Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Питанням відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції присвячений розділ VIII Зако­ну «Про захист економічної конкуренції».

Згідно зі ст. 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є:

1) антиконкурентні узгоджені дії;

2) зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

3) антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управ­ління та контролю;

4) невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;

5) здійснення учасниками узгоджених дій – суб'єктами гос­подарювання дій, заборонених згідно з ч. 5 ст. 10 Закону;

6) делегування повноважень органів влади чи органів місце­вого самоврядування у випадках, заборонених згідно зі ст. 16 Закону;

7) вчинення дій, заборонених згідно зі ст. 17 Закону;

8) обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена згідно із ч. 2 ст. 18, статтями 19 і 20 Закону;

9) обмежувальна діяльність, заборонена згідно із ч. 1 ст. 18 Закону;

10) недотримання умов, передбачених пунктом 2 ч. З ст. 22 Закону;

11) порушення положень погоджених з органами Антимо­нопольного комітету України установчих документів суб'єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;

12) концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна;

13) неподання інформації Антимонопольному комітету Ук­раїни, його територіальному відділенню у встановлені органа­ ми Антимонопольного комітету України, головою його тери­торіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

14) подання інформації в неповному обсязі Антимонополь­ному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

15) подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;

16) створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у прове­денні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;

17) надання рекомендацій суб'єктами господарювання, об'єд­наннями, органами влади, органами місцевого самоврядуван­ня, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень;

18) обмеження в господарській діяльності суб'єкта господа­рювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимоно­польного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

19) невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення про на­дання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

20) обмежувальна діяльність об'єднань, заборонена згідно зі ст. 21 Закону.

За порушення законодавства про захист економічної конку­ренції до суб'єктів господарювання застосовуються такі види санкцій:

1. Штрафи відповідно до ст. 52 Закону «Про захист еконо­мічної конкуренції» накладаються органами Антимонопольного комітету на об'єднання, суб'єктів господарювання за такі порушення:

а) антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монополь­ним (домінуючим) становищем; невиконання рішення, попе­реднього рішення органів Антимонопольного комітету або їх виконання не в повному обсязі – у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації про­дукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що пе­редував року, за який накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одер­жаного прибутку. Якщо доходу (виручки) немає або відпові­дач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір дохо­ду (виручки), штраф накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) здійснення учасниками узгоджених дій – суб'єктами гос­подарювання дій, заборонених згідно із ч. 5 ст. 10 Закону; обмежувальну та дискримінаційну діяльність, заборонену згідно із ч. 2 ст. 18, статтями 19 і 20 Закону; недотримання умов, передбачених пунктом 2 ч. З ст. 22 Закону; порушення поло­жень погоджених з органами Антимонопольного комітету Ук­раїни установчих документів суб'єкта господарювання, створе­ного в результаті концентрації, якщо це призводить до обме­ження конкуренції; концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна; невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, кон­центрацію – у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накла­дається штраф, а якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голо­ви його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до десяти тисяч нео­податковуваних мінімумів доходів громадян;

в) обмежувальну діяльність, заборонену згідно із ч. 1 ст. 18 Закону; неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені орга­нами Антимонопольного комітету України, головою його те­риторіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимоно­польному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-пра­вовими актами строки; подання недостовірної інформації Ан­тимонопольному комітету України, його територіальному відділенню; створення перешкод працівникам Антимонополь­ного комітету України, його територіального відділення у про­веденні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; обме­ження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного коміте­ту України, його територіального відділення із заявою про по­рушення законодавства про захист економічної конкуренції — у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господа­рювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладається штраф, а якщо доходу (виручки) немає або відповідач на ви­могу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав даних про розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до двох тисяч неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян прий­маються виключно Антимонопольним комітетом України, ад­міністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Відповідно до Закону «Про захист від недобросовісної кон­куренції» вчинення господарюючими суб'єктами – юридични­ми особами та їх об'єднаннями дій, визначених цим законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України, його територіаль­ними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків ви­ручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб'єкта за останній звітний рік, що переду­вав року, в якому накладається штраф. У разі якщо обчислен­ня виручки господарюючого суб'єкта неможливе або виручка відсутня, зазначені штрафи накладаються у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, визначених цим законом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, їх об'єднаннями та об'єднан­нями громадян, що не є господарюючими суб'єктами, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом Украї­ни, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Примусовий поділ як вид господарсько-організаційних санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції застосовується Антимонопольним комітетом у ви­падках, коли суб'єкт господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, зловживає ним.

Примусовий поділ не застосовується у таких випадках:

· за неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи струк­турних одиниць;

· за наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, переви­щує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприєм­ства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконан­ню у встановлений строк, який не може бути меншим шести місяців.

3. Відшкодування шкоди. Особи, яким заподіяно шкоду внас­лідок порушення законодавства про захист економічної конку­ренції, можуть звернутися до суду, господарського суду із за­явою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 Закону «Про захист економічної конкуренції», відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійно­му розмірі завданої шкоди.

Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених За­коном «Про захист від недобросовісної конкуренції» як недо­бросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позо­вами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

4. Вилучення товарів. У разі встановлення факту неправомір­ного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення то­варів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб'єкта господарювання як у виробника, так і у продавця.

Порядок використання вилучених товарів визначається Ка­бінетом Міністрів України.

Вилучення товарів із неправомірно використаним позна­ченням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання за­стосовується у разі, коли можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.

Слід мати на увазі, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законо­давства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції ста­новить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі трива­ючого порушення – з дня закінчення вчинення порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції, пе­редбачені пунктами 13 – 16 ст. 50 Закону «Про захист еконо­мічної конкуренції», становить три роки з дня вчинення пору­шення, а в разі триваючого порушення – з дня закінчення вчинення порушення.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду орга­нами Антимонопольного комітету України справи про пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції.