Робота з орфографії як основний засіб формування правописних умінь і навичок молодших школярів.

Уміння шляхом звукового аналізу виділяти окремі звуки із звукового комплексу – слова, послідовно називати звуки в слові, визначати голосні і приголосні, приголосні тверді і м'які, на основі поскладового вимовляння ділити слово на склади, а також робити звукові моделі слів є основою для успішного засвоєння розділу “Звуки і букви” у 1-2 класах. В учнів поглиблюються знання про звукову систему української мови. Так, у дітей формуються сталі уявлення про те, що звуки мови поділяються на дві великі групи – голосні і приголосні.

Під час вивчення теми “Голосні звуки і позначення їх буквами” учні мають одержати знання про те, що в українській мові шість голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [і], [и] і що на письмі вони позначаються десятьма буквами: а, о, у, є, і, и, я, ю, є, ї.

Цей матеріал є чи не найскладнішим у початкових класах. Під час опрацювання цього матеріалу найдоцільнішим буде прийом евристичної бесіди, яка проводиться на основі спостережень за мовним матеріалом, звукобуквенного аналізу, зіставлення голосних звуків і букв, якими вони позначаються.

Оскільки в графічній системі української мови найбільше розходжень між приголосними звуками і позначенням їх буквами, засвоєння теми “Приголосні звуки. Тверді й м'які приголосні, способи їх позначення на письмі”необхідно проводити на основі спостережень за звуками і їх буквеним позначенням.

Робота над темою “Дзвінкі й глухі приголосні” тісно пов'язана з удосконаленням орфоепічних умінь, оскільки ще досить часто в українському мовленні учнів, залежно від діалектичних умов або під впливом російської вимови, трапляється неправомірне оглушення дзвінких у кінці дуб, ніж, злазь, та в середині слова (в кінці складу): важко, сковзько.

Ця робота має своє продовження і під час вивчення орфографічного матеріалу. У деяких словах української мови спостерігається оглушення дзвінкого [г] (во[х]ко, ні[х]ті, кі[х]ті) та одзвінчення м'яких глухих перед наступними дзвінкими (про[з']ба, хоч просити, моло[д']ба, хоч молотити).

Із способом поділу слова на склади діти знайомляться в період навчання грамоти. Під час опрацювання фонетичного матеріалу удосконалюється навичка ділити слова на склади залежно від кількості голосних у слові. Вона є однією з основних у початкових класах і має значення як для письма (учні переносять слово з рядка в рядок на основі поділу на склади, диктують по складах слово під час запису), так і для читання. Не слід змішувати правила поділу слів на склади для переносу з фонетичним складоподілом.

Робота над складом слова тісно пов'язана з визначенням наголосу в слові (наголошеного складу). Спостерігаючи за вимовою ненаголошених і наголошених складів, учні приходять до висновку, що наголошений склад – це склад, який вимовляється довше і сильніше, ніж ненаголошений. Робота над формуванням умінь визначати наголошений і ненаголошений склад має надзвичайно велике значення. Від якості зазначених умінь буде залежати успішність учнів в оволодінні правописними навичками позначення на письмі ненаголошених [е], [и]. У початкових класах учнів знайомлять не лише з поняттям “наголос”, а й із смислорозрізнювальною роллю наголосу.

Повноцінній реалізації комунікативної функції мови сприяє унормованість її правопису. Будь-які порушення правил написання ускладнюють спілкування між людьми, негативно впливають на культуру писемного мовлення. Звідси важлива роль вивчення орфографії в школі, вироблення в учнів орфографічних навичок, починаючи з 1 класу.

У програмі матеріал з правопису вивчається у зв'язку з розділами “Слово” (теми “Будова слова” і “Частини мови”) і “Звуки і букви”.

Завдання вивчення елементів орфографії:

– забезпечити засвоєння школярами основних орфографічних понять і правил;

– розвинути в учнів орфографічну пильність (здатність розпізнавати орфограми як у написаних, так і у сприйнятих на слух словах);

– виробити на основі теоретичних знань практичні правописні вміння;

– домогтися запам'ятовування написання слів з орфограмами, які не перевіряються;

– виховати в учнів потребу звертатися в разі необхідності до орфографічного словника, озброїти їх уміннями користуватися таким словником;

– сформувати в дітей навички самоконтролю і виправлення допущених під час письма орфографічних помилок.