Система елементів методу бух обліку

Розглянемо детально кожний елемент методу бухгалтерського обліку.

На етапі спостереження за зміною об’єктів обліку використовуються документування та інвентаризація. Спостереження включає встановлення факту господарської операції та дає якісну характеристику об’єктів обліку. Воно передбачає документування або відображення господарських операцій у первинних документах, які надають юридичної сили даним бухобліку. Первинні документи накопичуються за видами та звітними періодами, використовуються в роботі бухгалтерії, після чого здаються в архів підприємства або знищуються з урахуванням норм діючого законодавства.

Незважаючи на документування, для достовірності даних бухгалтерського обліку необхідно їх зіставляти з фактичними даними. Це стає можливим завдяки інвентаризації, під час якої перевіряється фактична наявність матеріальних цінностей, грошових коштів, кредиторської і дебіторської заборгованості. Вона або підтверджує облікові дані, або виявляє не-обліковані цінності та допущені втрати, нестачі.

Проведення інвентаризації потребує нормативно встановленої процедури. Вирізняють різні види інвентаризації — за об’єктами обліку, цілями та часом проведення. Також існують ситуації їх обов’язкового проведення, зокрема перед складанням річної фінансової звітності.

Проведення якісної інвентаризації неможливе без попередньо виконаного документування, оскільки її результати залежать від зіставлення інвентаризаційних та облікових даних про господарські операції у первинних документах. Крім того, зв’язок інвентаризації існує також з іншими прийомами бухгалтерського обліку. Так, результатом проведення інвентаризації можуть бути, наприклад, встановлення факту знецінення матеріальних цінностей, що потребує визначення уціненої вартості, тобто проведення етапу вимірювання шляхом оцінки.

Вимірювання об’єктів обліку проводиться з метою встановлення їх кількісних характеристик, які з’являються (купуються, обмінюються тощо) або змінюються (уцінюються, дооцінюються) під час господарських операцій. Особливістю етапу вимірювання є дотримання принципів єдиного грошо­вого вимірника, обачності, історичної (фактичної) собівартості. Способом бухгалтерського обліку на цьому етапі є оцінка, яка передбачає вираження вартості господарських засобів та джерел їх утворення у грошовому вимірнику.

П(С)БО України передбачають різні методи та види оцінки господарських засобів підприємства на дату: придбання, вибуття, складання фінансової звітності, переоцінки. Оцінка вартості господарських засобів може передбачає встановлення відповідних видів їх вартості: первісної, переоціненої, справедливої, чистої реалізаційної, амортизованої.

Стосовно оцінки вартості джерел утворення господарських засобів підприємства треба зазначити, що вона проводиться одночасно з оцінкою вартості самих господарських засобів, оскільки поява засобів або зміна їх вартості безпосередньо впливають на розмір джерел їх утворення. Так, після господарської операції з отримання банківського кредиту на підприємстві збільшується загальна вартість господарських засобів за рахунок збільшення грошових коштів на рахунку. При цьому таке збільшення майна цілком пов’язано із збільшенням джерел залучених засобів, а саме – кредиторської заборгованості перед банком. Тому розмір такої кредиторської заборгованості дорівнює сумі отриманих на його рахунок кредитних коштів.

Окремим видом оцінки є калькуляція, або оцінка вартості такого об’єкта бухгалтерського обліку, як готова продукція (роботи, послуги) у розрахунку на весь обсяг або на окрему її одиницю. Калькулювання забезпечує визначення собівартості – суми витрат, пов’язаних із процесами постачання, виробництва та збуту. В процесі постачання визначається собівартість придбання (постачання, закупівлі), виробництва – виробнича собівартість, збуту – собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

В управлінні витратами розрізняють різні методи обліку та калькулювання витрат, що передбачає розробку планових та нормативних калькуляцій, калькуляцій на певні періоди, замовлення або технологічні етапи виробництва, калькуляції з урахуванням всіх витрат підприємства або з виключенням де­яких з них тощо.

Калькуляція складається зі статей витрат, склад яких встановлюється кожним підприємством самостійно, виходячи з особливостей виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), технології виробництва, структури та масштабів підприємства. Кожна стаття має назву та відображає певний вид витрат підприємства.

Після вартісної оцінки змін об’єктів обліку інформація про це реєструється та накопичується шляхом її систематизації.

Систематизаціяоблікової інформації має в якості прийомів бухгалтерського обліку рахунки та подвійний запис. Господарські операції, які відображені в документах, реєструються за допомогою спеціальних таблиць, які називаються рахунками. Рахунки призначені для групування в поточному обліку інформації про зміни однорідних об’єктів обліку під час господарських операцій. Кількість об’єктів обліку визначає кількість рахунків. Наприклад, рахунок «Основні засоби» в табличній формі може відображати вартість придбаного обладнання та вартість проданих споруд протягом звітного періоду, а також обов’язково вартість усіх основних засобів підприємства на початок та кінець звітного періоду.

В Україні існує єдиний План рахунків, за яким працюють усі підприємства. Така уніфікація забезпечує єдність облікових записів на різних підприємствах, спрощує опрацювання державними органами управління статистичної інформації, яка базується на даних бухгалтерського обліку, створює умови для порозуміння між бухгалтерами, оскільки рахунки — це мо­ва спілкування спеціалістів у галузі бухгалтерського обліку.

Свої окремі плани рахунків мають бюджетні та банківські установи. Це пояснюється відмінностями засобів та процесів, що обліковуються в таких установах.

Господарські операції реєструються на рахунках подвійним записом – одночасним і взаємопов’язаним відображенням кожної операції у двох рахунках. Необхідність в цьому пояснюється тим, що здійснення господарської операції пов’язано з одночасною зміною як мінімум двох об’єктів обліку.

Наприклад, у разі придбання сировини — запаси сировини збільшуються, а сума грошей на розрахунковому рахунку зменшується; у разі використання купленої сировини для ви­готовлення продукції — запаси сировини зменшуються, а за­паси незавершенного виробництва зростають. Таким чином, подвійний запис за своєю суттю відображає кругообіг засобів у господарській діяльності підприємств.

Крім того, подвійний запис базується на розподілі об’єктів обліку на господарські засоби та джерела їх утворення. Наприклад, отримання кредиту, як уже зазначалося, супровод­жується одночасним збільшенням грошових коштів на банківському рахунку підприємства та кредиторської заборгованості перед банком. У такому випадку бухгалтер, показуючи появу грошей на рахунку, повинен показати й джерела їх утворення, тобто показати, кому належать ці гроші.

return false">ссылка скрыта

Узагальненняданих бухгалтерського обліку робиться за звітний період за допомогою балансу та звітності. Бухгалтерський баланс є способом узагальнення господарських за­собів та джерел їх формування на певну дату. Інакше кажучи, бухгалтерський баланс системно представляє майновий стан підприємства в грошовій оцінці на певний момент через порівняння господарських засобів із джерелами їх утворення. Узагальнення облікової інформації в балансі стає можливим завдяки даним про зміни об’єктів обліку, що накопичувалися на рахунках подвійним записом.

Але, крім стану об’єктів обліку, для прийняття рішень в управлінні підприємством необхідна інформація про рух основних засобів, виробничих запасів, структуру собівартості тощо. З цією метою в бухгалтерському обліку складаються відповідні форми звітності у вигляді таблиць, у яких окремо систематизуються дані поточного обліку про будь-які об’єкти обліку.

Таким чином, усі перелічені етапи та прийоми бухгалтерського обліку системно пов’язані між собою та складають його метод.