КАСАЦІЙНА СКАРГА
Прокуратура України
ПРОКУРАТУРА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65026, Одеса-26, вул. Пушкінська, 3 факс: 731-98-25
_____________№___________
Вищий господарський суд України
вул. О. Копиленка, 6,м. Київ, 01011
через Одеський апеляційний господарський суд
пр-т Шевченка, 29, м. Одеса, 65119
Заступник прокурора Одеської області
вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026
у справі № 5017/3606/2012
за позовом
Прокурора Болградського району
Одеської області
вул. Варненська, 19, м. Болград, Одеська область, 68702
в інтересах держави в особі
Червоноармійської сільської ради
вул. Радянської армії, 16-А, с. Червоноармійське, Болградський район, Одеська область, 68720
до
Болгарського культурного центру ім. Академіка Олександра Теодорова-Балана
вул. Руссєва, 76, с. Червоноармійське, Болградський район, Одеська область, 68720
Про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості у сумі 49360,63 грн.
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 16.05.2013 та
додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2013
КАСАЦІЙНА СКАРГА
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.02.2013 задоволено позов прокурора Болградського району в інтересах держави в особі Червоноармійської сільської ради до Болгарського культурного центру ім. Академіка Олександра Теодорова-Балана про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості в сумі 49 360,63 гривень.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 це рішення скасовано у позові відмовлено.
Вважаю, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 629, частини 6 статті 762, частини 3 статті 767, статті 776, 784 Цивільного кодексу України, статей 18, 18-1, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 13, 14 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Одеський апеляційний господарський суд мотивовано погодився з думкою суду першої інстанції та зазначив, що хоча в матеріалах справи й відсутній акт передачі спірного майна в оренду, фактичні дії Болгарського культурного центру ім. Академіка Олександра Теодорова-Балана свідчать про те, що він прийняв орендоване майно, оскільки почав здійснювати ремонт орендованого приміщення та здійснив орендну плату за два місяці (травень, червень) 2010 року, а відповідно до пункту 2.1. договору оренди від 29.04.2010 майно вважається переданим орендарю з моменту підписання сторонами зазначеного договору оренди.
Судами обох інстанцій вірно встановлено, що договір оренди від 29.04.2010 між Червоноармійською сільрадою та Болгарським культурним центром ім. Академіка Олександра Теодорова-Балана укладено, орендну плату ним встановлено та майно фактично передано орендарю.
Таким чином, згідно вимог статі 204 Цивільного кодексу України, укладений сторонами договір оренди, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог статі 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов'язання за ним відповідно до приписів частини 1 статті 193 Господарського кодексу України мають виконуватись належним чином, відповідно до вимог закону та умов договору.
Однак, відмовляючи у задоволенні позову Одеський апеляційний господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що відповідач з моменту підписання договору оренди та по час звернення з позовом не міг використовувати орендоване майно через те, що позивач передав його у стані непридатному для використання.
З таким висновком суду неможливо погодитись виходячи з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 767 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Матеріали справи не містять жодних зауважень чи застережень орендаря щодо незадовільного чи аварійного технічного (експлуатаційного) стану об'єкта оренди, тому останній вважається таким, що переданий у належному стані, чим спростовуються бездоказові твердження скаржника про зворотнє. Таким чином, оскільки відповідач підписав договір оренди майна без зауважень, то він погодився з тим, що приміщення, які передавалися йому за цим договором, відповідають вимогам закону та умовам договору.
З боку відповідача відсутнє листування з питань неможливості використання орендованого приміщення, а заяву про розірвання договору оренди відповідно до статті 784 Цивільного кодексу України ним не подавалась. Разом з тим, визначений договором та законом обов’язок вносити орендну плату останній не виконував. Отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості.
Водночас, суд апеляційної інстанції помилково дійшов до висновку щодо неможливості використання орендованого приміщення Болгарським культурним центром ім. Академіка Олександра Теодорова-Балана саме з причин, які від нього не залежали, пославшись лише на лист Державної СЕС Болградського району від 27.01.2010 № 33 та договори оренди, укладені між відповідачем у справі та відділом освіти Болградської райдержадміністрації. Ці докази, відповідно до положень статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, не є належними доказами для встановлення стану приміщення на час укладення договору оренди та причин його не використання орендарем.
Отже, Одеським апеляційним господарським судом не встановлено, а Болгарським культурним центром ім. Академіка Олександра Теодорова-Балана не доведено існування неможливості використання ним орендованого нерухомого майна за цільовим призначенням з незалежних від орендаря причин та обумовлену цим відсутність передбачених частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України підстав для звільнення орендаря від сплати орендної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 12.02.2013 у справі № 5011-58/10050-2012 та від 03.06.2009 у справі № 20/136-08-2475.
Крім того, згідно зі статтями 776 Цивільного кодексу України та 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального" поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.
У пункті 2 рішення Червоноармійської сільської ради від 23.10.2009 № 265-У, яким надано згоду на передачу приміщення будівлі дитячого садку "Казка" Болгарському культурному центру ім. Академіка Олександра Теодорова-Балана, встановлено, що ремонт приміщення проводить орендатор. Пунктом 5.3 спірного договору передбачено, що орендар може за власний рахунок і після письмової згоди орендодавця здійснювати реконструкцію, технічне переобладнання, покращення орендованого майна.
Таким чином, Болгарський культурний центр ім. Академіка Олександра Теодорова-Балана укладаючи з Червоноармійської сільською радою договір оренди від 29.04.2010, прийняв майно у користування та жодних заперечень щодо його стану при укладенні договору не надав. Входячи з викладеного, необхідності у проведенні саме капітального ремонту орендованого майна не було, а обов’язок здійснення поточного ремонту лежить на орендарю.
До того ж, посилання Болгарського культурного центру ім. Академіка Олександра Теодорова-Балана на те, що він не використовував об'єкт оренди через його неналежний технічний стан, не є достатньою підставою для звільнення від виконання зобов'язань за договором, оскільки відповідно до статей 762 Цивільного кодексу України та 286 Господарського кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним, лише у разі коли це відбулося через обставини, за які він не відповідає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.11.2012 у справі № 5017/1190/2012.
У той же час, в матеріалах справи міститься акт огляду орендованого відповідачем приміщення комісією, створеною розпорядженням сільського голови від 22.02.2012, яким зафіксовано стан приміщення на час проведення обстеження та вказано, що саме орендарем демонтовано труби та батареї опалювальної системи, лампи електричного освітлення, розібрано перестінки в деяких приміщеннях та ін. Тобто, саме Болгарським культурним центром ім. Академіка Олександра Теодорова-Балана у процесі проведення ремонту приведено об’єкт оренди в такий стан. Цей факт не заперечувався директором останнього при підписанні акту.
Згідно з положеннями частини 3 статті 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального" якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Жодну з цих дій Болгарським культурним центром ім. Академіка Олександра Теодорова-Балана не зроблено. Більш того, у ході розгляду справи судами, відповідач заперечував не тільки проти стягнення заборгованості з орендної плати, але й проти розірвання договору оренди. Стягнення компенсації витрат, пов’язаних з проведенням капітального ремонту, мало б бути предметом іншої судової справи.
Відповідно до пунктів 13, 14 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
підставою для розірвання договору може бути належним чином
доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань,
передбачених статтею 18 Закону або договором оренди, а
також вчинення ним одного чи кількох порушень, зазначених у статті
269 Цивільного кодексу України. Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата, яка встановлюється, як правило, у грошовій формі.
Виходячи з викладеного, вважаю, що судом першої інстанції вірно встановлено, що Болгарським культурним центром ім. Академіка Олександра Теодорова-Балана допущено порушення істотних умов договору оренди. У той же час, Одеським апеляційним господарським судом ці факти проігноровано та безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд фактично звільнив відповідача від відповідальності за невиконання умов договору оренди. Як наслідок, на сьогоднішній день власник майна, всупереч положенням статті 321 Цивільного кодексу України, позбавлений можливості вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном та отримувати дохід за його використання іншими особами.
Вищим господарським судом України 21.06.2013 згідно пункту 3 частини статті 111-3 ГПК України з підстав не надання доказів про направлення копії касаційної скарги прокурору Болградського району Одеської області повернуто внесену 03.06.2013 касаційну скаргу прокуратури області без розгляду.
Згідно зі статтею 111-3 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1,2,3,4,6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.
Враховуючи викладене є підстави для клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 121 Конституції України, статтями 36-1, 37 Закону України "Про прокуратуру", статтями 53, 107, пунктом 6 статті 111-9, частиною 1 статті 111-10 ГПК України, -
ПРОШУ:
1. Поновити строк на внесення касаційної скарги.
2. Прийняти касаційну скаргу до розгляду.
3. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2013 у справі № 5017/3606/2012 скасувати, рішення господарського суду Одеської області від 20.02.2013 залишити без змін.
4. Про час розгляду справи повідомити прокуратуру Одеської області та Генеральну прокуратуру України.
Справу розглянути за участю представника Генеральної прокуратури України.
Додаток: докази відправлення копій касаційної скарги сторонам, копія ухвали Вищого господарського суду України від 21.06.2013.