Г) глюкоза крові
Б) Додаткові апаратні та інструментальні методи дослідження:
а) оглядова рентгенографія органів черевної порожнини для виявлення ознак вільного газу в черевній порожнині, механічної або динамічної непрохідності кишки і виявлення випоту в плевральній порожнині, переважно ліворуч
б) сонографія(для оцінки стану підшлункової залози та парапанкреатичної клітковини, наявності рідини в черевній порожнині, стану жовчного міхура та позапечінкових жовчних проток)
в) лапароскопія діагностична(яка може застосовуватися для уточнення діагнозу і причини перитоніту)
4. Диференційний діагноз:
Диференційна діагностика(проводиться залежно від стадії патологічного процесу – реактивна стадія, токсична стадія і термінальна стадія перитоніту):
А)Диференційна діагностика вреактивній стадії:
- проводиться із групою захворювань, що мають подібні патогенетичні синдроми: болісний, запальний, диспепсичний.
а) гострі запальні хірургічні захворювання органів черевної порожнини
- гострий деструктивний апендицит
- гострий деструктивний холецистит
- гострий некротичний панкреатит
- гостра непрохідність кишечника
- перфорація порожнього органу
б) гостра урологічна патологія
- гострий пієлонефрит
- сечокам’яна хвороба
в) гостра гінекологічна патологія
- перекрут і перфорація кисти яєчника
- гнійний сальпінгіт
- позаматкова вагітність
г) гостра терапевтична патологія
- сепсис
- інфаркт міокарда
- неспецифічний виразковий коліт, токсично-септичний варіант
Б)Диференційна діагностика втоксичній стадії:
- диференційна діагностика проводиться з мезентеріотромбозом
В)Диференційна діагностика втермінальній стадії (з коматозними станами іншого генеза):
- гіпоглікемічна кома
- гіперглікемічна кома
- уремічна кома
5. Клінічний діагноз:
Вказується нозологічна одиниця та форма перебігу захворювання, наявні ускладнення - на підставі клініко-статистичної класифікації (дивись “Уніфіковані клініко-статистичні класифікації хвороб органів травлення”. Відомча інструкція. Дзяк Г.В., Березницький Я.С., Філіпов Ю.О. з співав.- Київ, Дніпро-VAL, 2004).
6. Організаційно-лікувальна тактика:
Визначається необхідність госпіталізації для ургентного чи планового оперативного втручання (показання до операції, передопераційна підготовка, післяопераційне ведення хворого з визначенням груп лікарських препаратів та напрямків їх дії), або можливість консервативного та амбулаторного лікування з визначенням груп лікарських препаратів та напрямків їх дії.
При гострих запальних захворюваннях черевної порожнини – як правило, ургентна операція, що завершується санацією та дренуванням черевної порожнини через окремі
контрапертури (2-6).
Контрольні питання щодо самоперевірки підготовки до заняття:
1.Важливість вивчення перебігу захворювань, що відносяться до перитонеального синдрому?
2. Що виявляють при опитуванні хворого з перитонеальним синдромом ?
3. Чому важливо виявити усі скарги, що в наявності у хворого з перитонеальним синдро- мом ?
4. Чому важливо знати дату та час початку захворювання у хворого з перитонеальним синдромом ?
5. Чому важливо знати яке попереднє лікування проводилося хворому з перитонеальним синдромом ?
6. Як можуть умови життя та праці вплинути на виникнення та перебіг перитонеального синдрому ?
7. Чому важлива наступна послідовність в опитуванні хворого: збирання скарг, анамнезу хвороби та життя ?
8. Що виявляють при огляді хворого та його черева ?
9. Чому можливе виникнення змін кольору шкіри, склер та слизових при перитонеальному синдромі ?
10. Які зміни можна виявити при пальпації стінки черева при перитонеальному синдромі?
11. Які зміни можна виявити при пальцевому дослідженні піхви та прямої кишки при перитонеальному синдромі ?
12. Особливості фізікального обстеження хворого з підозрою на гострий перитоніт ?
13. Особливості фізікального обстеження хворого з підозрою на перфорацію шлунку та
ДПК ?
14. Особливості фізікального обстеження хворого з підозрою на перфорацію кишечнику ?
15. Особливості фізікального обстеження хворого з підозрою на розвиток деструктивних форм захворювань, які належать до перитонеального синдрому ?
16. На чому базується обґрунтування попереднього діагнозу захворювань при перитонеальному синдромі ?
17. За якими принципами формується перелік захворювань для проведення диференційного діагнозу ?
18. Чому в клінічному діагнозі важливо відобразити не тільки нозологічну форму захворювання, але й його перебіг та ускладнення ?
19. Чому для формування клінічного діагнозу важливо використовувати клініко-статистичну класифікацію хвороб ?
20. Що важливо визначити при формуванні лікувальної тактики у хворих з перитонеальним синдромом та при деструктивних формах захворювань, що його викликають і розвитку ускладнень ?