В східнослов’янських мовах

 

Дієслово сучасних східнослов'янських мов із структурного (морфологічного) погляду характеризується такими граматичними категоріями: час, вид, стан, спосіб, особа, число і для деяких форм — рід, який взагалі не властивий дієслову, а наявний лише в однині минулого часу й в умовному способі: укр. сів, сіла, сіло; писав би, писала б, писало б; рос. сел, села, село; писал би, писала б, писало б; блр. сеў, села, села; пісаў би, пісала б, пісала б.

З морфологічного погляду дієслова трьох мов поділяються на особові і неособові. До особових дієслів належать ті, що відмінюються за особами, числами і способами, до неособових форм

 

дієслова відносять інфінітив, дієприкметник, дієприслівник.

Отже, в систему дієслова входять як власне дієслова, так і слова, що своєю семантикою і граматичними (морфологічними і синтаксичними) особливостями відрізняються від дієслів. Серед них виділяються слова, близькі до іменника (інфінітив), прикметника (дієприкметник) або до прислівника (дієприслівник).

В історії розвитку східнословʼянських мов, крім спільних процесів, що відбувалися в системі дієслова, створювалися і специфічні, своєрідні риси дієслівної системи української, російської і білоруської мов.

 

Творення дієслів

 

В історії східнословʼянських мов мов клас дієслів зазнав певних змін: окремі дієслова вийшли з ужитку, деякі з них зазнали змін як у значенні, так і у сфері вживання. Разом із тим клас дієслів поповнився великою кількістю нових слів.

Аналіз дієслівних основ свідчить про спільні риси, але спостерігаються й специфічні особливості, характерні для двох мов на відміну від третьої, або ж у кожній мові виступають різні основи.

1. Дієслівні основи, спільні своїм коренем для трьох мов: укр. нести, молоти, місити, знати, жати, лити, гризти, голосувати та ін.; рос. нести, молоть, месить, знать, жать, лить, грызть, голосовать; блр. несці, малоць, мясіць, знаць, жаць, ліць, грызці, галасаваць.

2. Дієслівні основи, спільні своїм коренем для української і білоруської мов: укр. снідати, чарувати, бачити, кидати, червоніти й ін.; блр. снедаць, чараваць, бачьщь, кідаць, чырванець та ін.; рос. завтракать, колдовать, видеть, бросать, краснеть та ін.

3. Дієслівні основи, спільні своїм коренем для української і російської мов: укр. дружити, учителювати, боротися, жиріти, схрещувати, бризнути, дозріти, бормотати та ін.; рос. дружить, учительствовать, бороться, жиреть, скрещивать, бризнуть, дозреть, бормотать та ін.; блр. сябраваць, настаўнічаць, змагацца, тлусцець, скрыжоуваць, пырснуць, даспець, мармытаць та ін.

4. Дієслівні основи, спільні своїм коренем для російської та білоруської мов: рос. начертить, тормозить, окружить, тлеть, глотать та ін.; біл. начарціць, тармазіць, акружьщь, тлець, глытаць та ін.; укр. накреслити, гальмувати, оточити, жевріти, ковтати та ін.

5. Дієслівні основи, відмінні своїм коренем у кожній східнослов᾿янській мові: укр. мріяти, дивитися, журитися, дбати, зберігатися, усуспільнювати, баритися та ін.; рос. мечтать, смотреть, печалиться, заботиться, сохраняться, обобществлять, медлить та ін.; блр. марьщь, глядзець, смуткаваць, клапаціцца, захоўвацца, аграмаджваць, марудзіць та ін.

У сучасних східнословʼянських мовах розрізняють два типи творення дієслів: відіменне та віддієслівне.

Суфіксальне творення дієслів у трьох мовах не відрізняється різноманітністю, бо дієслова мають невелику кіль­кість суфіксів, які в основному означають процес з деякими додатковими відтінками.

 

 

Відіменне творення

 

Від іменників і прикметників дієслова творяться за допомогою спільних для трьох мов суфіксів:

-а-: укр. кашляти, обідати, сідлати, дорожчати; рос. кашлять, обедать, седлать, дорожать; біл. кашляць, абедаць, сядлаць, але даражэць;

-и (-и-, -і-, -ы-): укр. косити, мирити, білити, молодити; рос. косить, мирить, белить, молодить; блр. касіць, мірьщь, бяліць, маладзіць;

-ну-: укр. киснути, сліпнути; рос. киснуть, слепнуть;. блр. кіснуць, слепнуць.

Однак у творенні дієслів за допомогою суфіксів спостерігаються певні особливості, що свідчать про специфічні риси кожної з трьох мов. Наприклад, дієслівному суфіксу української мови -і- в російській та білоруській мовах відповідає переважно суфікс -є- (-э-): укр. звіріти, біліти, старіти та ін.; рос. звереть, белеть, стареть та ін.; блр. звярэць, бялець, старэць та ін., а суфіксові -ува- (-юва) в російській мові відповідають суфікси -ова- (-ева-), -и-, -нича-, у білоруській — суфікси -ова- (-ява-), -ы-, -і-, -ніча-: укр. атакувати, зимувати, ледарювати, милувати, ночувати, салютувати, хитрувати, чарувати та ін.; рос. атаковать, зимовать, лодырничать, миловать, ночевать,. салютовать, хитрить, колдовать та ін.; біл. атакаваць,. зімаваць, лодарнічаць, мілаваць, начаваць, салютаваць, хітраваць, чараваць та ін.

Продуктивні для російської мови суфікси -нича-, -ирова-,

- изирова- зрідка вживані в білоруській мові і значно рідше — в

 

 

українській: рос. кустарничать, либеральничать, нервничать; бронировать, гарантировать, планировать; демократизировать, иронизировать, стабилизировать та ін.; укр. кустарювати, ліберальничати, нервувати; бронювати, гарантувати, планувати; демократизувати, іронізувати, стабілізувати та ін.; біл. саматужнічаць, ліберальнічаць, нервавацца; браніраваць, гарантаваць, планаваць, дэмакратызаваць, іранізаваць, стабілізаваць та ін.

 

Віддієслівне творення

Від дієслівних основ за допомогою суфіксації і префіксації у східнословʼянських мовах утворюються дієслова з новим значенням або відтінками у значенні. Наприклад, суфікс -ну- надає дієслову значення раптовості дії: укр. грюкнути, кольнути, рубнути, стукнути та ін.; рос. кольнуть, дрогнуть, стукнуть та ін.; блр. кальнуць, скакнуць, стукнуць та ін.

Суфіксація в системі дієслова використовується також для творення різних видових значень. Переважно це суфікси, спільні для трьох мов: укр. прославити — прославляти, загрузти — загрузати, замести — замітати, обути — обувати, замерзнути — замерзати, крикнути — кричати, чхнути — чхати і под.; рос. прославить — про­славлять, погрузить — погружать, замести — заметать, обуть — обувать, замерзнуть — замерзать, крикнуть — кричать, чихнуть — чихать та ін.; блр. праславіць — праслаўляць, пагрузіць — пагружаць, замесці — замятаць, абуць — абуваць, замерзнуць — замярзаць, крыкнуць — крычаць, чхнуць — чхаць тощо.

Однак і тут спостерігаються специфічні риси, характерні для окремих східнослов'янських мов.

При творенні видових значень дієслів широко використовуються такі суфікси: в українській мові -ува- (-юва-), зрідка -а-; в російській мові -ыва-, в білоруській переважно -ва-, а також -іва- (-ыва-, -ава-). Ці суфікси не завжди відповідають один одному в трьох мовах: укр. викрикувати, висиджувати, відстоювати, заглядати, запихати, засію­вати, пригублювати, уловлювати та ін.; рос. выкрикивать, висиживать, отстаивать, заглядьшать, запихивать, прополивать, размалывать та ін.; блр. выкрыкваць, виседжваць,, адстойваць, заглядваць, запіхваць,

return false">ссылка скрыта

засейваць, пригубліваць, улоўліваць тощо.

Проте в системі дієслова виразну перевагу набула префіксація, яка у звʼязку з розвитком категорії виду, крім власне словотворчого засобу, набула також і формотворчого значення (творення доконаного виду від недоконаного).

Дієслівні префікси в переважній більшості співвідносні з первинними прийменниками і в трьох мовах мають різні форми під впливом різних фонетичних процесів, властивих цим мовам, наприклад: д.-р.-укр. въ-, у-, без-, отъ-, до-, за-, съ-, изъ-, на-, надъ-, об-, о-, по-, подъ-, про-, при-, передъ-; укр. в-, у- (уві-), без-, від- (од-, віді-, оді-), до-, за-, з- (с-, зо-, зі-, із-), на-, над- (наді-), об-, о-, (обі , обо-), по-, під- (піді-), про-, при-, перед-; рос. в-, у-, без- (бес-), от-, (ото-), до-, за-, с- (со-), из- (изо-, ис-), на-, над- (надо-), о-, об- (обо-), по-, под- (подо-), про-, три-, перед-; блр. у-, без-, ад- (ада-), да-, за-, з- (с-, са-, су-), на-, над- (нада-), аб- (аба-), па-, пада-, про-, пры-, перад-.

Дієслівні префікси, співвідносні з прийменниками, часто зберігають значення, споріднені з функціями відповідних прийменників: укр. вбігти, внести або відбігти, віднести; рос. вбежать, внести або отбежать, отнести; біл. убегчы, унесці або адбегчы, знесці. У наведених прикладах префікси мають тотожне з прийменниками значення; у перших двох — рух у середину чогось; у наступних — віддалення від когось або чогось. Однак значення префіксів та їхніх функцій у більшості своїй не збігається із значенням і функцією прийменників. Переважно префікси набувають специфічного значення і функції залежно від сполучення їх з певними суфіксами чи від значення дієслівного кореня. Пор.: укр. вбігти і вбити, прибігти і прикрити; рос. убежать і убить, прибежать і прикрить; біл. убегчы і убіць, прибегчы і прыкриць.

У словах вбити і прикрити зв᾿язок префіксів зі спорідненими прийменниками значною мірою втрачається. Іноді префікси, зберігаючи семантичний зв᾿язок з відповідними прийменниками, зовсім змінюють значення дієслова так, що початкове значення кореня виявляється затемненим: укр. застати, дістати, пристати, відстати; продати, піддати, придати; рос. застать, достать, пристать, отстать; продать, поддать, придать; блр. застаць, дастаць, прыстаць, адстаць; прадаць, паддаць, дадаць.

У дієслівному словотворенні використовуються префікси, які не мають відповідників у прийменниках і передають різні відтінки,

 

 

здебільшого не типові для будь-яких сучасних прийменників:

д.-р.-укр. вы-, пере- (ст.-сл. ïðh-), роз- (ст.-сл. ðàç-, ðàñ-), въз-; укр. ви-, пере-, роз-; рос. вы-, пере-, раз- (рас-), воз-; блр. вы-, пера-, раз-, уза-. Якщо префікс ви- за значенням може збігатися з функцією прийменника -у (означає віддалення від чогось, напрям дії із середини назовні): укр.вибігти, винести, вигнати; рос. вибежать, винести, вигнать; блр. вибегчи, винесці, вигнаць, то префікси пере-, роз- передають не типові для прийменника значення. Префікс не-, що походить із заперечної частки, вживається в обмеженій кількості дієслів для передачі стану, протилежного змістові кореня: укр. неволити, ненавидіти; рос, неволить, ненавидеть; блр. няволіць, ненавідзець.

При творенні видів дієслова важливу роль відіграють префікси, причому вихідною формою здебільшого виступають дієслова недоконаного виду. У трьох мовах лексична спільність дієслівних коренів переважно супроводжується спільністю вживаних при творенні видів префіксів: укр. бити — вбити, вибити, відбити, добити, забити, збити, набити, оббити, перебити, побити, підбити, прибити, пробити, розбити; рос. бить — вбить, вибить, отбить, добить, забить, сбить, набить, оббить, перебить, побить, подбить, прибить, пробить, розбить; блр. біць — убіць, выбіць, адбіць, дабіць, забіць, збіць, набіць, аббіць, перабіць, пабіць, падбіць, прыбіць, прабіць, разбіць.

Однак у кожній мові спостерігаються особливості у вживанні дієслівних префіксів, у тому числі й префіксів для вираження видових значень, їхніх відтінків: укр. втягнути, вимотати, відхилити, забезпечити, загинути, надати, опитати, оповити, розбудувати, створити, увійти та ін.; рос. вовлечь, измотать, отклонить, обеспечить, погибнуть, предоставить, впросить, обвить, расстроить, создать, войти і под.; блр. уцягнуть, вьматаць, адхіліць, забяспечьщь, прадаставіць, апытаць, абвіць, расстроіць, ствариць, увайці та ін.

Одним із засобів творення видових пар є суплетивізм, але суплетивні форми рідко вживані у трьох мовах: укр. брати — взяти, говорити — сказати, ловити — впіймати (і зловити); рос. брать — взять, говорить — сказать, ловить — поймать; біл. браць — взяць, гаварыць — сказаць, лавіць — спаймаць (і злавіць).

 

Дієвідмінювання

 

Дієслово сучасних східнословʼянських мов змінюється за способами: дійсний, наказовий, умовний. Дієслова дійсного способу мають категорію часу, особи (крім минулого часу) і числа, а для минулого часу характерна категорія виду; дієслова наказового способу мають категорію особи, числа, а умовного — числа і роду. Як у давній руськоукраїнській, так і в сучасних трьох мовах усі дієслівні форми (як особові, так і неособові) утворюються від двох основ: а) від основи теперішнього часу; б) від основи неозначеної форми.

Від основи теперішнього часу в давньоруськоукраїнській і сучасних східнословʼянських мовах утворювалися форми теперішнього часу, наказового способу, дієприкметники обох станів теперішнього часу.

Від інфінітивної основи утворювалися прості форми минулого часу: аорист, імперфект (хоч від деяких дієслів імперфект утворювався і від основи теперішнього часу — дадяхъ), супін, дієприкметники обох станів минулого часу.

Основа теперішнього часу являє собою корінь, поширений суфіксальним тематичним голосним. Залежно від структурних особливостей основ теперішнього часу всі дієслова давньоруськоукраїнської мови поділялися на дві групи: а) тематичні дієслова, б) атематичні дієслова. Ці дві групи об'єднували п'ять класів дієслів.

Тематичні дієслова між коренем і флексією мали так званий тематичний голосний -е- (-~-) або -и- (несе-ши, знає-ши, ходи-иш) і залежно від цього поділилися на чотири класи; п'ятий клас становили атематичні дієслова.

I к л а с охоплює дієслова з тематичним голосним -е-, причому він ніколи стояв звук йот (плете-ши, кладе-ши, несе-ши, може-иш).

II клас об'єднує дієслова, які в основі теперішнього часу своїм граматичним показником мають суфікс -не- (в інфінітиві суфікс -ну), якого в дієсловах інших класів не може бути (двигне-ши, сьхне-ши).

III клас характеризується дієсловами, що в основі теперішнього часу мають звук йот перед тематичниv голосним [е] (-~) (зна~-ши, колт-ши, пише-ши).

IV к л а с об'єднує дієслова з тематичним голосним -и- (води-ши).

V к л а с охоплює дієслова, в яких основа безпосередньо сполучається з особовими закінченнями: ~си (~с-си), ~си (~д-си), даси (дад-си), в~си (в~д-си), частково сюди зараховують имаши (имати).

Дієслова І, II, III класу об'єдналися в І дієвідміну, а IV клас становить II дієвідміну.

Усі тематичні дієслова (І—IV класу) мали тотожні особові закінчення в однині, множині та двоїні. У 3-й особі множини в дієсловах І дієвідміни перед закінченням -ть виступає голосний -у-, а в II дієвідміні — голосний -а- (нес-у-ть, знай-у-ть; уч-а-ть, ход'-а-ть).

Основа неозначеної форми визначається відокремленням інфінітивного суфікса -ти: нес-ти, двигну-ти, зна-ти, во-ди-ти, да-ти, би-ти. Вона могла дорівнювати кореневі й могла бути ускладнена суфіксом (нес-ти і нос-и-ти, да-ти і да-ва-ти).

Структурні особливості давнього дієслова відбиті і в сучасних східнослов'янських мовах.

Від основи теперішнього часу в сучасних східнослов'янських мовах утворюються як особові, так і неособові форми, а саме: а) форми теперішнього часу, простого майбутнього, наказового способу; б) дієприкметники активного й пасивного стану теперішнього часу та дієприслівники недо-конаного виду.

Від інфінітивної основи утворюються: а) форми минулого часу, умовного способу; б) інфінітив, дієприкметники активного й пасивного стану минулого часу та дієприслівники доконаного виду.