Схема будови скронево-нижньощелепного суглобу.

 

1 - капсула суглобу ;

2 - позадусуглобовий горбик ;

3 - нижньощелепна ямка ;

4 - суглобовий диск ;

5 - суглобовий горб ;

6 - верхня голівка латерального

крилоподібного м"язу ;

7 - нижня голівка латерального

крилоподібного м"язу ;

8 - підскроневий гребінь ;

9 - бугор верхньої щелепи ;

10 - вінцевий відросток ;

11 - гілка нижньої щелепи ;

12 - вирізка нижньої щелепи ;

13 - шилонижньощелепна зв"язка ;

14 - шиловидний відросток ;

15 - голівка нижньої щелепи ;

16 - зовнішній слуховий прохід.

 

 

СНЩС належить до суглобів "м’язевого" типу - це парний, комбінований, інконгруентний суглоб, артикулюючі поверхні якого утворені суглобовими головками нижньої щелепи та суглобовими поверхнями скроневих кісток. Артикулюючі поверхні скроневої кістки складаються із вігнутої суглобової ямки, випуклого суглобового горбка та зігнутої мезіальної стінки. Артикулюючі поверхні суглобових головок нижньої щелепи мають випуклу форму та злегка нахилені вперед по відношенню до шийок. Між двома артикулюючими поверхнями міститься суглобовий диск, що має волокнисту структуру.

Головка нижньої щелепи знаходиться під дією м’язів. Одні автори стверджують, що правильне положення головки в самому глибокому відділі суглобової ямки. Інші автори вважають, що вірне положення головки біля заднього скату суглобового горбика. Останні дослідження показали, що вірного положення головки не існує; більш того, правилом є відсутність будь-якої закономірності в її розміщенні. Положення головки під час фізіологічного спокою залежить від нейром’язевої діяльності (тонусу м’язів), а при центральній оклюзії - від міжщелепного співвідношення зубів.

СНЩС забезпечує дистальне фіксоване положення нижньої щелепи по відношенню до верхньої і створює направляючі площини для її рухів вперед, в сторони та вниз в межах границь її рухів.

СНЩС - це рухомий в трьох напрямках, рецепторний орган, що має зв'язок з пропріорецепторами пародонту, жувальних м'язів і передає інформацію в центральну нервову систему про положення нижньої щелепи для координації артикуляції.

Будова СНЩС дає нижній щелепі три ступені свободи рухів, тобто, вона може рухатися у всіх трьох площинах: горизонтальній, вертикальній та сагітальній. Будь-яке положення нижньої щелепи є комбінацією цих трьох головних видів рухів. Будь-який м’яз, що кріпиться до нижньої щелепи, може здійснити рух в суглобі. Обмеження об’єму рухів в суглобі значною мірою визначається м’язами та в меньшій мірі – формою суглобових поверхонь та зв’язок цього з’єнання.

СНЩС має певний механізм для стабілізації щелепи під час рухів. Нижня щелепа стабільна, коли зуби зімкненні або щелепа знаходиться в стані фізіологічного спокою.

В нормі при інтактних зубних рядах навантаження на скронево-нижньощелепний суглоб незначне і при вільному жуванні рівномірно розподіляється на обидва суглоби.

Іннервація СНЩС. В іннервації СНЩС приймають участь вухоскроневий, жувальний, лицьовий нерви, а також симпатичне сплетення скроневої артерії. Скронево-нижньощелепне з’єднання інервують самостійні нервові гілки, прилеглі м’язеві гілки, сусідні нервові гілочки від периваскулярних нервових закінчень. Основним джерелом інервації СНЩС є вушно-скроневий нерв. Самостійні 4-7 нервових гілочок постійно відходять від вушно-скроневого нерва і інервують капсулу суглоба. Зовнішню поверхню капсули суглоба інервує гілочка, що відходить від лицевого нерва. До капсули суглоба відходять м’язеві нервові гілочки від прилеглих жувального та зовнішнього крилоподібного м’язів. Від периваскулярних сплетінь, перш за все навкруги поверхневої скроневої артерії, відокремлюються нервові гілочки і також інервують капсулу суглоба. За своїм оходженням вони є частково гілками верхнього шийного симпатичного вузла.

Численність різних нервів в капсулі суглобу є морфологічною основою для рецепції і сигналізації в центральну нервову систему пропріорецептивних змін, що виникають в скронево-нижньощелепному комплексі під дією різних загальних та місцевих факторів. Це обумовлює також іррадіацію болей із скронево-нижньощелепного комплексу при ряді фізіологічних та патологічних станів в різні відділи обличчя, голови та шиї, плечового поясу, верхньої кінцівки, горло, язик та інші відділи. Або навпаки: із цих відділів біль іррадіює в область СНЩС.

СНЩС має складну і багату інервацію. Такі особливості іннервації при ураженнях СНЩС можуть призвести до розвитку складної клінічної картини больового синдрому. Складна інервація капсули та області розміщення СНЩС обумовлює труднощі диференційної діагностики, та, відповідно, чіткого розмежування больового синдрому дисфункції цього з’єднання та інших больових синдромів обличчя та шиї.

М’язи, що забезпечують рухи в СНЩС.

 

Рухи в СНЩС здійснюють: жувальний, скроневий, медіальний крилоподібний, латеральний крилоподібний, щелепно-під’язиковий, підборідно-під’язиковий, двобрю-шний м’язи.

Різноманітні рухи нижньої щелепи здійснюються завдяки висококоординованій діяльності жувальних м’язів, які регулює нервова система. Жувальні м'язи несуть основне функціональне навантаження при артикуляції нижньої щелепи, а СНЩС та оклюзійні поверхні зубів виконують переважно направляючу функцію. В нормі робота м’язів регулюється пропріорецепторами пародонту так, що СНЩС з обох боків виконує рівномірну опірну функцію з незначним навантаженням. Нейром’язева система запобігає тканини суглоба від надмірного стискання на стороні жування, забезпечує підвищення активності надпід’язичних м’язів, збільшення часу рефлекторного торможення активності жувальних м’язів ( суглобово-м’язевий рефлекс ).