Вчені та педагоги про рухливу гру.

 

На величезне значення рухливих ігор у справі виховання дітей і формування їх особливості вказували видатні педагоги, лікарі, психологи і громадські діячи: К.Д.Ушинський, Є.А.Покровський, П.Ф.Лесгафт, В.В.Гориневський, А.С.Макаренко та ін.

Є.А.Покровський вважав рухливі ігри природною потребою дитячого організму і джерелом здоров’я.

П.Ф.Лесгафт зазначав, що гра є вправою, за допомогою якої дитина готується до життя.

В.В.Гориневський звертав увагу на оздоровчо-гігієнічне значення рухливих ігор, вказував на те, що ігри в дитячому віці повинні бути органічною частиною навчального процесу і активним відпочинком після надто збуджуючої розумової праці.

А.С.Макаренко бачив у грі величезні можливості для формування особистості майбутнього громадянина і діяча. Він надавав величезного значення іграм з точки зору виховання почуття відповідальності, вміння переборювати труднощі тощо. А.С.Макаренко розглядав ігри як один із дійових засобів підготовки дітей і молоді до праці. На його думку, гра для дітей має таке ж значення, як трудова діяльність для дорослого. Найбільш корисними у виховному плані А.С.Макаренко вважав ігри, які вимагають від дітей “робочого зусилля”, він писав: ”Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі.” (Макаренко А.С. Твори. – К. Радянська школа.1954. – С.366).

Питання для самоконтролю:

  1. Гра як засіб фізичного виховання.
  2. Гігієнічне й оздоровче значення рухливих ігор.
  3. Освітнє значення рухливих ігор.
  4. Виховне значення рухливих ігор.
  5. Застосування рухливих ігор у різних ланках сучасної системи фізичного виховання.
  6. Вчені та педагоги про рухливу гру.
  7. З якою метою необхідно класифікувати рухливі ігри.
  8. За якими ознаками класифікуються рухливі ігри (по ступеням складності, за віком дітей, по видах рухів, по фізичних якостях, залежно від взаємин граючих, по характеру моторної щільності, з урахуванням сезону.)
  9. Скласти умовну схему класифікації рухливих ігор.

 

Література для самостійного опрацювання:

  1. Былеева Л.В., Коротков И.М. Подвижные игры: Учеб. пособие для ин-тов физ. культ. – изд. 5-е, перераб. и доп. – М.: Физкультура и спорт,1982.
  2. Ламкова О.І. 250 рухливих ігор та естафет для школярів / Ламкова, С.В.Дорофєєва. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2005.
  3. Вільчковський Є.С. Рухливі ігри в дошкільному закладі. - К.: Рад.шк.,1989.
  4. Андрощук Н. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. Методичний посібник. Тернопіль, Підручники і посібники, 1998.
  5. Литвин Я.С. Сюжетні ігри та імітаційні вправи для дітей. К.,”Здоров’я”,1980.
  6. Былеева Л.В., Яковлев В.Г. Подвижные игры. М.: Физкультура и спорт, 1953.
  7. Войта В.Г., Лобода Н.А. Ставаймо в коло. К.: Молодь, 1979.
  8. Литвин Я.C. Сюжетні ігри. К.: Здоров’я,1980.
  9. Шейко М.К. Рухливі ігри дощкільників.- К.: Радянська школа, 1962.
  10. «Дзиґа», українські дитячі й молодечі народні ігри та розваги./ Композиція П.Г.Черемського, Укладачі: В.І.Семеринський, П.Г.Черемський. Х.: друк 1999.
  11. Арєф’єв В.Г., Г.А. Єдинак. Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): навчальний посібник для студентів навчальних закладів II – IV рівнів акредитації. – 2-е вид. перероб. і доп. – Кам’янець-Подільський: Абетка НОВА, 2002.