Бухарестський мир та його значення для Сербії
***
●Балканские народы и европейские правительства в XVIII – начале XX в. (Документы и исследования). Москва, 1982.
●Первое сербское восстание 1804–1813 гг. и Россия: Сб. документов. Москва, 1980. Кн.1; 1983. Кн.2.
●Формирование национальных независимых государств на Балканах (конец XVIII – 70-е годы XIX в.). Москва, 1986.
●Хрестоматия по новой истории. В 3-х т. / Под ред. А.А.Губера и А.В.Ефимова. Москва, 1963. Т.1.
***
●Анкудинова А.М. Русская армия в войне с Османской империей в 1806–1812 гг. и национально-освободительное движение сербского народа // Из истории классовой борьбы и национально-освободительного движения. Ярославль, 1976.
●Войнович Д. История сербского народа. Одесса, 1903.
●Димитров С., Манчев К. История на балканските народи XV–XIX век. София, 1971.*
●Достян И.С. Борьба сербского народа против турецкого ига. XV – начало XIX в. Москва, 1958.
●Достян И.С. Россия и балканский вопрос. Из истории русско-балканских политических связей первой трети XIX в. Москва, 1972.
●Достян И.С. Основные етапы и особенности политики России на Балканах с последней трети XVIII в. до 1830 г. // Международные отношения на Балканах. Москва, 1974.
●Достян И.С. Русская общественная мысль и балканские народы: От Радищева до декабристов. Москва, 1980.*
●Достян И. Социально-экономические отношения в сербской деревне накануне восстания 1804 года. Автореферат дис. канд. ист. наук. Москва, 1950.
●Миллер А.Ф. Мустафа паша Байрактар. Оттоманская монархия в начале 19-го в. Москва; Ленинград, 1947.
●Нарочницкий А.Л. Россия, Сербия и Чорногория в начале XIX в. // Новая и новейшая история (Москва). 1980. № 3.
●Попов Н. Россия и Сербия. Исторический очерк русского покровительства Сербии с 1806 по 1856 г. Москва, 1869. Ч.1.
●Грачев В.П. История Первого сербского восстания 1804–1813 гг. в собрании В.Богишича // Центральная и Юго-Восточная Европа в новое время. Москва, 1974.
●Miller W. The Ottoman Empire. 1801–1913. Camridge, 1913.
***
Сербське повстання початку ХІХ ст., як могутній національно-визвольний і соціальний рух, було спрямоване проти османського засилля і переслідувало мету відновити втрачену державність. Повстанцям сприяв зовнішній фактор: позиція Австрії, російсько-турецька війна, сербська еміґрація.
У ході повстання формувалися національні органи влади і управління, цивільні та військові. З них важливу роль відігравала Урядова рада. Наприкінці 1808 р. вождь повсталих Караґеорґій проголосив себе спадковим верховним правителем. Найважливіші питання він вирішував за участю скупщин: на них запрошувалися воєводи, члени Урядової ради, кнезі, кмети, купці, священики. Умови воєнного часу сприяли тому, що цивільні органи відтіснялися на задній план. Згодом, бажаючи зміцнити владу, Караґеорґій реорґанізував управління країною, наблизивши його до європейського зразка.
Зміна зовнішньополітичної ситуації, російсько-турецьке мирне порозуміння, вплинули на повстанські здобутки. Турки зуміли силою придушили національно-визвольний рух сербів і реставрували старі порядки та адміністративні межі.
Дана тема вивчається у вигляді семінарського заняття, з окремими елементами практичного. Останні стосуються особливостей термінології. При цьому, використовуючи документальний матеріал, доцільно розробити спеціальний словничок. Це значною мірою полегшить вивчення фактичного матеріалу. В ході заняття студенти повинні вільно орієнтуватися у таких питаннях:
●термінологія;
●політико-адміністративне становище сербських земль;
●економічна ситуація;
●національний гніт;
●яничарське свавілля;
●“різня кнезів” і її наслідки;
●початок повстання і його спрямованість;
●повстання і позиція Габсбурґів;
●налагодження сербсько-російських контактів;
●військові дії повстанців у 1804–1806 рр.;
●вплив російсько-турецької війни на дальший розвиток повстання;
●політика російської дипломатії;
●політична боротьба у повстанському керівництві;
●етапи повстання;
●Бухарестський мир і його ухвали з сербського питання;
●спроба Караґеорґія порозумітися з османською владою та її невдача;
●наслідки і значення повстання.