на двох чи декількох мовах.
Переверстка— дослівне відтворення раніше опублікованої книги, брошури з іншого складання.
Плашка— друкарська форма, поверхня якої являє собою суцільну друкуючу поверхню.
Підзаголовкові дані— дані про характер твору, осіб, які брали участь у творенні книги чи підготовці її до друку, наявність ілюстрацій, повторення видання, місце і час видання і т. п.
Підписана коректура— видавнича коректура відбитків зі зверстаних сторінок складання, підписаних автором і редактором до друку.
Піка— одиниця виміру в поліграфії, яка дорівнює 1/6 дюйма або 12 п.
Посилання— примітка, яка відсилає читача до іншої сторінки цього ж видання чи зовсім іншого.
Правка— всілякі зміни при виправленні складеного тексту проти рукопису чи проти попередньої верстки.
Примітки— додаткові пояснення чи зауваження до основного тексту.
Пробіл, пропуск— проміжок між літерами і словами в друкарському наборі.
Пробний відбиток— перший контрольний відбиток, отриманий з друкарської машини чи верстата.
Прографка— одна із основних складових частин таблиці, що утворюється вертикальними лінійками, які розділяють графи.
Проформа— зразок таблиці з лінійками, який друкується не повністю, а лише з заголовком і початком лінійок прографки.
Процент використання паперу— процентне відношення площі сторінки складання до площі дообрізної книжкової сторінки.
Рантова лінійка—лінійка, яка дає на відбитку дві паралельні лінії: одну товщу, а іншу — тоншу.
Рапорт— елемент орнаменту, який повторюється.
Розмітка— система умовних знаків, а також процес нанесення цих знаків і конкретних письмових вказівок на оригіналі, якими потрібно керуватися при виготовленні складання і верстання.
Розкладка— на віддрукованому аркуші певне взаємовідношення формату сторінки складання і формату книжкової сторінки.
Розрядка— засіб виділення частини тексту з усієї маси складання засобом апрошів (пробілів між літерами).
Рубрика— заголовок частини, глави, розділу, набраний шрифтами, які мають відмінність від основного.
Рубрикація— поділ книги на розділи, частини, глави, параграфи чи інші менші складові елементи, які мають заголовковий напис — так звану рубрику. Під рубрикацією розуміють систему заголовків видання.
Рукопис— авторський текст, поданий до видавництва (машинописний текст, розклейка попереднього видання, текст, написаний від руки, та інші чіткі текстові відбитки).
Рядкомір— лінійка з поділом на квадрати, цицеро, корпус, петит, нонпарель, а також сантиметри і міліметри.
Серія— ряд самостійних творів, об'єднаних тематично, задумом, з загальною назвою серії в однотиповому оформленні.
Сигнальні примірники— перший, пробний примірник книги з віддрукованого тиражу, який подають друкарні у видавництво для підписання до випуску в світ, тим самим дозволяючи виготовлення і здачу тиражу.
Сигнатура— порядковий номер друкованого аркуша в книзі чи журналі, який ставиться під останнім рядком в лівому кутку першої і третьої сторінки кожного аркуша для контролю правильності фальцювання.
Сканер— оптичний пристрій, який вимірює коефіцієнт відображення ділянок сторінки і перетворює цю інформацію в цифрове зображення.
Сканування— процес обрахунку зображення по крапках з паперового оригіналу чи плівки і ввід його в цифровій формі в комп'ютер.
Складання— формування сторінок при ручному та лінотипному способах складання.
Специфікація видавнича— супроводжуючий оригінал видання документ, в якому подані всі вказівки для відтворення оригіналу у вигляді друкованого видання, а саме технічні умови для складання, особливостей верстання, друку і палітурних процесів.
Спинка— корінець оправи видання — місце згину та скріплення сторінок чи зшитків книги.
Спуск— незадрукована частина початкової сторінки видання чи окремого розділу від верху сторінки до початку тексту, яка на всіх початкових сторінках видання повинна бути однаковою.
Середник— пробіл між колонками в дво- чи багатоколонному наборі.
Стопа— міра паперу, яка дорівнює 1000 листів.
Сторонка— кусок картону, який за форматом дещо перевищує формат книги і є основою твердої палітурки.
Суперобкладинка— паперова обгортка оправи чи обкладинки книги.
Таблиця— текстовий чи цифровий матеріал, розташований колонками і відокремлений один від одного лінійками.
Текст— основна частина літературного твору без рисунків, креслень, графіків, таблиць, виводів і т. п.
Текстовий процесор— програма для набирання тексту, яка дозволяє формувати сторінки складання, міняти накреслення і розмір шрифту і робити виключку рядків.
Технічне редагування— підготовка відредагованого видання до виробництва і контроль за всіма стадіями його виробництва.
Технічний рисунок— науково-пізнавальна ілюстрація, призначення якої — дати певні конкретні відомості із галузі науки
і техніки.
Титульні шрифти— друкарські шрифти, які застосовують для складання заголовків у книгах, журналах, а також тексту обкладинок і титульних аркушів.
Тупий рядок— перший рядок абзацу, набраний без відступу, або останній рядок, який має повний формат.
Тупа лінійка— лінійка з жирним вічком.
Умовний друкований аркуш— одиниця для співставлення кількості продукції різних форматів, а також для виміру складання.
Файл— назва об'єкту з картотеки інформації і комп'ютера.
Фізичний друкований аркуш— одиниця виміру обсягу друкованого видання. Один фізичний аркуш дорівнює половині паперового аркуша стандартного формату.
Фільтр— комп'ютерна програма, яка переводить файл з одного формату в інший.
Форзац— подвійний сфальцьований в один згин аркуш паперу, поміщений між сторонками оправи і блоком книги, який служить для з'єднання книжкового блока з кришкою та захисту першої й останньої сторінок видання від забруднення.
Формат видання— розміри готового обрізаного і зброшурованого друкованого видання.
Формат сторінки складання— ширина і висота сторінки складання без колонцифри, але з колонтитулом на сторінці книги, журналу.
Фортитул— термін, що вживається замість авантитула.
Фронтиспис— ілюстрація, розташована перед титульним аркушем на лівій сторінці. Головним чином, це портрет автора або ілюстрація символічного характеру, яка відноситься до всього твору або найбільш важливого моменту, про який йдеться в ньому.
Хвіст— нижнє зовнішнє поле сторінки, а також нижній край книги та нижня частина таблиці.
Художнє редагування— розробка проекту оформлення, підбір художників, контроль оформлення і ілюстрування, виготовлення макетів, контроль друку.
Цинкографія— спосіб виготовлення друкарських форм для високого друку з шрифтових і півтонових рисунків за допомогою фотокопіювання і кислотного травлення.
Частка аркуша— частина віддрукованого паперового аркуша, яка складається з двох сторінок: одної — непарної, і другої, наступної, — парної.
Чотиризгинне фальцювання— фальцювання з 2-сторінкового аркуша, яке виконується в чотири згини.
Чистий аркуш— один з перших відбитків, віддрукований після закінчення всіх підготовчих робіт, перші відбитки тиражу.
«Чужий шрифт»— літери іншої гарнітури, які помилково потрапили до складання.
Шапка— заголовок, розташований на рівні верхнього краю сторінки. Може бути використаний замість титула чи шмуцтиту-ла в малообсягових виданнях.
Широкі шрифти— шрифти, у яких ширина вічка переважає висоту.
Шмуцтитул— додатковий титул, який може бути використаний як титул, розділ, том, частина. Інколи багатоілюстрований.
Шрифт друкарський— комплект літер з буквами того чи іншого алфавіту з усіма характерними для нього знаками і цифрами.
Штрихове кліше— друкарська форма високого друку, за допомогою якої передають на папір штрихове зображення.
Ювілейне видання— видання, приурочене до певної святкової і ювілейної дати.
Яруси— частини складних головок таблиць.