Стилістичні норми

Стилістичні норми регулюють правильність відбору мовних одиниць відповідно до умов спілкування та стилю викладу. Дж. Свіфт влучно зауважив, що стиль – це властиві слова на своєму місці.

Серед найтиповіших стилістичних помилок і недоліків в офіційно-діловому стилі є:

1) неправильне вживання усталених словесних формул: відповідно до, згідно з (а не відповідно з, згідно до);

2) уживання розмовної лексики: академічна відпустка(а не академка), залікова книжка(а не заліковка);

3) надуживання іншомовними словами в документах, коли є відповідники в українській мові: безвладдя(а не анархія), доказ (а не аргумент), звертатися (а не апелювати), обговорення (а не дебати), записувати (а не фіксувати), узгоджувати (а не координувати). Такі іншомовні слова часто використовують у діловому мовленні і, на жаль, не завжди доречно;

4) неправильне відмінювання прізвищ: кінотеатр імені О. Довженка (а не О. Довженко), виступ В. Ющенка (а не В. Ющенко);

5) надмірне вживання закінчення -у(-ю) в давальному відмінку іменників чоловічого роду: ректорові (а не ректору), учителеві (а не учителю), командирові (а не командиру).

Примітка. В українській мові є два закінчення давального відмінка однини іменників чоловічого роду другої відміни – -ові, -еві (-єві) і -у (-ю): братові – брату, Василеві – Василю. Але в офіційно-діловому стилі перевагу надаємо формам на -ові, -еві. Прізвища з суфіксами -ин, -їн можуть мати закінчення -у та -ові: Кравчишинові – Кравчишину. А прізвища прикметникового походження з присвійними суфіксами -ів (-ов), -їв (-єв) – лише закінчення -у: Марків – Марківу (Маркову). У разі вживання однакових відмінкових форм допустима варіантність: Ректорові Кравченку Василеві Остаповичу;

6) неправильне вживання форм родового відмінка однини іменників чоловічого роду: документа (а не документу), протоколу (а не протокола), факту (а не факта), диплома (а не диплому). У разі сумніву слід заглянути у словники;

7) неправильне використання роду іменників, коли це стосується офіційної назви особи за професією: касир(а не касирка), завідувач (а не завідувачка), директор (а не директорка), викладач(а не викладачка);

8) неправильне узгодження прикметників з іменниками: старший лаборант Олена Іванівна поїхала (а не старша лаборант), головний бухгалтер Ірина Миколаївна порадила (а не головнабухгалтер);

9) сплутування синтетичної й аналітичної форм ступенювання прикметників: більш повний, більш вичерпний (а не більш повніший, більш вичерпніший);

10) недоречне вживання присвійних прикметників: наказ ректора, постанова директора (а не ректорів наказ, директорова постанова) та інші.

Завдання 1.Перевірте свої знання про стилі сучасної української літературної мови, продовживши речення або вставивши потрібні слова.

Усе багатство національної мови увібрав у себе … стиль. Формування громадської думки – це призначення … стилю. Природна безпосередність мовців, діалектні та жаргонні елементи спілкування характеризують … стиль. У текстах указів, законів, постанов ми маємо справу з … стилем. Метою мовлення … стилю є повідомлення про результати досліджень. Регулювати офіційно-ділові відносини – мета мовлення … стилю. … стиль передбачає як мету мовлення обстоювання і пропаганду суспільно-політичних ідей тощо. Настрої, думки, почуття людей відтворюються за допомогою художніх образів, і це є ознакою … стилю.

Завдання 2.Згрупуйте подані слова й словосполучення за сферами вживання: побутові стосунки, наука, техніка, офіційно-ділові відносини, громадсько-політичне життя, мистецтво слова.

Ясночолий, мітинг, конструкція, національно-культурне відродження, дисковод, офіційна особа, граматичні засоби, порозумітися, на громадських засадах, ринкова система, кардан, економічний розвиток, теплі стосунки, договірний процес, капітал, ніжний погляд, духовне багатство, культура мовлення, кухоль води, файл, потерпіла сторона, політична оцінка, дійти згоди, стилістичні засоби, свердло, офіційне повідомлення, липа шелестить, дати прочухана, контроль за виконанням, громадська думка, поролон, твір мистецтва, важливі чинники.

Завдання 3.Виберіть із дужок ту назву документа, яка відповідає поданому визначенню.

(Заява, пояснювальна записка, розписка) – це документ, в якому пояснюють певні дії або вчинки службової особи. (Автобіографія, резюме, характеристика) – це документ, у якому особа, що його складає, подає опис свого життя та діяльності. (Автобіографія, характеристика, резюме) – це коротка довідка про особисті, освітні та професійні дані автора. (Доручення, наказ, розписка) – це документ, що письмово підтверджує передавання й отримання документів, товарів, грошей, матеріальних цінностей. (Наказ, доручення, розписка) – це документ, яким організація чи окрема особа надає іншій особі право на певну діяльність або отримання матеріальних цінностей від її імені.