до семінарських занять з навчальної дисципліни

Методичні рекомендації і ПЛАНИ для підготовки

«Вступ до спеціальності»

Семінарське заняття №1. Політична влада

План семінарського заняття:

1. Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади.
2. Сутність політичної влади, її функції.
3. Поняття легітимності та принцип поділу влади.
4. Основні концепції політичної влади.
5. Форми та механізм політичної влади.
6. Політичний режим, його сутність та типологія.

Теми рефератів:

1. Проблеми демократизації влади в Україні на сучасному етапі.
2. Природа тоталітарної влади.
3. Категорії влади у працях М. Вебера.

Питання для дискусії:

1. Чи може політична влада бути нелегітимною?
2. Чи можливе існування суспільства без влади?

Завдання для самостійної роботи:

1. Спираючись на програмні документи кількох різних політичних партій в Україні, проаналізуйте їхнє розуміння мети, форм і змісту політичної влади в Україні?
2. Складіть схему за такими параметрами: влада державна і влада політична, спільне і відмінне.
3. Назвіть і коротко охарактеризуйте основні риси політичної, державної влади в умовах тоталітаризму?

Література:

1. Амелин В.Н. Власть как общественное явление // Социал.-полит. науки. – 1991. – № 2.
2. Політологія: Підручник / І.С.Дзюбко, К.М.Левківський, В.П.Андрушенко та ін. / За заг. ред. І.С.Дзюбка. 2 видання – К.: Вища школа, 2001. – С. 238 – 254.
3. Пушкарева Г.В. Власть как социальный институт // Социально-политический журнал. – 1996. – № 2.
4. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – С. 377-394.

Семінарське заняття №2. Держава в політичній системі суспільства

 

План семінарського заняття:

1. Походження держави, її сутність, ознаки і функції.
2. Форми державного правління та державного устрою.
3. Органи влади в державі і поділ державної влади.

 

Теми рефератів:

1. Концепція української державності в творах В. Липинського: Праця „Листи до братів-хліборобів”.
2. Основні концепції походження держави.
3. Розподіл влад як головний стимулюючий принцип проти зловживання влади в теорії Шарля Монтеск’є.

 

Питання для дискусії:

1. „Держава – „Левіафан” – це історично минула форма чи можливе її існування й сьогодні?
2. Чи можливе, на ваш погляд, існування людського суспільства без держави в близькому (далекому) майбутньому? Обґрунтуйте свою відповідь.
3. У Конституції України записано, що Україна є суверенна, демократична, соціальна, правова держава. Чи правомірним є поєднання цих термінів?
4. Чи узгоджуються принципи демократії з монархічною формою правління?
5. Чи може індивід впливати на державу? Які режими найбільш сприятливі для здійснення такого впливу?

Завдання для самостійної роботи:

1. З’ясуйте, в чому полягає проблема етатизації та деетатизації суспільного життя?
2. На основі Конституції України складіть схему державного устрою нашої держави.
3. Назвіть і дайте коротку характеристику форм державного устрою різних країн (на вибір).
4. З яких причин та за яких обставин держава може втратити свій суверенітет?

Література:

1. Акт проголошення незалежності України. Прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. – К., 1991.
2. Білоус В.С. Проблема становлення і розвитку правової держави і громадянського суспільства // Політол. вісник, – 1993. – Ч. 3. – С. 10-24.
3. Воронов І. Громадянське суспільство і влада // Людина і політика. – 2003. – № 1.
4. Голубева Г.А. Понятие правового государства: соц.-философ. аспект // Филос. науки. – 1989.
5. Декларація про державний суверенітет. – К, 1990.
6. Ильин М.В., Коваль Б.И. Две стороны одной медали: гражданское общество и государство // Полис. – 1992. –№ 1-2.
7. Касьян Б. Суверенітет: від бажаного до дійсного // Віче. – Лютий. – 1994.
8. Конституція України. – К, 1996. – Розд. 1.
9. Кремень Т. Державний суверенітет у добу глобалізації // Політика і час. – 2003. – № 10.
10. Основи політології: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. – К, 1995. – С. 152-162.
11. Політична система сучасної України: становлення, тенденції розвитку. – К, 1998. – С. 77-142.
12. Політологія: Підручник / За заг. ред. проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.Г. – Харків: Друкарський центр „Єдинорог”, 2001. – С. 366-395.
13. Разова Т., Барков В. Ідеальне та реальне в уявленні про громадянське суспільство // Політика і час. – 2003. – № 6.
14. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К., 1996.
15. Рябов С.Г., Томенко М.В. Основи теорії політики. – К, 1996. – С. 98-108.
16. Швидак О.М. Політологія. Практикум: Навч. посібник. – К., 2001. – С. 104-112.
17. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – С. 246-324.

 

Семінарське заняття №3. Демократія як спосіб і форма організації суспільно-політичного життя

План семінарського заняття:

1. Історичні форми демократії.

2. Емпіричні моделі демократії.

3. Поняття і сутнісні риси демократії.

4. Характеристика процесу демократизації в сучасному світі (зокрема в Україні).

5. Теоретичні моделі переходу до демократії. Основні етапи переходу (демократизація, лібералізація, соціалізація/консолідація).

Теми рефератів:

1. Сучасні теорії демократії (плюралістична теорія, елітарна, ліберальна, партисипаторних або теорія демократії участі).
2. Роль молоді у розвитку демократичних процесів в Україні.
3. Концепція прав людини: історія та сучасність.
4. Проблеми дисципліни і відповідальності у демократичному суспільстві.

Питання для дискусії:

1. Чи була пролетарська (соціалістична) демократія?
2. Чи згодні ви з тим, що парламентарії – „слуги народу”? Аргументуйте свою відповідь.
3. Кому із названих нижче мислителів належить антидемократична традиція мислення, а кому – позитивний зміст поняття демократії (Платон, Макіавеллі, Монтеск’є, Гоббс, Локк, Руссо, Кант)?

Завдання для самостійної роботи:

1. Назвіть основні демократичні принципи і демократичні процедури.
2. Що таке свобода і відповідальність?
3. Охарактеризуйте основні проблеми демократії у праці А. Токвіля „Про демократію в Америці”.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Аптекер Г. О природе демократии, свободы и революции. – М., 1970.

2. Бойко О. 1991 р.: стартові умови та потенційні можливості розгортання державотворчого процесу в Україні // Людина і політика. – 2001. – № 6. – С. 34-48.

3. Гаджиев К. Концепция гражданского общества // Вопросы философии. – 1991. – № 7.

4. Володин Г. Современные теории модернизации: Кризис парадигмы // Политическя наука. – 2003. – № 2. – С. 8-30.

5. Гуттенбергер Б. Теория демократии // Полис. – 1991. – № 4.

6. Гладкий О. Недосконалість демократі // Молода нація. Альманах. – 2000. – № 3. – С. 54-74.

7. Гельман В. Постсоветские политические трансформации // Полис. – 2001. – № 1.

8. Гельман В. Пострадянські політичні трансформації: начерки до теорії // Політична думка. – 2000. – № 2.

9. Даль Р. О демократии. – М., 2000.

10. Ильин М., Мельвиль А. Демократия и демократизация // Полис. – 1996. – № 6.

11. Ильин М. Перспективы сравнительного изучения политической модернизации // Политическя наука. – 2003. – № 2. – С. 30-42.

12. Каменская Г. Генезис идей демократии // Социс. – 1994. – № 4.

13. Карозерс Т. Конец парадигмы транзита // Политическя наука. – 2003. – № 2. – С. 42-66.

14. Ковалевский М. От прямого народоправства к представительному и от патриархальной монархии к парламентаризму. – М., 1906.

15. Ковлер А. Исторические формы демократии: проблемы политико-правовой теории. – М., 1990.

16. Констан Б. О свободе у древних в ее сравнении со свободой у современных людей // Полис. – 1993. – № 2.

17. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование. – М., 1997.

18. Мельвіль А. До аналізу демократичного транзиту в Росії // Політична думка. – 1998. – № 1.

19. Мадатов А. Пространственно-временные измерения демократии // Общественные науки и современность. – 1998. – № 1.

20. Медушевский А. Демократия и тирания в новое и новейшее время // Вопросы философии. – 1993. – № 10.

21. Мировое политическое развитие: век ХХ. – М., 1995.

22. Наумкіна С. «Третя хвиля» демократизації: підсумки і перспективи // Політичний менеджмент. – 2004. – № 2. – С.162-171.

23. Никитченко А. Транснационализация демократии («Третья волна» демократизации в свете теорий мировой экономики) // Полис. – 1999. – № 2.

24. Растоу Д. Переходы к демократии: попытка динамической модели // Полис. – 1996. – № 5.

25. Романюк О. Суспільно-політичні трансформації в новоутворених посткомуністичних країнах: спроба системного аналізу // Людина і політика. – 2003. – №5. – С. 3-12.

26. Сапір Ж. Системні трансформації у колишніх економіках радянського типу // Політична думка. – 1997. - № 1.

27. Салмин А. Современная демократия. – М., 1997.

28. Токвіль А. Про демократію в Америці. – К., 2000.

29. Трипольський В. Демократія і влада. – К., 1999.

30. Фукуяма Ф. Конец истории // Вопросы философии. – 1992. – №7.

31. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций.– М., 2003.

32. Харитонова О.Г. Генезис демократии (Попытка реконструкции логики транзитологических моделей) // Полис. – 1996. – № 5.

33. Цапф В. Теория модернизации и анализ путей общественного развития // Социс. – 1998. - № 8.

34. Шаповаленко М. Український варіант пошуку процедурного консенсусу // Контекст. – 2001. – С. 9-14.

35. Шаповаленко М. Довгий шлях до консолідованої демократії // Зміни у свідомості українського суспільства на зламі тисячоліть. – К., 2001. – С. 147-154.

36. Шумпетер Й. Капитализм, Социализм и Демократия. – М., 1995.

37. Щекин Г. Теория социального управления. – К., 1996.

38. Юрженко Л.Соціально-політичні конструктивні зміни як умова демократичного транзиту // Політичний менеджмент. – 2004. – № 1. – С. 119-129.

Семінарське заняття №4. Політичні еліти і політичне лідерство

План семінарського заняття:

1. Сутність, типологія і функції політичної еліти.
2. Теорії еліт Г. Моски, В. Парето, Р. Міхельса.
3. Сучасна політична еліта України, її відмінні риси та особливості формування.
4. Суть та роль політичного лідерства в суспільстві. Типи лідерства.

Теми рефератів:

1. Сучасні теорії еліт.
2. Специфіка формування національної еліти в Україні.
3. Політична еліта і демократія.

Питання для дискусії:

1. Чи правильно стверджувати: „Система політичної еліти в сучасній Україні ще не сформувалася”?
2. Яку роль відіграє в політиці окрема особа? Як пояснюють різні дослідники поняття „політична еліта”?
3. Яку людину можна вважати політичним лідером?

Завдання для самостійної роботи:

1. Здійсніть політологічну і соціологічну інтерпретацію понять: „еліта”, „елітизм”, „політична еліта”.
2. Проаналізуйте історико-соціальну ретроспективу української еліти, її становлення і руйнування.
3. Д. Донцов, В. Липинський, М. Драгоманов про роль еліти в українському державотворенні.

Література:

1. Абашкина К, Косолапова Ю. О теориях лидерства в современной политической психологии // США: экономика, политика, идеология. – 1993. – № 4.
2. Алифанов С. Основные направления анализа лидеров // Вопросы психологии. – 1991. – № 3.
3. Ашин Г.К. Формы рекрутирования политических элит // Общественные науки и современность. – 1998. – № 3.
4. Ашин Г.К. Элитизм и демократия // Общественные науки и современность. – 1996. – № 5.
5. Ашин Г.К. Политическое лидерство: оптимальный стиль // Общественные науки и современность. – 1993. – № 2.
6. Бебик В.М. Як стати популярним, перемогти на виборах та утриматись на політичному Олімпі. – К., 1993.
7. Головатий М.Ф. Професія – політик. – К.: Парламентське видавництво, 2000. – С. 18-28.
8. Дубов И., Пантелеев С. Восприятие личности политического лидера // Психологический журнал. – 1992. – № 6.
9. Журавський В.С. та ін. Політична еліта України: теорія і практика трансформації. – К., 1999.
10. Литвин В.М. Політична арена України. Дійові особи та виконавці. – К., 1994.
11. Минк К., Шурек Ж.Ш. Стратегия адаптации бывших коммунистических элит // Политическая мысль. – 1994. – № 4.
12. Макеев С., Маначинский А., Лисицын Э. Есть ли в Украине военная элита // Политическая мысль. – 1995. – № 1 (5).
13. Політична еліта: Формальна? Справжня // Віче. – 1997. – № 6.
14. Політичний процес і політична еліта // Політична думка. – 1993. – № 1.
15. Політологія: Наука про політику / За заг. ред. проф. В.Г. Кремень, проф. М.І. Горлача. – Київ-Харків, 2001. – С.275-290.
16. Політологія посткомунізму. – К, 1995.
17. Сенченко М. Національна еліта в умовах глобалізації // Персонал. –2003. – № 10. – С. 42-46.
18. Україна: лідерство, еліта, влада // Політична думка. – 1994. – № 1.
19. Україна у XXI столітті: виклики для політичної еліти // Дзеркало тижня. – 2003. – 15 листопада. – С. 8-15.
20. Шмиттер Ф. Неокорпоративизм // Полис. – 1997. – № 2.
21. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – С. 430-476.

Семінарське заняття №5. Політичні партії та партійні системи

 

План семінарського заняття:

1. Поняття політичної партії, її виникнення, етапи розвитку. Функції політичної партії.
2. Типологія політичних партій і партійних систем.
3. Становлення багатопартійності в Україні. Партійна й виборча системи в Україні.

Теми рефератів:

1. Громадські організації та рухи, їх роль у політичному житті.
2. Суспільно-політичні рухи та організації в Україні.
3. Сучасний молодіжний і студентський рух в Україні.
4. Сучасні виборчі системи, їх сутність та специфіка.

Питання для дискусії:

1. Чи є закономірним явищем виникнення партій у суспільстві? Якщо так, то які фактори, об’єктивні чи суб’єктивні, є першопричиною їх виникнення?
2. Скільки партій потрібно в Україні на сучасному етапі і взагалі в подальшому? Чи пов’язано їх виникнення в такій великій кількості з перехідним періодом? Аргументуйте відповідь.

Завдання для самостійної роботи:

1. Які етапи в історії виникнення політичної партії виділяє Макс Вебер? Назвіть ці етапи і коротко охарактеризуйте їх.
2. Визначте правові основи створення і діяльності політичних партій в Україні. Закон України „Про політичні партії в Україні”.
3. У чому полягає відмінність суспільно-політичного руху від політичної партії.
4. Складіть схему: типологія партійних систем.
5. Складіть теоретичну модель політичної партії.

Література:

1. Базовкін Е. Шляхи становлення, форми прояву багатопартійності // Політика і час. – 1991. – № 10.
2. Бенназир-Юзбашев Т.Е. Партии в буржуазних политико-правовых ученнях. – М., 1988.
3. Білоус А.О. Політичні об’єднання України. – К., 1993.
4. Выдрин В.И. Многопартийность: „за” и „против” // Социал.-полит. науки. – 1990. – № 9.
5. Гарань О.В. Убити дракона (З історії Руху та нових партій України). – К., 1993.
6. Голишев В. Коаліції партій у парламентах // Політика і час. – 2003. – № 5.
7. Литвин В. Ліві, праві і центр // Політика і час. – 1992. – № 4.
8. Литвин В. Молодіжні громадсько-політичні організації // Політика і час. – 1991. – № 3.
9. Народний Рух України: державність, демократія, реформи. – К, 1994.
10. Основи політології: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. – К. – С. 168-184.
11. Политические партии: Справочник. – М, 1986.
12. Політологія: Підручник // За заг. ред. Проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.Г. – Харків: Друкарський центр „Єдинорог”, 2001. – С. 252-274.
13. Рудич Ф. Становлення нових політичних структур // Політика і час. – 1992. – № 7, 8.
14. Україна багатопартійна. Програмні документи нових партій. – К., 1991
15. Швидак О.М. Політологія. Практикум: Навч. посібник – К., 2001. – С. 112-119.
16. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – С. 325-358.

Семінарське заняття №6. Виборчі системи і процеси

 

План семінарського заняття:

1. Вибори, їх класифікація та особливості при різних політичних режимах.
2. Принципи виборчого права та організація демократичних виборів.
3. Основні функції виборів.
4. Типи (моделі) виборчих систем.
5. Основні стадії виборчої кампанії.

Теми рефератів:

1. Вибори та виборчі системи.
2. Порівняльна характеристика основних виборчих систем.
3. Прямі та непрямі політичні вибори: порівняльна характеристика.
4. Поняття і принципи виборчого права.
5. Особливості виборчого права в посткомуністичних країнах.
6. Політичні вибори і проблема суспільної стабільності.

Питання для дискусії:

1. Вибори завжди пов'язані з голосуванням. Однак при всій близькості цих понять вони мають істотні відмінності. У чому вони полягають?
2. За яких умов вибори можуть розглядатися як знаряддя політичного маніпулювання?
3. Відомо, що загальність як демократичний принцип виборчого права передбачає участь усіх громадян у виборах. Але в дійсності різні політичні режими обмежують це право відповідними цензами. Покажіть на реальних прикладах, що це за цензи і в чому специфіка їх прояву в різних країнах.
4. Принципу свободи виборів і добровільної участі в них громадян дотримується більшість демократичних країн. Чи не має іншого світового досвіду (на прикладі сучасних демократичних країн)?
5. У чому полягає суть, механізм, переваги та недоліки пропорційної виборчої системи?

Завдання для самостійної роботи:

1. Розкрийте зміст понять „вибори”, „політичні вибори”, „виборча кампанія”.
2. Здійсніть класифікацію політичних виборів залежно від предмета обрання та з огляду на причини їх проведення.
3. З'ясуйте зміст понять „виборче право”, „активне виборче право”, „пасивне виборче право”.
4. Охарактеризуйте принципи виборчого права та виборчі цензи.
5. Перерахуйте та розкрийте зміст юридичних процедур проведення політичних виборів.
6. Назвіть та зробіть порівняльну характеристику виборчих систем. З'ясуйте основні недоліки кожної з них.

Література:

1. Бебик В. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному Олімпі. – К., 1993.
2. Жмыриков А. Н. Как победить на выборах. – Обнинск, 1995.
3. Конституція України. – К., 1997.
4. Уоллерстайм М. Избирательные системы. Партии и политическая стабильность // Полис. – 1992. – № 5-6.
5. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. – К., 1997.
6. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – С. 343-358.

Семінарське заняття №7. Політична свідомість і політична культура

 

План семінарського заняття:

1. Політична свідомість: поняття, структура, типи і функції. Політична ідеологія.
2. Політична культура: поняття, зміст і функції.
3. Типологія політичної культури.
4. Політична свідомість та політична культура сучасного українського суспільства.

Теми рефератів:

1. Шляхи подолання тоталітарних тенденцій у розвитку політичної культури трансформаційного суспільства
2. Історико-політичні, національні та психологічні особливості української політичної культури.
3. Політика і релігія.
4. Форми і рівні політичної свідомості.
5. Психологія натовпу та раціональна політична поведінка.
6. Сутність і зміст концепції громадянської культури.
7. Політична культура як фактор модернізації суспільства.

Питання для дискусії:

1. У Конституції України записано, що жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Як розуміти це положення в умовах плюралізму ідей? Аргументуйте свою точку зору.
2. Чи тотожні поняття світогляд, свідомість, ідеологія, політика? Якщо так, охарактеризуйте особливості взаємовпливу та взаємозв’язку.

Завдання для самостійної роботи:

1. Яку роль відіграє суспільна думка в політичній свідомості різних верств населення?
2. Назвіть типи політичної свідомості.
3. Засоби реалізації політичної культури.
4. Дослідіть зміст і характер формування політичної свідомості в сучасному українському суспільстві.
5. Проаналізуйте сутність інформаційних війн.
6. Дослідіть політичні традиції і сучасні політичні цінності українського суспільства.

Література:

1. Баталов Е.Я. Политическая культура современного американского общества. – М., 1990.
2. Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. – К., 1996.
3. Винокурова С. Масова свідомість у ситуації соціальної кризи: пошук еквівалента втрачених ілюзій // Філос. і соціол. думка. – 1993. – № 1.
4. Власенко В. Третій шлях. Передумова національного відродження України // Політика і час. – 1991. – № 12.
5. Головаха Е. Особливості політичної свідомості // Політол. читання. – 1992. – № 1.
6. Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30 роки. – К., 1991.
7. Довідкові матеріали про становлення молоді та хід реалізації молодіжної політики в Україні. – К., 1997.
8. Лісовий В. Поняття політичної культури. Політична культура українців. – К., 1996.
9. Лясота А. Політичні традиції: еволюція інтерпретації у контексті функціонування політичної системи // Політика і час. – 2003. – № 5.
10. Основи політології: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. – К., 1995.
11. Політологія: Підручник / За заг. ред. проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.Г. – Харків: Друкарський центр „Єдинорог”, 2001. – С. 291-312.
12. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна. – К., 1997. – С. 267.
13. Сас М.І. Українська політична культура ХVII – ХVIII ст. – К., 1999.
14. Цимбалистий Б. Тавро бездержавності. Політична культура українців. – К., 1994.
15. Швидак О.М. Політологія. Практикум: Навч. посібник. – К., 2001. – С. 148-163.
16. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник – К: Либідь, 2002. – С. 477-501.

Семінарське заняття №8. Світова політика і міжнародні відносини

План семінарського заняття:

1. Міжнародна і зовнішня політика. Цілі і функції міжнародної політики.
2. Сутність та особливості міжнародних відносин.
3. Україна в системі міжнародних політичних відносин.

Теми рефератів:

1. Політичний тероризм і його різновиди.
2. Національні інтереси України та системи їх пріоритетів.
3. Безпека України: чинники нестабільності.
4. Кризи цивілізації і проблеми глобалістики.
5. Екологічні проблеми людства та політико-правове забезпечення екологічного стійкого розвитку.

Питання для дискусії:

1. Як співвідносяться поняття „мораль” і „міжнародна політика”? Наведіть приклади аморальності в міжнародній політиці однієї-двох держав світу.
2. Чи ідентичні поняття „зовнішня політика” і „міжнародна політика”.
3. Чи є синонімами поняття „міжнародна політика” і „міжнародні відносини”?
4. Тривалий час аж до початку 90-х років існував двополюсний світ, який очолювали й уособлювали відповідно дві „наддержави” – США і СРСР. Куди перемістився полюсний центр після розпаду СРСР? В Росію? Чи інші країни? Аргументуйте свою відповідь.

Завдання для самостійної роботи:

1. Складіть схему: традиційне мислення і нове політичне мислення.
2. Що таке дипломатія, її завдання.
3. Назвіть головні принципи сучасної міжнародної політики.
4. Які основні компоненти включають національні інтереси України?

 

Література:

1. Декларація про державний суверенітет України. – К., 1990.
2. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією // Урядовий кур’єр. – 1997. – 3 червня.
3. Кириченко В. Національні інтереси: баланс компромісів, синтез доцільності // Віче. – 1992. – № 6.
4. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні відносини XX століття. – К., 1999.
5. Лещенко Л. Національні інтереси України та її зовнішньополітична стратегія // Політика і час. – 1993. – № 7.
6. Литвин В.М. Політична арена України. Дійові особи та виконавці. – К., 1994.
7. Маркусь В. Атрибут самостійної держави. Зовнішня політика сучасної України // Політика і час. – 1993. – № 2.
8. Основи політології / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. – К., 1995. – С. 271-296.
9. Політологія: наука про політику / Заг. ред. проф. Кремень В.Г. проф. Горлача М.І. – Київ-Харків, 2001.
10. Про основні напрямки зовнішньої політики України // Політика і час. – 1993. – № 7.
11. Решетняк Б.К., Глобальні проблеми сучасності і шляхи їх вирішення. – К., 1988.
12. Швидак О.М. Політологія. Практикум: Навч. посібник. – К., 2001. – С. 163-169.
13. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник – К: Либідь, 2002. – С. 502-539.
14. Удовенко Г.К. Дипломатія України: прагматизм і збалансованість // Урядовий кур’єр. – 1996. – 10 серпня.
15. Україна на міжнародній арені: Зб. документів і матеріалів 1986 – 1990 рр. – К., 1993.