Історична довідка створення офісних меблів

Новоолександрівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

Офісна шафа

Проект виконав:

Фролов Олег

Учень 10 класу

Новоолександрівської СЗОШ І-ІІІ ст.

Новоолександрівка 2011

Тема проекту: Проект виготовлення офісної шафи.

Мета проекту: виготовлення ескізу офісної шафи у відповідності з сучасними потребами офісних працівників.

Завдання проекту:

підібрати дизайн офісної шафи;

розробити технічну та технологічну документацію;

підібрати технології, матеріал, інструменти;

розробити технологічну карту виготовлення виробу;

виконати економічні розрахунки;

Вступ

Роботу над проектом я розпочав зі збору інформації про різноманітні види офісних шаф. У своєму проекті я вирішив написати не лише про види та застосування офісних шаф, які використовуються у офісі, але й дізнатися про способи виготовлення офісних шаф, про матеріали, з яких краще виготовити цей вироб та різноманітні види оздоблення шаф.

Історична довідка створення офісних меблів

Ідея облаштованості робочого простору в нашій країні за 10-15 років змінилася до невпізнанності. Залишилися в минулому «сірі» меблі радянської зрівнялівки, яскравий несмак епохи перебудови, «міцний і багатий» стиль часу нових росіян. Сьогодні на зміну крайнощам приходять перевірені заходом офісні рішення, принцип яких - поєднання зручності, функціональності і стильного дизайну. Чому ж тільки зараз ми відкриваємо для себе ці прості людські істини? Які меблі передували сучасним офісним розробкам? Що має попит сьогодні? Як поділені сфери впливу на меблевому ринку? За допомогою фахівців офісних меблів ми спробуємо відповісти на ці та інші питання.

Офісні, а точніше, кабінетні рішення радянської епохи були примітні саме своєю непримітністю. Робоче місце, як правило, складали стілець, стіл і канцелярська шафа - незмінний символ паперової бюрократії. Піклуватися про те, щоб кабінет був виконаний у єдиній колірній гамі, працівникам не доводилося: за них цю проблему вирішували радянські виробники, що випускали столи і шафи переважно коричневих відтінків. Проблема вибору не виникала і при розміщенні меблів: «кабінетна нарізка» робочих площ виключала можливість творчого підходу до питання розташування столів і стільців. Однакові громіздкі меблі з ДСП, що заповнювали кабінети в численних НДІ і головкомах, не мали і не повинні була мати альтернативи: політика зрівнялівки і радянський Держпостач невпинно стежили за цим. «Питання «у якого виробника купувати меблі» при радянському режимі навіть не виникало. У кожної держструктури (підприємства, інституту, установи) була рознарядка, у кожного виробника меблів (виробників у країні було дуже мало) - замовлення на п'ять років уперед. Словом, працювали сформовані відносини, а відсутність конкуренції мала на увазі випуск уніфікованої продукції невигадливого виконання», - говорить Олексій Вишкварко, комерційний директор виробничо-торговельної групи ЮНІТЕКС. Тільки начальникам вищої ланки та міністрам належав «дефіцит» італійського, австрійського і німецького виробництва. Інші ж «робили з казки бувальщину», не думаючи про зручність і комфорт.

Справедливості заради варто сказати, що таке ставлення до організації робочого простору в той час практично не впливало на продуктивність праці. Працездатність людей визначали соціальні установи, а не зручність стільця. То навіщо витрачати гроші на комфорт, якщо всі і так працюють багато і з задоволенням. Знову ж не варто забувати про пріоритети, що в той час розставлялися досить специфічно. У радянську епоху промисловість у цілому підрозділялася на дві основні групи - важку і легку. У першу входили підприємства, що мали безпосереднє відношення до обороноздатності країни. Бюджет формувався з великою увагою на цю групу підприємств. Друга група - товари народного споживання, куди крім усього іншого і входили домашні і кабінетні меблі, - фінансувалися за залишковим принципом. Таким чином, на розробку і виробництво гарних, якісних меблів не виділялися достатні кошти. В минулому й інші економічні фактори, що пояснюють такий підхід. При плановій економіці, що не припускає конкуренції, купівля меблів не вважалася і не могла вважатися інвестуванням у бізнес. Столи і стільці були лише засобом досягнення завдань, не більш того. «Якщо сьогодні компанії розуміють, що стильне офісне рішення здатне принести їм прибуток, то тоді такий підхід був цілком виключений, - говорить Олена Рижова, менеджер з маркетингу компанії Office Solutions. - Був відсутній ринок, не було боротьби за клієнта, отже, не було і професійних покупців, що думають про меблі як про можливості розширити свій бізнес, вплинути на імідж компанії, залучити додаткових клієнтів».

Непродуманість офісних рішень радянського часу програвала ще і через відсутність професійних кадрів, здатних цікаво або хоча б функціонально облаштувати робочий простір, розробити зручні, комфортні меблі. Архітектори і художники-оформителі - поняття «дизайнер» прижилося в Росії відносно недавно - займалися вирішенням глобальних, ідеологічно важливих завдань і не відволікалися на подібні «дріб'язки». Таким чином, кабінетні меблі були гідним виразником своєї епохи, поєднуючи в собі принципи простоти, економії і «однаковості».

У часи перебудови концепція робочого місця істотно змінилася. Це було пов'язано, насамперед, із появою на російському ринку іноземних компаній. Саме вони ставали законодавцями офісної моди, використовуючи цікаві імпортні меблі і функціональні планувальні рішення. «Закордонні підприємці, що прийшли «зі своїм статутом» у Росію на початку 90-х, організовували робочий простір максимально наближеним до своїх головних офісів у Європі або в Америці. Тут західні компанії користувалися послугами тих же міжнародних «постачальників офісних концепцій», що були залучені й до інших їхніх представництв», - говорить Галина Мартиненко, директор з маркетингу компанії «Соло». Російські приватні фірми, працюючи з закордонними колегами, намагалися переймати досвід організації робочих площ, щоправда, не завжди успішно. За словами експертів меблевого ринку, незважаючи на те, що співвітчизники розуміли важливість грамотної облаштованості офісного простору, у країні було дуже мало фахівців, які б могли вирішувати дизайнерські завдання професійно і комплексно. У результаті компанії просто купували дорогі меблі і розставляли їх так, як було бажано керівництву. Варто відзначити, що в цей період у Росії почали з'являтися цікаві імпортні меблі, на ринок почали виходити італійські, німецькі, скандинавські виробники. Проте, великий обсяг пропозиції не вирішував проблему облаштованості офісу: грамотно грузнути інтер'єрні рішення і предмети меблів були під силу далеко не кожному. У результаті при досить серйозних вкладеннях найчастіше виходив несмак, що не відповідав принципам комфортабельності.

Які меблі користувалися особливою популярністю в період перебудови? Насамперед, варто сказати про концептуальну зміну кольору столів і стільців - меблі стали світлими. На самому початку перебудови відзначався бум на яскраво-сірі інтер'єри, трохи пізніше набули популярності піскові відтінки. У будь-якому випадку тріумф коричневих офісних ідей залишився в минулому. Крім ДСП, у країні з'явилися меблі, оброблені шпоною, одержали поширення такі функціональні і міцні матеріали, як меламін, ламінат, МДФ і т.ін. Завдяки західним виробникам вітчизняні споживачі могли познайомитися і з принципово новим зовнішнім виглядом предметів офісного інтер'єру. У спеціалізованих магазинах можна було зустріти меблі нетрадиційних стильових рішень, наприклад, столи неправильної геометричної форми, крісла з вигнутими спинками, стелажі незвичайних дизайнерських рішень і т.ін.

return false">ссылка скрыта

Говорячи про постперебудовний час, не можна не згадати воістину анекдотичну епоху нових росіян - людей, які опинилися «у потрібний час у потрібному місці» і зуміли на цьому заробити. Концепцію робочого простору «хазяїв життя» визначав принцип «чим багатше - тим краще». У їхніх офісних просторах часто сполучалося те, що не сполучається: наприклад, меблі з коштовного червоного дерева і малахітові колони. «У більшості випадків, кількість грошей у замовника було назад пропорційно наявності в нього смаку і раціональних розумінь, тому особливою популярністю користувалися меблі вигадливі, дорогі. В особливій пошані в «нових росіян» був стиль ампір: позолота, різьблення, по-справжньому дороге натуральне дерево. Такі меблеві комплекти доводилося замовляти в італійських та інших європейських виробників. При цьому найчастіше вони були зовсім недоречними в тому або іншому офісному або навіть домашньому інтер'єрі і тим більше - у контексті способу життя і роду діяльності власника кабінету, - розповідає Олексій Вишкварко. - Зайняті демонстрацією особистого добробуту, начальники нової формації меблів для персоналу приділяли набагато менше уваги. І тільки до середини 90-х з'явилися «повноцінні» офіси, в яких відмінно підкреслювався рівень керівника: як через його власний кабінет, так і через меблі для персоналу».

Час крайнощів, на щастя, минув. На зміну безликим радянським кабінетам і кричущим інтер'єрам пори перебудови прийшли офісні рішення, що поєднують у собі функціональність, комфорт і оригінальний дизайн, - мабуть, «наймодніші» якості сьогоднішнього дня. Зміна нашого ставлення до «меблевого питання» пов'язана з розвитком ринкової економіки і популяризацією цивілізованих форм ведення бізнесу. Досвід західних компаній вже давно довів, що меблеве рішення - не просто засіб для досягнення цілей, а можливість зробити бізнес успішнішим. «Наші дослідження показали: співробітники компаній, що не мають зручних, ергономічних меблів, витрачають на пошуки документів у середньому 6 тижнів на рік. Можете собі уявити: протягом 6 тижнів компанія несе орендні, експлуатаційні витрати, платить гроші співробітникам тільки за те, щоб вони мали можливість знайти потрібні папери. Очевидно, що такий підхід неймовірно марнотратний, - говорить Інна Подбєльцева. - Набагато ощадливіше належним чином облаштувати робочий простір, щоб дати можливість співробітникові працювати ефективно, не стомлюючись». Питання економії при облаштованості офісного простору сьогодні дійсно є одним з пріоритетних. Причому мова ні в якому разі не йде про купівлю максимально дешевих меблів, мається на увазі вибір саме такого офісного рішення, що буде відповідати всім потребам компанії і при цьому буде окупатися. «При облаштованості робочого місця компанії звертають увагу на співвідношення таких характеристик меблів, як фізичний знос, ціна, моральне старіння. Прорахувавши всі ці моменти і зіставивши їх з потребами компанії, можна говорити про доцільність придбання того або іншого офісного рішення, - говорить Сергій Рогачов. - Сьогодні виробники випускають меблі, що можуть служити вірою і правдою 10-12 років. Безумовно, можна зробити столи і стільці з кращими показниками за фізичним зносом, але тоді вони не будуть затребувані споживачем, тому що при збільшенні вартості таких меблів вони морально застаріють так само, як і меблі, розраховані на 10 років. Переплачувати в цьому випадку немає ніякого сенсу - так вирішив ринок».

Які ж меблі максимально відповідають потребам сьогоднішнього дня? За переконанням фахівців, основними характеристиками офісних рішень поступово стають компактність, ергономічність, візуальна легкість і багатофункціональність.

Одним із найкоштовніших якостей сучасних меблів вважається їх мобільність, можливість їх адаптації в межах відкритого простору під різноманітні нестатки співробітників. Високі орендні ставки часом не дозволяють компаніям знімати стільки квадратних метрів, скільки хотілося б, у зв'язку з цим і набувають особливого значення можливості перевтілення однієї офісної зони в іншу, наприклад, переговорної кімнати в зону відпочинку, зони для персоналу в конференц-зал і т.ін. Подібні цілі сьогодні обслуговують так звані модульні меблі, здатні «нарощуватися» за рахунок спеціальних вставних конструкцій. З метою все тієї ж банальної економії офісного метражу виробники все частіше передбачають предмети меблів і інтер'єру не тільки для горизонтального, але і для вертикального простору. «Активне використання стін викликане необхідністю постійно розширювати робочий метраж. З одного боку, це економія місця, з іншого - підвищення ефективності і функціональності робочого місця співробітника», - говорить Олена Рижова. Крім функціональності робочого місця, сучасні виробники намагаються не випустити з уваги і питання зручності. «Одна з переваг сучасних предметів меблів - можливість прилаштувати їх під індивідуальні характеристики: анатомію власного організму, рід занять і навіть психологічні особливості, - говорить Галина Мартиненко. - Виробники сьогодні зрозуміли, що робоче місце менеджера відділу продажів не повинно бути таким же, як робоче місце людини з фінансового департаменту».

Турбота про співробітників проявляється й у виборі матеріалів, використовуваних для офісних рішень. При тім, що сьогодні можна зустріти меблі з заліза, алюмінію і пластику, у більшості випадків перевага віддається екологічно чистим матеріалам ламінованій і шпонованій ДСП, МДФ, безпечному розжареному склу.

Ну і, звичайно, не можна не сказати про «колірну революцію». «Можна відзначити, що десять років тому близько 70% офісних меблів були темних відтінків, тоді як сьогодні, наприклад, чорний колір практично знятий з виробництва за незатребуваністю», - говорить Олексій Вишкварко. - Сьогодні в Росії можна зустріти меблі й інтер'єри різноманітних відтінків - від кислотно-салатного до брудно-коричневого. З'явилося навіть таке поняття, як «корпоративні кольори компанії» - встояне колірне рішення, використовуване на логотипі фірми, візитках співробітників, в оформленні офісного інтер'єру і т.ін.

Сьогодні ринок офісних меблів у Росії можна умовно розділити на три категорії в залежності від цінової ніші: ринок недорогих меблів, ринок європейських і вітчизняних виробників середнього класу і невеликий сегмент, що складається з компаній, які пропонують тільки дороге комплексне вирішення офісного простору.

Найбільшою популярністю в нашій країні користуються недорогі меблі: звичка заощаджувати на офісній облаштованості залишилася в багатьох вітчизняних підприємців. «У більшості наших компаній прийнято купувати дешеві офісні меблі, - коментує ситуацію Павло Аннєнков, директор з продажу компанії Isku. - Для порівняння: у західних компаніях середня вартість офісного крісла для співробітника буде коливатися в межах $300, у той час як у Росії віддають перевагу виробам, ціна яких не перевищує $50». Цій думці фахівця важко заперечити з огляду на те, що на частку виробників недорогих офісних меблів припадає більше 75%. За даними експертів ринку, цю цифру формують у першу чергу російські, польські, турецькі і прибалтійські виробники. «Цей сегмент ринку постійно зростає і розвивається, - вважає Інна Подбєльцева, регіональний менеджер компанії Steelcase. - Не за горами той день, коли ці виробники стануть конкурентноздатними стосовно західних брендів».

Як правило, недорогі меблі виготовляють з недорогих матеріалів: пластику, що не найстійкіший до стирання меблевої тканини, шкірозамінників і плит ДСП із меламіновим покриттям. Термін експлуатації таких виробів обмежується шістьма роками.

Однак головна перевага таких офісних меблів - низька ціна - піднімає її на недосяжні висоти.

Меблі середнього класу займають друге за популярністю місце. Європейській і вітчизняним меблевим фабрикам, що пропонують цю категорію меблів, доводиться задовольнятися 10-15 % від обсягів продажу офісних меблів у Росії. Кількість компаній, що працюють у даному сегменті ринку, дуже обмежена - на сьогоднішній день їх, за даними експертів, не більше 20. Така низька конкуренція пояснюється тим, що багато європейських виробників пішли з російського ринку, не переборовши кризи 1998 року.

Меблі середнього класу можна розмежувати «за національною ознакою» на скандинавські, італійські, німецькі і російські. У кожної з трьох «національностей» - свій власний стиль і низка особливостей. Так, наприклад, для італійських виробників найбільш пріоритетним є зовнішній вигляд, дизайн меблів.

Коником або своєрідним стилем скандинавських меблів є їх прагнення до природності, «екологічної чистоти». На відміну від інших виробників, скандинави не використовують при виробництві меблів меламін, ламінат або шкірозамінник. Фінські, шведські меблі виготовляються тільки з натуральних матеріалів. Ці меблі розраховані на тих, хто тяжіє до натуралізму і зовнішньої простоти при високому ступені функціональності.

Німецькі виробники, при тім, що вони приділяють увагу і дизайну, у главу кута все-таки ставлять ергономічність і особливу увагу зупиняють на механізмах регулювання меблів.

Російські меблі середнього класу з'явилися не дуже давно, ще три роки тому вітчизняні виробники могли запропонувати споживачеві тільки низькобюджетні предмети інтер'єру. Сьогодні ж з розвитком ринку наші фахівці почали розробки меблів з натуральної шпони, предметів інтер'єру в стилі хай-тек. За дизайні вітчизняні меблі часто повторюють європейські напрацювання, тим часом, є і цікаві російські стильові рішення.

Особливо варто виділити новий для російського ринку напрямок - проектні меблі. Як відомо, чим крупніший клієнт, тим більше в нього побажань і вимог до меблів, починаючи від корпоративного кольору до організації в одному стилі робочих місць співробітників і топ-менеджерів. «Саме з цією метою і створюються проектні меблі, де той самий стіл, але на різних опорах, може служити як керівникові, так і рядовому службовцеві, - говорить Володимир Хлєбніков, начальник відділу постачання компанії ФРОНДА. - Проектні меблі - це ще і зручність продавця. Адже немає сенсу зберігати на складі чотири варіанти столів - досить однієї модифікації стільниці і декількох варіантів опор, один каркас шафи і вісім варіантів дверей. Наслідок здешевлення збереження - прямий зиск покупцеві: особливі побажання клієнтів не вимагають додаткового прорахунку за ціною, замовлення, яким би вимогливим віно не було, виконується в рамках існуючих елементів меблевої серії».

Спектр матеріалів, використовуваних при виробництві меблів середнього класу надзвичайно різноманітний: від пластику до алюмінію, від меблевої тканини до високоякісної шкіри, від меламіну (за винятком скандинавів, звісно) до рідких порід африканських дерев.

Офісні меблі середнього класу відрізняються досить високим рівнем ергономіки й оригінальним дизайном. За словами представників компаній, що працюють у даному сегменті, меблі «середнього» класу служать мінімум 10-12 років, однак гарантійний термін на такі вироби складає звичайно не більше п'яти років.

І, нарешті, третій сегмент ринку поділяють між собою не більше десяти компаній. Оцінити частку, що ці виробники займають на ринку Росії, зокрема в Москві і Санкт-Петербурзі, досить важко, тому що, за словами Інни Подбєльцевої, таких аналітичних досліджень поки не проводилося. «З огляду на специфіку ринку, - говорить вона, - де конкурентів можна перерахувати по пальцях однієї руки, твердої необхідності в статистичних даних немає».

Принциповою відмінністю цієї невеликої кількості компаній є власне підхід до реалізації на ринку своєї продукції. На відміну від продавців, дилерів і салонів, де можна замовити предмет, що сподобався, або колекцію в одиничному екземплярі, дані компанії пропонують комплексні рішення офісного простору, в які включаються не тільки системний підхід у виборі меблів і розміщенні предметів інтер'єру (що пропонують практично всі компанії «середньої руки»), але і технічні рішення, світлове оформлення, планувальні концепції простору і т.ін. «Комплексний підхід у нашому розумінні поширюється значно далі варіантів розміщення меблів в інтер'єрі. Для наших клієнтів це означає всеосяжний спектр послуг зі створення інтер'єрів, що включає наступні види робіт: від архітектурно-дизайнерського проектування і будівництва до оформлення, меблювання і декорування, у тому числі створення інтер'єрів «під ключ», - розповідає Володимир Васильєв, директор проекту «Офісні меблі» компанії KRAFT. - Часто ми працюємо через тендери. Коли велика компанія-замовник проводить конкурс, вона повідомляє претендентам дві основні умови: площа будинку і бюджет. На основі цієї інформації пропонуються різні рішення». Таким чином, можна сказати, що офісні меблі для цих компаній є не кінцевим продуктом, а засобом для реалізації цілого комплексу завдань.

Виробники офісних меблів вже давно пропонують у своїх колекціях спеціальні меблі для прийомних зон. Тут головною діючою особою вважається, звичайно, стійка. Крім дизайну, що відповідає корпоративному стилеві, стійка reception повинна бути зручною і функціональною, щоб максимально «справлятися» зі своїми обов'язками. Фахівці відзначають важливу роль стільниці, довжину якої варто розрахувати таким чином, щоб секретар міг прийняти одночасно кілька людей. Для бізнесу, який швидко розвивається будуть дуже доречними модульні стійки, що складаються з окремих блоків, кількість яких може варіюватися в залежності від ситуації. Висота стійок reception сьогодні в середньому складає 110-120 см. На те існують свої причини, вважають фахівці. По-перше, відвідувачеві, що звернувся до секретаря, повинно бути зручно обіпертися на стільницю, можливо, підписати якісь папери, заповнити пропуск і т.ін. По-друге, у людини, що працює за стійкою - офіс-менеджера або секретаря, повинен бути чітко обкреслений особистий простір, робоча зона, у якій йому зручно і психологічно комфортно працювати. Форми і конфігурації стійок сьогодні пропонуються найрізноманітніші - опуклі й увігнуті, круглі, квадратні, овальні і т.ін. Вибір не обмежений - все залежить від побажань і переваг замовника.

Ще одним відмітним предметом інтер'єру зони reception є підставки і стійки для презентаційних матеріалів. Усе частіше компанії надають у користування відвідувачам інформаційні брошури і буклети про свою роботу. Саме тому полки, на яких ця інформація розміщується, набувають особливого значення. Металеві й дерев'яні, з елементами скла або дерева - важливо, щоб цей аксесуар гармоніював із усіма іншими предметами інтер'єру, а також був помітний з першого погляду відвідувачеві, що ввійшов.

Очевидно, що в будь-якій приймальні повинен бути виділений невеликий простір, де можна було б залишити верхній одяг. Переважна більшість компаній сьогодні зупиняє свій вибір на шафі-купе, що як не можна краще вписується в офісний простір і дозволяє заощаджувати метраж.

В усіх солідних компаніях до приймальні примикає зона чекання - місце, де всі хто ввійшли можуть погортати корпоративні брошури, підготуватися до бесіди, випити кави, поки той, що призначив зустріч завершує невідкладні справи. Ця зона може бути оформлена за допомогою м'яких меблів - красивого дивана або навіть декількох, елегантних крісел або стільців креативного дизайну - все залежить від напрямку діяльності компанії. Як би там не було, фахівці впевнені: ця зона повинна привернути клієнта до компанії, щоб відвідувач міг почекати зустрічі або підготуватися до неї в комфортних умовах.

Вартість зони Reception, при комплексному виконанні замовлення, за даними фахівців, сьогодні може складати як 500 доларів, так і 50 тисяч. Усе залежить від виробника, дизайнерських напрацювань і т. ін. «Найдешевша стійка, відома мені, коштує 300 доларів, найдорожча - 25 тисяч, відповідно важко говорити про середньостатистичну вартість замовлення, - говорить Галина Мартиненко, директор з маркетингу компанії «Соло». - Те ж стосується і диванів для зони чекання, існують моделі, як за 400 доларів, так і за 5 тисяч».

«Головними героями» будь-якої переговорної, без сумніву, є стіл і крісло. До «персонажів» можна віднести шафи і стелажі, приставні тумби, контейнери, підставки, трибуни, а також предмети меблів і аксесуари, призначені для неформальних переговорів, - м'які меблі і кавові столики.

Стіл для переговорів відрізняється від своїх офісних побратимів. На відміну від кабінетних моделей, він не навантажений додатковими секціями, висувними шухлядами, приставними тумбами і т.ін. Уся його анатомія - це підстава і стільниця. Такий на перший погляд немудрий підхід до цього предмета меблів обумовлюється не чим іншим, як психологічним підґрунтям переговорів: всім учасникам бесіди необхідна гранична концентрація, а виходить, у їхнє поле зору не повинні потрапляти предмети, що відволікають увагу.

Сьогодні виробники пропонують столи для переговорів різноманітних геометричних форм: круглі, квадратні, овальні, прямокутні, трикутні і т.ін. Деякі експерти думають, що за формою столу можна зробити деякі висновки про компанію, її керівництво, корпоративну політику. «Круглі й овальні столи швидше за все будуть свідчити про рівноправність всіх учасників переговорів: за таким столом не буває ведучих і відомих, - вважає Олена Рижова, фахівець з маркетингу компанії Office Solutions. - Стіл з яскраво вираженою президією, наприклад, модель Т-подібної форми, навпроти, підкреслить ієрархічну структуру компанії, поділ на начальників і підлеглих».

Розповісти про принципи компанії може і матеріал, з якого стіл виготовлений. Так, щоб підкреслити статус фірми, для обробки можна використовувати шпону коштовних порід дерева. Демократичні компанії задовольняються меламіновими поверхнями і стільницями з ламінату. Також досить затребувані сьогодні столи зі скляною поверхнею, прозорою або матовою.

Для планувань open space і сучасної організації робочого процесу відмінно підходять мобільні столи, що складаються з окремих робочих деталей. За допомогою сполучних елементів вони легко перетворюються в одну велику переговорну модель.

Що стосується іншого головного героя - крісла, то для цієї зони звичайно підбираються представницькі моделі, що хоч і уступають робочому кріслу за функціональними характеристиками, проте обладнані необхідним набором ергономічних характеристик. «Зрозуміло, вимоги до робочого крісла, на якому рядовий співробітник проводить мінімум 8 годин на день, набагато вищі, ніж до представницького крісла в переговорній, - говорить Галина Мартиненко, директор з маркетингу компанії «Соло». - Проте останні моделі обладнані деякими важливими механізмами. Тут є газ-патрон - механізм, що здійснює регулювання сидіння за висотою й забезпечує амортизацію сидіння, перманент-контакт, за допомогою якого можна відхилити і зафіксувати спинку під визначеним кутом, і механізм хитання, що дозволяє змінювати положення крісла за рахунок зсуву центра ваги сидячого».

Вартість зони переговорів (стіл, крісла, шафи, інше устаткування) може коливатися від 1500 до 100 і вище тисяч доларів. Усе залежить від використаних матеріалів, виробника, ексклюзивності і т.ін.

У першу чергу, меблі цієї зони своїм зовнішнім виглядом повинні позиціонувати свого власника, тому першочерговим є дизайн виробу і матеріали, з яких він виготовлений. Офісні меблі для керівництва відрізняються більш великими розмірами і більш дорогими оздоблювальними матеріалами.

Стіл керівника найчастіше досить громіздкий. Як відзначає Вадим Кузнєцов, комерційний директор компанії «Фелікс», стільниця в колекціях меблів для керівників звичайно в 1,-2 рази товща, ніж у моделях оперативних меблів. Серед покриття для стільниць у нашій країні безперечним лідером є шпона товщиною від 0.5 до 4 мм. При цьому, відносна дорожнеча цього оздоблювального матеріалу аж ніяк не свідчить про його високі експлуатаційні характеристики. Навпроти, шпона набагато більш примхливий матеріал, ніж штучне покриття. ЇЇ легко можна подряпати металевими заклепками портфеля, вона не любить воду і т.ін. Серед матеріалів для стільниць досить популярним сьогодні є скло. За словами Вадима Кузнєцова, скляні стільниці (і в цілому меблі в стилі хай-тек) користуються найбільшою популярністю в компаній, чия сфера діяльності пов'язана із сучасними технологіями, а також у керівників, що прагнуть підкреслити прозорість і інформаційну відкритість бізнесу.

Крісла керівників за функціональними характеристиками поступаються робочим моделям. Вони обладнані меншою кількістю регулюючих механізмів, більш громіздкі, але при цьому неймовірно представницькі й красиві. За даними фахівців, найбільшим попитом серед керівників вищої ланки користуються моделі з регулюванням сидіння по висоті, регулюванням підлокітників і механізмом визначення кута нахилу спинки. Популярними матеріалами для декорації крісла є шкіра і дерев'яні вставки на підлокітниках і спинці.

Вартість місця для керівника, за даними фахівців, може складати і 1000, і 10 000, і 100 000, і 500 000, особливо, якщо як прикраса в кабінеті висітиме оригінал Пікассо.

На співробітниках лежить левова частка виробничого процесу, тому їхнє робоче місце - це свого роду «ломова конячка». Воно повинне бути максимально ергономічним і функціональним. У середньостатистичній фірмі кількість службовців звичайно перевищує кількість керівників, відповідно, робоче місце співробітника більш компактне за розмірами, воно покликане заощаджувати дорогу площу офісу. І, нарешті, «робоча конячка» геть-чисто позбавлена представницьких функцій, тому немає необхідності покривати її дорогою шпоною або обтягувати натуральною шкірою.

Робочі модулі для співробітників, як правило, виготовляють із плит ДСП і МДФ. Вважається, що МДФ-плита більш гнучка, тому їй можна надати більш плавної форми. У якості «оздоблювального» матеріалу звичайно використовують ламіноване або меламінове покриття. По суті, це аркуші паперу з декоративним малюнком (звичайно під шпону), покриті декількома шарами спеціального лаку і смолою. «Особливої різниці між цими покриттями немає, - говорить Інна Подбєльцева, - вони однаково зносостійкі, не бояться подряпин і вологи. У рекламних проспектах часто пишуть, що об такі покриття можна сміливо гасити сигарету. І це правда.

Сьогодні, у зв'язку з розвитком комп'ютерних технологій і широким поширенням вузьких рідкокристалічних моніторів, стільниці робочих модулів знову стали такими, якими вони були до появи комп'ютерів на робочому столі. «Основною тенденцією минулого року стало повернення на ринок вузьких стільниць, ширина яких не перевищує 60 см., - коментує Галина Мартиненко, - сьогодні немає необхідності в широких столах, тому що громіздкі монітори поступаються місцем пласким екранам і ноутбукам». Але, мабуть, самою цікавою тенденцією в галузі розробки сучасних робочих місць є «мобілізація» столу. Крім крісел, західні виробники сьогодні оснащують роликами і столи. Причому, у залежності від побажань клієнта, ролики встановлюються або на дві задні ніжки, або на всі чотири. У тому випадку, якщо модель оснащена одною парою роликів, щоб пересунути стіл у потрібне місце, доведеться його підняти за передній край. А щоб стіл з чотирма «мобільними» опорами мимовільно не роз'їжджав по всьому офісу, ролики оснащені спеціальними стопорами, що блокують рух.

Щодо офісних крісел для персоналу, то вони істотно відрізняються від моделей для керівництва. Звичайно спинка офісного крісла для співробітника, нижча, ніж спинка крісла начальника. Як «лицювальний» матеріал для таких крісел використовується в основному тканина: «Поряд з синтетичними тканинами використовують і комбіновані тканини, наприклад, бавовна із синтетикою, синтетика з вовною, - говорить Інна Савілова, менеджер по зв'язках із громадськістю і рекламі компанії A&A, - Також виробники можуть застосовувати 100% вовну». Однак, за словами Галини Мартиненко, оббивка офісних крісел із 100% вовни більш популярна в західних країнах, ніж у Росії.

Усупереч очікуванням, найбільшою кількістю регулювань володіють саме крісла для рядових співробітників. На відміну від керівника, що проводить на своєму робочому місці лише третина часу, персонал використовує крісла, як мінімум, вісім годин підряд.

Вартість робочого місця співробітника сьогодні може коливатися від 300 до 900-1000 доларів. На ринку, на думку фахівців, сьогодні є визначена тенденція заощаджувати на меблях для персоналу, тому найчастіше бюджет, виділений для предметів інтер'єру цієї зони не перевищує 1000 доларів.

Незважаючи на те, що менеджери вищої ланки найчастіше закривають очі на проблему неформального спілкування співробітників, сьогодні є далекоглядні керівники, що для себе вирішили: краще обладнати в офісі спеціальну зону відпочинку, ніж спостерігати за тривалими "перекусами" і "перекурами" співробітників. Існуючі сьогодні в деяких компаніях зони релаксації являють собою спеціально відведене місце, обладнане диванними групами, журнальним столиком, кріслами, картинами на стінах, акваріумом і т.ін.

У каталогах компаній, що займаються продажем меблів, предмети інтер'єру для зон відпочинку звичайно знаходяться на останніх сторінках, тобто є супутнім напрямком до основного продажу. За словами Тетяни Чернової, керівника відділу маркетингу компанії Кеопс, офісні меблі для кімнат відпочинку (дивани, крісла, журнальні столики) користуються попитом, як у вітчизняних, так і у західних компаній. Розкид цін на диванні групи може складати від $2000 до $10 000 - усе залежить від площі самої зони відпочинку і від матеріалів, з яких виготовлені меблі. Фахівці відзначають, що офісні дивани, якими найчастіше і представлена зона відпочинку, повинні бути менш м'якими, ніж дивани для будинку, але в той же час досить комфортними і збігатися за стилем з загальним стильовим рішенням офісних приміщень. Як вважає Тетяна Чернова, усі залежить від стилю, у якому оформлений офіс. Якщо це хай-тэк - то дивани можуть бути виконані в «полегшеній формі» з металевими підлокітниками, якщо офіс пропагує класичний стиль, дивани можуть бути досить претензійними і дуже дорогими. Єдине, що дійсно відрізняє офісні дивани - це виконання. Як правило, вони виконані зі шкіри. Тканина, характерна для житлових меблів, для офісів не зовсім прийнятна через свою непрактичність.

Повна облаштованість зони відпочинку може коштувати від 500 (якщо це звичайні стільці і стіл) до 5000-10000 доларів (якщо це стильні диванні групи). Тут, так само як і в багатьох інших зонах, усе залежить від використовуваних матеріалів, виробника, дизайнерських розробок і т.ін.

Представлений розподіл робочих площ на офісні зони сьогодні представлений досить великою кількістю західних і вітчизняних виробників меблів, не випадково сьогодні в каталогах компаній усі предмети інтер'єру мають особливе призначення і відносяться до строго визначеної зони.

За словами фахівців, найближчим часом ринок офісних меблів буде активно розвиватися. З поліпшенням економічного становища на ринок почнуть виходити нові меблеві виробники, у великих же компаній з'являться додаткові ресурси для впровадження нових технологій, нових моделей для набагато більш високого рівня обслуговування клієнтів. Поступово мінятиметься і якість конкурентної боротьби на ринку офісних меблів. «В умовах концентрації ринку, коли великі компанії пропонують більш-менш рівні ціни на продукцію, конкурувати за рахунок цінової політики стає надзвичайно складно, - говорить Вадим Кузнєцов, комерційний директор компанії «Фелікс». - Тому сьогодні конкурентна боротьба між меблевими компаніями розвивається переважно в галузі сервісу».

Як думають учасники ринку, тенденція, що намітилася стане основною на ринку в найближчі роки. У ході конкурентної боротьби невеликі компанії поступатимуться місцем серйозним виробникам з розвиненою системою збуту, що гарантуватиме не тільки стабільні ціни, але і висококласний сервіс.