Порушення рухової функції

Лекція №24 з патоморфології та патофізіології

На тему: «Патофізіологія порушення функцій нервової системи»

Нервова система дуже чутлива до пошкоджуючих впливів. Розлади її діяльності можуть бути викликані фізичними чинниками (механічна травма, електричний струм, тепло і холод, шум і вібрація, низький атмосферний тиск), отрутами (нарко-тики, нікотин, окис вуглецю), збудниками інфекційних хвороб - енцефаліту, поліо-мієліту, сказу, бактеріальними токсинами (ботулінічним, правцевим, дифтерійним), паразитами - ехінококом, токсоплазмою. Частою причиною уражень нервової сис-теми стають функціональні та органічні розлади мозкового кровообігу: артеріоскле-роз, тромбоз, емболія, артеріальна гіперемія та ішемія, крововилив. Пухлини і запа-льні процеси руйнують нервову тканину. Розладами нервових функцій супроводжу-ються ендокринні хвороби (тиреотоксикоз, мікседема), а також порушення обміну речовин (голодування, гіпоглікемія, печінкова кома). Багато захворювань нервової системи мають генетичну основу.

У патогенезі нервових розладів найбільше значення мають такі явища, як недостатнє утворення енергії в нейронах і порушення міжнейронних і нервово-м’язових синаптичних контактів внаслідок зниження синтезу медіаторів або блокади специфічних рецепторів.

Порушення рухової функції

Рухи поділяють на довільні й мимовільні. Довільні рухи контролюються піра-мідною системою, яка починається від рухових нейронів (великих пірамідних клітин Беца) прецентральних звивин кори головного мозку. Також центральними нейрона-ми, які забезпечують рухові рефлекси можуть бути нейрони верхньої та середньої лобних звивин, тім’яної частки тощо. Їх аксони закінчуються у стовбурі й у передніх рогах спинного мозку, де розташовані периферійні рухові нейрони, чиї відростки іннервують м’язи.

Мимовільні рухи регулює екстрапірамідна система. До неї входять хвостате ядро, шкаралупа, бліда куля, чорна речовина, червоне ядро, субталамічні ядра.

Рівновага тіла, координація рухів і м’язовий тонус забезпечуються мозочком.

Центральний і периферійний паралічі.Повне припинення передачі імпульсу від центрального або периферійного нейрону призводить до появи центрального чи периферичного паралічу. При частковому ураженні цих нейронів виникає відповід-ний парез. Центральний параліч відрізняється від периферійного багатьма ознаками. Ці відмінності мають значення для діагностики уражень нервової системи.

Центральний (спастичний) параліч виникає при ураженні кори мозку, де закладені тіла перших нейронів, а також структур, де проходять пірамідні шляхи. Причинами уражень можуть бути крововилив, тромбоз, емболія, пухлина, арахноїдит, паразитарні хвороби. Центральний параліч характеризується підвищенням м’язового тонусу, підвищенням сухожильних рефлексів (гіперрефлексія), появою патологічних рефлексів, наприклад, розгинання великого пальця ноги при подразненні зовнішнього краю підошви (рефлекс Бабінського) або передньої поверхні гомілки (рефлекс Опенгейма), при стисканні ахілового сухожилля (рефлекс Шефера). Усі ці зміни настають внаслідок випадіння гальмівного впливу кори великих півкуль на спинномозкові нейрони.

 

Таблиця. Характеристика центральних і периферійних паралічів

	Центральний параліч	Периферійний параліч
Вольові рухи	Втрачені	Втрачені
Рефлекторні рухи	Збережені	Втрачені
М’язовий тонус	Підвищений	Відсутній
М’язова атрофія	Відсутня	Виражена
Сухожильні рефлекси	Підвищені	Відсутні
Дегенеративні зміни	Відсутні	Значні

Периферійний (в’ялий) параліч спостерігають при ураженні стовбура, перед-ніх рогів спинного мозку, передніх корінців, сплетень і нервів (травма, пухлина, по-ліомієліт). Для периферичного паралічу характерна повна втрата рухів - і довільних, і мимовільних. Тонус м’язів відсутній (атонія). Внаслідок розриву рефлекторної ду-ги зникають сухожильні рефлекси (арефлексія). Денервовані м’язи зазнають атрофії - поперечна посмугованість міоцитів губиться, розростається сполучна тканина. Ха-рактерна реакція переродження, яка проявляється спотворенням збудливості м’яза.

Розрізняють такі види паралічів: моноплегія - уражена одна кінцівка; геміплегія - уражені м’язи половини тіла; параплегія - уражені верхні або нижні кінцівки; тет-раплегія - уражені всі кінцівки.

Міастенія.Симптоми цієї хвороби пов’язані з швидкою втомлюваністю і слабкістю м’язів. Іноді бувають типові парези і паралічі. Найчастіше патологічна слабість охоплює всі м’язи одночасно (генералізована форма), рідше - окремі м’язові групи. При бульбарній формі з’являються розлади мови, жування, ковтання, при очній - двоїння в очах (диплопія), опущення повік (птоз), косоокість. Зустрічається переважно ураження м’язів тулуба і кінцівок.

При міастенії порушується передача нервових імпульсів у нервовом’язових синапсах, де медіатором є ацетилхолін. Синтез медіатора зменшується, водночас підвищується активність холінестерази, яка його руйнує. Крім того, холінорецептори можуть блокуватися аутоантитілами, і міоцити перестають реагувати на ацетилхолін. Причиною аутоалергії вважають гіперплазію загрудинної залози і збільшення синтезу тиміну, який стимулює утворення аутоантитіл до холінорецепторів. Сприяють розвитку міастенії інфекційні хвороби, інтоксикації, авітамінози, ендокринні розлади (тиреотоксикоз), психічні перенапруження. Іноді на фоні цих сприяючих впливів настає раптова і виражена м’язова слабкість - міастенічний криз, який може закінчитися смертю.

Гіперкінези - це мимовільні насильні рухи пірамідного або екстрапірамідного походження.
Пірамідні гіперкінези проявляються у вигляді судомного стану. Тривалі мимовільні скорочення м’язів називають тонічними судомами. Якщо ж м’язові скорочення чергуються з розслабленнями, такі судоми називають клонічними. Перші виникають внаслідок подразнення підкіркових вузлів, другі - внаслідок збудження кіркових нейронів.

Генералізовані судомні напади характерні для епілепсії. Вони складаються з двох фаз: тонічної та клонічної. Тонічна фаза триває приблизно 1 хв та є загальним м’язовим спазмом - тетанусом. Скорочення і розслаблення м’язів у клонічній фазі затягуються довше - до 2-3 хв. Під час цієї фази можливі прикушування язика і губ, мимовільні акти дефекації і сечовипускання. Стан, коли судомні напади йдуть один за одним через короткі інтервали часу, називають епілептичним статусом.
Для виникнення судомного нападу необхідне поєднання двох етіологічних чинників: високої судомної готовності й вогнищевих уражень мозку. Підвищена готовність до судом передається спадково. Сприяють їх появі численні зовнішні чинники: інфекції, інтоксикації, пологова травма, внутрішньоутробна і пологова асфіксія, розлади мозкового кровообігу. Поява епілептичних нападів пояснюється синхронізацією і швидким розповсюдженням розрядів у кіркових нейронах, внаслідок чого велика кількість їх одночасно переходить у стан збудження. Локальні (джексоновські) судоми м’язів рук, ніг, обличчя викликаються вогнищевими ураженнями мозку (пухлини, посттравматичні рубці, судинні кісти, енцефаліти, арахноїдити, паразити).

До гіперкінезів екстрапірамідного походження належать тремор, міоклонія, хорея, атетоз.

Тремор характерний для паркінсонізму. Він з’являється, переважно, в стані спокою і поєднується з ригідністю м’язів, скутістю рухів і бідністю міміки. Причиною паркінсонізму вважають ураження чорної речовини і блідої кулі.
Міоклонія - це швидкі й короткі м’язові здригання, які виникають ізольовано або у вигляді залпів і не супроводжуються руховим актом. Спостерігаються при енцефалітах, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі.

Хорея - неритмічні, швидкі, розмашисті рухи кінцівок і тулуба з елементами неприродності, картинності. Деякі хворі на спадкову хорею Гентінгтона перебувають у постійному русі, періоди спокою у них практично відсутні. Етіологія ревматичної й атеросклеротичної хореї зрозуміла з їх назв.

Атетоз - повільні червоподібні рухи в дистальних відділах рук і ніг, зрідка - на обличчі й шиї. Генералізовану форму атетозу називають торсійною дистонією.

При ураженнях мозочка розвиваються такі рухові розлади: атонія - зниження м’язового тонусу; астазія - неможливість утримати позу; атаксія - порушення координації рухів; дисметрія - нерівномірність рухів за силою і напрямком; астенія - швидка втомлюваність.