Загальні положення про фізичну особу

У радянському цивільному праві термін "фізична особа" не ви­користовувався, оскільки ця категорія вважалася суто "буржуазною" і піддавалася відповідній критиці. Натомість у цивільному законо­давстві колишньогоСРСР та республік, що входили до його складу, використовувалося поняття "громадянин", котре розглядалося як таке, що більше відповідає суті відносин у цій галузі у соціалістич­ному суспільстві.

Однак після зменшення напруги ідеологічної боротьби ставлен­ня до цивілістичної термінології змінилося, що і зумовило повернення до категорії "фізична особа", яка вживається в усіх євро­пейських правових системах.

У зв'язку з цим слід підкреслити, що йдеться не просто про зміну терміна, а про формування нового підходу. Якщо раніше в центрі уваги знаходилася характеристика людини як громадянина, і тим самим підкреслювалося значення її взаємин з державою, тепер увага загострюється на цінності і правовому статусі людини у приватно­правових (цивільно-правових) відносинах.

Згідно з ЦК фізична особа — це людина, що виступає як учас­ник цивільних відносин (ст. 24).

Поняття "фізична особа"і "людина" взаємопов'язані, але не тотожні. Фізична особа — це завждиі тільки людина. Проте людина може бути, а можеі не бути учасником цивільних відносин. Крім того, людина може розглядатися як суб'єкт права, а може бути пред­метом наукового дослідження або розглядатися як об'єкт впливу у іншій системі суспільних зв'язків.

Отже поняття фізичної особи у цивілістиці може не співпадати з поняттям людини, як істоти біологічної: іноді ці поняття тотожні, а іноді — поняття "фізична особа" вужче за поняття "людина".