УРОК № 2

Речення, його основні ознаки. Види речень. Найменші складові частини речення. Предикативний центр. Підмет і присудок.

КЛАСИФІКАЦІЯ РЕЧЕНЬ

1. За будовою речення бувають прості й складні. Просте речення має одну граматичну основу: Непомітно вечір підкрався. Дедалі більше сіріє. Тиша (І.Коваль). Складне речення має кілька граматичних основ (дві або більше): І буде_ день, і знов огорне ніч, по колу підуть зустрічі, прощання (В. Беля). Навіщо має битися серце, якщо його ніхто не чує (В. Думанський).

2. За емоційним забарвленням — окличні й неокличні: Як ти зжилася з тугою чаїною! Як часто лицемірив твій Парнас! Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас (Л. Костенко).

3. За метою висловлювання — розповідні, питальні й спонукальні.

Розповідне речення містить повідомлення або опис певних явищ дійсності: У цьому короткому нарисі автобіографічного кінооповідання автор поспішає зробити відразу деякі визнання: у його реальний повсякденний світ, що не день, то частіше починають вторгатися спогади (О. Довженко).

Питальне речення містить запитання: Ви знаєте, як сплять старі гаї? Тичина). Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? (В. Симоненко).

Спонукальне речення виражає волевиявлення (прохання, побажання, заклик, наказ до дії): Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню. Покрий її хмарами, щоб були блискавка й грім. Освіжи небо і землю. Погаси й засвіти друге на небі. Говори, говори... (М. Коцюбинський).

4. За наявністю головних членів прості речення поділяють на односкладні й двоскладні.

Односкладні речення мають один головний член — або підмет, або присудок: Йди. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі (М. Коцюбинський). Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь (П. Тичина). Київ. Старий Поділ. Тиша (В. Підмогильний).

Двоскладні речення мають два головні члени — і підмет, і присудок: Вітер вірить мені і в дарунок привітно посилає в пісні запах ніжного цвіту (Ґ. Чубач). Чужа душа — то, кажить, темний ліс (Л. Костенко).

5. За наявністю другорядних членів — поширені й непоширені.

Поширені речення мають один або більше другорядних членів речення. На небі сонце (М. Коцюбинський). Мріють крилами з туману лебеді
рожеві (В. Симоненко).

Непоширені речення не містять другорядних членів: Засурмив листопад_(Р. Лубківський). Усі ми не в тім'я биті (Нар. тв.).

6. За наявністю ускладнюючих компонентів — ускладнені й неускладнені.

Ускладнюються речення звертаннями, вставними і вставленими конструкціями, однорідними членами, відокремленими членами речення: А якою мовою ти плачеш і смієшся? (Л. Таран). Не знаючи броду, не лізь у воду (Нар. тв.).

7. За наявністю чи відсутністю необхідних членів речення — повній неповні.

Повне реченнямістить усі необхідні для розуміння його змісту чле­ни: Поезія згубила камертон (Л. Костенко). Снігопади нарешті припини­лись (В. Думанський).

У неповних реченняходна з ланок його будови не вимовляється, од­нак фіксується свідомістю (її відновлюють з контексту чи ситуації мов­лення): Над містом розмовляють голуби. Про що, не знаю. Про цікаві речі. Про той собор. Про людство. Про війну. Про білий світ, про небо з далиною (Л. Костенко). А довкола — млисто-бузкова далеч (О. Гончар). В остан­ньому реченні присудок домислюється зі змісту другорядного члена (обставини місця довкола); тут присудком можуть бути слова є, розляглася, видніється та ін.