Історія займенникових (повних) прикметників в українській мові

Крім іменникових (коротких) виникли займенникові (повні, членні) займенники. Вони розвинулися з коротких займенників за участю анаферично-вказівного займенника и, я, є, які виконували функцію артикля. Повні прикметники почали виконувати функцію позначення предмета, який уже згадується в тексті:

●добра жена (вжито вперше)

●добрая жена ( вказівка на те, що вона вже згадувалась в тексті)

●Процес оформлення повних прикметників пройшов кілька етапів. Найдавніший етап – короткий прикметник і анаферично-вказівний займеник становили дві окремі одиниці, їх поєднання видозмінювалося залежно від родової, відмінкової і числової форми. Далі відбулась їх лексикалізація, тобто злиття в межах одного слова. Це призвело до морфемного перерозкладу на межі прикметника і займенника: закінчення іменникового прикметника обєднувалося з займенником в нову морфему. Третій етап – фонетичні зміни в займенниковому прикметнику:

●- втрата інтервокального j,

● - асимілятивні зміни голосних,

●- стягнення голосних ,

●В українській мові під впливом займенникыв тому, той, того сформувались українські форми: стараго-старого. Отже, всі зміни можна проілюструвати прикладом:

●Р.в. твьрдъ+jего-твьрдаего-твердааго-твердаго-твердого.

●Займенникові прикметники в українській мові зазнали стягнення: старая-стара. Проте нестягнені форми теж вживаються у фольклорі, художньому стилі: зеленеє жито, хорошії люди..

 

Історія числівників – назв першого десятка в українській мові.

Прасл. мова успадкувала з і.є. мови числівники – назви 1-го десятка. Зі змінами ці назви перейшли до лекс. складу укр. мови.

Числівник один х-зув. ГК роду, числа і відмінка подібно до іменних прикметників. Для нього характ. є заміна поч. звукоспол. jе голосним о.

Два узгоджувався з відповідними іменниками у роді і мав лише форму двоїни.

Три, чотири диференціювалися за родами. У непрямих відмінках мали спільні форми для всіх родів.

У числ. 5,9,10 е носовий змінився на а, попередні ж губні приголосні стверділи, і це спричинило появу між губним і а звука й: пйать, девйать.

Форми 6, 7 відбивають зміну етимологічного ев і.

Для числ. 5-10 характерна поява паралельних або варіативних відмінкових форм(вплив 2, 3, 4).