Органи державного контролю та порядок його здійснення

Державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності — це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів місцевого самоврядування, інших органів у межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господа­рювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для на­селення, навколишнього природного середовища. (Закон України від 112 5 квітня 2007 р. «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Державний контроль за діяльністю суб'єктів господарювання здій­снюється посадовими особами контролюючих органів різними захо­дами: аналіз, перевірка, ревізія, обстеження, огляд, експертиза та ін.

Повноваження контролюючих органів щодо проведення контролю встановлюються виключно законами України.

У випадках, передбачених законами України, контрольні заходи можуть здійснюватися комплексно декількома контролюючими орга­нами за спільним рішенням їх керівників.

До інших державних контролюючих органів України належать: Антимонопольний комітет — додержання законодавства із захисту еко­номічної конкуренції; Комітет із питань технічного регулювання та споживчої політики — захист прав споживачів, метрологічна діяльність. Підтвердження відповідності та реклама; Державна служба експортно­го контролю — використання у заявлених цілях імпортованих до Укра­їни товарів, що підлягають експортному контролю; органи контролю за цінами — здійснення контролю з питань державної дисципліни цін під час встановлення і застосування державних фіксованих цін і тарифів; Державна податкова адміністрація — державний контроль за додер­жанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та їх використання для розрахунків за това­ри, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про дер­жавну реєстрацію суб'єктів господарювання та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької ді­яльності; Державна митна служба—додержання митного законодавства, спільний із Національним банком України контроль за додержанням валютного законодавства; Контрольно-ревізійне управління — контроль за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності на підприємствах і в організаціях, які одержують кошти із бюджетів усіх рівнів і державних валютних фондів; Державна комісія з цінних паперів і фондового рин­ку — випуск та обіг цінних паперів, додержання емітентами реєстрації випуску цінних паперів та умов їх продажу; Міністерство екології — ви­конання норм і правил у сфері використання та охорони природних ресурсів; Міністерство внутрішніх справ — контроль за суб'єктами господарювання в межах компетенції, визначеної спеціальним законо­давством (додається, що дія цього Закону на нього не поширюється).

Контрольними заходами є: комплексні, що охоплюють всі сторони діяльності суб'єкта господарювання; часткові (охоплюють лише сто­рони); тематичні (одночасно проводяться в однотипних установах за певним переліком питань); планові і позапланові; суцільні і вибіркові (залежно від повноти залучення інформаційного матеріалу).

При проведенні контрольних заходів контролюючому органу за­бороняється втручатися у фінансово-господарську, виконавчо- розпорядчу та іншу діяльність суб'єкта господарювання, здійснювати будь-які заходи, спрямовані на зупинення, припинення або створення перешкод діяльності суб'єкта господарювання, крім випадків, прямо передбачених законами України.

Для проведення контрольного заходу контролюючий орган видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюватиметься захід, склад осіб, які проводитимуть захід, строк проведення та предмет контролю. На підставі рішення оформ­люються інші документи на проведення контрольного заходу (посвід­чення, направлення, перелік питань тощо).

Тривалість контрольного заходу не може перевищувати строк, указаний в наказі контролюючого органу. В разі необхідності подо­вження строку проведення контролюючий орган (або уповноважений орган) приймає рішення з обґрунтуванням такого подовження.

Суб'єкт господарювання та його відповідальні особи під час про­ведення контролю зобов'язані не перешкоджати здійсненню держав­ного контролю; всіляко сприяти службовим особам контролюючого органу; виконувати законні вимоги контролюючого органу щодо усу­нення порушень законодавства.

Докладну регламентацію прав і обов'язків суб'єкта господарюван­ня під час контролю передбачено Законом України «Про основні за­сади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та спеціальними нормативними актами, залежно від органу, який здій­снює контроль.

Посадові особи контролюючого органу під час проведення контро­лю зобов'язані: діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; об'єктивно та неупереджено вивчати діяльність суб'єкта господарювання, відпо­відно до наданих їм законами України повноважень; забезпечити зберігання всіх документів та інших предметів суб'єкта господарюван­ня, з якими вони працюють у ході контролю; додержуватися ділової етики у взаємовідносинах з відповідальними особами суб'єкта госпо­дарювання; не розголошувати будь-яку інформацію про суб'єкта гос­подарювання, одержану під час проведення контролю, за винятком випадків, передбачених законодавством; ознайомити суб'єкта госпо­дарювання чи його представників з результатами контролю в перед­бачені законом строки; ясно, чітко і зрозуміло формулювати результа­ти державного контролю із висвітленням як позитивних, так і негатив­них сторін господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Права і обов'язки контролюючих органів під час проведення контро­лю регламентовано Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та спеціальними актама України, законами «Про контрольно-ревізійну службу України», «Про аудиторську діяльність» та ін.

За результатами контролю посадові особи контролюючого органу складають акт за формою, встановленою відповідним контролюючим органом згідно з їх компетенцією. Акт складається наприкінці контролю.

В акті вказуються документально підтверджені факти порушень, виявлені під час проведення контролю, або їх відсутність, а також письмові рекомендації щодо їх усунення та строк їх усунення.

Про усунення порушень, зазначених в акті, суб'єкт господарюван­ня повідомляє контролюючий орган у строк, встановлений в акті.

Акт підписується посадовими особами контролюючих органів та суб'єктом господарювання або його представником (керівником, а у разі його відсутності — відповідальною особою).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа контролюючого органу робить в акті відповідний запис.

Зауваження щодо змісту акта та проведення самого контролю суб'єкт господарювання надає у письмовій формі разом з виправдувальними до­кументами. Зауваження є невід'ємною частиною акта. Вони повинні бути враховані контролюючим органом або відхилені у письмовому вигляді.

Контролюючий орган має право здійснити повторний контроль щодо усунення суб'єктом господарювання визначених в акті перевірки порушень не раніше дня, до настання якого суб'єкт господарювання повинен повідомити про усунення вказаних порушень.

Непогодження з рішенням контролюючого органу надає право суб'єкту господарювання оскаржити це рішення в судовому порядку.

Оскарження суб'єктом господарювання рішення контролюючого органу в судовому чи адміністративному порядку призупиняє його виконання до ухвалення відповідного рішення судом.

Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб контролюю­чих органів, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, які спрямовані на фінансування контролюючого органу.

шяяш—^^ § 3. Сутність фінансово-господарського контролю

З одного боку, фінансово-господарський контроль є окремою лан­кою у загальній системі контролю, а з другого — він є спеціалізованим видом управлінської діяльності і окремою сферою економічних знань, пов'язаною з вивченням господарських процесів і операцій з позиції законності, достовірності, господарської доцільності, забезпечення збереження коштів.

Об'єктивною основою фінансово-господарського контролю є конт­рольна функція фінансів, тобто органічно притаманна їм властивість управляти шляхом спостереження за формуванням, розподілом і ви­користанням валового суспільного продукту.

Сутність фінансово-господарського контролю полягає у комплексно­му, органічно взаємопов'язаному вивченні законності господарських і фінансових операцій та процесів на основі використання фінансової звіт­ності, бухгалтерського обліку, нормативної та іншої економічної інфор­мації в поєднанні з дослідженням фактичного стану об'єктів контролю з метою забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів.

Об'єктом фінансово-господарського контролю є розподільчі та перерозподільчі процеси при формуванні і використанні ресурсів на всіх рівнях економічної системи країни. До сфери контролю потрапля­ють практично всі операції, пов'язані з рухом коштів і господарською діяльністю, тому в економічній літературі часто вживаються терміни «фінансово-господарський контроль», «фінансовий контроль», «гос­подарський контроль».

Фінансово-господарський контроль є втіленням контрольної функції управління фінансами і здійснюється шляхом застосування певних ме­тодологічних заходів, спрямованих на перевірку обґрунтованості госпо­дарських процесів, достатнього і законного формування та економного і ефективного використання суспільних чи приватних ресурсів. 116

Специфіка фінансово-господарського контролю полягає в тому, що при його проведенні контролер оперує вартісними категоріями, які характеризують результати господарювання певного об'єкта чи систе­ми в цілому. При цьому всі фінансові та господарські операції, які здійснюються з використанням коштів, цінних паперів, інших видів розрахунків, витрачанням або переміщенням майна, мають бути сфе­рою застосування контролю. Держава ж повинна виступати гарантом захисту інтересів громадян та забезпечити належний контроль за ви­користанням суспільних ресурсів.

■нші^ § 4. Основні завдання та форми