Чергування голосних

До найбільш поширених чергувань голосних можна від­нести такі:

а) Чергування[о], [е] з [і].Голосні [о], [е], що стоять у відкритому складі, чергуються з [і] в закритому складі. Це може відбуватися не лише у різних формах одного слова, а й у споріднених словах: сокола- сокіл, сходу- схід-східний, Львова- Львів- львів’янин, слово- слів- багатослівний, мого- мій, трохи- трішки, попелу- попіл-попільничка, осені- осінь- осінній, Києва- Київ- київський(є – jе], ї = [jі]). Чергування [о], [е] з [і] властиве тількиукраїнській мові, в жодній з інших сло­в’янських мов не відбувається.

б) Чергування[е]з[о] після шиплячих та[j], що відбу­вається у спільнокореневих словах. Голосний [е] вживаєть­ся тоді, коли далі йде м’який приголосний або склад з [е] чи [и], що походить з давнього [і]. Наприклад: четвертий, вечеря; женити, шести([и] <- [і]); краєчок, окраєць, копієчка.

Примітка. У давнину шиплячі приголосні [ж], [ч], [ш] були м’якими, тому у словах краєчок_,копієчка[е] після [j](графіч­но є) виступає закономірно.

• Голосний [о] після шиплячих та [j] з’являється за умо­ви, якщо далі йде твердий приголосний або склад з голос­ними [а], [о], [у] та [и], що походить з давнього [ы]. Напри­клад: чотири([и] <-[ы]), вечора, вечоровий; жонатий, шос­тий([и] <- [ы]); крайок, копійок.