Симфонічна творчість

Основні твори: три симфонічні поеми “Мрії”, “Поема екстазу” (1908), “Прометей“ (1910); три симфонії (1900, 1901, 1904).

Фортепіанна та симфонічна музика Скрябіна щільно зв’язані між собою. Композитор працював паралельно над різними жанрами, наприклад: Третя симфонія – Четверта соната; “Поема екстазу” – П’ята соната; “Прометей” – “До полум’я”. Симфонічна творчість втілює в музиці філософські погляди композитора. Тому навіть непрограмні твори мають символічно зашифровану програму. Композитор жодного разу не використовував класичної чотирьохчастинної структури симфонії. Наприклад, в Першій симфонії – 6 частин, у Другій – 5 частин, у Третій – 3 частини без перерви.

Основна тема творчості – це здолання перешкод на шляху до щастя, досягнення поставленої мети та екстатична радість перемоги. Credo композитора: “Іду сказати людям, що вони сильні та могутні”. Скрябін використовує прийоми тембрової конкретизації, закріплює за окремими образами конкретні тембри: теми томління – скрипка соло, теми волі – труба, ліричні теми – кларнет, флейта, скрипка; теми тривоги – валторни з сурдиною; теми екстазу – мідні у високому регістрі. Часто в симфонічні твори Скрябін вводить лейтгармонії: в Третій симфонії це домінантсептакорд з підвищеною квінтою, в Поемі екстазу збільшений тризвук, в Прометеї – квартакорд (домінантовий нонакорд з пониженою квінтою та добавленою секстою).

Третя симфонія “Божественна поема”

Прем’єра відбулася у 1905 році в Парижі, диригент – А.Нікіш, а в 1906 – в Петербурзі, диригент Ф. Блуменфельд.

“Божественная поэма» представляет развитие человеческого духа, который, оторвавшись от прошлого, полного верования и тайн, преодолевает и ниспровергает это прошлое и, пройдя через пантеизм, приходит к упоительному и радостному утверждению своей свободы и своего единства со Вселенной, божественного «я».

А.Скрябин

Симфонія (c-moll, 1904 р.) складається з трьох частин, які виконуються без перерви. Склад оркестру четверний, розширений (по чотири пари дерев’яних духових, включно з флейтою-пікколо, англійським рожком, бас-кларнетом, контрафаготом), вісім валторн, п’ять труб, три тромбони, туба, літаври та інші ударні, дві арфи, велика група струнних.

Тема симфонії – становлення могутньої творчої особистості, людини-титана.

Єдності всього твору сприяє проведення двох лейттем: це тема самоствердження (вона звучить вперше у вступі, потім проходить без змін) та тема насолоди (основна тема другої частини, але з’являється вже в першій частині, кожного разу у новому вигляді).

І ч. “Боротьба”, с-moll, форма сонатного алегро. У повільному вступі звучить тема самоствердження. Вона складається з двох елементів: перший елемент – унісонна тема в нижньому регістрі у мідних і струнних інструментів, вона має лейтгармонію. Другий елемент – висхідний секстовий мотив трьох труб. В гармонії – автентичний зворот, який стверджує другий тональний центр Ges-dur, тональність, яка знаходиться на відстані тритону від основної. З цієї теми виростає весь тематизм симфонії (принцип монотематизму). Ця лейттема звучить гордо, як героїчний заклик до звершень.

Тема головної партії (c-moll) в тричастинній формі (традиції Чайковського), характер мужній, суворий. Тема звучить у скрипок, на три чверті, має риси маршу.

В середньому розділі тема розвивається, в репризі – викладається поліфонічно. Зв’язуюча партія на органному пункті “в”, нібито ліричні сплески.

Побічна партія складається з двох тем, обидві в Es-dur. Перша звучить у струнних, нагадує повільний вальс, раптово її преривають трубні оклики. Друга тема звучить у флейти, гобоя та скрипок у супроводі арфи і струнних. Це – образ нереальної мрії, в партитурі – ремарка “потаємно, романтично, легендарно”.

Заключна партія в Es-dur, складається з двох розділів: перший – героїчного, закличного характеру, у труби – ход по звуках мажорного тризвуку; другий розділ – ліричні сплески. Звершується експозиція темою вступу. Розробка складається з семи розділів.

І – головна партія звучить похмуро у струнних, в контрапункті з другою побічною у струнних.

ІІ – заключна партія, раптовий зрив, в партитурі ремарка “грізний обвал”.

ІІІ – в низькому регістрі, дуже напружено та потаємно звучить тема насолоди.

ІV – головна партія у мідних інструментів в ритмічному збільшенні, в партитурі ремарка “бурно, глибоко, трагічно”.

V – друга тема побічної партії скорочено.

VІ – тема насолоди у скрипки соло. Ніжна, світла, як образ томління.

VІІ – завершує розробку тема самоствердження.

Реприза повторює тематизм експозиції з невеликими змінами. Головна партія – в c-moll, всі інші – в C-dur, потім – велика кода, як друга розробка. Ще раз проходять усі теми, друга тема побічної партії – з трубними окликами, трагічно; тема насолоди – трагічно, в низькому регістрі у валторн та альтів; головна партія – стрімко; друга тема побічної партії у скрипки соло, звукозображальні прийоми (спів птахів), м’яке звучання арфи – все створює образ романтичної мрії; тема головної партії – в ритмічному скороченні на дві чверті, похмуро. Завершує тема самоствердження.

ІІ частина “Насолода”, E-dur, форма тричастинна. Світ природи. В крайніх розділах у мідних інструментів звучить тема насолоди – широка, співуча, супроводжується летгармонією. В середньому розділі тема насолоди розвивається, звучить соло скрипки, трелі флейти, велику роль грають звукозображальні прийоми.

ІІІ частина “Божественна гра” C-dur. Форма – стисле сонатне allegro.

Тема головної партії – C-dur, стрімка, політна, звучить у труби, потім – у скрипок. Це тема “божественної гри”. Коротка, близька до теми самоствердження (висхідний секстовий стрибок).

Тема побічної партії в G-dur. Співуча у складній поліфонічній фактурі, супроводжується лейтгармонією.

Розробка стисла: розвиваються теми головної та побічної партій. В кульмінації – головна та побічна теми у контрапункті.

Реприза повторює тематизм експозиції. Обидві теми – в C-dur. Наприкінці репризи звучить тема головної партії з першої частини, потім – кода, як кульмінація та підсумок всієї симфонії.

В коді звучить тема насолоди як тема екстазу у мідних в високому регістрі в ритмічному збільшенні та тлі схвильованих фігурацій у струнних, завершується кода могутнім проведенням теми самоствердження.