Характеристика наукового та офіційно-ділового стилів: підстилі, жанри, мовні особливості

Поняття «професійне мовлення» співвідноситься здебільшого з двома функціональними різновидами літературної мови – науковим та офіційно-діловим стилями.

Науковий стиль реалізує передусім мислетворну і номінативну функції мови. Сферами використання стилю є наука, техніка, освіта. Оскільки він обслуговує професійно-наукову сферу, головною метою є об’єктивний, зрозумілий, доказовий, точний і неупереджений виклад інформації, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, роз’яснення явищ, систематизація знань.

Основні ознаки наукового стилю:

ü чітка визначеність предмета думки й об’єктивне до нього ставлення;

ü смислова точність, ясність викладу;

ü тісний зв'язок між частинами викладу, логічна послідовність і доказовість викладу;

ü узагальненість понять і явищ;

ü аргументація та переконливість тверджень;

ü докладні висновки;

ü монологічний характер викладу, зумовлений змістом;

ü завершеність та повнота висловлювання;

ü наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, що унаочнюють наукову думку;

ü дотримання чіткої композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової нумерації).

У жанровому відношенні наукове мовлення є однією з найбільш багатих різновидів української мови. Жанрове розмаїття наукового стилю пояснюється насамперед наявністю чотирьох підстилів всередині цього стилю.

 

Таблиця 1. 4 – Підстилі та жанри наукового стилю

Підстилі	Жанри
Власне науковий: науково-технічний та гуманітарний тексти	монографія, стаття, доповідь, курсова робота, дипломна робота, дисертаційна робота, реферат, анотація, тези, рецензія
Навчально-науковий	підручник, словник, методичний посібник, лекція, конспект, усна відповідь, повідомлення
Науково-популярний	нарис, лекція, стаття, словник, довідник
Виробничо-технічний	статті, підручники та посібники з господарчо-виробничої тематики, інструкція, інструктаж

 

Мовні засоби наукового стилю:

ü велика кількість наукової термінології (15–20% від усієї лексики);

ü сувора унормованість (чітке дотримання норм сучасної літературної мови);

ü широке використання абстрактної лексики (аналіз, дослідження, синтез, метод, спосіб, форма, процес, функція та ін.);

ü наявність спеціальних знаків, символів та формул;

ü поширене вживання відносних прикметників (дистанційне керування, обчислювальні операції, чотирибайтове число), складних слів, абревіатур;

ü відсутність дієслів у формі І особи однини та ІІ особи однини та множини, їх заміна дієслівними формами І особи множини, ІІІ особою однини або формою інфінітива (замість фрази «я прийшов до висновку» потрібно використовувати такі синонімічні: «можемо зробити висновок, що», «потрібно зробити висновок», «автор реферату прийшов до висновку», «на думку автора даного дослідження», «вважаємо, що», «на нашу думку»);

ü залучення цитат і посилань на першоджерела, що дозволяють реалізувати вимогу до об’єктивності думки (наприклад, на думку науковців, на думку автора статті, як вважає вчений, за даними);

ü як правило, відсутність авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики, хоча деякі епітети можуть слугувати формою вираження ставлення автора до певних наукових явищ, праць (наприклад, дослідження – фундаментальне, значне, глибоке, актуальне; проблема – важлива, гостра, нагальна, нерозв’язна; інформація – точна, достовірна, повна, необхідна, вичерпна, обґрунтована, ґрунтовна);

ü поширення дієприслівникових зворотів, які додатково характеризують дії, предмети та явища (беручи за приклад; наголосивши на важливості цієї проблеми; підсумовуючи, слід наголосити);

ü використання вставних слів і словосполучень, що подають той чи інший факт як достовірний (справді, достовірно відомо), припустимий (потрібно вважати, очевидно), можливий (можливо, ймовірно);

ü широке використання стійких мовних зворотів (наприклад, порушити питання; у ході дослідження використано; проблема має науково-практичне та теоретичне значення; ця тема є недостатньо розробленою);

ü використання різних видів складних речень, зокрема поширеними є підрядні речення з причиновими та наслідковими зв’язками (наприклад, «Щоб запобігти забрудненню і механічним пошкодженням 5,25” диски розміщують у гнучких пластмасових конвертах, а 3,5” – у жорстких пластмасових корпусах»);

ü залучення односкладних речень: означено-особових (проведемо дослід; розглянемо питання; пропонуємо таке розв’язання проблеми; проаналізуємо це явище; зазначимо, що ця проблема не знайшла широкого обговорення в науковій літературі), неозначено-особових, призначення яких – зосередити увагу на дії (для цього використовують; за основу беруть; ці апарати підключають до), та безособових речень (з цим важко не погодитися; прилади можна використовувати для, необхідно зробити висновки, що; у ході дослідження використано; з’ясовано, що).

 

 

Зразки наукового стилю:

 

Власне науковий (технічний):У даній роботі досліджуються пасивні фільтри з коефіцієнтом передавання у смузі прозорості і активні фільтри ( ) із заданим коефіцієнтом у смузі прозорості. Вибір того чи іншого типу фільтра залежить від частоти зрізу фільтра. Якщо кГц, то пасивний фільтр матиме котушки індуктивності громіздкі, дорогі, з великими втратами та нестабільні. І, навпаки, у зазначеному діапазоні частот активний фільтр з операційним підсилювачем може забезпечити підсилення і стабільність у роботі.

Навчально-науковий: Комп'ютер — електронна програмована цифрова машина, електронний пристрій для виконання складних обчислень і перетворення даних, керований спеціальними програмами. Складається із процесорів, внутрішньої та зовнішньої пам'яті. Разом із периферійними пристроями утворює комп'ютерну систему. Розрізняють великі комп’ютери, міні-комп'ютери, персональні комп'ютери, а також суперкомп'ютери, призначені для виконання особливо складних обчислень. Прогрес у галузі електроніки уможливив мініатюризацію комп'ютерів та їх значне поширення. Завдяки розвиткові комп'ютерних мереж (напр., Інтернету) пересічні користувачі одержують доступ до програм та інформації, накопичених у комп'ютерних архівах у цілому світі, а також до нових технологій розповсюдження інформації (напр., електронної пошти).

Науково-популярний: По-справжньому ж історія комп’ютера почалася в середині XV століття, коли безумний араб Аль-хазред, що створив перший в світі справжній персональний комп’ютер — «Абак» (від англ. Advanced Binary Arithmetics Calculator, «обчислювач з покращуваною двійковою арифметикою»). Матеріалом для пристрою служили біле золото, смарагди і слонова кістка, а в дію воно приводилося дванадцятьма голими рабинями. Зрозуміло, що і ціна, і вартість експлуатації «Абака» були на ті часи значні. До того ж тодішня технологія не вміщала в об’ємі корпусу необхідні пристрої вводу-виводу (тих самих оголених рабинь), бездротова передача даних не отримала загального визнання, а дірявити слонячу кістку, щоб проробити в корпусі отвори для дротів, Аль-Хазред не став з міркувань естетики. Отже, корисність пристрою виявилася невеликою. Проте це був прорив.

return false">ссылка скрыта

Офіційно-діловий стиль. Сферою використання стилю є державне, суспільно-політичне, економічне життя, законодавство та професійно-ділові стосунки. Метою офіційно-ділових текстів – є регулювання ділових та юридично-правових відносин у зазначених сферах та обслуговування громадянських потреб людей.

Основні ознаки офіційно-ділового стилю:

ü офіційних характер (зміст інформаційних зв’язків регламентується чинними правовими нормами);

ü смислова точність, ясність, що поєднуються зі стислістю, лаконічністю висловлювання, строгою послідовністю викладення фактів;

ü висока стандартизація вислову та сувора регламентація тексту (для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти);

ü документальність (кожний офіційний папір мусить мати характер документа, тобто бути об’єктивним, достовірним, зберігати стабільні традиційні форми – усталений порядок розміщення реквізитів).

 

Таблиця 1.5 – Підстилі та жанри офіційно-ділового стилю

 

Підстилі	Жанри
Дипломатичний (сфера міждержавних офіційних стосунків у галузі політики, економіки, культури)	нота (звернення), міжнародна угода, меморандум, конвенція, комюніке (повідомлення)
Законодавчий (законодавча сфера; регламентує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, державою та службовими і приватними особами)	указ, закон, Конституція України, постанова, кодекс, статут
Адміністративно-канцелярський (професійно-виробнича сфера, діловодство; регламентує офіційні відносини між підприємствами, структурними підрозділами, службові відносини між приватною особою та організацією, приватні стосунки між окремими громадянами)	наказ, розпорядження, заява, характеристика, автобіографія, резюме, довідка, службовий лист, акт, протокол, контракт, договір, скарга, доручення

 

 

Мовні засоби офіційно-ділового стилю:

 

ü широке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (Верховна Рада України, Міністерство зовнішніх справ України, віце-спікер, прем’єр-міністр; інформаційно-обчислювальний відділ, інженер з техніки безпеки, відділ кадрів, депо, завод та ін.);

ü уживання слів із прямим значенням;

ü наявність мовних кліше – готових зворотів, що використовуються у певних ситуаціях (наприклад, укладання угоди, брати участь, доводити до відома, оголосити догану);

ü відсутність емоційно забарвленої лексики;

ü наявність канцелярської лексики, що майже не використовується в інших стилях (вищезазначений, вищезгаданий, пред’явлений, пред’явник, дієздатний, заявник, відрядити та ін.);

ü використання абревіатур (назви установ, організацій, обладнань, систем);

ü наявність безособових та наказових форм дієслів із значенням постійної дії і відсутність особових форм як засобів індивідуалізації автора;

ü використання неозначеної форми та наказового способу дієслів (внесено пропозиції, ухвалено угоду, премії присуджуються, наказую, подати висновки та ін.);

ü наявність віддієслівних іменників (виконання, вирішення, утворення, збереження, розв’язання тощо);

ü використання складних прийменників та сполучників (наприклад, згідно з; відповідно до; з метою; у зв’язку з тим, що; з огляду на те, що);

ü традиційним є прямий порядок слів у реченні: підмет перед присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, додаток після керуючого слова (наприклад, Україна не вважає зазначені дії Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо повноправного члена організації конструктивними);

ü широке використання простих поширених речень, часто ускладнених однорідними, відокремленими, вставними членами речення (наприклад, Утверджуючи свою незалежність, Україна будує зовнішню політику, поважаючи принципи суверенітету й невтручання у внутрішні справи інших країн).

 

 

Зразки офіційно-ділового стилю:

Законодавчий: Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадянського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я, для захисту прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.

Дипломатичний:

ЗАЯВА МЗС УКРАЇНИ

Україна підтверджує відданість курсу на європейську інтеграцію, невід’ємною складовою якого є подальший розвиток і удосконалення демократичних інститутів, приведення їх у відповідальність із загальноєвропейськими нормами і стандартами. В Україні із задоволенням відзначили відповідні заяви Голови Комітету Міністрів Ради Європи та ЄС, а також висновок Венеціанської комісії, в яких дана позитивна оцінка рішенню Конституційного Суду України.

Незважаючи на ухвалення так званої «рекомендації» ПАРЄ, Україна як повноправний член Ради Європи і надалі плідно співпрацюватиме з усіма її органами з метою подальшого утвердження демократії та прав людини як в нашій державі, так і в Європі в цілому.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке стиль мовлення? Які стилі існують в сучасній українській мові?

2. Якими стилями послуговується людина у професійному спілкуванні?

3. У чому полягає специфіка художнього, публіцистичного та розмовного стилів?

4. Які особливості має офіційно-діловий стиль?

5. У чому полягають особливості наукового стилю? У яких підстилях і жанрах він реалізується?

6. Які мовні особливості має науковий стиль мовлення?

ТЕМА 3