Чотири принципи відкритих систем
ü Portability – переносимість (мобільність) системи на нові платформи;
ü Scaleability – масштабованість (можливість модифікації функціональності системи за рахунок відповідної модифікації різних компонентів);
ü Interoperability – можливість сумісної роботи систем за рахунок стандартизованої семантики даних, моделей, поведінки і механізмів комунікацій;
ü Avoilability – широка доступність системи.
Приклади відкритих систем
ü Операційні системи UNIX та LINUX;
ü Система OpenMP, що підтримує відкритий стандарт для розпаралелювання програм написаних мовами C, C++ і Fortran, який описує сукупність програмних ресурсів для програмування багато поточних застосувань на багатопроцесорних системах із загальною пам’яттю;
ü Кластери робочих станцій;
ü Мейнфрейми – обчислювальні системи, орієнтовані на безперебійне виконання виключно великих, змішаних робочих навантажень;
ü Мережа Інтернет, тощо.
Переваги ідеології відкритих систем
Для користувача відкриті системи забезпечують наступне:
ü Нові можливості збереження зроблених вкладень завдяки властивостям еволюції, поступового розвитку функцій систем, заміни окремих компонентів без перебудови всієї системи;
ü Звільнення щодо залежності від одного постачальника апаратних чи програмних засобів, можливість вибору продуктів із запропонованих на ринку за умови дотримання постачальником відповідних стандартів відкритих систем;
ü Дружність середовища, в якій працює користувач, мобільність персоналу в процесу еволюції системи;
ü Можливість використання інформаційних ресурсів, наявних в інших системах (організаціях).
Проектувальник інформаційних систем отримує:
ü Можливість використання різних апаратних платформ;
ü Можливість спільного використання прикладних програм, реалізованих у різних операційних системах;
ü Розвинені засоби інструментальних середовищ, що підтримують проектування;
ü Можливості використання готових програмних продуктів та інформаційних ресурсів.
Розробники загальносистемних програмних засобів мають:
ü Нові можливості поділу праці, завдяки повторному використанню програм (reusability);
ü Розвинені інструментальні середовища і системи програмування;
ü Можливості модульної організації програмних комплексів завдяки стандартизації програмних інтерфейсів.