Як розрізнити багатозначні слова та омонімічні?

 

Кожне слово має одне або кілька лексичних значень. Значення закріплюються за словом історично в процесі спілкування між людьми. Слова бувають однозначні й багатозначні, можуть вживатися в прямому й переносному значенні. Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар), назви тварин (олень, леопард,

дельфін), назви рослин (сосна, тополя,вишня, пшениця,

ромашка), назви конкретних предметів(споруда, шафа,

стілець, лопата), більшість відносних прикметників

(міський, кленовий, морський, вчорашній), числівники (два,

три, десять), а також терміни (катет, аорта, меридіан, біт, синус, метр).

В українській мові більшість слів належить до багатозначних.

Багатозначні слова можуть уживатися в прямому і переносному значенні. Наприклад, слово колесо вжито в переносному значенні у таких словосполученнях: колесо історії, колесо фортуни, колесо турбот, а в прямому значенні у словосполученні колесо автомобіля. Пряме значення – це основне, первинне значення слова, яке

безпосередньо пов'язане з реалією дійсності, яку воно називає. Багатозначне слово виявляє пряме значення поза контекстом. Наприклад, голова – частина тіла людини або тварини. Переносне значення – це вторинне значення багатозначного слова, яке є похідним від прямого й визначається тільки у контексті через асоціацію з прямим значенням. Наприклад, голова зборів – людина, яка керує зборами.

Значення слова з часом може змінюватися. Наприклад, колись словом печиво називали будь-які спечені вироби з тіста, тепер – тільки спечені вироби із здобреного жиром, цукром і прянощами тіста у формі кружечків, зірочок тощо.

Для професійного мовлення багатозначність – явище небажане, оскільки провокує неточність, двозначність трактувань. У науковому стилі слова використовуються, як правило, в одному термінологічному значенні, яке не обов’язково є первинним. Прикладом багатозначності може бути слово команда з такими значеннями:

1. Стислий наказ командира.

2. Керівництво військовою частиною; командування.

3. Невелика військова частина, сформована для якогось призначення.

4. Екіпаж судна.

5. Спортивний колектив.

6. Група людей, що виконує певну роботу.

7. Сигнал, що передається лінією зв’язку і забезпечує автоматичне спрацювання приладів і пристроїв; закодований наказ ЕОМ на виконання відповідної операції (техн. термін).

На відміну від багатозначних слів, омоніми найчас-

тіше утворюються внаслідок:

üвипадкового збігу звучання слів (пара води і па-

ра коней);

üрозходження значень багатозначного слова, коли

зв'язки між значеннями вже втрачені (топити в слово-

сполученнях топити в печі й топити молоко; в основі значень обох слів лежить значення «робити щось теплим», але зв’язок між цими словами не відчувається мовцями);

üзбігу запозиченого слова й корінної лексики (вулканічна лава (італ.) – лава для сидіння; нічний клуб (англ.) – клуб диму);

üзбіг слова й абревіатури (ЦАП – цифро-аналоговий перетворювач і цап – тварина; СТО – сто).

Інколи зв’язок між омонімами простежується досить легко, наприклад, лев – тварина і лев – болгарська монета, на якій колись карбували лева. Але між назвою монети і назвою тварини не існує типових зв’язків у системі лексики нашої мови, як немає і реальних співвідношень між твариною і монетою. Тому ці слова теж вважаються омонімами. Наведені приклади свідчать, однак, що чіткої межі між багатозначним словом і омонімами не існує, і тут можливі численні спірні випадки.

В українській мові існує близько 2,5 тис. омонімічних пар. Омоніми часом можуть вносити неясність у висловлювання. Тому в професійному мовленні речення з омонімічними словами треба будувати так, щоб не виникало ніяких непорозумінь, або обминати їх: польовий стан, стан справ і трубопрокатний

стан; програмний модуль і модуль пружності; геометричний вектор і вірусний вектор (медичний термін); період коливання і період кристалічної ґратки та ін.

Як у професійному мовленні функціонують синоніми й антоніми?

3 розвитком кожної мови її словниковий склад безперервно поповнюється, збільшується. Звичайно, частина слів з часом зникає з активного вжитку, але приплив нових слів у живій мові завжди інтенсивніший, ніж їх втрата. Поряд з кількісним збагаченням постійно відбувається якісне вдосконалення лексичного складу. Адже один і той самий предмет можна охарактеризувати з різних поглядів, узагальнюючи різні його ознаки, виявляючи при цьому своє ставлення до предметів або явищ навколишньої дійсності. Слова, таким чином, вступають між собою в певні зв’язки: уточнюють ознаки одного поняття, розрізнюють між собою близькі поняття, передаючи одночасно певні

почуття. У мовленні це створює можливість відбору

кращих, найдоцільніших слів, які найповніше передають

думки і почуття при спілкуванні між людьми. Такі зв’яз-

ки між словами прийнято називати синонімічними.

Наявність розгалуженої системи синонімів є одним з

показників багатства мови.

Синонімами, наприклад, є іменники: робота, праця, труд; легенда, переказ, сказання, оповідання; дієслова: скаржитися, ремствувати, нарікати, жалітися; знайти, відшукати, відкрити; прикметники: старий, давній, стародавній, древній, колишній, старезний, ветхий; прислівники: швидко, скоро, незабаром, невдовзі, хутко. Як бачимо, синоніми поєднуються у своєрідні групи слів – синонімічні ряди.

Виділяють декілька видів синонімів:

Ø Абсолютні синоніми – слова, однакові за лексичним значенням. Часто абсолютні синоніми утворюються між запозиченим словом і українським: симптом – ознака; інвестор – вкладник; пріоритет – перевага; моніторинг – дослідження.

Ø Семантичні синоніми відрізняються одне від одного відтінками лексичних значень. Наприклад, слово успіх має цілу низку синонімів: досягнення, удача, здобуток, перемога, талан, щастя, звершення, поступ, тріумф, рекорд. Кожне з цих слів має своє значення, яке не повністю збігається зі значенням інших слів синонімічного ряду: успіх – позитивний наслідок роботи, справи; рекорд – найвищий наслідок у якійсь роботі; тріумф – блискучий публічний успіх. Або ще приклад: дорога – шосе, траса, стежка, шлях, путь, автострада.

Ø Стилістичні синоніми мають різне експресивне забарвлення і обмежені тією чи іншою сферою вживання. Наприклад, говорити – промовляти, верзти, балакати, базікати; іти – ступати, прямувати, шкандибати, плентатися.

Ø Контекстуальні синоніми – слова, які зближаються за значенням лише в певному мовленнєвому контексті. Наприклад, якісний і чіткий є синонімами, коли дається характеристика друку.

Ø Окремо виділяють фразеологічні синоніми, де будь-який фразеологізм співвідноситься з одним нейтральним словом або іншим фразеологізмом. Наприклад, байдики бити – лінуватися; комарика придавити – спати; води в рот набрати – тримати рот на замку – у мовчанку грати – мовчати.

Унауковому мовленні слова-синоніми співвідносяться з одним і тим самим поняттям. Тому в наукових текстах наявні абсолютні синоніми, що позбавлені стилістичних відтінків. Однак синоніми наукового стилю відрізняються іншими ознаками, зокрема структурою та особливостями функціонування. Причинами появи синонімів у професійному та науковому мовленні є:

return false">ссылка скрыта

· вживання запозиченого терміна й українського відповідника або словосполучення (адаптація – присто­сування; динаміка – зміна; мобільний телефон – стільниковий телефон; принтер – друкувальний пристрій; поліном – багаточлен; вірус – шкідлива програма; криптографія – тайнопис або шифрувальне письмо);

· існування повного варіанта терміна й абревіатури чи короткого варіан­та (підсилювач високої частоти – ПВЧ; цифрова апаратура передачі даних цифрова АПД; криптографічний запис – криптозапис; автопідключення – автоматичне підключення);

· використання терміна, до складу якого входить власна назва (прізвище винахідника) і терміна, створеного на основі класифікаційної ознаки (булева алгебра – алгебра логіки, функція Дірака – фільтрувальна функція);

· наявність словесного і символічного позначення понять (ом – Ω, номер – № , відсоток –%);

· вживання слова (словосполучення) та його графічного скорочення (герц – Гц; біт за секунду – біт/с; мегабайт – Мбайт).

Синонімію вважають небажаним явищем у наукових та офіційно-ділових текстах. Але завдяки синонімії є можливість відібрати найвдаліші з-поміж синонімічних номінацій, а також скоротити текст наукового твору чи документа.

Антоніми займають вагоме місце у професійному мовленні, адже вони служать для більш наочного зіставлення, порівняння контрастних понять. Слова-антоніми позначають не будь-які протилежні поняття, а обов’язково поняття співвідносні, тобто ті, які належать до одного і

того самого ряду явищ об’єктивної дійсності, об’єднаних змістом на основі їхнього протиставлення. Антонімічні відношення мають:

ü різнокореневі слова (аналіз – синтез; горизонтальний – вертикальний; кінцевий – початковий; динаміка – статика; катод – анод );

üспільнокореневі слова (мономери – полімери; прогресивний – регресивний; індукція – дедукція; модуляція – демодуляція);

üсловосполучення (пристрій введення – пристрій виведення; низькочастотні коливання – високочастотні коливання; аналого-цифровий перетворювач – цифро-аналоговий перетворювач).

 

Префікси є регулярними засобами вираження антонімічних відношень.

 

Таблиця 2. 1 – Творення антонімів за допомогою префіксів та перших компонентів складних слів

 

Антонімічний префікс	Приклад антонімічних пар
не- (український)	лінійні – нелінійні; типовий – нетиповий; замкнений – незамкнений;
де- (іншомовний )	концентрація – деконцентрація; фрагментація – дефрагментація; шифратор – дешифратор;
анти- (іншомовний)	теза – антитеза; оксидант – антиоксидант
а- (іншомовний)	симетрія – асиметрія; полярні – аполярні
ір- (іншомовний)	реальний – ірреальний; раціональний – ірраціональний
екстра- – інтра- (іншомовні)	екстралінгвістика – інтралінгвістика
гіпер- – гіпо-(іншомовні)	гіпердинаміка – гіпо­динаміка
макро- – мікро-(іншомовні)	мікроструктура – макроструктура; мікромолекула – макромолекула
моно- – полі-(іншомовні)	монозвучання – полізвучання; монофункціональний – поліфункціональний
одно- – багато- (українські)	одножильний – багатожильний; багатозначність – однозначність

Серед антонімічних пар є чимало словосполучень: лінійні – нелінійні рівняння; одновимірний – багатовимірний масив; високочастотні – низькочастотні коливання; полярні – аполярні речовини.

Антонімічні відношення сприяють глибокому проникненню в сутність протиставлюваних понять, дають змогу цілісно та системно сприймати наукову інформацію, визначаючи місце кожного терміна в терміносистемі.

У чому небезпека паронімів?

Схоже звучання мають, наприклад, слова олива (про-

дуктмінерального, синтетичного походження, а також

результат перероблення деревної смоли, який використо-

вуютьдля консервації виробів, як електроізоляційний ма-

теріал і для технологічних потреб); олія (жирова речови-

на, якудобувають з деяких рослин; використовують переважно як харчовий продукт); оліфа (варена лляна або картопляна олія, що йде на виготовлення олійних фарб, лаків).Часто пароніми є словами, що належать до однієї галузі (наприклад, калій і кальцій –назви легких металів) або словами спільнокореневими, що відбивають у своєму значенні якусь спільну ознаку(наприклад, свідчення і свідоцтво; абонент і абонемент). У професійній діяльності фахівців галузі телекомунікацій, електроніки та комп’ютерної техніки необхідно розрізняти чимало паронімів.

Звукова близькість паронімічних найменувань може призводити до їх сплутування. Отже, треба добре розуміти значення паронімів і правильно їх вживати. Розглянемо приклади розрізнення паронімів, що використовуються у професійних текстах галузей телекомунікацій, електроніки та комп’ютерної техніки.

 

Таблиця 2.2 – Розрізнення паронімів

 

Пароніми	Лексичне значення
Адреса:	код, що визначає місце розміщення інформації в комп’ютері (адреса даних); унікальний числовий номер мережевого рівня (ІР-адреса).
Адрес:	письмове вітання з нагоди святкування ювілею людини (вітальний адрес).
Напруга:	в електроніці: енергетична характеристика електричного поля (вторинна напруга).
Напруження:	у механіці – величина, що характеризує силу стискання або розтягнення, яка припадає на одиницю площі твердого тіла (місцеве напруження); крайня межа, вища міра вияву, дії чого-небудь (напруження уваги).
Обернення:	у математиці – обчислення чого-небудь протилежного початковому щодо напрямку, форми тощо (обернення ряду); перетворення (обернення матриці).
Обертання:	рух чого-небудь навколо осі (обертання планет).
Об’єм:	величина, що визначається довжиною, шириною і висотою, характеризує яке-небудь тіло із замкненою поверхнею та вимірюється в кубічних одиницях (об’єм води).
Обсяг:	розмір, величина, кількість (обсяг інформації на диску С).
Відношення:	взаємозв’язок між предметами, явищами (арифметичне відношення).
Відносини:	зв’язки між ким-небудь; щодо людей, колективу, суспільства (торгівельні відносини).
Здатність:	властивість, що полягає в можливості виконувати що-небудь, кількісна характеристика цієї властивості (роздільна здатність, пропускна здатність).
Здібність:	природний нахил до чого-небудь, талант (здібність до
	математики).
Степінь:	у математиці – добуток декількох однакових співмножників (степінь багаточлена).
Ступінь:	те саме, що міра (ступінь забруднення); офіційно присуджене найменування, що визначає кваліфікацію в певній сфері діяльності (диплом третього ступеня).
Функційний:	пов’язаний із виконанням певної функції, залежний від діяльності, призначення, а не від структури (багатофункційний засіб вимірювання); той, що стосується функції, практичний, корисний (функційна клавіатура).
Функціональний:	у математиці – той, що стосується функціонала (функціональний аналіз).
Чисельний:	що стосується операцій над числами (чисельне диференціювання).
Числовий:	поданий у формі числа (числовий масштаб).
Численний:	наявний у великій кількості (численні досліди).

 

Питання для самоконтролю:

1. Який словниковий склад сучасної української мови?

2. У чому різниця між поняттями багатозначність і омонімія? Наведіть приклади їх використання у професійному мовленні.

3. Яка лексика називається обмеженого використання? У чому особливості її вживання у різних стилях мовлення?

4. Що таке антоніми? Наведіть приклади вживання цієї лексики у мові професійного спрямування.

5. Які способи творення антонімічних пар є найбільш поширеними? Наведіть приклади з мови Вашого фаху.

6. У чому специфіка синонімії наукового мовлення?

7. Які запозичення існують у мові Вашого майбутнього фаху?

8. У чому труднощі використання паронімів у професійному мовленні? Наведіть приклади.

ТЕМА 2