Підготовка до проведення гри

 

Вибір гри насамперед залежить від завдання, поставленого перед уроком. Визначаючи його, керівник враховує вікові особливості дітей, їхній розвиток, фізичну підготовленість, кількість дітей і умови проведення гри.

У рухливих іграх може брати участь від 3 до 300 чоловік.

В умовах самостійного проведення, найчастіше використовуються ігри, розраховані на 3-10 учасників. Вони звичайно організуються дітьми самостійно у дворах та на майданчиках. В організованих заняттях, проведених під керівництвом педагога, вожатого, вихователя (на уроках, на зборах класу, на заняттях у дитячих оздоровчих таборах, у спортивній школі), проводяться рухливі ігри, розраховані, як правило, на 20-40 учасників. На святах, вечорах при масовому скупченні дітей можна використовувати масові рухливі ігри, розраховані на 100- 300 учасників.

При виборі гри треба враховувати форму занять (урок, перерва, заняття класу, свято, прогулянка). На уроці й перерві час обмежений; завдання й зміст ігор на перерві інші, чим на уроці; на святі використовуються головним чином масові ігри й атракціони, у яких можуть брати участь діти різного віку й різної підготовленості.

Вибір гри безпосередньо залежить від місця її проведення. У невеликому вузькому залі або коридорі проводяться ігри з лінійною побудовою, ігри, у яких граючі беруть участь по черзі. У великому залі або на майданчику можна проводити ігри з бігом урозсип, з метанням великих і малих м'ячів, з елементами спортивних ігор. Під час прогулянок і екскурсій за місто проводяться ігри на місцевості. Узимку на майданчику проводяться зимові ігри на лижах, на ковзанах, на санях, ігри з будівлями зі снігу.

При проведенні ігор на повітрі необхідно враховувати стан погоди (особливо взимку). Якщо температура повітря низька, то всі учасники повинні діяти активно. Треба уникати ігор, у яких доводиться довго стояти й чекати своєї черги. У жарку погоду краще використовувати малорухомі ігри, у яких учасники виконують ігрове завдання по черзі.

Вибір гри залежить також від наявності посібників і інвентарю. Через відсутність відповідного інвентарю й невдалої його заміни гра може припинитися.

Керівник використовує ігри із програми по фізичній культурі, збірників, цікаві ігри, в які грають діти, нові варіанти ігор самостійної й колективної творчості дітей і керівника. Творчо перероблені ігри приймають нові форми, часто більше ефективні у виховному відношенні для даного контингенту дітей.

У зв'язку з великим інтересом дітей до спорту було створено багато ігор з елементами спортивних ігор і інших видів спорту. Це дозволило школярам молодшого й середнього віку в доступній для них формі залучатися до різних видів спорту: хокею («Шайбу в коло»), баскетболу («Боротьба за м'яч», «М'яч капітанові»), волейболу («Пасування волейболістів»).

Необхідно широко популяризувати національні ігри, які мають виховне значення. Це сприяє дружбі між дітьми різних національностей, знайомить їх з особливостями культури й побуту різних народів.

Підготовка місця для гри.Для проведення ігор на повітрі треба зняти дерен (якщо потрібна точна розмітка й рівна площадка) або підібрати рівний зелений майданчик (особливо для дітей молодшого шкільного віку). Майданчик найкраще робити прямокутної форми, шириною не менш 8 м і довжиною не менш 12 м. На відстані 2 м від поля рекомендується поставити кілька стільців. Бажано, щоб навколо літнього майданчика були дерева, чагарники.

Узимку майданчик для ігор треба очистити від снігу, утрамбувати й оточити сніжним валом або крижаною доріжкою, яку можна використовувати для катання на ковзанах. Для окремих ігор варто посипати майданчик піском. Можна підготувати постійні місця для деяких ігор, у які діти люблять грати самостійно.

При проведенні ігор у приміщенні треба передбачити, щоб уприміщенні не було сторонніх предметів, які заважають рухам граючих. Якщо ігри проводяться в спортивному залі, бажано снаряди (бруси, поперечина, кінь, козел) забрати в підсобне приміщення. Якщо снаряди не можна забрати із залу, треба поставити їх у короткої стіни й відгородити лавами, сіткою й іншими м’якими предметами. Шибки й лампи варто закрити сітками. Перед проведенням ігор приміщення треба провітрити й протерти підлогу вологою ганчіркою.

Перед проведенням ігор на місцевості керівник зобов'язаний заздалегідь добре ознайомитися з місцевістю й намітити умовні границі для гри. Коли недалеко від майданчика є дорога, його треба відгородити огорожею, щоб діти не вибігали на дорогу. Велике значення мають зелені насадження, які захищають майданчик від вітру і куряви, збагачують повітря киснем, дають тінь, а також при певному розташуванні вони можуть служити орієнтирами, які показують границі майданчика.

Місця для ігор підготовляють учні разом з керівником.

Підготовка інвентарю до ігор.Для проведення рухливих ігор потрібні прапорці, кольорові пов'язки або жилетки, м'ячі різних розмірів, гімнастичні палиці, булави або кеглі, обручі, скакалки й т.п. Бажано, щоб інвентар був барвистим, яскравим, помітним у грі (це особливо важливо для молодших школярів). За розміром й вагою інвентар повинен відповідати силам граючих. Кількість інвентарю необхідно передбачити заздалегідь.

Інвентар бажано зберігати поруч із місцем проведення ігор. Важливо стежити за його санітарним станом і регулярно упорядковувати. У виховних цілях корисно залучати дітей до зберігання й лагодження інвентарю. Для ігор на галявинах, на зимових майданчиках можна використовувати шишки, сніг і т.п.

Інвентар розподіляється між учасниками або розставляється тільки після пояснення гри. Це роблять самі діти, акерівник спостерігає за тим, щоб вони виконували завдання швидко, точно, організовано.

Розмітка майданчика.Для проведення ігор на свіжому повітрі треба підготувати майданчик: утрамбувати його, посипати піском, яскравою фарбою розмітити постійні лінії оскільки учням, захопленим грою, важко стежити за умовними або не чіткими лініями. Нескладну розмітку можна зробити одночасно з розповіддю змісту гри або ж до її початку, а при розповіді лише вказувати на відзначені границі.

Узимку ділянку потрібно очистити від снігу, утрамбувати, огородити сніговим валом, зробити снігові фігури та гірки.

Майданчик для проведення рухливих ігор обмежують добре помітними лініями. Тимчасову розмітку в середині майданчика роблять для кожної гри окремо. Використовують кеглі, прапорці, конуси. Узимку лінії розмічають темним порошком (синькою, золою та ін.). Щоб запобігти травмам, особливо в іграх з бігом і ловінням , лінії проводять на відстані 2 – 2.5 м від стін, парканів та інших предметів. Особливо це важливо в іграх з перебіжками, у яких більша група учасників забігає одночасно за кордон «будинків».

Попередній аналіз гри.Керівник зобов'язаний, готуючись до проведення гри, попередньо продумати весь процес гри й передбачати, які моменти її можуть викликати азарт, нечесне поводження граючих, падіння інтересу, щоб заздалегідь продумати, як запобігти цим небажаним явищам.

Керівник, який добре знає дітей, попередньо намічає, кому із граючих бути капітаном, першим ведучим, яку роль відвести найменш організованим дітям, як зацікавити грою слабких і пасивних гравців.

Для проведення деяких ігор він заздалегідь намічає помічників з учасників, визначає їхні функції й, якщо потрібно, дає їм можливість підготуватися (наприклад, в іграх на місцевості). Помічники заздалегідь ознайомлюються із правилами гри й місцем її проведення.

Важливо, щоб обстановка сприяла правильному процесу гри, розвитку дитячої творчості, прищеплюванню організаторських здібностей, гарному засвоєнню правил, товариському поводженню в грі, прояву своїх індивідуальних здібностей, умінню боротися в колективі за інтереси колективу.

Розміщення граючих і місце керівника при поясненні гри.Перш ніж пояснити гру, необхідно так розставити учасників, щоб вони добре бачили керівника й чули його розповідь. Найкраще вишикувати граючих у вихідне положення, з якого вони почнуть гру.

Якщо для початку гри учасники стають у коло, керівник для пояснення гри перебуває між граючими.

 

 

Вчитель

 

Діти

 

Не можна ставати в центр кола, тому що тоді половина граючих виявиться за спиною керівника.

Якщо граючі розділені на дві команди йвишикувані одна проти іншої на великій відстані («Квач маршем», «Два табори», «Виклик»), то для пояснення треба зблизити команди, а потім відвести їх на границі «будинків». У цьому випадку керівник, пояснюючи гру, стає між граючими в середині майданчика в бічній границі й звертається то до однієї, то до іншої команди.

 

 

Якщо гра починається з руху врозтіч (типу «Квача»), то можна вишикувати граючих у шеренгу, коли їх небагато, або згрупувати біля себе, але так, щоб всі добре бачили й чули керівника.

 

 

 

При поясненні гри не можна ставити дітей обличчям до сонця (вони будуть погано бачити керівника) або до вікон (вони можуть дивитися у вікно й відволікатися). Керівник повинен стояти на видному місці боком або в крайньому випадку обличчям до світла, але так, щоб бачити всіх учасників і контролювати їхню поведінку.

Пояснення гри.Успіх гри значною мірою залежить від її пояснення. Приступаючи до розповіді, керівник зобов'язаний ясно уявити собі всю гру.

Розповідь повинна бути короткою: тривале пояснення може негативно позначитися на сприйнятті гри. Виняток становлять ігри в молодших класах, які можна пояснити в казковій, захоплюючій формі.

Розповідь повинна бути логічною, послідовною. Рекомендується дотримуватися наступного плану розповіді: 1- назва гри; 2 - роль граючого і їхнього місце розташування; 3 - хід гри; 4 - мета; 5 - її правила. Розповідаючи зміст гри, вчитель, безумовно, торкнеться правил, але наприкінці розповіді на них необхідно зупинитися ще раз, щоб діти краще їх запам'ятали.

Розповідь не повинна бути монотонною. Пояснювати гру треба спокійним голосом, іноді підвищуючи або знижуючи його, щоб звернути увагу учнів на той або інший момент змісту.

У розповіді не слід вживати складних термінів, Нові поняття, нові слова необхідно пояснювати.

Для кращого засвоєння гри розповідь рекомендується супроводжувати показом. Він може бути неповним (деякі моменти гри роз'ясняються жестами й окремими рухами) або повним (відтворюються найбільш складні моменти гри самим керівником або учнями).

При поясненні треба враховувати настрій учнів. Помітивши, що їхня увага ослабнула, керівник повинен скоротити пояснення або пожвавити його. Якщо після розповіді учасники задають питання, треба відповідати на них голосно, звертаючись при цьому до всіх граючих.

Зміст гри докладно пояснюється тільки тоді, коли учні грають у дану гру вперше. При повтореннях гри варто тільки нагадати основний зміст і пояснити додаткові правила й прийоми. Для поновлення правил гри - найкраще залучати самих учнів.

Виділення ведучих. Виконання обов'язку ведучого має великий виховний вплив на гравців. Тому бажано, щоб у цій ролі побувало якнайбільше дітей. Виділяти ведучих можна різними способами.

По призначенню керівника. Керівник призначає ведучого, з огляду на його роль у грі. Перевага цього способу: швидко обраний учень найбільш відповідає вимогам ведучого. Але при такому способі не проявляється ініціатива граючих. Керівник призначає ведучого в тому випадку, коли діти не знайомі один з одним, мало часу або треба призначити ведучого наміченого учасника з виховною метою. При призначенні ведучого керівник повинен коротко пояснити свій вибір, щоб учасники не запідозрили його в упередженому відношенні до окремих гравців.

Існує спосіб вибору ведучого за допомогою жеребкування. Жеребкування може бути зроблено шляхом розрахунку, метання й інших способів. Для розрахунку діти стають у коло й починають яку-небудь «лічилку». Вимовляючи кожне слово «лічилки», вони вказують по черзі на гравців. На кого прийде останнє слово «лічилки», той стає ведучим або, навпаки, вибуває з кола. В останньому випадку лічать доти, поки не залишиться один учасник, який і стане ведучим. Спосіб «лічилки» вимагає порівняно багато часу; ним звичайно користуються в іграх, які проводяться у позаурочний час. В окремих випадках «лічилку» застосовують і на уроках, щоб трохи заспокоїти дітей після сильного збудження. «Лічилки» з осмисленим текстом сприяють розвитку мови дітей. Можна також вибирати за допомогою лічилки з першого разу: на кому закінчилася лічилка той і буде ведучим.

 

Приклади лічилок:

 

Щоб летіти на планети

Збудували ми ракети.

Раз, два, три –

Полетиш сьогодні ти!

 

Котилася торба

з великого горба,

А в тій торбі

Хліб – паляниця

Кому доведеться,

Тому і жмуриться!

 

Бігав зіянь по болоту,

Він шукав собі роботу.

Він роботи не знайшов

Сів, заплакав і пішов.

 

 

Над квіткою гуде бджілка,

Сидить в житі перепілка,

На черешні горобець,

А хто зловить – молодець!

 

 

Для визначення, ведучого способом жеребкування можна «триматися за паличку». Учасник бере ціпок знизу, за ним береться рукою другий гравець, потім третій і т.д. Ведучим стає той, хто візьме ціпок за кінець і утримає його або покриє ціпок зверху долонею. Цей спосіб можна використовувати при 2-4 граючих.

Можна при виборі ведучого застосовувати метання. Водить той, хто далі всіх кине камінь, м'яч і т.д. Цей спосіб вимагає багато часу. Ним можна скористатися при проведенні ігор на відкритому повітрі в позаурочний час.

Визначення, ведучого способом жеребкування не завжди вдало. Однак діти часто застосовують цей спосіб у самостійних іграх, тому що він не викликає в них суперечок.

Один з найбільш удалих способів - виділення ведучого по вибору граючих. Цей спосіб гарний у педагогічному відношенні, він дозволяє виявити колективне бажання дітей, які звичайно вибирають найбільш гідних ведучих. Однак у грі з мало організованими дітьми цей спосіб застосувати важко, тому що ведучого часто вибирають не по заслугах, а під натиском більш сильних, наполегливих дітей. Керівник може порекомендувати дітям вибрати тих, хто краще бігає, стрибає, попадає в ціль й т.п.

Добре встановити почерговість у виборі ведучого, щоб кожний учасник побував у даній ролі. Це сприяє вихованню організаторських навичок і активності.

Можна призначити ведучого за результатами попередніх ігор. Ведучим стає гравець, який у попередній грі був найбільш спритним, швидким і т.д. Про це треба повідомити учасникам заздалегідь, щоб вони прагнули проявляти в іграх необхідні якості. Негативною стороною цього способу є те, що в ролі ведучого не зможуть бути слабкі й менш спритні діти.

Названі вище способи вибору ведучого треба змінювати залежно від поставленого завдання, умов занять, характеру гри, кількості граючих і їхнього настрою.

Розподіл на команди виконується різними способами.

Гравці розподіляються на команди вчителем в тих випадках, коли потрібно щоб команди були рівні по силах. Цей спосіб використовують при проведенні складних рухливих і спортивних ігор з учнями старших класів. При такому способі граючі активної участі в розподілі команд не приймають.

Можна розподіляти граючих на команди шляхом розрахунку: шикують у шеренгу, розраховують на перший-другий; перші номери складуть одну команду, другі - іншу. Таким же способом можна розділити й на 3-4 команди. Це найбільш швидкий спосіб, їм найчастіше користуються на уроках фізичної культури. Але при даному способі поділу на команди сили не завжди рівні.

Можна розділити граючих на команди шляхом фігурного марширування або розрахунку колони, яка рухається. У кожному ряді повинно бути стільки людей, скільки потрібно команд для гри. Склад команд при цьому способі буває випадковим і часто не рівним по силах.

Два останніх способи зручні для ігор, які проводяться на уроках, тому що вони не вимагають багато часу й дозволяють організовано перейти від одного виду вправ до іншого.

Застосовується також спосіб поділу команд по змові. Діти вибирають капітанів (командирів), розділившись на пари (приблизно рівні під силу), змовляються, хто ким буде, і капітани вибирають їх по назвах. При такому поділі команди майже завжди рівні по силах. Цей спосіб діти дуже люблять, тому що він сам є своєрідною грою, але його можна застосовувати тільки в тих випадках, коли гра не обмежена часом (в основному в позаурочний час).

Спосіб поділу по призначенню капітанів. Діти вибирають двох капітанів, які по черзі набирають гравців собі в команду. Цей спосіб досить швидкий, і команди по силах складаються рівними. Негативною стороною даного способу є те, що слабких гравців капітани беруть неохоче, що часто приводить до образ і сварок серед граючих. Щоб цього не трапилося, рекомендується не доводити вибір до кінця й розділити останніх шляхом розрахунку. Спосіб по призначенню капітанів варто застосовувати тільки в іграх з учнями старшого шкільного віку, які добре знають гравців і вміють правильно оцінити їхні сили.

Можуть бути й постійні команди, причому не тільки для спортивних ігор, але й для складних рухливих ігор, ігор-естафет, особливо в тих випадках, коли проводяться змагання між класами, школами й навіть містами. Постійний склад команди в «Веселих стартах і інших іграх, коли треба готовити команди до змагань.

Вибір капітанів команд.В організації командних ігор важливу роль відіграють капітани або командири команд, які відповідають за поведінку всієї команди в цілому й окремих граючих. Капітани - безпосередні помічники керівника. Вони організують і розміщають учасників, розподіляють їх по силах й відповідають за дисципліну гравців у процесі гри.

Капітанів вибирають самі граючі або призначає керівник. Коли граючі самі обирають капітанів, вони привчаються оцінювати один одного по достоїнству й, виражаючи довіру своєму товаришеві, спонукують його до більшої відповідальності. Якщо граючі недостатньо організовані або погано знають один одного, керівник сам призначає капітанів. Іноді він призначає капітанами (у виховних цілях) пасивних гравців або тих що легко збуджуються, нестриманих, сприяючи тим самим вихованню необхідних рис характеру.

Капітанів вибирають і призначають звичайно тоді, коли укомплектовані команди. Капітанів вибирають заздалегідь тільки при поділі на команди шляхом вибору й шляхом змови.

У постійних командах капітани періодично переобираються.

Виділення помічників.Помічники, обрані керівником, спостерігають за дотриманням правил, рахують результати гри, а також роздають і розставляють інвентар. Помічники - це майбутні організатори гри, тому бажано, щоб цю роль виконували всі учні протягом навчального року або табірного періоду.

Кількість помічників залежить від складності правил і організації гри, кількості граючих і розмірів майданчика, приміщення. Про призначення помічників керівник повідомляє всім граючим.

Залежно від складності гри й виду завдань, які вирішуються у процесі занять, помічників виділяють до шикування граючих або після оголошення гри й вибору ведучого. Якщо гра вимагає сили й витривалості (наприклад, «Білі ведмеді»), керівник може заздалегідь призначити фізично слабких дітей на роль помічників. Завчасно треба виділити помічників для ігор на місцевості, щоб разом з ними підготуватися до майбутньої гри. Для гри з поділом на команди (наприклад, «Перестрілка») помічників можна виділити після пояснення гри, з огляду на підготовленість дітей.

Привчати дітей до обов'язків помічників рекомендується з 1-го класу. Спочатку їм варто давати прості доручення (наприклад, стежити за тим, щоб граючі не вибігали за межі майданчика, не заступали за риску до сигналу, не вибігали раніше закінчення речитативу й т.п.), а потім, поступово ускладнюючи їх, довести помічників до ролі других керівників.