Завдання

Практичне заняття 3.

Стилі сучасної української літературної мови

У професійному спілкуванні

1. Функціональні стилі української мови, сфери їх застосуваня, основні ознаки.

2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.

3. Індивідуальний стиль мовлення.

Завдання

 

№ 1.Визначте, до якого функціонального стилю належить кожне із поданих словосполучень.

Розривати контракт, зустрітися з президентом, керівництво університету, віддати голос, облік кадрів, гусениця трактора, стріла крана, офіційний Київ, залізна воля, збирати засідання, наріжний камінь, заборона ядерного озброєння, матеріальна відповідальність, згода сторін, сфера впливу, золоті руки, гостра зацікавленість, підписати папір, підпис під документом, суперечки розв'язуються, цукровий завод, нафтова промисловість, чорне золото, лікувати застуду, надати знижку, підтримати пропозицію, комерційна таємниця.

 

№ 2.Визначте стильове забарвлення поданих слів і висловів. Уведіть їх у речення.

Ми хочемо... і наша фірма має намір...; давайте укладемо бартерну угоду... і ми пропонуємо укласти бартерну угоду...; давайте обговоримо... і фірма готова обговорити...; прийміть мене секретарем... і прошу призначити мене на посаду секретаря...; керувати... і здійснювати керівництво...; повертати борг... і гасити заборгованість...; МЗС України сподівається... і МЗС України висловлює сподівання...

 

№ 3.Дайте стилістичну характеристику виділеним словам і словосполученням. Проаналізуйте їх стилістичні функції. Поясніть, у яких стилях вони не вживаються і чому.

1. Якби кілька років тому «навернувся» (вийшов із ладу) якийсь український провайдер, то ніхто з місцевих ко­ристувачів не надав би цьому особливого значення. 2. Не зумівши відстояти свої інтереси в економічній боротьбі з рівними собі, Полтавський ГЗК вирішив «відірватися» на журналістах. 3. Проте, як свідчить практика, драконівські методи боротьби з «ворожими» сайтами не ефективні. 4. Справу сяк-так «утрясли», але не остаточно. 5. Чим не можливість і в Європі «засвітитися», і перед Росією не зганьбитись. 6. Система накопичення, транспортування та скидання цих потоків [брудної води] складна, дорога і «влітає» нашим платникам податків у копієчку. 7. Звісно, подію з випадінням в «осад» низки українських Інтернет-видань глобальною не назвеш. 8.Дедалі частіше проявляється добре відома чиновницька сверблячка — куди «закопати» гроші, що з'явилися в державі. 9. Народ, щоправда, порозумнішав — «живі» гроші вимагає (Із газет).

 

№ 4.Знайдіть у наведеному тексті основні риси наукового стилю (абстрактність, логічність, доказовість, використання термінів, складних синтаксичних конструкцій тощо).

Стереотип — це сумарне враження про групу людей, за яким індивіду здається, що всім членам цієї групи притаманні спільні риси. Інакше кажучи, це одна з пізнавальних схем, завдяки якій ми орієнтуємося у довкіллі.

За забарвленням стереотипи бувають негативними (усі вчені — ненормальні) або позитивними (наш факультет готує найкращих фахівців); деякі ґрунтуються на нейтральному враженні про різні категорії людей: студент-художник і студент-фізик, ділова жінка та чоловік із сережкою.

Факт наявності стереотипів у людини не є поганим чи добрим. Стереотип — це спосіб організації досвіду, пошуку сенсу у відмінностях між індивідами та групами і передбачення того, як різні люди поводитимуться. Якщо людина не має жодного стереотипу, то це може означати її неупередженість і широкі погляди або невміння орієнтуватися. Адже опинившись у новій компанії, ви прогнозуєте, хто з найбільшою вірогідністю виявиться ближчим до вас, хто поділятиме ваші погляди та інтереси, тобто ви ке­руєтеся стереотипами. Або якщо ви намагаєтесь тримати­ся подалі від імовірно небезпечних людей, ви також дієте за стереотипом.

Корисність стереотипів полягає в тому, що вони допо­магають нам систематизувати уявлення про світ. Водночас вони ведуть до серйозних перекручень реальності (3 посібника).

 

№5.Доведіть, що наведений текст належить до науково-популярного стилю.