Наводим основні положення складання агрегату та регулювання робочих органів по заданих умовах роботи.

Приклад розрахунку посівного агрегату

Розрахувати склад машинно-тракторного агрегату з трактором Т-150К для виконання операції посіву озимої пшениці в зоні лісостепу України. Визначити змінну продуктивність, витрату палива, затрати праці і прямі експлуатаційні затрати на одиницю роботи.

При розрахунках прийняти: питомий тяговий опір сівалки 1,4 кН/м, рельєф поля і=0,03, розміри поля 900×400 м.

Подамо агротехнічні вимоги на посів зернових

Сівбу потрібно робити в кращі, стислі агротехнічні терміни. Норму висіву озимої пшениці приймаємо рівною 200 кг/га. Відхилення фактичної норми висіву від заданої не більше ±3%. Глибина насіння в грунті у зоні нестійкої вологи (лісостеп) 6…7 см. Допустиме відхилення від середньої глибини насіння в грунті не більше ±1 см. Огріхи і пропуски не допускаються. Рядки повинні бути прямолінійними.

2. Приймаємо діапазон оптимальних за якістю роботи значень робочих швидкостей руху агрегату:

V_опт=8...12 км/год

Вибираємо робочі передачі трактора, що забезпечують оптимальні за якістю роботи значення швидкості руху та знаходим величину сили тяги трактора на вибраних передачах (агрофон – поле, підготовлене під посів).

Згідно з технічною характеристикою трактора Т-150К вибираєм 2 і 3 робочі передачі. Теоретична швидкість руху на цих предачах становить:

V_т2=8,53 км/год;

V_т3=10,08 км/год

Визначаєм тягові можливості трактора для заданих умов (зусилля на гаку Р_гак):

Р_гак=Р_дот–Р_f–Р_α , (2.1)

де Р_дот – дотична сила тяги на гаку трактора;

Р_f – сила опору перекочуванню трактора;

Р_α – сила опору руху трактора на підйом.

Дотична сила тяги дорівнює:

, Н (2.2)

де N_ен – номінальна ефективна потужність двигуна, кВт;

і_тр – передаточне число трансмісії;

η_мг – механічний ккд трансмісії;

n_н – номінальна частота обертання колінчатого вала двигуна, хв^-1

r_к – радіус кочення, м.

Відомо, що

η_мг=η_ц^α η_к^β η_r , (2.3)

де η_цη_к і η_r – ккд відповідно циліндричної, конічної пари шестернь та гусеничного ланцюгу (для колісних тракторів η_r=1);

α та β – кількість циліндричних і конічних пар шестерень в зачепленні.

Відповідно довідковим даним для трактора Т-150К при роботі на 2 та 3 передачах маємо:

η_мг=0,98⁴·0,95=0,88

Радіус кочення колеса трактора дорівнює:

r_к=r₀+кh, м (2.4)

де r₀ – радіус сталевого ободу колеса, м;

h – висота шини, м;

к – коєфіцієнт усадки шини.

При роботі на полі, підготовленому під посів, к=0,8.

Для трактора Т-150К маємо:

r_к=0,305+0,8·0,395=0,62 м

Підставивши у формулу (2.2) значення розрахованих та довідкових величин, матимемо:

Н

Н

Максимальна сила зчеплення ходового апарату з грунтом дорівнює:

F_max=µ G_сц , Н (2.5)

де µ - коєфіцієнт зчеплення;

G_сц – зчіпна вага трактора, Н

Для поля, підготовлного до посіву, µ=0,5...0,7.

Для тракторів з усіма ведучими колесами (Т-150К) зчіпна вага дорівнює експлуатаційній вазі:

G_зч=77000 Н

Тому в даному випадку маємо:

F_max=0,6·77000=46200 Н

Так як F_max>P_дот , то зчеплення достатнє. Рухомою буде сила P_дот.

Силу опору перекочуванню трактора знаходимо за формулою:

P_f=G_Т f_Т , H (2.6)

де G_r – експлуатаційна вага трактора, Н;

f_Т – коєфіцієнт опоруперекочування трактора.

Для поля, підготовленого під посів, f_Т=0,16...0,20

Маємо:

P_f=77000·0,18=13860 Н

Сила опору руху трактора на підйом дорівнює:

Р_α= G_Т і Н, (2.7)

де і – нахил місцевості в сотих долях (див. умову завдання).

Р_α=77000·0,03=2310 Н

Підставивши значення величини в формулу (2.1), отримаєм:

Р_гак2=45428-13860-2310=29258 Н

Р_гак3=39853-13860-2310=23683 Н

4. Визначаємо найбільшу ширину захвата агрегату на вибраних передачах:

, м (2.8)

де K_v – опір сівалки з урахуванням швидкості переміщення, яка дорівнює 5 км/год (наводиться у завданні), Н/м;

g_c і g_сц – вага сівалки та зчіпки, Н/м;

f_сц – коєфіцієнт опору перекачування зчіпки.

Приймаємаємо f_зч=f_Т=0,18

Питомий опір сівалки знаходимо за формулою:

Н/м (2.9)

де К – питомий опір сівалки при швидкості руху 5 км/год (наводиться у завданні), Н/м;

V₀ – швидкість руху агрегату, 5 км/год;

V – задана швидкість руху агрегату, км/год

Т_П – темп приросту питомого опору, %. Приймаємо Т_п=2%.

Приблизний опір сівалки при роботі 2 та 3 передачах трактора дорівнює

Н/м;

Н/м;

Із довідкової літератури приймаємо:

g_c=3890 Н/м;

g_зч=1100Н/м.

Підставивши значення величин у формулу (2.8) матимемо:

м

м

5. Визначаєм розрахункову кількість сівалок в агрегаті:

(2.10)

де в – ширина захвату однієї сівалки, м;

в=3,6 м.

Маємо:

;

Фактична кількість сівалок в агрегаті буде дорівнювати:

На 2-й передачі N_ф2=4;

На 3-й передачі n_ф3=3.

При роботі на 2 передачі трактора Т-150К в склад агрегату буде входити зчіпка СП-16 та чотири сівалки СЗ-3.6, а на 3 передачі – зчіпка СП-11 та 3 сівалки СЗ-3.6.

6. Визначаєм опір агрегату на кожній передачі:

R_α=K_v в n_ф+G_cn_фi+G_зч(f_зч+i), H (2.11)

де G_cіG_cц – вага відповідно сівалки та зчіпки, Н.

Маємо:

R_α2=1484·3,6·4+14000·4·0,03+17620(0,18+0,03)=26720 Н;

R_α3=1540·3,6·3+14000·3·0,03+9150(0,18+0,03)=19813 Н.

7. Знаходим коєфіцієнт використання тягового зусилля трактора:

(2.12)

;

.

Рекомендовані значення η_u=0,83...0,95.

Тобто, завантаження трактора знаходиться в рекомендованому проміжку.

Наводим основні положення складання агрегату та регулювання робочих органів по заданих умовах роботи.

Мінімально необхідний фронт зчіпки (відстань між точками кріплення крайніх машин) визначаємо за формулою:

В_зч=(n_ф – 1)в (2.13)

Маємо:

В_зч2=(4 – 1)3,6=10,8 м

В_зч3=(3 – 1)3,5=7,2 м

Коли відомо відстань між точками кріплення крайніх машин, на брусі зчіпки помічаєм місця приєднання машин так, щоб вони симетрично розташовувались відносно повздовжньої осі зчіпки.

В універсальних зчіпках довжина тяг визначена конструкцією подовжувачів. В агрегатах з такими зчіпками сцепками передній ряд машин кріплять до основного бруса зчіпки, а задній до подовжувачів. Більшу кількість машин розміщують у передньому ряді, а меншу – у задньому. Таке розміщення зменшує кількість подовжувачів та полегшує поворот агрегата.

Після приєднання машин до трактора встановлюють направляючі пристрої (маркери, слідопоказчики).

Виліт маркеру при водінні трактора по сліду поперемінно лівим і правим колесом знаходимо за формулою:

м, (2.14)

де В – ширина захвату агрегату, м;

С – колія трактора, м;

т – величина стикового міжряддя, м.

Для чотирьохсівального посівного агрегату з трактором Т-150К маємо:

м;

Для трьохсівального агрегату:

м.

З метою зменшення віліту маркерів додатково встановлюють слідопоказчики. Для чотирьохсівалкового агрегату виліт слідопоказчиків приймаємо рівним 3 м, а трьохсівакового – 2 м. Тоді виліт маркера необхідно зменшити на величину вильоту слідопоказчика.

Перед виїздом у поле необхідно відрегулювати сівалку на норму висіву.

Користуючись графіком залежності норми висіву насіння від довжини котушки у висівному апараті, вибираєм передаточне відношення приводу і довжину робочої частини котушок. Передаточне відношення підбираємо таким чином, щоб норма була отримана при найменшому його значенні, але при більшій довжині робочої частини котушок, що забезпечує більш рівномірний висів насіння та не допустить подрібнення їх в апаратах. (Пам’ятаємо, що висівний апарат приводиться в рух від опорних колів сівалки).

Це попередня установка висівних апаратів. Більш точніше настроюємо розрахунково-експериментальним способом. Для цього визначаєм кількість насіння яку повинна висіяти одна секція за 15 обертів ходового колеса:

(2.15)

де Д – діаметр колеса сівалки, м;

Q – норма висіву насіння, кг/га;

δ_с – буксування колеса сівалки, δ_с=0,1.

Потім сівалку піддомкрачуєм, прокручуєм ходове колесо декілька разів для заповнення ячейок котушки і висіяне зерно засипаємо назад у насінневий ящик. Після цього прокручуєм колесо 15 разів, зважуємо насіння і порівнюємо з розрахунковими даними. Якщо дані різняться більш ніж ±3%, збільшуємо або зменшуємо довжину котушки.

Кінцеву норму висіву можна провірити і відрегулювати у полі по контрольній наважці (зважена норма у торбинці).

9. Вибираємо спосіб і напрямок руху агрегату для поля розміром 900×4000 м. Визначаємо величину поворотніх смуг і ширину загінок.

Основним способом руху для посівних агрегатів являється човниковий (рис. 1). Напрямок руху агрегату – вздовж довгої сторони поля (900 м за умовою).

Перед початком роботи агрегата відбиваємо поворотні смуги.

Рис. 1. Схема руху посівного агрегату

Найменша розрахункова ширина поворотної смуги для петльового грушоподібного способу повороту агрегата дорівнює:

E_p=2,8·R₀+d_к+e, м (2.16)

де R₀– радіус повороту агрегату, м;

d_к – кінематична ширина агрегату (відстань від повздовжньої осі, що проходить через кінематичний центр, до найвіддаленіших від неї точок агрегату), м;

e– довжина виїзду агрегату, м.

Для посівних трьохсівалкових агрегатів радіус повороту дорівнює:

R₀=0,9 В,

а для чотирьохсівалкових –

R₀=0,8 В.

Таким чином, в даному випадку для трьохсівалкового агрегату радіус повороту буде дорівнювати 9,72 м.

Кінематична ширина агрегату приблизно дорівнює половинв ширини захвату, тобто:

d_к=0,5 В

Таким чином, для трьохсівалкового агрегату d_к=5,4 м, а для чотирьохсівального – 7,2 м.

Довжина виїзду агрегату дорівнює:

Е=0,5l_к, м

де l_к – кінематична довжина агрегату, м.

Кінематична довжина агрегату визначається за формулою:

l_к= l_Тl_зч l_с , м (2.17)

де l_к=l_Т, l_зч і l_с– кінематична довжина відповідно трактора, зчіпки (з подовжувачами) і сівалки.

Відповідно довідковим даним приймаємо l_Т=2,4 м, l_зч=6,7 м, l_с=3,5 м.

При ешелонованому розташуванні сівалок кінематична довжина трьох- і чотирьохсівалкового агрегату буде приблизно рівною.

Маємо:

l_к=2,4+6,7+3,5=12,6 м,

е=0,5·12,6=6,3 м.

Підставивши значення величин у формулу (2.16), отримаєм:

Е_р3=2,8·9,72+5,4+6,3=38,92 м,

Е_р4=2,8·11,52+7,2+6,3=45,76 м

Фактична (дійсна) ширина поворотної смуги повинна бути не менше, ніж розрахункова, і кратна робочій ширині захвату агрегату. Враховуючи це, ширину поворотної смуги приймаємо рівною чотирьом захватам агрегату.

При човниковому способі пересування агрегату поле на загонки не розбивається.