Від поданих іменників утворіть прикметники за допомогою суфікса –ськ-.
У всіх прикметниках треба писати суфікс –цьк- у рядку.
А. Дрогобич, герцог.
Б. Тюрк, Овруч.
В. Дивак, Новоселиця.
1100. Усі прикметники мають форму жіночого роду в рядку:
А. Чорн(а, ий) туш, нов(а, ий) фланель, широк(а, ий) степ.
Б. Далек(а, ий) путь, давн(я, ій) накип, блакитн(а, ий) даль.
В. Красив(а, ий) в’язь, важк(а, ий) бандероль, давн(я, ій) обитель.
1101. Від поданих іменників утворіть прикметники за допомогою суфікса –ськ-.
Не відбувається чергування в групах приголосних у всіх словах у рядку:
А. Іртиш, чех.
Б. Цюріх, казах.
В. Буг, Чорнухи.
1102. Усі іменники у формі родового відмінка множини мають нульове закінчення в рядку:
А. Староста, круча, парта, миша.
Б. Буря, культура, галерея, мозаїка.
В. Особа, перемога, ескадрилья, лелека.
1103. Правильно утворено форми вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників у всіх рядках, КРІМ:
А. Найпростіший, дорожчий понад усе, біль могутній.
Б. Значно простіший, добріший всіх, наймогутніший.
В. Найбільш простий, найдобріший, найбільш складний.
1104. Від усіх іменників прикметники утворюються за допомогою суфікса –ев- (-єв-) у рядку:
А. Калач, липень, вуглець, плащ.
Б. Взірець, куля, корабель, матч.
В. Корінець, криця, значення, замша.
1148. Виділене слово є прийменником і його слід писати окремо у реченні:
А. На /дворі ніби ще стояло літо.
Б. На сімнадцятому році Остап у/перше пішов на заробітки.
В. З/переляку хлопці ніби язика ковтнули.
1149. Виділене слово є сполучником і його слід писати разом у реченні:
А. Я тебе люблю, друже, за/те, що не можна тебе не любити.
Б. Народна пісня — то/ж усій землі окраса.
В. Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну, що/б вільно по світі літати (Леся Українка).
1150. Виділене слово слід писати разом у реченні:
А. Про/те явище він дізнався з енциклопедії.
Б. Як/би мені черевики, та пішла б я на музики.
В. За/те його покохала, що мав чорні вуса.
1151. Виділене слово є сполучником, і його треба писати разом у реченні:
А. І Сказала мати: «Як/би ти, суну, йшов в отаку погоду?».
Б. Друзів люблю, за/те чванливих не терплю.
В. Що/б улітку не вродило, те взимку не завадить.
1152. Виділене слово є сполучником, і його треба писати разом у реченні:
А. Співай же за мною про/те, як весною усе відживається знов.
Б. Ніч колихала так ласкаво, про/те не спалося мені.
В.Каятись кайся, та за/те/ж не приймайся.
1153. Виділену сполуку треба писати окремо в реченні:
А. В криницю старості не заглядай, про/те, яким ти будеш, не питай.
Б. Біда помучить, за/те мудрості научить.
В. Як/би не ви, джерела поміж трав, я б від черствої спраги умирав.
1154. Виділену сполуку треба писати окремо в реченні:
А. Що/б лиха не мати, треба рано вставати.
Б. Дівча стояло і співало про/те, що радості замало.
В. Як/би прожить мені сто літ, пішов би в мандри в білий світ.
1155. Виділене слово є сполучником, і його треба писати разом у реченні:
А. В криницю старості не заглядай, про/те, яким ти будеш, не питай.
Б. Ворон висміює свиню за/те, що чорна.
В. Що/б з ним не трапилося, він звик не схиляти голови.
Г. На те й лихо, що/б з тим лихом боротись.
1156. Не є сполучником виділена сполука слів, тому її потрібно писати окремо в реченні:
А. Ніч мине, як вже не раз минала, то/ж недарма темрява тремтить.
Б. І досить руку простягнути, що/б за край світу засягнути.
В. Я хочу вірші написать про/те, як вітер гілочку колише.
1157. Виділене слово є сполучником, і його треба писати разом у реченні:
А. Що/б не сталося, ми не розлучимося.
Б. За/те, ми любимо свою Батьківщину, що вона своя.
В. Як/би я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю.
1158. Виділену сполуку слів треба писати окремо в реченні:
А. Круг вікон сад спинається на/вшпиньки.
Б. Людські надії, радощі та втрати бентежать мою душу до/тепер.
В. У ясному безгомінні світ лежить, мов уві/сні.