ЗАВДАННЯ

1. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки.

1. Умий личко перепеличко! (О. Довгий).

2. Журавлику мій сірий ти вже летиш у вирій? (Т. Майданович).

3. Куди ви летите мої високі птиці? (Б. Олійник).

4. Сіла пташка на шипшину. Не вколись моя пташино! (Л. Біленька).

5. Соловейку маленький У тебе голос тоненький. (Народна творчість).

6. Станьте птахи на коліна! Заздріть півневі півні! Він співає солов'їно голосні свої пісні. (В. Симоненко).

 

2. Із поданими словами складіть і запишіть речення, у яких вони виступали б то вставними словами, то членами речення.

Може, даруйте, правда, на щастя.

ПРИКЛАД: Здається, часу я не гаю... (Л. Костенко). Усе навколо казкою здається. (Б. Остапенко).

УРОК № 9

Поняття про пряму мову й слова автора. Розділові знаки при прямій мові та словах автора. Заміна прямої мови непрямою. Інші способи передавання чужого мовлення

Пряма мова

Прямою мовоюназивається чуже мовлення, передане дослівно з повним збереженням змісту, форми та інтонації: «А нашому братові, увернув грізно Чіпка, — треба стерегти свого брата, а не тільки про се думати» (Панас Мирний, Іван Білик).

Пряма мова зазвичай супроводжується словами автора, які вказую кому вона належить. Щодо прямої мови вони можуть займати різну позицію (стояти перед прямою мовою, після неї чи всередині неї).

Розділові знаки при прямій мові

Правило	Приклад
«П», — а. «П?» - а. «П!» — а.	«Не на тебе ждати я буду», — поет відповідає. «Хто ж се я?» — поет питає. «От спасибі!» — крикнув лицар.
А : «П».	Тут поет не втерпів: «Хто там?»
«П, - а, - п.» «П, - а. – П.» «П? – а. – П.» «П! – а. – П.»	«Голос маю, — каже лицар, — та не тямлю віршування...» «Ні, се я, — озвався голос. — Маю справу пильну дуже». «Що ж? — поет на те говорить. — То за ручку та й до шлюбу!» «Годі жартів! — крикнув згорда. — Бо задам тобі я гарту!»

 

Зауважте! Окремого коментаря потребує випадок, коли слова автора стоять у середині прямої мови. Після слів автора ставиться кома з тире й пряма мова починається з малої літери, якщо слова автора стоять не на межі двох речень прямої мови, а в середині одного речення прямої мови: «Що ви, — кажу, — шукаєте?» (Л. Костенко).

Зауважте! Коли одна частина слів автора стосується тієї частини прямої мови, яка йде перед розривом, а друга — тієї, що йде після нього, то після слів автора ставиться двокрапка й тире, а пряма мова продовжується з великої літери («П, — а: — П».):«Знаю, що по закону, — сердито відповів на те Лозовий і додав: — Вишняку шкода» (В. Дрозд).