ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Міністерство освіти і науки УКРАЇНИ

Двнз «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ університет»

Криворізький економічний інститут

Кафедра фінансів суб’єктів господарювання та інноваційного розвитку

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання семінарських робіт

з дисципліни “ Основи інноватики ”

для студентів 2(3) курсів

напряму підготовки 6.030508 “ Фінанси і кредит ”

денної та заочної форм навчання

Кривий Ріг

Укладач: Сазонов Р.В., асистент

Відповідальний за випуск: Турило А.М. професор, доктор економічних наук

Рецензент: Гарасюк О.А., доцент, кандидат економічних наук

Практична робота студентів повинна допомогти їм отримати необхідні знання в області інноватики. Дисципліна сприяє формуванню цілісного уявлення про особливості проведення інноваційної діяльності на підприємствах та в організаціях. Повинна допомогти вивченню видів інновацій та інноваційних процесів, засвоїти комплекс знань у галузі теорії та оволодіння практичними навичками.

Розглянуто Схвалено

на засіданні на методичній раді

кафедри ФСГІР Фінансово-кредитного

факультету

Протокол №___ Протокол №___

від _______2013 від _______2013

ЗМІСТ

	Стор.
Вступ
1. Мета і задачі методичних вказівок
2. План проведення семінарських занять
3. Тестові завдання
4. Управлінські ситуації
5. Тематика доповідей
6. Система поточного та підсумкового контролю
7. Навчально-методична література

ВСТУП

Стрімкий розвиток НТП в умовах глобалізації, визнання нового знання основним ресурсом забезпечення розвитку всіх соціально-економічних систем, ускладнення процесів функціонування економічних, соціальних та політичних систем всіх рівнів зумовлюють об’єктивну необхідність трансформації діяльності підприємств за інноваційним типом розвитку. Стабільний та прогнозований розвиток інноваційної сфери можливий лише за умови комплексної координації інноваційних процесів з використанням спеціального економічного інструментарію.

Становлення нової економіки вимагає від студентів оволодіння уміннями розробки, проведення оцінки інноваційних проектів, як в сфері здійснення зовнішніх управлінських впливів, так і в середині підприємства. В умовах європейської інтеграції актуальним є вивчення студентами зарубіжного досвіду інноватики з метою впровадження його в практику управління інноваційними процесами в Україні.

З врахуванням визначених аспектів, дослідження теорії та методології інноватики є необхідним чинником впровадження новаторства в діяльність держави, підприємств та організацій, а опанування інструментарію інноватики – невід’ємною складовою формування сучасного фахівця в області економіки та фінансів.

Дисципліна “Основи інноватики” покликана сформувати у студентів фундаментальні знання та практичні навички з управління інноваціями на підприємствах та організаціях.

Метою викладання дисципліни є оволодіння вмінням реалізувати спеціальний економічний інструментарій в управлінні інноваційною діяльністю підприємств та організацій на основі вивчення теоретичних засад та зарубіжного досвіду інноватики.

Основними завданнями вивчення дисципліни є оволодіння базовими поняттями, основними підходами та інструментами інноватики; оволодіння прийомами організації, реалізації та оцінки інноваційних проектів; опанування важелів управління інформаційним забезпеченням інноваційного процесу; вміння проводити експертизу інноваційного середовища; визначати необхідність формування координаційних зв’язків у інноваційній сфері.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

- теоретико-методологічні засади інноватики;

- систему нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності в Україні та її проблеми;

- види інновацій та їх основні характеристики;

- характер інноваційних процесів на різних стадіях життєвого циклу інновації;

- принципи сучасного управління інноваційними процесами;

- механізм формування інноваційних стратегій та їх зв’язок із загальною стратегією підприємства;

МЕТА І ЗАДАЧІ МЕТОДИЧНИХ ВКАЗІВОК

Програму дисципліни „Основи інноватики” призначено для студентів економічних спеціальностей базової освіти бакалаврського рівня денної та заочної форм навчання. Курс передбачає набуття студентами теоретичних знань в сфері інноватики в умовах ринкової економіки. З метою опанування дисципліни навчальною програмою передбачено проведення семінарських (практичних) занять.

Практична робота студентів повинна допомогти вивченню основ інноватики, засвоїти слухачами комплекс знань у галузі теорії та оволодіння практичними навичками проведення інноваційної діяльності на підприємстві. Це і є метою методичних вказівок.

Основним завданням проведення практичної частини вивчення дисципліни є забезпечення засвоєння теоретичного матеріалу шляхом обговорення питань теми, тестування, розв’язання практичних завдань та вирішення управлінських ситуацій.

При проведенні семінарських занять реалізуються такі форми навчального процесу:

– усне опитування студентів з проблем, які виносяться на обговорення;

– заслуховування і обговорення підготовлених студентами реферативних повідомлень за матеріалами періодичної преси, монографічними джерелами, результатами діяльності державних організацій та підприємств;

– виконання контрольних завдань за тестами.

Під час проведення практичних занять здійснюється:

– програмований контроль знань студентів;

– вирішення управлінських ситуацій;

– проведення ділових ігор, круглих столів та диспутів.

Мета та завдання проведення практичних і семінарських занять:

– закріплення теоретичних та нормативно-правових основ інноватики;

– вироблення умінь та навичок здійснення оцінки комплексу проблем реалізації інноваційного проекту для формування оптимального набору важелів спеціального економічного інструментарію;

– практичне застосування методичних підходів до оцінки інноваційних проектів з метою вибору найбільш прийнятного з точки зору різних критеріїв ефективності;

– опанування практичними навичками прийняття управлінських рішень в сфері управління інноваціями в організаціях та на підприємствах, вибору організаційних форм інноваційної діяльності з врахуванням кон’юнктури висококонкурентного ринку інновацій;

– вивчення особливостей інноваційної діяльності в зарубіжних країнах для пошуку можливостей використання іноземного досвіду в Україні.

На семінарських заняттях студенти повинні ознайомитися з принципами проведення інноваційної діяльності на підприємствах та в організаціях. Сформувати чітке уявлення про необхідність здійснення інноваційних процесів в економіці.

Для успішного оволодіння дисципліною, студенти повинні самостійно вивчати теоретичні основи, постійно слідкувати за новими нормативно-правовими актами, які регулюють інноваційну діяльність, тісно пов’язувати теорію із практикою. Самостійно засвоєні матеріали використовувати при підготовці до семінарських занять.

return false">ссылка скрыта

Задачею методичних вказівокє формування переліку рекомендованих літературних джерел в допомогу студентам для підготовки до семінарських занять, за основними темами вивчення надати перелік тем доповідей, навести типові приклади задач та тестів, за допомогою яких буде здійснюватися контроль знань студентів.

Підготовка до семінарських занять студентів повинна базуватися на вивченні лекційного матеріалу, а також самостійного опрацювання нормативно-правових актів чинного законодавства України (ознайомлення та самостійне конспектування основних положень цих документів).

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1: “Основні поняття і сутність теорії інноватики ”

Питання для обговорення

1. Визначення інноватики як науки.

2. Основні терміни інноватики.

3. Сутність поняття «інновація», «нововведення», «новація».

4. Життєвий цикл інноваацій.

5. Заслуховування доповідей.

Методичні вказівки до вивчення теми

Вивчення теми необхідно розпочати із з’ясування сутності інноватики як науки. Необхідно розглянути функції та завдання інноватики, охарактеризувати її основні поняття: новація, інновація та нововведення. Потрібно визначити співвідношення інновації та нововведення, функції інновацій. Окремо слід зупинитися на вивченні класифікації інновацій.

Потім необхідно перейти до дослідження основних інноваційних теорій, простеживши їх еволюцію. Необхідним є дослідження сутності інноваційної діяльності, при цьому слід розглянути її як об’єкт управління. Потрібно з’ясувати взаємозв’язок науки, технології, економіки та освіти як компонентів цілісної системи інноваційної діяльності.

Характеризуючи поняття комплексного забезпечення інноваційної діяльності, слід наголосити, що його елементами є правове забезпечення, нормативно-методичне забезпечення, фінансове і матеріальне забезпечення, інформаційне забезпечення.

Рекомендована літератур

1. Закон України “Про інноваційну діяльність ” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36.

2. Осипов Ю.М., Изоткина Н.Ю. Современные проблемы инноватики: учебное пособие / Ю.М. Осипов, Н.Ю., Изоткина. –Томск: STT, 2012. – 140с.

3. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібник. – К.: Заповіт, 1996. –289 с.

4. Лапин Н.И. Теория и практика инноватики – М.: Университетская книга; Логос, 2008. – 328 с. – (Новая университетская библиотека).

5. Асаул А. Н. Введение в инноватику : учебное пособие / А.Н. Асаул, В.В. Асаул, Н.А. Асаул, Р.А.Фалтинский; под ред. заслуженного деятеля науки РФ А.Н. Асаула. - СПб: АНО ИПЭВ, -2010, - 280 с.

6. Василенко В.А., Мельник И.Е. Стратегии и инновации в системе менеджмента: Учебное пособие. – М.: МГИУ, 2001. – 418 с.

7. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. В.О.Василенко. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.

Тема 2: “Технологія, напрями технологічного розвитку та технологічні уклади ”

Питання для обговорення

1. Сутність технологій та напрями науково-технічного розвитку.

2. Технологічний уклад, його фази та характеристика.

3. Глобалізація в економіці.

4. Хвилі науково-технічної революції.

5. Заслуховування доповідей.

6. Вирішення управлінських ситуацій.

Методичні вказівки до вивчення теми

Вивчення теми необхідно розпочати з дослідження сутності технологій та визначення їх ролі в соціально-економічному середовищі. Розглянути основні напрями науково-технічного розвитку та види технологій.

Ознайомитись з основними теоріями інновацій та інноваційного розвитку. Охарактеризувати технологічний уклад, його фази та життєвий цикл. Дослідити тенденцію глобалізації в економіці. Виявити причини міжнародної передачі технологій. Визначити кількісні та якісні характеристики процесів глобалізації.

Обов’язково необхідно вивчити хвилі науково-технічної революції та встановити взаємозалежність основних світових тенденцій. Ознайомитись з моделями десяти стадій розвитку суспільства, науки і технологій за системою SINIC.

Рекомендована література

1. Лапин Н.И. Теория и практика инноватики – М.: Университетская книга; Логос, 2008. – 328 с. – (Новая университетская библиотека).

2. Асаул А. Н. Введение в инноватику : учебное пособие / А.Н. Асаул, В.В. Асаул, Н.А. Асаул, Р.А.Фалтинский; под ред. заслуженного деятеля науки РФ А.Н. Асаула. - СПб: АНО ИПЭВ, -2010, - 280 с.

3. Казанцева Л.К., Миндели Л. Э.Основы инновационного менеджмента. Теория и практика: Учебник / Л.С.Барютин и др.; под ред. А.К. Казанцева, Л.Э. Миндели. 2-е изд. перераб. и доп. — М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2004. - 518 с.

4. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями. – М.: Экономика, 1989.

5. Краснокутська Н. В.Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 504 с.

6. Гейц В.М. Інноваційно-технологічний розвиток економіки Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3 т. / За ред. акад. HAH України В.М. Гейця, акад. HAH України В.П. Семино-женка, чл.-кор. HAH України Б.Є. Кваснюка. — К.: Фенікс, 2007.T. 2: Інноваційно-технологічний розвиток економіки / За ред. акад. HAH України В.М. Гейця, акад. HAH України В.П. Семиноженка, чл.-кор. HAH України Б.Є. Кваснюка. — К.: Фенікс, 2007.

Тема 3: “ Інноваційна діяльність ”

Питання для обговорення

1. Поняття та специфіка інноваційної діяльності.

2. Ресурси інноваційної діяльності.

3. Маркетинг в інноваційній діяльності.

4. Результати інноваційної діяльності та основні чинники, що впливають на інноваційну діяльність.

5. Розв’язання тестових завдань.

6. Заслуховування доповідей.

7. Вирішення управлінських ситуацій.

Методичні вказівки до вивчення теми

Вивчення теми потрібно розпочати із визначення місця інноваційної діяльності в господарській діяльності підприємств та організацій. Розглянути сутність інноваційної діяльності, специфіку її проведення на підприємствах та в організаціях.

Необхідно визначити основні види ресурсів які забезпечують здійснення інновації діяльності. З’ясувати роль інформації в інноваційній діяльності, уяснити основні вимоги до інформації та завдання інформаційного забезпечення інноваційних процесів.

Потрібно дослідити комунікації в інноваційній діяльності, з’ясувати сутність маркетингу інновацій, охарактеризувавши види інноваційного маркетингу. Слід охарактеризувати систему статистичних показників інноваційної діяльності підприємств та організацій, розглянути міжнародні стандарти в статистиці науки та інновацій. Визначити головні чинники що впливають на результати інноваційної діяльності підприємств та держави.

Рекомендована література

1. Морозов Ю.П., Гаврилов А.И., Городнов А.Г. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 471 с.

2. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент: Учебник. – СПб.: Питер, 2003. – 400 с.

3. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А.Саломатина. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 716 с.

4. Павленко І.А., Гончарова Н.П., Швиданенко Г.О. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002. – 150 с.

5. Поршнев А.Г. Управление инновациями в условиях перехода к рынку. – М.: РИУЛО, Мегаполис-Контакт, 1993.

6. Санто Б. Инновация как средство экономического развития. Пер с венг. / Под ред. Б.В.Сазонова. – М.: Прогресс, 1990.

7. Сухоруков А.І. Економіка та організація інноваційної діяльності. – К.: ІММБ, 2001. – 184 с.

Тема 4: “Інноваційний процес ”

Питання для обговорення

1. Поняття інноваційного процесу.

2. Класифікація інноваційних процесів.

3. Стадії інноваційного процесу.

4. Інноваційний цикл.

5. Вирішення управлінських ситуацій.

6. Заслуховування доповідей.

Методичні вказівки до вивчення теми

Вивчення теми необхідно розпочати із дослідження сутності інноваційного процесу, з’ясування параметрів класифікації інноваційних процесів. Необхідно визначити сутність процесів структуризації і організації інноваційного процесу, виявити специфіку інноваційного процесу в державних організаціях та на підприємствах.

Характеризуючи процес формування нововведень в організації необхідно вичленувати стадії формування інноваційного задуму та передпроектного дослідження інноваційних можливостей організації.

Потрібно з’ясувати зміст дифузних процесів у інноваційній сфері, дослідити явище трансферту інновацій. Необхідно виявити логістичний і циклічний характер інноваційних процесів.

Дослідити інноваційний цикл, побудувати узагальнену схему інноваційного циклу, охарактеризувавши його стадії. Слід визначити відмінності сталих та інноваційних процесів на підприємстві, провівши ідентифікацію інноваційного процесу.

Рекомендована література

1. Инновационный менеджмент: Учебное пособие / Под ред. Л.Н.Оголевой. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 238 с.

2. Монастирський Г.Л., Федорович Р.В., Харів П.С. Напрями вдосконалення механізму державної підтримки інноваційного підприємництва // Економіка і ринок: облік, аналіз, контроль. Науковий журнал ТАНГ. - Випуск 2. – Тернопіль: Економічна думка, 2000.–С.163-169.

3. Ковалев Г.Д. Инновационные коммуникации: Учебное пособие.– М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

4. Круглова Н.Ю. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. – М.: Изд-во РДЛ, 2001. – 352 с.

5. Махов Е.Н. Инновационная культура в кадровой сфере. – М.: Воскресенье, 2001.

6. Медынский В.Г., Шаршукова Д.Г. Инновационное предпринимательство: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1997.

7. Павленко І.А., Гончарова Н.П., Швиданенко Г.О. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002. – 150 с.

Тема 5: “ Стратегія соціально-економічних інновацій ”

Питання для обговорення

1. Сутність соціально-економічної системи.

2. Сутність і поняття стратегії інновацій.

3. Державне управління науково-технічною та інноваційною діяльністю.

6. Заслуховування доповідей.

Методичні вказівки до вивчення теми

Розгляд теми необхідно розпочати із визначення сутності і поняття стратегії. З’ясувати сутність управління, планування та виявити їх місце у формуванні соціально-економічних відносин.

Необхідно ознайомитись з поняттям стратегії інновацій та вивчити основні види інноваційних стратегій.

Слід виявити роль державного управління науково-технічною та інноваційною діяльністю. Розглянути концепцію управління інноваційно-інвестиційною діяльністю та визначити непрямі методи державного регулювання інноваційної діяльності.

Рекомендована література

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року.

2. Закон України “ Про інвестиційну діяльність ”// Відомості Верховної Ради України.-1991.- №47.

3. Закон України “ Про інноваційну діяльність ” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36.

4. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. В.О.Василенко. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.

5. Инновация: теория, механизм, государственное регулирование: Учебное пособие / Под ред. Ю.В.Яцкова. – М.:Изд-во РАГС, 2000.

6. Махов Е.Н. Инновационная культура в кадровой сфере. – М.: Воскресенье, 2001.

7. Василенко В.А., Мельник И.Е. Стратегии и инновации в системе менеджмента: Учебное пособие. – М.: МГИУ, 2001. – 418 с.

Тема 6: “ Інфраструктура ринку інновацій ”

Питання для обговорення

1. Поняття інфраструктури інноваційного ринку.

2. Інноваційні посередники.

3. Інформаційна інфраструктура.

6. Заслуховування доповідей.

Методичні вказівки до вивчення теми

Розгляд питань теми необхідно розпочати із з’ясування сутності терміну «інфраструктура», як невід’ємної складової побудови будь-якого ринку. Надалі слід розглянути сутність інфраструктури інноваційного ринку. Вивчити функціональні підсистеми інфраструктури інноваційного ринку.

Визначити суб’єктів що виконують роль посередників на інноваційному ринку та сформулювати їх функції. Дослідити фінансово-кредитну, інформаційну, організаційну складову інфраструктури інноваційного ринку й інфраструктуру міжнародних зв’язків.

Визначити основні функції інноваційної інфраструктури. Ознайомитись з особливостями функціонування таких суб’єктів інноваційного ринку, як: технополіси, технопарки, інноваційні бізнес-інкубатори, венчурні компанії.

Рекомендована література

1. Закон України “Про інноваційну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36.

2. Закон України “Про інвестиційну діяльність”// Відомості Верховної Ради України.-1991.- №47.

3. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент : Навчальний посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - 295 с.

4. Казанцева Л.К., Миндели Л. Э.Основы инновационного менеджмента. Теория и практика: Учебник / Л.С.Барютин и др.; под ред. А.К. Казанцева, Л.Э. Миндели. 2-е изд. перераб. и доп. — М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2004. - 518 с.

5. Краснокутська Н. В.Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 504 с.

6. Инновационные процессы в странах развитого капитализма / Под ред. И.Е.Рудаковой. – М.: МГУ, 1991.

7. Инновационный менеджмент: Учебное пособие / Под ред. Л.Н.Оголевой. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 238 с.

8. Морозов Ю.П., Гаврилов А.И., Городнов А.Г. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 471 с.

9. Павленко І.А., Гончарова Н.П., Швиданенко Г.О. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002. – 150 с.

10. Сухоруков А.І. Економіка та організація інноваційної діяльності. – К.: ІММБ, 2001. – 184 с.

Тема 7: “ Людський інтелектуальний капітал в інноваційній діяльності ”

Питання для обговорення

1. Сутність та складові інтелектуального капіталу

2. Людський інтелектуальний капітал підприємства.

3. Розвиток людського інтелектуального капіталу підприємства.

4. Вирішення управлінських ситуацій.

6. Заслуховування доповідей.

Методичні вказівки до вивчення теми

Вивчення теми необхідно розпочати із вивчення сутності інтелектуального капіталу, визначення його складових, як на макро-, так і на мікро- рівнях.

Визначити сутність та роль людського капіталу в структурі інтелектуального капіталу підприємства. Визначити вплив людського інтелектуального капіталу на інноваційний потенціал та інноваційний клімат підприємства.

Дослідити можливості розвитку людського інтелектуального капіталу підприємства, як головного ресурсу інноваційного розвитку пидприємства.

Рекомендована література

1. Закон України “Про інноваційну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36.

2. Закон України “Про оплату праці” // Галицькі контракти. - 1995.- №21.

3. Василенко В.О., Шматько В.Г.Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. В.О.Василенко. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.

4. Ильдеменов С.В., Ильдеменов А.С., Воробьев В.П. Инновационный менеджмент. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 208 с.

5. Сухоруков А.І. Економіка та організація інноваційної діяльності. – К.: ІММБ, 2001. – 184 с.

6. Ілляшенко С.М. Інноваційний менеджмент : Підручник. - Суми : ВТД "Університетська книга", 2010. - 334 с.

7. Савченко В. А. Управління розвитком персоналу: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 000 с.

8. Десслер Г. Управление персоналом / Пер. с англ. — М.: Издательство БИНОМ”, 1997. — 432 с.: ил.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Поняття “інновація ” запропонував:

а) Т.Кемп;

б) Й.Шумпетер;

в) А.Сміт;

г) П.Хейне.

2. Який тип інновацій виокремлюється за сферою застосування:

а) організаційна інновація;

б) масова інновація;

в) процесна інновація;

г) швидка інновація.

3. Який тип інновації характеризує масштаб її новизни:

а) виробнича інновація;

б) ординарна інновація;

в) науково-технічна інновація;

г) інновація, нова для країни.

4. За типом стратегії виокремлюють таку інноваційну організацію:

а) ресурсну;

б) постійну;

в) віолентну;

г) національну.

5. Науково-технологічний парк – це:

а) організація, що займається технічним обслуговуванням та ремонтом продукції;

б) організація, що займається розробленням технологічних систем виготовлення товарів з мінімальними затратами ресурсів;

в) організація, що займається науковою та експериментальною перевіркою фундаментальних та прикладних досліджень;

г) інноваційна організація, що формується навколо великих наукових центрів.

6.Маркетинговий підхід до інноваційного менеджменту передбачає:

а) орієнтацію системи управління інноваціями на споживача, його потреби та запити;

б) встановлення нормативів управління за всіма підсистемами менеджменту;

в) регламентацію функцій, прав, обов’язків, елементів системи менеджменту в нормативних актах;

г) диференціацію методів управління в залежності від ситуації, що виникла в певний час.

7. Директивний підхід до інноваційного менеджменту передбачає:

а) встановлення нормативів управління за всіма підсистемами менеджменту;

б) орієнтацію системи управління інноваціями на споживача, його потреби та запити;

в) диференціацію методів управління в залежності від ситуації, що виникла в певний час;

г) регламентацію функцій, прав, обов’язків, елементів системи менеджменту в нормативних актах.

8. Удосконалення інноваційних знань:

а) не впливало на економічне зростання в 60-і роки;

б) відбувається в результаті одержання вищої освіти;

в) результат політичних революцій;

г) справляє незначний вплив на ефективність діяльності державної організації.

9. Розвиток науки визначається:

а) соціальними потребами;

б) політичними потребами;

в) потребами технічного прогресу;

г) дифузією інновацій.

10. Видом ризику інновацій є:

а) підприємницький ризик;

б) паперовий ризик;

в) мотиваційний ризик;

г) заохочувальний ризик.

11. Страхові ризики інновацій виникають при:

а) порушенні нормального перебігу технологічного процесу;

б) зміні валютного курсу;

в) реалізації інноваційного проекту;

г) здійсненні інноваційної діяльності на території інших країн.

12. Фінансові ризики інновацій бувають:

а) процентними;

б) природними;

в) соціально-політичними;

г) національними.

13. Моніторинг ризику інновацій це:

а) оптимізація ризику;

б) безперервне спостереження за параметрами інноваційного процесу з метою контролю їх дотримання;

в) збір, узагальнення та переробка інформації;

г) автоматизація управління ризиком інновацій.

14. Методом зниження ризику є:

а) аналітичний метод;

б) порівняльний метод;

в) економіко-математичний метод;

г) метод диверсифікації.

15. Метод ухилення від ризиків базується на:

а) утворенні спеціального фонду;

б) поділі інвестицій на різні інноваційні проекти;

в) розподілі ризиків між учасниками інноваційного проекту;

г) відхиленні інноваційного проекту у випадку виявлення ризикових умов.

16. Метод страхування ризиків передбачає:

а) поділ інвестицій на різні інноваційні проекти;

б) утворення спеціального фонду;

в) відхилення інноваційного проекту у випадку виявлення ризикових умов;

г) розподіл ризиків між учасниками інноваційного проекту.

17. Елементом комплексного забезпечення інноваційної діяльності є:

а) правове забезпечення;

б) екологічне забезпечення;

в) професійне забезпечення;

г) регіональне забезпечення.

18. Інструкція Фраскаті передбачає:

а) інноваційну активність організацій;

б) цілі інноваційної діяльності;

в) основні поняття, що відносяться до наукових досліджень та розробок, їх склад та межі, систему інституційних та функціональних класифікацій;

г) адаптацію вітчизняної статистики до змін, що відбуваються в соціально-економічній сфері в процесі економічних реформ.

19. Впровадження нововведень може спричинити:

а) соціальний ефект;

б) погіршення міжособистісних стосунків;

в) динамічний ефект;

г) державний ефект.

20. Економічний ефект від впровадження інновацій характеризується:

а) підвищенням тривалості життя населення;

б) скороченням терміну окупності інвестицій;

в) зниженням відходів виробництва;

г) підвищенням питомої ваги нових інформаційних технологій.

21. Науково-технічний ефект від впровадження інновацій характеризується:

а) зростанням доходів населення;

б) прибутком від ліцензійної діяльності;

в) зниженням викидів шкідливих речовин в атмосферу;

г) зростанням кількості зареєстрованих авторських свідоцтв на винаходи.

22. Інноваційний потенціал організації – це:

а) ступінь готовності виконати завдання, що забезпечують досягнення поставленої інноваційної цілі;

б) комплекс матеріально-технічних, трудових, інформаційних і фінансових ресурсів організації;

в) головний критерій доцільності існування організації;

г) глобальна стратегія організації в інноваційній сфері.

23. Венчурне підприємство – це:

а) організація, що ризикує;

б) підприємство, що створюється для реалізації інноваційного проекту, пов’язаного із значним ризиком;

в) бізнес-інкубатор;

г) технополіс.

24. Зовнішнім джерелом інвестицій для реалізації інноваційних проектів є:

а) акціонерний капітал;

б) прибуток;

в) амортизаційні відрахування;

г) кредит.

25. Внутрішнім джерелом інвестицій для реалізації інноваційних проектів є:

а) державна субвенція;

б) позичка;

в) амортизаційні відрахування;

г) іноземні інвестиції.

26. Трансферт інновацій – це:

а) збереження характеристик інноваційного проекту;

б) передача права використання інновацій іншим суб’єктам інноваційної діяльності;

в) купівля інноваційної ідеї;

г) ринок інноваційних ресурсів.

27. В Японії основну частину фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт здійснюють:

а) органи державної влади;

б) приватні компанії;

в) іноземні інвестори;

г) фізичні особи.

28. Інноваційна ціль – це:

а) бажаний результат діяльності організації у формі певного нововведення;

б) розроблення нових виробів, технологій, організаційних форм;

в) засіб оцінювання інноваційного проекту;

г) потреба в нових теоретичних рішеннях.

29. До рівнів науково-технічної значимості інновацій відносять:

а) споживчий;

б) академічний;

в) модернізаційний;

г) мультипроектний.

30. Діагностика інноваційного потенціалу організації передбачає:

а) детальний аналіз внутрішнього середовища організації;

б) врахування інноваційної політики органів державної влади;

в) аналіз стану організації за обмеженим колом параметрів, що є доступні, як внутрішнім, так і зовнішнім аналітикам;

г) прогнозування інноваційних досліджень.

31. Для оцінки загальної економічної ефективності інновацій використовують такі показники:

а) індекс рентабельності, норма рентабельності, період окупності;

б) абсолютний рівень, відносний рівень;

в) період окупності, екологічність;

г) зростання середньої тривалості життя населення в країні.

32. Від реалізації інновацій можна отримати такий ефект:

а) природний, екологічний, транспортний;

б) зовнішній, внутрішній, загальний;

в) економічний, фінансовий, ресурсний, спеціальний;

г) значний, традиційний, фінансовий.

33. Дифузія інновацій – це:

а) швидкість руху інноваційної ідеї;

б) процес, за допомогою якого нововведення передаються по комунікаційним каналам між членами соціальної системи в часі;

в) інформаційний процес руху інноваційної ідеї;

г) передача інноваційних розробок за кордон.

34. Швидкість дифузії інновацій залежить від:

а) стану політичної системи країни;

б) способу передачі інформації, властивостей нововведення;

в) зовнішніх факторів;

г) рівня інноваційної свідомості населення країни.

35. Інноваційний менеджмент – це:

а) управління розвитком технологічних парків;

б) рух інновацій до споживача;

в) державне регулювання інноваційної діяльності;

г) сукупність принципів, форм і методів управління інноваційними процесами.

36. Інкубатор технологій – це:

а) наукомістка організація, пов’язана з вищим навчальним закладом, науково-технологічним

парком чи інноваційним центром;

б) приватна неприбуткова організація;

в) організація, для якої наукові дослідження і розробки складають основний вид діяльності;

г) державна організація в складі Академії наук.

37. Венчурне фінансування – це:

а) короткотермінове вкладення коштів у інноваційний проект;

б) отримання позичок від комерційних банків для реалізації інноваційних проектів;

в) фінансування інноваційних проектів з боку фінансово-промислових груп;

г) створення і розвиток інноваційних організацій з метою швидкого примноження статутного внеску з наступною його реалізацією за ринковою вартістю.

38. В залежності від масштабу завдань, що вирішуються інноваційні проекти поділяються на:

а) новаторські, піонерські, випереджуючі;

б) монопроекти, мультипроекти, мегапроекти;

в) довготривалі, короткотривалі;

г) загальні, спеціальні.

39. Інноваційний мультипроект – це:

а) проект, спрямований на досягнення складної інноваційної цілі;

б) проект, що виконується одним підрозділом наукової організації;

в) багатоцільовий комплекс програм, що потребують централізованого фінансування і керівництва з координаційного центру;

г) проект, що реалізується із залученням іноземних інвестицій.

40. Інноваційний мегапроект – це:

а) проект, що реалізується із залученням іноземних інвестицій;

б) проект, спрямований на досягнення складної інноваційної цілі;

г) проект, що виконується одним підрозділом наукової організації.

41. Наукові працівники – це:

а) особи, що мають науковий ступінь доктора і кандидата наук;

б) особи, що мають патенти на винаходи;

в) керівники науково-дослідних організацій;

г) особи, що займаються науковими дослідженнями й розробками.

42. На передінвестиційному етапі реалізації інноваційного проекту:

а) здійснюються інноваційні маркетингові дослідження;

б) проводиться ринкова реалізація інноваційного продукту;

в) проводяться науково-дослідні роботи;

г) розподіляється прибуток від реалізації інноваційного проекту.

43. За типом кредитора, кредити, що використовуються при фінансуванні інноваційних проектів поділяються на:

а) товарні, фінансові;

б) іноземні, державні, банківські, комерційні.

в) зовнішні, внутрішні, локальні;

г) інвестиційні, іпотечні, митні;

44. Критеріями прийнятності інноваційної програми є:

а) наявність цілі;

б) технологічна здійсненність, економічна ефективність;

в) неординарність, можливість швидкої реалізації;

г) зрозумілість програми.

45. Критеріями оцінки інвестиційних проектів фінансування інновацій є:

а) географічні, ринкові;

б) територіальні, виробничі, фінансові, науково-технічні;

в) конкурентні, підприємницькі;

г) експортні, імпортні, локальні.

46. Венчурний капітал – це:

а) капітал венчурної організації;

б) кошторис науково-проектної організації;

в) фінансування складних інноваційних проектів;

г) основна форма фінансового забезпечення створення і використання продуктових і технологічних інновацій.

47. Інноваційна сфера – це:

а) система взаємодії інноваторів, інвесторів, реалізаторів інноваційних ідей та відповідної інфраструктури;

б) сфера руху інновацій;

в) взаємозв’язок науково-технологічних організацій та державної влади;

г) прогноз інноваційного розвитку організації.

48. Інноваційний кластер – це:

а) тимчасова угода між організаціями для спільного здійснення єдиного капіталомісткого проекту;

б) сукупність інноваційних ідей;

в) сукупність базових інновацій, сконцентрованих в певний час у певному економічному просторі як цілісна система нових продуктів і технологій;

г) науково-проектна організація, що займається продукуванням інновацій.

49. Патент – це:

а) дозвіл на використання винаходу чи іншого технічного досягнення;

б) довготермінова оренда обладнання;

в) свідоцтво на винахід, що вдається компетентним державним органом;

г) певна форма організації інноваційного процесу.

50. Фундаментальні наукові дослідження – це:

а) експериментальна та теоретична діяльність, що орієнтується на отримання нових знань про основні закономірності розвитку природи і суспільства;

б) діяльність, спрямована на отримання прибутку від інновацій;

в) наукові дослідження, що проводяться виключно науково-дослідними інститутами академії наук;

г) наукові дослідження, результати яких опубліковані в спеціальній літературі.

51. Державна інноваційна політика „технологічного поштовху”:

а) пов’язана з визначенням державою пріоритетних напрямків розвитку науки та техніки;

б) пов’язана з використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і вибору напрямків розвитку науки та техніки;

в) стосується соціального регулювання наслідків НТП, а процес прийняття рішень базується на соціально-політичних рішеннях;

г) пов’язана із впливом передових технологій на вирішення соціально-економічних проблем, на зміни галузевої структури, на рівень життя.

52. Державна інноваційна політика ринкової орієнтації:

а) пов’язана з використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і вибору напрямків розвитку науки та техніки;

б) пов’язана із впливом передових технологій на вирішення соціально-економічних проблем, на зміни галузевої структури, на рівень життя.

в) пов’язана з визначенням державою пріоритетних напрямків розвитку науки та техніки;

г) стосується соціального регулювання наслідків НТП, а процес прийняття рішень базується на соціально-політичних рішеннях.

53. Держана інноваційна політика соціальної орієнтації:

а) стосується соціального регулювання наслідків НТП, а процес прийняття рішень базується на соціально-політичних рішеннях;

в) пов’язана з визначенням державою пріоритетних напрямків розвитку науки та техніки;

54. Державна інноваційна політика, націлена на зміну економічної структури господарського механізму:

а) пов’язана з визначенням державою пріоритетних напрямків розвитку науки та техніки;

г) пов’язана з використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і вибору напрямків розвитку науки та техніки.

55. Зміст принципу „цілісності системи”, що використовується при побудові інноваційної діяльності організації, полягає у:

а) формуванні прямого й зворотного зв’язку між компонентами організаційної системи;

б) єдності та взаємодії елементів системи;

в) формуванні й зміні функцій організації у відповідності з її цілями;

г) забезпеченні вертикальної взаємодії між елементами організації.

56. Зміст принципу „взаємопов’язаності та взаємодії елементів”, що використовується при побудові інноваційної діяльності організації, полягає у:

а) формуванні й зміні функцій організації у відповідності з її цілями;

б) забезпеченні вертикальної взаємодії між елементами організації;

в) формуванні прямого й зворотного зв’язку між компонентами організаційної системи;

г) єдності та взаємодії елементів системи.

57. Зміст принципу „обумовленості функцій”, що використовується при побудові інноваційної діяльності організації, полягає у:

а) забезпеченні вертикальної взаємодії між елементами організації;

б) єдності та взаємодії елементів системи;

в) формуванні й зміні функцій організації у відповідності з її цілями;

г) формуванні прямого й зворотного зв’язку між компонентами організаційної системи.

58. Зміст принципу „ієрархічності”, що використовується при побудові інноваційної діяльності організації, полягає у:

а) єдності та взаємодії елементів системи;

б) формуванні прямого й зворотного зв’язку між компонентами організаційної системи;

в) формуванні й зміні функцій організації у відповідності з її цілями;

г) забезпеченні вертикальної взаємодії між елементами організації.

59. Зміст принципу „автономності елементів”, що використовується при побудові інноваційної діяльності організації, полягає у:

а) формуванні прямого й зворотного зв’язку між компонентами організаційної системи;

б) єдності та взаємодії елементів системи;

в) формуванні й зміні функцій організації у відповідності з її цілями;

г) чіткому розмежуванні функцій між елементами системи.