Добукварний період навчання грамоти.

Процес навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом ді­литься на три періоди – добукварний, букварний та післябукварний.

У добукварний період навчання грамоти реалізуються важливі навчально-виховні завдання з рідної мови, які мають підготовчий характер.

Протягом першого місяця навчання (добукварний період) у шестирічних першокласників необхідно виробляти найважливіші вміння й навички загальнонавчального характеру:

–зосереджено слухати вчителя та однокласників;

–відповідати на запитання педагога;

–вчасно і правильно виконувати його завдання й розпорядження, висловлені в індивідуальному звертанні, й ті, що спрямовані до всіх учнів класу;

–дотримуватися правильної постави за партою під час виконання різних робіт, особливо під час письма;

–уміння відібрати навчальне приладдя до уроку, належно розкласти його;

–тримати правильно ручку, олівець і зошит під час письма;

–дотримуватись єдиних вимог до оформлення письмових завдань.

У цей період учитель підтримує і розвиває в дітей інтерес до шкільного навчання.

Добукварна частина підручника з навчання грамоти (ілюстративний матеріал) дає значні можливості для вироблення в першокласників таких важливих загальнопізнавальних умінь, як виділяти в предметах певні ознаки, розрізняти їх за розміром, формою, кольором, знаходити між двома об'єктами однакові, схожі й різні ознаки зовнішнього характеру; зіставляти групи предметів за певною ознакою; уміння робити з допомогою учителя посильні висновки, узагальнення після виконаної роботи.

Вправи на звуковий та складовий аналіз слів із застосуванням роздавальних навчальних посібників (фішок, карток), графічні вправи дають можливість для вироблення в учнів початкових контрольно-оцінних умінь: знаходити помилку або недолік у виконаному завданні шляхом зіставлення його зі зразком; словесно оцінювати свою роботу за орієнтирами, даними вчителем, указуючи на позитивні її риси і недоліки; робити висновки про те, чого слід уникати під час виконання наступних завдань.

Розвиток мовлення в добукварний період передбачає вдосконалення звуковимови, збагачення, уточнення й активізацію словникового запасу дітей, удосконалення граматичної будови усного мовлення, роботу над культурою мовлення і спілкування.

Джерелами збагачення словникового запасу учнів на цьому етапі стають: власне навколишня дійсність, навчальний процес, ілюстративний матеріал букваря, наочні посібники, технічні засоби, які вчитель використовує в ході розповідей, бесід з учнями. Словниковий запас першокласників активно поповнюється прикметниковими і дієслівними формами, а висловлювання стають повнішими, емоційнішими, яскравішими.

Кольорові предметні малюнки дають можливість навчати дітей аналізувати предмети за їх формою, розміром, кольором, добирати до них слова-ознаки, складати речення й короткі описи.

Засвоювана лексика вводиться в словосполучення і речення. Учні користуються різними типами речень як за будовою (простими і складними), так і за метою висловлювання (розповідними, питальними і спонукальними). На початковому етапі в навчальному процесі переважає діалогічна форма мовлення (запитання – відповідь). Важливо, щоб учні вчилися самостійно ставити запитання до вчителя, до однокласників щодо теми бесіди, аналізованого предмета, явища тощо. Поступово діалогічне мовлення чергується з монологічним, в учнів виробляється вміння будувати власні зв'язні висловлювання. Матеріалом для них є ілюстрації (на дошці та в підручнику), народні казки, короткі вірші, потішки, загадки, скоромовки, прислів'я, які учні заучують напам'ять зі слів учителя, робота з дитячими книжками та журналами, екскурсії, перегляд кіно- та діафільмів, телепередач, ігрова діяльність дітей.

Важливим завданням підготовчого періоду є вироблення в учнів фонетичного слуху, удосконалення їхньої звуковимови. Важливо не тільки зважати на слухові відчуття дітей, а й забезпечувати усвідомлення їх взаємозв'язку з мовленнєво-руховими (кінестетичними) відчуттями. В період навчання грамоти, крім прийому наслідування вимови, слід активно вдаватися до спостережень за артикулюванням окремих звуків.

Для цього варто ознайомити учнів з найголовнішими мовленнєвими органами: губами, зубами, язиком (передньою, середньою і задньою частинами язика), твердим піднебінням. Приклавши до шиї кінчики пальців, учні можуть відчути дрижання голосових зв'язок під час вимовляння голосних і дзвінких приголосних, а також відсутність такого дрижання під час вимовляння глухих приголосних звуків.

У підготовчий період в учнів формуються початкові вміння здійснювати різні види мовного аналізу: виділяти речення з мовного потоку, аналізувати їх за кількістю слів і будувати графічні моделі речень, виділяти з речень окремі слова, ділити їх на склади, визначати наголошений склад, встановлювати послідовність усіх звуків у слові і на цій основі будувати звуко-складові графічні моделі слів.

Для позначення голосних, твердих і м'яких приголосних звуків у сучасних букварях пропонуються різні умовні символи.

Особливе завдання добукварного періоду навчання грамоти, на яке відводяться спеціальні уроки, – підготовка руки дитини до письма (виховання звички правильно сидіти під час письма, уміння знаходити на парті положення для рук, розташовувати зошит, тримати ручку чи олівець).

Учитель детально ознайомлює дітей з будовою зошита, його розліновкою, призначенням полів. Протягом підготовчого періоду учні вправляються у малюванні різноманітних орнаментів, предметів прямокутної й овальної форми. У зошиті з друкованою основою дітям пропонують обводити трафарети, виконувати вправи на штрихування та зафарбовування контурних малюнків, що сприяє зміцненню м'язів пальців і кисті. Після підготовчих вправ загального характеру учні виробляють уміння писати основні елементи букв: паличку, паличку із заокругленням унизу і вгорі, довгу паличку з петлею внизу та вгорі, півовали (правий і лівий), овал.

Завершуючи добукварний період навчання грамоти, учні набувають таких знань і вмінь: – правильно вимовляти всі звуки сучасної української літературної мови;

–розрізнювати на слух і за способом артикулювання голосні і приголосні звуки; знати, що в українській мові є 6 голосних звуків, і вміти називати їх;

– розрізнювати на слух і за артикуляцією тверді і м'які приголосні; правильно їх вимовляти – коротко, без призвуків голосних;

– утворювати злиття будь-якого твердого чи м'якого приголосного з голосними звуками (та, то, ту, ти, те; т'а, т'у, т'і, т'о, т’е);

– ділити слова на склади й у дво- й трискладових визначати наголошений склад;

– називати послідовно звуки в слові (слова з 2, 3, 4 і 5 звуків) та, користуючись умовними позначеннями (фішками), будувати звуко-складові схеми таких слів.