Типи і властивості наплавленого металу
Найбільше практичне значення отримала класифікація наплавленого металу за хімічним складом (таблиця 5.3) і структурними ознаками.
Склад легуючих елементів у наплавленому металі визначає його структуру і властивості, відповідність умовам експлуатації виробу тощо. Так, наплавлений метал типів D і Е (таблиця 5.3) застосовується для підвищення корозійної стійкості, останніх типів - для підвищення зносостійкості виробів.
Стійкість хромонікелевого наплавленого металу (тип D) проти загальної корозії в окислювальних агресивних середовищах дуже висока. Важче забезпечити високу стійкість проти міжкристалітної корозії. У цьому випадку оптимальною структурою є аустеніто-феритна з вмістом d-фериту від 2 до 8 %.
Хромисті сталі (з вмістом хрому 11... 19 %, тип Е) також корозійно стійкі. Окрім того вони відрізняються високою міцністю при звичайних і високих температурах, високою твердістю і зносостійкістю.
Дуже високу зносостійкість дозволяють отримати високовулецеві хромисті сталі (120Х12Н, 200Х12ВФ) зі структурою, яка складається з ледебуритної евтектики і залишкового аустеніту.
Для підвищення зносостійкості головним завданням є правильний вибір для конкретного виду зношування раціональної системи легування і оптимального вмісту легуючих елементів.
Залежно від розмірів і властивостей абразивних частинок, які взаємодіють з поверхнею зношуваної деталі, і характеру дії абразиву на поверхню металу, руйнування при зношуванні проходить за різними механізмами: мікрорізання або дряпання. В першому випадку відділення фрагменту матеріалу (продуктів зношування) відбувається за один цикл, в другому – за рахунок багатократного передеформування поверхневого шару, його перенаклепу і втоми.
Незалежно від механізму первинним актом, то призводить до руйнування, є впровадження абразивної частинки у поверхню метала. Протидіяти впливу абразивного середовища може метал, який має тверду складову (карбіди, бориди, нітриди, інтерметалеві сполуки). У багатьох випадках ці функції може виконувати мартенсит. Тверді частинки карбідів та інших сполук повинні міцно утримуватися матрицею - основою сплаву. Роль матриці в сталях і сплавах, можуть виконувати мартенсит, ферит, аустеніт, ледебурит. Відповідно до цього класифікація зносостійкого наплавленого металу за структурними ознаками містить такі класи:
- мартенситний (М);
- мартенситно-карбідний (окрім карбідів можуть бути довільні тверді частинки - бориди, карбонітриди, інтерметаліди та ін.) (М+К);
- ферито-карбідний (Ф+К);
- аустеніто-карбідний (А+К);
- ледебурито-карбідний (Л+К);
- змішаний, наприклад М+А, М+Л та ін.
На рисунку 5.2 наведено значення відносної зносостійкості матеріалів, які класифіковані в таблиці 5.3.
Наплавлений метал мартенситного класу може бути отримано при наплавленні середньо- чи високовуглецевою сталлю (наприклад, дротами Нп-35, Нп-65Г, Нп-30ХГСА); відповідно до таблиці 5.3 це типи А і В.
Структура такого наплавленого металу складається переважно з мартенситу і різної кількості залишкового аустеніту, наявний також голковий тростит. Мікромеханізм руйнування металу залежить від вмісту вуглецю - з його збільшенням змінюється від в’язкого ( 0,15... 0,20% С) до змішаного, квазікрихкого (0,25... 0,40 % С) і далі до суто крихкого (більш 0,40 % С).
Властивості мартенситної матриці залежать від вмісту вуглецю. Низьковуглецевий мартенсит має знижену зносостійкість, але завдяки більш високій (порівняно з високовуглецевим мартенситом) в’язкості краще утримує включення твердих часток і підвищує опір ударно-абразивному зношуванню.
Зростання вмісту вуглецю в мартенситі приводить до підвищення зносостійкості в умовах тертя по абразиву. При ударно-абразивному зношуванні підвищення зносостійкості має місце тільки до певного вмісту вуглецю в мартенситі (0,8... 1%), після цього - знижується.
|
| Рисунок 5.2 - Відносна зносостійкість різних типів наплавленого металу при випробуваннях на машинах Х4-Б (суцільні лінії) і НК (штрихові) |
Більш високу твердість порівняно з наплавленим металом мартенситного класу має метал мартенсито-карбідного класу. В цьому випадку найбільш поширеною системою легування с Fе-С-Сr. Зносостійкість сплавів такої системи залежить від будови і кількості карбідів хрому, а також від властивостей твердого розчину, легованого вуглецем і хромом. Завдяки значно більш сильній, ніж у заліза, спорідненості хрому до вуглецю у структурі хромистих сталей утворюються стійкі карбіди (Fе,Сг)3С; (Fе,Сr)7С3, (Fе, Сг)23C6, котрі є зміцнюючою фазою, забезпечуючи високу зносостійкість.
Таблиця 5.3 – Класифікація наплавленого металу залежно від його хімічного складу, прийнята Міжнародним інститутом зварювання (МІЗ) .
Із сплавів системи Fe-С-Сr достатньо високу стійкість для умов тертя по абразиву має наплавлений метал У10Х5ГС (близько 1,0 % С, 4,5 % Сr, 0,5 % Мn, 0,5 % Sі). Він має структуру легованого аустеніту з карбідами і крупними голками мартенситу.
Значне підвищення зносостійкості сплавів системи Fе-С-Сг досягається при додатковому легуванні бором. Будова боридної фази при цьому залежить не тільки від вмісту бору (звичайно - до 1 %), але й вуглецю, змінюючись від кубічного бориду Ме23В6 (при 0,9... 1% С) до тетрагонального MeBC (при 2..2,9%С).
Окрім мартенситу і фериту (в тому числі ферито-цементитної суміші — сорбіту, перліту) матрицями зносостійкого наплавленого металу можуть бути аустеніт і ледебурит. Аустеніт має більш високу в’язкість і міцність, ніж ферит.
Це сприяє, з одного боку, поліпшенню утримання частинок твердої фази, а з іншого, - загальному підвищенню зносостійкості, особливо при ударно-абразивному зношуванні. Окрім того, аустеніт може перетворюватися на мартенсит при пластичному деформуванні, що супроводжує процес зношування. Це також сприяє додатковому підвищенню зносостійкості.
Прикладом аустенітного зносостійкого наплавленого металу (тип С, таблиця 5.3) є високомарганцева сталь Гадфільда 110Г13Л. Окрім карбідної фази, аустенітна матриця зносостійкого наплавленого металу може містити боридну і карбо-боридну фази. Це досягається легуванням бором (до 5 % і більше) при одночасно високому вмісті хрому (10...20 % і більше). У цьому випадку наплавлений метал практично набуває властивостей дисперсно зміцненого композиційного матеріалу - надтверді частинки у в’язкій і пластичній матрицях.
У високовуглецевому легованому наплавленому металі матрицею (основою) може бути ледебурит - евтектика системи Ге – Fe3С - механічна суміш аустеніту і цементиту, яка містить 4,3 % С. Із сплавів ледебуритно-карбідного класу (тип G, таблиця 5.3) найбільш поширені високохромисті чавуни типу сормайт. Сплав 300Х28Н4С4 отримав назву сормайт-1, а 180Х16Н2С2 - сормайт-2. Їх використовують для відновлення і зміцнення деталей при абразивному, ударно-абразивному, гідро- і гaзоабразивному зношуванні. Залежно від вмісту вуглецю і легуючих елементів наплавлений високохромистий чавун має доевтектичну, евтектичну і заевтектичну структури. Найбільш високу зносостійкість мають заевтектичні чавуни, які містять у структурі первинні карбіди хрому Cr7C3. Додаткове легування бором завдяки утворенню твердих карбо-боридів суттєво підвищує абразивну зносостійкість високохромистих чавунів, але знижує ударостійкість. Для підвищення пластичності матриці і поліпшення міцності її зв’язку з твердими складовими збільшують вміст у сплаві нікелю (наприклад, 500Х40Н40С2РЦ).
Композиційні сплави (тип Р, таблиця 3.3) мають зерна твердого компонента, які спаяні матрицею (сплавом-зв’язкою). Твердим компонентом є різноманітні карбіди і бориди, мікротвердість котрих вище, ніж карбіду вольфраму. Однак карбіди вольфраму W2С, і особливо WС, перевершують всі останні за міцністю і модулем пружності і відрізняються високою щільністю і температурою плавлення, завдяки чому тонуть в розчиненій сталі. Найчастіше в композиційних матеріалах використовують евтектичний сплав W2С і WС - зернистий реліт, який містить 3,5% С. Карбіди вольфраму швидко розчинюються в розплавлених металах при температурі більше 1200 °С. Зменшення розчинення зерен реліту дозволяє використовувати зв’язки нікелевих (наприклад, 55Х15Н75С3Р3) чи мідних сплавів (наприклад, марганцевого мельхіору, який містить близько 60 % Сu, 20 % Мn і 20 % Nі). Крім того, для зменшення розчинення зерна реліту повинні бути сферичної форми, щільними, без дефектів у вигляді тріщин, пор і раковин, розмірами 1... 1,5 мм, із захисним покриттям (наприклад, нікелевим) товщиною 0,05...0,15мм.
В умовах експлуатації наплавленого виробу при високих температурах поряд з високою зносостійкістю наплавлений метал повинен мати й високу теплостійкість. Це досягається додатковим легуванням сильними карбідо-утворюючими елементами - вольфрамом, молібденом, ванадієм. Поширені сплави мартенситно-карбідного класу системи Fе-С-Сr-W (тип Н, таблиця 5.3). З цих сплавів найбільш високими властивостями характеризується наплавлений метал 35В9ХЗФС, подібний до відомої штампової сталі 3Х2В8. Метал має аустенітно-мартенситно-карбідну структуру, руйнується за змішаним квазікрихким механізмом, що і обумовлює його низьку стійкість до термоциклічного впливу. Зносостійкість при високих температурах і особливо його теплостійкість значно вище, ніж у сплавів системи Fе-С-Сr. Висока теплостійкість хромовольфрамових сталей обумовлена низькою швидкістю коагуляції карбідів.
Зносостійкість і термічну втомленість наплавленого металу відповідного легування наведено на рисунку 5.3.
|
| Рисунок 5.3 – Зносостійкість (a) і термічна стійкість (б) наплавленого металу: 1 - 3Х2В8; 2 - 10Х7М2ФС; 3 -4Х4ВЗФС; 4 - ЗХ2М4Ф; 5 - ЗХ4В2М2ФС; 6 - 4ХЗВМФС; 7 - 25Х5ФМС; 8 - сталь 45 після гартування і відпускання на 50 НRС |
До теплостійкого наплавленого металу типу Н можна віднести і економнo легований (безвольфрамовий) наплавлений метал Х5МФ.
Такий наплавлений метал належить до мартенситно-карбідного класу, але залежно від конкретних умов наплавлення і наступної термічної обробки, матриця може мати структуру бейніту, троститу, сорбіту і перліту загартовування, а також структуру продуктів розпаду мартенситу-тростигу відпуску чи сорбіту відпуску.
Високою корозійною стійкістю в особливо агресивних середовищах у поєднанні з високою жаростійкістю, стійкістю до задирів при терті металу об метал і зносостійкістю відрізняються нікелеві сплави з хромом і бором (тип Qa), а також з молібденом (таблиця 5.3, тип Qb).
Сплави легкоплавкі мають властивості самофлюсуючих припоїв. У структурі наплавленого металу - складна евтектика, бориди нікелю і хрому.
До жароміцних сплавів з високою стійкістю проти зношування і окислення при температурах до 1000 °С належать кобальтові сплави з хромом і вольфрамом (таблиця 3.3, тип N). До них належать, наприклад, стеліти (110Х28К63В4, 140Х29К5В8, 190Х29К6В5С2, 250Х32К44В17, 250Х27К61М5НЗ). Склад заліза не повинен перевищувати 4%, тому наплавлення здійснюється в режимі "зварювання - паяння".
У структурі стелітів - твердий розчин і карбідна евтектика, а також надлишкові карбіди вольфраму і хрому. Твердість наплавленого металу сягає 54...58 НRС.
Для прикладу в таблиці 5.4 наведено властивості металу, наплавленого в різних умовах.
Приклади матеріалів для наплавлення зносостійких покриттів на різні групи металів наведені в таблиці 5.5.
Таблиця 5.4 – Властивості металу, наплавленого порошковими дротами і стрічками під флюсом (ПФ) або відкритою дугою (ВД)
| Марка дроту або стрічки | Тип наплавленого металу | Спосіб наплавлення | Твердість, НRС після | |
| наплавлення | наклепу | |||
| ПП-3Х2В8 | 3Х2В8 | ПФ | 44...52 | — |
| ПП -25Х5ФМС | 25Х5ФМС | ПФ | 40...46 | — |
| ПП -АН120 | 20Х2Г2М | ПФ | 350...400НВ | — |
| ПП-АН103 | У20Х12 | ПФ | 40...44 | 48...56 |
| ПП-АН104 | У20Х12ВФ | ПФ | 40..44 | 48...56 |
| ПП -АН138 | 08Х15Н2 | ПФ | 28...34 | — |
| ПП -АH105 | Г13Н4 | ВД | 20...25 | 40...45 |
| ПП-АН106 | 1Х14Т | ВД | 42… 48 | — |
| ПП-АH121 | 20ХГТ | ВД | 280...350 НВ | — |
| ПП-АН122 | 30Х5Г2М | ВД | 50..56 | — |
| ПП -АH124 | 250Х17Т | ВД | 42 ...48 | 50...56 |
| ПП -АН125 | 200Х15СТР | ВД | 50...58 | — |
| ПП-АH130 | 25Х5НФ | ВД | 40. ..46 | — |
| ПП-АН170 | 70Х2Р3Т | ВД | 60. .65 | — |
| ПП –АН138 | 08Х15Н2 | ПФ,ВД | 220..250 | — |
| ПП -АН101 | 300Х25НЗС5 | ПФ, ВД | 50..55 | — |
| ПП -АН102 | — | ПФ, ВД | 52..56 | — |
| ПП -АН111 | Cr7C3 - Ni | ПФ, ВД | 48..55 | — |
Таблиця 5.5 – Матеріали для зносостійких покриттів