Тканинноспецифічні антигени, асоційовані з пухлинами

Простатичний специфічний антиген (PSA) – рак простати
- Р-53 – рак сечового міхура
- СА-19-9 – рак підшлункової залози
- СА-125 – рак ячників

Методи лікування пухлин

ü Хірургія

ü Хіміотерапія

ü Променева терапія

ü Імунотерапія

Імунотерапія пухлин

v Моноклональні антитіла

v Біфункціональні моноклональні антитіла

v Пухлино-інфільтруючі лімфоцити

v Імуностимулюючі фактори

v Протипухлинні вакцини

Моноклональні антитіла

1) моноклональні АТ:

- Рітуксімаб (для л-ня лімфом);

- Герцептин (для л-ня раку легень, лімфом);

- Цетуксімаб (для л-ня колоректального раку);

2) моноклональні АТ + токсин (цитотоксичний лік):

- Мілотарг;

- САТ-3888;

3) моноклональні антитіла + радіоізотоп:

- Зевалін;

- Бексар.

Біфункціональні моноклональні антитіла

Блінатумомаб – синтетичне моноклональне АТ, одна частина якого зв’язується з CD19 (антигеном на поверхні пухлинних В-лімфоцитів), а друга – із CD3 (молекулою на Т-лімфоцитах, в т.ч. на Т-кілерах). Після фіксації антитілом атипової клітини і Т-кілера останній стимулюється для знищення пухлинної клітини. Застосовують для л-ня лімфом.

Пухлиноінфільтруючі лімфоцити

Лімфоцити хворого культивують in vitro в присутності його атипових клітин та ІЛ-2 (фактор росту). Ці лімфоцити ще називають ЛАК-клітинами (лімфокін-активовані кілери). Через деякий час ЛАК-клітини вводять пацієнтові, де вони атакують пухлину.

Імуностимулюючі фактори

• БЦЖ (Bacillus Calmette-Guérin) (бацила Кальметта-Герена) – ослаблена жива коров’яча туберкульозна бацила. П/ш вводять при раку молочної з-зи, меланомі.

• Ксеногенний трансплантат (шкірний) – при відторгненні стимулюють клітинні механізми (при меланомі).

• Інтерферон-γ – посилює експресію HLA-І класу на атипових клітинах, що робить їх чутливими до Т-кілерів.

Протипухлинні вакцини

1. Пацієнт-специфічні вакцини.

Вакцини виготовлені за допомогою антигенів пухлини конкретного пацієнта.

2. Тумор-специфічні вакцини.

Вакцини масово синтезуються для використання будь-яким онкохворим з певною конкретною пухлиною.

Аутоімунні захворювання

Це патологічний процес, який характеризується розвитком стійкої імунної відповіді проти власних антигенів і приводить до ураження органів і тканин.

Значно частіше зустрічаються у жінок, ніж у чоловіків. Найбільший ризик виникнення – у віці 20-40 років

Найважливіший етіологічний момент – природжена схильність до дефектів розпіз-нання антигенів і підтримання аутотоле-рантності.

Поділ і характеристика

Аутоімунні захворювання поділяють на дві групи: