Орфоепічні та акцентологічні норми

Орфоепічні та акцентологічні нормистосуються правильної вимови звуків у словах, а також наголошування лексем відповідно до вимог української літературної мови. Найтиповішими орфоепічними помилками вважаємо:

1) акання (вимову ненаголошеного [а] замість [о]): вада, карова, кааліція, галава, золата, міністр закардонних справ, патріатичні сили України, датримання угод;

2) м’яку вимову приголосних перед [е]: праблєми, тєлєфон, тєарєма, дрєвній, катлєта;

3) оглушення дзвінких звуків (як виняток, виправдано оглушуються приголосні в словах ніг^хті, кіг^хті, лег^хко, вог^хко, дьог^хтю): гараш, дуп, гараст, шупка;

4) вимова [ф] замість [в] у кінці складу і слова та на початку слова перед приголосним: фчифся, робиф, кроф, мафка;

5) м’яку вимову шиплячих перед [е], [о], [у], [и], [а] (напівпом’якшена вимова шиплячих можлива тільки перед [і]): чєх, ч^ьобіт, чюю, ч^ьий, ч^ьистий, чюдо, чяй;

6) нечітку вимову звука [й] після апострофа і голосних: п^ьать, Украіна;

7) вимову африкат [дж], [дз] як [ж], [з]: хожу, позвони, приїжжай, зеркало;

8) м’яку вимову [р] у кінці складу та слова: царь, тюрьма, чотирьма, кобзарь, володарь, господарь, лікарь.

 

Наголос визначає рівень мовної культури. Українська мова має притаманні їй наголосові моделі, і, нехтуючи ними, ми, хочемо цього чи ні, вдаємося до суржику. Отже, хоч наголос і вільний, та норми його сталі:

1) особові форми дієслів теперішнього часу однини і множини часто мають наголос на кінцевому складі: б’ємо, почнемо, кажу, несу, несемо, стаємо, захистимо, але пишемо, надішлемо, зайдемо, платимо;

2) слід запам’ятати наголошення особових форм дієслова бути: буду, будуть, будеш, будемо, але була, було, були;

3) іменники, утворені від дієслів або інших іменників за допомогою префіксів, зберігають наголос на префіксі: загадка, розв’язка, розмір, розгляд, пошук, задум, перевертень, але розгром, зачин, обман, розкол;

4) віддієслівні іменники на -ання наголошуємо як і дієслова, від яких вони утворені: зібрання, бо зібрати, читання, бо читати, писання, бо писати, повстання, бо повстати, але вираження, зобов’язання. У двоскладових іменниках на -ання наголошуємо останній склад: звання, знання, прання. Пам’ятаймо про смислорозрізнювальну функцію наголосу, не слід плутати слова: видання (про літературу) – видання (процес), обладнання (устаткування) – обладнання (процес);

5) наголос багатьох іменників жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині переходить на закінчення: вказівка – вказівки, учителька – учительки, голка – голки, ластівка – ластівки, але сусідка – сусідки, родичка – родички, верхівка – верхівки;

6) у багатьох двоскладових та трискладових прикметниках наголос на останньому складі: трудний, сипкий, брудний, черговий, текстовий, валовий, клопітний, перехідний, але шовковий, тигровий. У прислівниках, утворених від таких прикметників, наголос падає на перший склад: трудно, сипко, брудно;

7) числівник один (одна, одне) у формах непрямих відмінків має наголос на останньому складі: одного, одному. Наголос змінюється, коли з’являється прийменник: на одному, один у одного. Аналогічно із вказівними та присвійними займенниками: цього, того, мого, але до цього, від того, за мого;

8) у словах іншомовного походження наголос падає:

· на останній склад (-метр) у назвах мір: дециметр, кілометр, сантиметр;

· на передостанній склад у назвах вимірювальних приладів: барометр, манометр, спідометр, динамометр, але вольтметр, амперметр;

· з формою на -лог на останній склад: діалог, каталог, полілог;

· з формою на -кратія: автократія, бюрократія, аристократія;

· з формою на -ист, -іст (-їст) на останньому складі: візажист, альтруїст, автомобіліст;

9) найбільше порушень щодо наголошування відбувається у словах, що під впливом російського наголосу звучать не за українською літературною нормою: дрова, курятина, живопис, олень, решето, спина, сердити, злегка, новий, товстий, фартух, феномен, черговий, оптовий, квартал, піна (не слід вимовляти дрова, курятина, живопис, олень, решето, спина, сердити, злегка, новий, товстий, фартух, феномен, черговий, оптовий, квартал, піна);

10) пам’ятаймо про значну кількість слів із подвійним наголосом: апостроф – апостроф, винагорода – винагорода, зачерствілий – зачерствілий, причому наголос може мати ще й словорозрізнювальну функцію: вигода (прибуток) – вигода (комфорт), шкода (даремно) – шкода (втрата), атласний (пов’язаний із картами) – атласний (– із тканиною), пора (щілина) – пора (час).

 

Завдання 1.Виправте в тексті слова, у яких порушено орфоепічні норми.