Концептуальні засади розвитку творчих здібностей школярів
Розвиток творчих здібностей молодших школярів на уроках трудового навчання
Підготовлено:
студенткою 57 групи
ФПН
Чех Т.І.
Чернігів - 2013
Зміст
Вступ
1. Концептуальні засади розвитку творчих здібностей школярів.
2. Розвиток творчих здібностей молодших школярів у процесі трудового навчання.
3.Урок трудового навчання у 2-му класі.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Одним із пріоритетних завдань, визначених Національною доктриною розвитку освіти в Україні, є створення передумов для виховання особистості, здатної творчо мислити, самостійно приймати нестандартні рішення. У зв’язку з цим нині відбувається модернізація національної системи освіти та вироблення новітніх концепцій виховання людини.
Основна мета освіти полягає в тому, щоб готувати підростаюче покоління до майбутнього, до появи нових можливостей, які надає життя. Тією здатністю, яка дозволяє ефективно реалізувати цю мету, є творче мислення, креативність.
Зараз ми живемо у вік інформації. В суспільстві відбулися бурхливі зміни, здійснені за відносно короткий термін. Людина змушена реагувати на них, але часто вона буває не готова до змін, які постійно відбуваються у суспільстві. Щоб адекватно реагувати на ці зміни, кожен повинен активізувати свої творчі здібності, розвинути в собі творчість.
Прагнення до творчості характерно для початкової школи, але в тій чи іншій мірі притаманне всім людям. Але початкова школа це світ дитинства, надій, де грунт для творчої діяльності, найбільш сприятливий .
У початковій школі, проте, ще дуже часто зустрічається шаблонність у роботі вчителя. Багато вчителів використовують повторення одних і тих же дій, прийомів, не враховуючи бажання і інтереси дітей. Це часто призводить до втрати здатності творчо мислити і самостійно працювати. А головне побивається інтерес до отримання знань у молодших школярів.
Творчість дітей необхідно розвивати в процесі всього навчання в молодшій школі. І одним з найважливіших предметів тут є урок праці.
Трудове навчання у початковій школі - важливий засіб творчого та естетичного розвитку дітей. Уроки трудового навчання мають сприяти формуванню у дітей елементів технічного та художнього мислення, а також конструкторських здібностей.
Завдання вчителів - розвивати творчі здібності, надавати уміння і навички, прививати здатність самостійно вчитися, добуваючи ці знання і на їх основі вирішувати творчі завдання.
Концептуальні засади розвитку творчих здібностей школярів
Розвиток творчих здібностей особистості неодмінно передбачає впровадження в навчальну практику гуманістичного принципу організації освіти, коли в центрі перебуває особистість учня з її потребами, інтересами і можливостями, а вчитель з набором педагогічних форм, методів і засобів виконує «екрануючу» функцію, щоб не допустити згубної дії зовнішніх чинників на психологічний розвиток дитини. Визнання пріоритету освітніх інтересів учня в навчально-виховному процесі само собою не забезпечує створення комплексу необхідних умов для ефективного розвитку його творчих здібностей. Більше того, діти відрізняються між собою не тільки освітніми інтересами, а й можливостями, рівнем та темпом розвитку здібностей. А отже, важливою складовою гуманістичного принципу організації освіти має бути забезпечення індивідууму можливості самостійно вибирати як навчальні предмети, які його цікавлять, так і темп їх вивчення. На думку Е. Джонсона «... система має бути такою, щоб підтримувати максимальну швидкість навчання для всіх учнів і запобігти сповільненню темпу для академічно обдарованих».
Нині очевидними є два факти. Діти з високим рівнем інтелектуального розвитку володіють достатніми академічними здібностями для самостійного навчання. Для дітей з посередніми академічними здібностями проблема власного темпу навчання так гостро не стоїть, як це ми маємо у зв’язку з навчанням здібної учнівської молоді.
Піклування про розвиток творчих здібностей школярів вимагає зваженого підходу до задоволення їхніх інтересів щодо змісту освіти.
Помилковим і таким, що суперечить інтересам розвитку творчих здібностей особистості, є механічне розширення програмного матеріалу чи, навіть, поглиблене вивчення окремих тем з тих чи інших навчальних предметів. Не знаходить ніякого виправдання і бездумне введення нових навчальних дисциплін, курсів тощо, які не носять загальноосвітнього характеру, а є в переважній більшості спрощеним варіантом навчальних програм спеціальних дисциплін вищих навчальних закладів.
Практика останніх років свідчить, що механічне розширення і поглиблення навчального матеріалу не гарантує учневі успіху в науковій, технічній, організаційній чи художній творчості, не створює належних умов для формування у нього творчого ставлення до праці, не сприяє виробленню правильних орієнтирів в організації самоосвіти. Перевантаження пам’яті не сприяє розвитку творчих здібностей у дітей з багатьох причин. По-перше, щоб дитина творила, у неї має бути час для цього. Зміщення акценту в бік накопичення знань не залишає часу для їх використання. По-друге, однією з умов виникнення творчої думки є оптимальне співвідношення відомого і невідомого стосовно проблемної ситуації, що розв’язується. Знову-таки, акцент на накопичення в пам’яті фактів не враховує цієї вимоги, а тому фактично може бути навіть шкідливим.
Головною метою навчання дітей у школі має бути не озброєння учнів знаннями, як вважалось донедавна, а виховання їхнього розуму. Вищим проявом розуму є уміння знайти спільну причину багатьох часткових явищ, уміння знайти нестандартний розв’язок тривіальної задачі та розв’язати творчу задачу. На це вказувалось ще близько ста років тому: «Если наши школы создадут у своих учеников такое состояние ума, которое приведет их к правильному суждению в области всяких дел, они сделают больше, чем если будут выпускать учеников просто обладающими обширными запасами сведений или высшей степенью уменья в специальных областях».
Таким чином, поновивши давній лозунг щодо мети навчання та доповнивши його завданням розвитку творчих здібностей особистості, її уміння творчо використовувати на практиці отримані знання, констатуємо, що навчання учнівської молоді є засобом, а не метою.
Розвиток творчих здібностей особистості - це насамперед врахування на змістовому і процесуальному рівнях сутності творчого процесу.
Виявляється, що для розвитку творчих здібностей особистості шкідливим є не великий обсяг опанованих нею знань (як свого часу вважалось), а мертвий характер знань, тобто знання, які засвоєні формально, без глибокого з’ясування, коли і де вони можуть бути застосовані. Немає сумніву в тому, що особистість для успішної творчої діяльності має володіти якомога більшим обсягом знань. Але знання ці не мають бути механічно засвоєними, неповними, спрощеними. Мертві знання, як нагромадження розрізнених фактів, гальмують розвиток творчих здібностей особистості. Знання, отримані в процесі самостійного пошуку, не несуть ніякої загрози для оригінального мислення індивідууму. Отже, шкідливі не самі знання (маємо на увазі великий їх обсяг як фактор інерції мислення), а неправильний спосіб їх отримання. Великий обсяг мертвих, нерухомих знань сковує творчу думку особистості. Мобільні знання, отримані на рівні логічного чи творчого мислення, навпаки, відкривають у своїх комбінаціях невидимі простори для оригінальності і нестандартності запропонованих особистістю розв’язків проблемної ситуації, що постала перед нею.
Свого часу вважалося, що необхідною умовою, за якої процес мислення набуває властивості продуктивності, є проблемність ситуації, задачі. Звідси, педагогічні засоби розвитку творчих здібностей учнів, формування їхнього творчого мислення зводились до пропонування їм проблемних ситуацій в послідовності з наростаючою складністю. Згодом стало очевидним, що проблемна ситуація, внесена в учнівський колектив ззовні, не завжди достатньою мірою активізує творче мислення школярів і неодмінно приводить до оригінальних розв’язків.