Фактори взаємодії пухлини й організму

Розрізняють чотири групи факторів, що беруть участь у розвитку пухлини:
1. Антибластомні.
2. Імунорезистентності пухлини.
3. Пробластомні, що пригнічують імунітет.
4. Пробластомні, що посилюють ріст пухлини.

Антибластомні фактори

І. Клітинні:
1) Т-кілери;
2) природні кілери (NK-клітини);
3) макрофаги.
ІІ. Гуморальні:
1) специфічні антитіла;
2) ІЛ-1;
3) ІЛ-2;
4) ФНП (фактор некрозу пухлин);
5) інтерферони.

Фактори імуно-резистентності пухлини

Фактори, що допомагають пухлині уникати імунного нагляду:
1. Слабка імуногенність пухлинних антигенів.
2. Постійна модифікація антигенів.
3. Селекція імунологічно стійких атипових клітин.
4. Втрата антигенів HLA І класу з поверхні атипової клітини.
5. Швидкий ріст пухлини часто випереджає імунну відповідь.
6. Експресія на атипових клітинах рецепторів до факторів росту.
7. Надмірна активація Т-супресорів.

Пробластомні фактори, що пригнічують імунітет

1.Імуносупресивні речовини, виділені лімфоцитами і макрофагами (ІЛ-10, PgЕ2).
2. Блокуючі антитіла.
3. ЦІК (циркулюючі імунні комплекси).
4. ТФР-β (трансформуючий фактор росту-бета).

Пробластомні фактори, що посилюють ріст пухлини

1. Фактор росту пухлини, виділений макрофагами.
2. ІЛ-2.
3. ІЛ-6.
4. γ-ІНФ.
5. Порушення функцій Т-кілерів та АПК (антиген-презентуючих клітин).

Імунодіагностика пухлин

І. Оцінка імунного статусу хворого (імунодефіцит виникає до клінічних проявів; імуносупресія не тотальна, а зміна окремих показників).
ІІ. Виявлення специфічних антигенів пухлини:
1) ембріональні антигени;
2) тканинноспецифічні
антигени, асоційовані з пухлинами

Ембріональні антигени

Вони властиві для ембріонів та для пухлин у дорослих. Не мають специфічної органотропності.
- Альфа-фетопротеїн – рак печінки, пухлини яєчка, простати
- Раково-ембріональний антиген – рак товстої кишки, підшлункової залози
- Хоріонічний гонадотропін – пухлини
матки, яйників, яєчок